2009 сочинений(укр)

5 КЛАС

9

З того часу я полюбила ці чудернацькі витвори. До кожного свята я при крашаю свою кімнату різнокольоровими витинанками, дарую їх друзям та знайомим.

БОРОВИЧОК

Восени ми з дідусем полюбляємо ходити збирати в лісі гриби. При ємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якому хо ваються гриби.

Гриби треба вміти збирати, а також знати, які гриби їстівні, а які ні. Я знаю багато їстівних грибів: опеньки, лисички, маслюки, боровики та інші.

Найбільша радість для грибника, коли він у лісі знайде галявину, на якій ростуть боровики. Одного разу поталанило і мені. Випадково непо далік від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоч і був маленький, але впевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині. Я став уважно оглядати галявину, і знову побачив боровика. Великий гриб ніби староста стояв посеред галявини й оглядав інші гриби. Шапка на ньому завбільшки з полумисок, а ніжка завтовшки з мою руку.

Через декілька хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов до дідуся.

ПОЖЕЖА

У нашому багатоповерховому будинку живе хлопчик Михайлик. На день народження йому подарували кошеня. Руденьке, а на сонці його шерсть переливалася і палахкотіла жовтогарячим вогнем. І Михайлик назвав своє кошенятко незвичним ім’ям Пожежа.

Наступного ранку хлопчик не знайшов свого вихованця у кімнатах. «По жежа! Пожежа! До мене!» — кричав він, але кошеняти не було. Михайлик вибіг на балкон і побачив, що Пожежа переліз на сусідський балкон.

«Пожежа! Пожежа!» — щосили закричав Михайлик. На його крик із квартир почали вибігати перелякані люди. Вони не могли зрозуміти, що сталося і де горить.

А Михайлик намагався дістати своє кошеня, спробував навіть пере лізти на сусідній балкон. Побачивши це, мешканці будинку визвали по жежну машину.

Побачивши пожежників, Михайлик закричав: «Велике спасибі, що ви прийшли допомогти врятувати мого друга».

Не буду описувати, що було далі. Не знав хлопчик, що його батьки заплатять за приїзд пожежної машини. Адже в цей час, може, комусь і справді потрібна була допомога. Та у Михайлика тепер інші проблеми. Він шукає для свого кошеняти нове ім’я.

НЕСПОДІВАНА ЗУСТРІЧ

На день народження мені батьки подарували собаку. А тварини по требують догляду, тому в мої обов’язки входило гуляти з собакою вранці та ввечері.

10	УКРАЇНСЬКА МОВА

Теплого літнього вечора ми з Дружком, так звали мою собаку, йшли стежкою у міському парку. На майданчику для тварин вже не було ніко го. Дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився — і побіг

упротилежний бік, де почав весело гавкати. Цікавість змусила і мене підійти туди, де весело крутив хвостиком Дружок. Коли я підійшов і на магався роздивитись, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що щось дряпає мені ногу. Я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дер лося злякане маленьке кошеня. Воно втекло від собаки і просило захисту

умене. Я взяв кошеня на руки, приголубив і заспокоїв його. Кошеня при ємно замурчало.

Додому ми повернулися втрьох.

ТВІР)РОЗДУМ

ЗРОЗУМІЙТЕ МЕНЕ

Ось уже другий рік поспіль я займаюся у міському танцювальному клубі «Юність». Не всі мої близькі задоволені цим. Мама говорить, що у мене залишається мало часу для навчання і домашніх справ, а подруж ка дорікає, що майже не приділяю їй уваги. Чому вони не хотять зрозу міти мене? Адже мені подобаються танці, це цікаво і корисно. Я розвиваю свої фізичні можливості: координацію рухів, витривалість. До того ж на вчилася сприймати і розуміти музику.

Думаю, мені потрібно тільки трішки маминої підтримки. А подрузі я запропоную ходити до клубу разом.

КИМ Я ХОТІЛА Б СТАТИ І ЧОМУ?

Я вирішила стати учителькою. Дехто може запитати чому? Скажу відверто: мені здається, що це дуже гарна професія, а ще тому, що я дуже люблю свою учительку. Учителька завжди в оточенні дітей, її діти люб лять, вона для них як рідна мати. Учителька завжди допоможе в навчанні, турбується про нас, наше здоров’я. Вона разом з нами і радіє, і пережи ває. Мені здається, що учителем може бути тільки добра людина, яка любить дітей і свою працю. Я теж мрію про те, що буду в майбутньому любити свою професію. Але я знаю, що для того щоб стати учителем, треба гарно вчитися, багато знати. Тому я стараюся добре вчитися.

