Драматургія

(аналізується особливо уважно і специфічно)

1. Незалежно від того. як написана п'єса – віршем чи прозою, акценти тут набагато відмінніші від аналізу творів поезії і прози:

• оскільки в п'єсі говорять майже тільки діючі особи, особлива увага приділяється саме мові діючих осіб;

• виходячи з того, що драматургія – це передовсім дія і протидія людей, слід осо­бливу увагу приділити конфлікту:

• оскільки в драматургії жанри визначають передовсім за тим, який характер має конфлікт (трагічний, драматичний чи комічний), необхідно особливо глибоко й обґрунтовано визначити жанр твору.

Жанр твору в драматургії визначається ще в плані форми та змісту окремо.

З цих та й інших причин пропонуємо наступні схеми аналізу п'єс.

А) Одноактні п'єси, драматичні етюди, драматичні картини, сцени тощо:

1. Назва

2. Авторське визначення жанру твору, місця і часу дії

3. Індивідуальні особливості мови головних та другорядних діючих осіб

4. Загальна характеристика засобів та форм дії і взаємодії (хоча б провідних) дійо­вих осіб

5. Форма твору і сюжет

6. Система образів і суть протистояння (суперечності) між героєм і антигероєм, позитивними й негативними силами

7. Конфлікт і процес його розвитку: зав'язка, розвиток (загострення) подій (зітк­нень), кульмінація, розв'язка

8. Ідейно-естетична сутність та потенціал конфлікту

9. Естетична ідея твору

10. Цінність твору (художня, естетична, суспільна)

Б) Багатоактна п'єса:

1. Назва

2. Авторське визначення жанру твору

3. Авторські представлення діючих осіб

4. Авторські пояснення, вказівки на час і місце та суспільні координати дії, рема­рки тощо.

5. Форма і композиція твору

6. Детальні мовні характеристики діючих осіб

7. Характери (образи) діючих осіб – передовсім героя та антигероя

8. Причини і сутність протистояння героя та антигероя чи інших протидіючих сил

9. Тип і характер конфлікту (трагічний, драматичний чи комічний)

10. Етапи розвитку конфлікту: зав'язка, розвиток подій, кульмінація, розв'язка.

11. Естетична сутність конфлікту

12. Тема і тематика

13. Проблема та ідея твору

14. Проблематика та ідейний зміст

15. Жанр твору і авторське визначення жанру

16. Цінність твору: художня, суспільна, естетична та ін.

Специфіку аналізу творів драматургії слід особливо глибоко осмислити й самому вчителеві, й учням, оскільки п'єси пишуться в абсолютній більшості своїй для пода­льшого їх сценічного втілення, тобто це не власне літературні твори, а твори театра­льні – написані спеціально для театру. Лише в ХІХ – ХХ ст. з'явилася думка про так звані п'єси для читання, та й то це думка надто сумнівна, бо діячі театру. Називаючи такі п'єси “несценічними”, все ж “дороблюють” їх (пишуть на їх основі більш “сценічніші” сценарії) і ставлять-таки вистави, фільми тощо.

Крім того, в п'єсі панує не авторське бачення світу (як лірика в поезії), не опис по­дій (як у прозі), а вияв і самовияв точок зору, позицій і принципів особи чи особистос­ті – діючої особи. Тобто тут ми маємо справу з очевидним виявом суті діючої особи, поданим у її словах і жестах, вчинках і діях. А це вже вимагає від читача чи глядача здатності самому розібратися в сутності характерів діючих осіб.

Схема аналізу епічного твору

1. Автор, його місце в літературі.

2. Автобіографічні та біографічні відомості, пов’язані з життєвою основою твору.

3. Соціально-суспільні умови, в яких був написаний твір.

4. Назва твору (алегорична, метафорична, символічна, сюжетна, влучна (чи ні), образна (чи ні) та ін.

5. Жанрові особливості.

6. Тема.

7. Ідея.

8. Художній конфлікт (соціальний, побутовий, психологічний).

9. Композиція (експозиція, зав’язка конфлікту, розвиток дії, кульмінація, розв’язка конфлікту).

10. Правда та художній вимисел.

11. Проблематика твору.

12. Аналіз художніх образів.

13. Мова автора як своєрідність його індивідуального почерку та ліричні відступи.

14. Народність твору.

15. Роль твору в суспільному житті свого часу.

16. Актуальність (чи ні) його сучасників.

17. Вплив яких відомих вам авторів відчувається (чи ні) в даному творі.

18. Відгуки критиків та інших діячів мистецтв.

19. Екранізації та сценічні постановки (якщо є). Чим авторський задум відрізняється від режисерського втілення?

20. Мої думки з приводу прочитаного.

(Косенко Н. Опорні схеми для аналізу літературних творів // Дивослово. – 2001. – №4. – С.55.)

Схема аналізу ліричного твору

1. Автор, його місце в літературі.

2. Тематичне спрямування всієї творчості.

3. Які життєві обставини дали імпульс для написання твору (якщо відомо).

4. Назва твору (алегорична, метафорична, символічна, сюжетна, образна (чи ні), інтригуюча (чи ні) та ін.

5. Тема поезії та провідні мотиви.

6. Ідея.

7. Жанр.

8. Композиція (якщо є).

9. Ліричний герой.

10. Образи, символи (якщо є) твору.

11. Сюжетні лінії (якщо є).

12. Настрій (мінор, мажор).

13. Художні засоби.

14. Віршований розмір, рима.

15. Місце твору в доробку поета.

16. Його актуальність на сьогодні.

17. Ваші роздуми та почуття, навіяні поезією.

(Косенко Н. Опорні схеми для аналізу літературних творів // Дивослово. – 2001. – №4. – с.55.)

Схема аналізу художніх образів

1. “Анкетна” характеристика героя (хто? звідки? якого роду? чим займається?)

2. Персонаж епізодичний, другорядний чи головний.

3. Чи є в нього прототип?

4. Портрет героя (відповідність чи невідповідність його внутрішньому світу).

5. Характер персонажа поданий у розвитку чи епізодично.

6. Соціальне звучання образу.

7. Пов’язані з даним героєм проблеми, які порушує автор.

8. Психологічна складність характеру (духовне багатство, моральна краса чи потворність, їх співвідношення в душі героя).

9. Місце і роль персонажа в сюжеті. Чим пов'язаний він з іншими героями (зв'язком кармічним (життєвим), емоційним, духовним)?

10. Мова як засіб самовираження персонажа.

11. Ставлення до нього інших дійових осіб.

12. Ставлення автора до свого героя.

13. Актуальність проблем, порушених письменником через даний персонаж.

14. 3 якими відомими вам героями перегукається образ даного твору? Що в них спільного, а що відмінного?

15. Моє сприймання героя.

16. Пантонімічне представлення персонажа.

(Косенко Н. Опорні схеми для аналізу літературних творів // Дивослово. – 2001. – №4. – С. 55.)