Отже, після закінчення школи я мрію стати учителем. Буду допома гати дітям здобувати знання.

ЯКУ ЛЮДИНУ МОЖНА ВВАЖАТИ ЩАСЛИВОЮ?

Матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним. Але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. Бо щастя — це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський авто мобіль.

5 КЛАС

11

Щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. Бо вірний друг — то найдорожчий скарб. А ще у народі кажуть: все купиш, лише тата і маму не купиш. Отже, людина, у якої є батьки, які в усьому підтримують її, допомагають,— щаслива. І без повного розкриття своїх здібностей, без улюбленої праці нема щастя.

Отже, щаслива людина та, яку люблять і сама вона любить ближніх, яка уміє і хоче працювати.

ЗАМІТКА В ГАЗЕТУ

ПОЇЗДКА ДО КИЄВА

За результатами 2002—2003 навчального року я і ще десять учнів нашої школи були премійовані поїздкою до столиці України — Києва.

За цей час ми відвідали Києво Печерську Лавру, музей Тараса Шев ченка, гуляли Хрещатиком та Андріївським узвозом. Дехто з нас уперше милувався Дніпром Славутою. Київ привітав нас усміхненими обличчя ми мешканців, грандіозними будівлями і затишними зеленими вуличка ми. За два дні екскурсій і прогулянок ми встигли полюбити нашу столи цю. Сподіваємося, що це тільки початок знайомства з Києвом. Дякуємо нашій міській раді за прекрасний дарунок!

ФЕСТИВАЛЬ УЧНІВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ «ЗОЛОТЕ ЯЄЧКО»

У квітні 2000 року у гімназії № 116 м. Харкова відбувся IV облас ний фестиваль учнівської творчості «Золоте яєчко». Тематика фести валю — «Козацькому роду нема переводу». Організатор фестивалю — Світлана Костянтинівна Стефанюк, людина творча, кандидат педагогіч них наук, викладач харківських вузів, запросила до участі в роботі фес тивалю учнівську молодь області.

Фестиваль працював за такими секціями: «Козацькі спортивні заба ви», «Козацькі пісні», «Літературно музична композиція на козацькі мо тиви», «Діти — поети», «Діти — дослідники спадщини козацьких звичаїв». Багато цікавого привезли учасники фестивалю на суд журі. Діти обміню вались досвідом, слухали поезію, пісні. Фестиваль перетворився на вели ке мистецьке свято учнів Харківщини.

«До зустрічі на V фестивалі «Золоте яєчко!» — лунало на прощання.

12	УКРАЇНСЬКА МОВА

6 КЛАС

За вимогою чинної програми шестикласники повинні навчитися вико нувати такі види творчих робіт:

—твір опис природи (на основі особистих вражень і за картиною);

—твір опис приміщення (на основі особистих вражень і за картиною);

—твір роздум про вчинки людей на основі спостережень і вражень;

—твір оповідання на основі побаченого і за картиною;

—замітка в газету з елементами роздуму про вчинки людей.

Опис природи (пейзаж) — вид опису, який характеризує основні риси, ознаки природи будь якої місцевості. Він поділяється на такі частини:

1)загальне враження,

2)опис основних елементів (зображувана місцевість, пора року, по года, рослини, люди і тварини);

3)висновок завершення.

Зописами природи ми найчастіше зустрічаємось у художніх творах. Але скласти твір опис самому значно важче, ніж милуватись письмен ницьким шедевром. Адже описати пейзаж неможливо, не маючи власних вражень від побаченого, тому необхідно захопитись побаченим, зачару ватись природою.

Створюючи опис за картиною, зверніть увагу не лише на її тематичне навантаження, а й на техніку виконання. Дайте відповіді на питання: Що зображено на передньому плані, що — позаду? Звідки падає світло, як зображені об’єкти, які кольори використав художник? Яке враження справляє картина, яким настроєм пройнята?

У висновку висловіть особисті враження про розглянуту картину. У своєму творі використовуйте відомі вам художні засоби виразності:

епітети, порівняння, уособлення.

Твір)опис приміщення (на основі особистих вражень і за картиною) потребує урахування найголовніших деталей інтер’єру:

1)розташування приміщення і його площа;

2)кількість вікон, освітлення;

3)колір стін та їх оздоблення;

4)наявність і розташування меблів;

5)чи відповідає приміщення своєму призначенню.

Мета ділового та наукового опису — подати точну конкретну інфор мацію про приміщення та його елементи, без емоційної оцінки.

У художньому описі автор має передати своє ставлення до зображу ваного.

Твір)роздум про вчинки людей (на основі власних спостережень і вражень) є одним із найскладніших видів творів за способами викладу матеріалу. Це зв’язний текст, який містить тезу (сформульовану думку автора щодо обраного питання), докази на користь цієї думки, а також висновок, який є логічним завершенням тексту. Речення перебувають

6 КЛАС

13

у причиново наслідкових відношеннях (у кожному наступному реченні подається обґрунтування, пояснення думки, висловленої в попередньо му реченні).

Написання твору роздуму розвиває логічне мислення, вчить обсто ювати власну точку зору і спростовувати хибні думки. Робота над розду мом про вчинки людей передбачає осмислення правил людського співіснування, моральних принципів життя суспільства.

Для того щоб скласти твір роздум на основі власних спостережень і вражень, слід назвати дійових осіб і дати перелік їхніх вчинків, проана лізувати ці вчинки і зробити висновок про власне ставлення до них.

Твір)оповідання на основі побаченого — це невеликий за обсягом твір розповідного характеру про одну подію з життя персонажа.

Слід відрізняти оповідання від розповіді, бо воно є одним із різно видів розповіді. Саме в оповіданні можна виділити такі композиційні елементи: зав’язку (епізод, яким починається розповідь), розвиток дії (послідовний виклад подій), кульмінацію (момент найвищого напружен ня), розв’язку (заключну дію, яка є результатом названих подій).

На відміну від розповіді, в оповіданні чітко висловлюється ставлен ня автора до зображуваних подій. Пишуться оповідання в художньому стилі, часто в них використовується діалог. Особливостями оповідання є розповідний спосіб викладу думок, нетривалий час дії, невелика кількість дійових осіб, стислість викладу матеріалу.

Замітка в газету — це невеликий текст публіцистичного стилю, повідом лення в газеті (стінгазеті), журналі, яка характеризується гостротою про блеми, стислістю, влучністю і нерідко містить звертання до читача.

Замітка висвітлює важливий, цікавий для читача факт. Роботу над заміт кою краще розпочати з аналізу заміток, дібраних із періодичної преси. В осно ву учнівської замітки береться важливий факт із життя шкільного колективу.

Завдання замітки з елементами роздуму — привернути увагу читачів до певної проблеми, висловити авторське ставлення, а також переконати читачів у правильності чи хибності якоїсь позиції.

Важливий етап роботи — складання заголовка, який буде привертати увагу читача лаконізмом та сконденсованістю основної думки матеріалу.

Замітку звичайно пишуть на окремому аркуші паперу, залишаючи поля для редакторських поміток. У кінці текст підписують і ставлять дату.

ТВІР)ОПИС ПРИРОДИ

РАНОК СОНЦЯ

За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився роже вий ранок. Ось ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер?

14	УКРАЇНСЬКА МОВА

І все таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве.

Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки лю дей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнув ся, відкрив очі і радо зустрів новий день.

УЛЮБЛЕНА ПОРА РОКУ

Найбільше я люблю весну. Це, по моєму, найпрекрасніша пора року. Весною все на землі пробуджується до нового життя. Розтає сніг, з’яв ляється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Весною повертаються до нас перелітні птахи: шпаки, граки, лелеки. Вони

починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пташенят.

Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити, як усе навко ло оновлюється, прикрашається після зимового сну. Весело співають стру мочки, на всі голоси прославляють прихід весни пернаті музиканти. По вітря наповнюється духмяним запахом рослин.

Весна — це оновлення у природі. Саме за це я її люблю.

СВІТАНОК

Ядуже люблю зустрічати перші спалахи пробудження нового дня. Задовго до сходу сонце сповіщає про свій прихід. Воно забарвлює своїми променями нічний небосхил, гасить зорі.

Ялюблю зустрічати сонце, гру і трепіт ранкових спалахів його про менів. Спочатку на обрії з’являється багряно червона смуга. Потім вона стає оранжевою, рожевою, а далі сонцем наповнювалося все навколо.

Ініби вперше бачиш зелений листочок, дерево, яке росте аж до мого вікна, і легкий туман над рідним містом, що пробуджується до нового дня.

І ось світанок змінюється новим днем, наповнюється турботами жит тя людей, і я чую ніжне: «Доброго ранку, сину!»

ЗОЛОТАВА ОСІНЬ

Ось і минуло тепле літо. Настала осінь. Непомітно підкралась вона до наших садів, полів, гаїв, лісів. Ще в кінці серпня дерева почали вкриватись жовтим листям, а зараз воно вже блищало на сонці, ніби золото. Дерева сто яли у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадало додолу. Земля була вкрита кольоровим листям, наче йдеш по прекрасному килимі. Я люблю слухати шерехи опалого листя, дивитися на чарівні розписи осені на листях клена. Промайнуло коротке бабине літо, починало повівати холодом, змов кли пернаті музиканти. Ось і прийшов час прощатися із золотою осінню.

ТВІР)ОПИС ЗА КАРТИНОЮ КАТЕРИНИ БІЛОКУР «КВІТИ ЗА ТИНОМ»

На картині Катерини Білокур — чудові квіти на фоні чистого, погідно го неба. Їх можна розподілити на два букети. Один, ближній, перебуває

6 КЛАС

15

у затінку, другий — більш виразний, світлий, осяяний сонячними проме нями. Кольорів небагато: червоний, зелений, білий, голубий. Але вжито багато проміжних барв.

Я думаю, майстриня дуже любить природу, безмірно закохана у кві ти. А їх тут безліч. Тягнуться до сонця рожеві мальви. По березовій гілці поплелась в’юнка берізка. Чарують око білосніжні ромашки й оранжеві лілії, рожево червоні тюльпани і настурція з вишневими прожилками на пелюстках.

Картина чарує гармонією кольорів і форм, захоплює красою і майстер ністю.

ТВІР)ОПИС ПРИМІЩЕННЯ

НАШ КЛАС

Наша класна кімната велика, світла, простора. У ній троє великих вікон. Праворуч від дверей стоять книжкові шафи. Їх п’ять, і кожна за повнена книгами, журналами, газетами. У класі у три ряди стоять дере в’яні столи з двома стільцями біля кожного. Біля вікна — учительський стіл. Він прикрашений білою з червоним орнаментом скатертиною. На одній стіні висить дошка, а зверху — портрет Тараса Шевченка, прикра шений вишиваним рушником. На іншій стіні знаходяться планшети з основними правилами української мови. А ще квіти. Їх багато, вони скрізь: на підвіконнях, шафах, учительському столі.

Я завжди із хвилюванням і радістю переступаю поріг нашої класної кімнати.

НАШ ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ

Сьогодні наш клас був на екскурсії у шкільному музеї «Українська світли ця». З першої ж хвилини на нас війнуло історією, побутом українців і тією любов’ю, з якою зібрано кожний експонат. Праворуч від вхідних дверей зна ходиться справжнісінька піч, розмальована квітами та півниками. Поруч стоїть стіл, а над ним — два мисники. Якого посуду тут тільки нема! І полу миски, і глечики, і куманці, і форми для випікання пасок. Ліворуч від дверей стоїть скриня, а над нею висить одяг. Аж очі розбігаються від краси вишива них сорочок, спідниць, керсеток, вінків з різнокольоровими стрічками, синіх, зелених, білих та червоних з великими квітами хусток. Навпроти скрині — речі домашнього вжитку. Тут є і прядка, і веретено, і гребінь з гребінкою. Та найбільше мені сподобалася колекція рушників. Зібрані вони з різних куточків України. І про все це цікаво розповідали екскурсоводи — старшо класники. Мені радісно і приємно вчитися в школі, де є такий музей.

МОЯ КІМНАТА

У мене невеличка світла кімната з приємними світло сірими шпале рами. На всю стіну — величезне вікно, через яке до кімнати зранку

16	УКРАЇНСЬКА МОВА

заглядає сонечко. Посеред приміщення — круглий стіл коричневого кольо ру, з вишуканою різьбою, прикрашений червоними гвоздиками у керамічній вазі. Біля стола — два стільці. Навпроти дверей стоїть книжкова шафа, в над рах якої зберігаються справжні скарби — книги. Ліворуч від шафи знахо диться ліжко, дерев’яне, невисоке, з різнокольоровими маленькими поду шечками. Біля вікна стоять журнальний столик, крісло і торшер. Це мій улюблений куточок, тут я довгими зимовими вечорами читаю або малюю. Підлога застелена темно червоним із вигадливими візерунками килимом.

Моя кімната затишна, привітна, світла.

ТВІР)ОПИС ЗА КАРТИНОЮ В. НАВРОЦЬКОГО «НАТЮРМОРТ»

Художник зобразив найцінніші для життя людини дари природи. Хліб

імед — символ добробуту. Квіти — символ краси.

Упершу чергу привертають увагу великі золотоголові соняшники, що розмістилися серед дозрілих колосків пшениці. Крізь сіточку з гілок

ізеленого листя видніють сині волошки і голубуваті ромашки. Ще ниж че на картині — духмяний хліб, золотисті груші, соти запашного меду, червонобоке яблуко. Усе це багатство митець розмістив на дерев’яному столі. Людини немає, але присутність її відчувається.

Уся картина дихає теплом і спокоєм, злагодою і любов’ю.

ТВІР)РОЗДУМ ПРО ВЧИНКИ ЛЮДЕЙ

ПРО ТАТА

У нас дружна сім’я, а на чолі її — наш тато. Я дуже люблю свого бать ка і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою.

Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо при ємно спостерігати, як тато працює. Що б він не робив — чи допомагав мамі в господарстві, чи рубав дрова — усе він робить із легкістю, красиво й упевнено. А головне — працює із задоволенням. І тоді вже не можеш встояти без діла, а тим більше відмовитися від роботи.

Батько не дуже часто сварить мене. Досить його погляду, і я ладен зробити все можливе, аби тільки він не сердився. Інколи мені здається, ніби тато надто суворий, і я ображаюсь. Але минає час — і я розумію, що він був правий.

Ось такий у мене тато — суворий, але справедливий і люблячий.

ВИПАДОК НА ЗУПИНЦІ

Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Лю дей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали.

6 КЛАС

17

А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей!» Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.

Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо.

ТВІР)ОПОВІДАННЯ ПРО ВИПАДОК ІЗ ЖИТТЯ

СУМНИЙ УРОК ВЕСЕЛОГО ДНЯ

Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награ тись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все взяли, і хутко рушили.

Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по справжньому. Не зрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах польової каші уже розносився по галявині.

Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними по прямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій

— великий знавець і любитель цієї справи.

Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкар петка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом вод ню, туго затягла її бинтом. Першу допомогу було надано, тепер необхід но було терміново повертатись у місто.

Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло!

НІЧНА ПРИГОДА

Ціле літо я гостював у своїх родичів, допомагав пасти телят. Одного разу мені довелося на кілька днів залишитися на острові з маленькими телятками. Увечері, коли їх заганяв, помітив, що серед них немає білоло бої Зірочки. Я злякався, що на неї можуть напасти вовки, і пішов її шука ти. Сонце швидко зайшло, на землю спали сутінки. Кущі і дерева, привітні і зелені вдень, тепер стали чорними і зловісними. Довго я шукав Зірочку, але так і не знайшов. Вирішивши продовжити пошуки зранку, я набли зився до куреня і побачив, що з пітьми на мене блимали чиїсь зелені очі. «Вовки»,— промайнуло в голові, і я за якусь мить виліз на високе дерево.

18	УКРАЇНСЬКА МОВА

Довелося там і ніч провести. Я боявся рухатися, боявся заснути, з нетерпі нням чекав ранку. А коли зійшло сонце, із куреня вийшла Зірочка, на ходу дожовуючи мій сніданок. Я застиг із несподіванки, розсердився, закричав на теля, а потім голосно і весело розсміявся.

ЗАМІТКА В ГАЗЕТУ

ДЯКУВАТИ ЗА ЧИСТОТУ?

Часто доводиться спостерігати, як учні в школі з неповагою ставляться до технічних працівників. Звичайно, прибиральниця — не престижна робота, але це не означає, що вона не потрібна і не достойна пошани. Уявімо собі, що ми залишилися без техпрацівників. Як буде виглядати шко ла в кінці робочого дня? Яким буде повітря без вологого прибирання?

Нещодавно я дізналася, що за кордоном прибиральники називають ся гордо — рятівники від сміття. Я думаю, це цілком справедливо. І нам слід замислитися, кому маємо сказати «спасибі» за сяючу чистоту в школі.

ШАНУЙМО ХЛІБ

Якось я ненароком наступив ногою на шматок хліба, який упав зі сто лу. Бабуся за це насварилася на мене. Вона пригадала, як у роки Великої Вітчизняної війни, коли мій дідусь був на фронті, вона не мала хліба на годувати мого батька. Як плакав тато, просивши хліба. Дідусь воював за нашу землю, щоб ми ніколи не були голодні, завжди мали на столі смач ний хліб.

Тепер у нас є хліб, є й до хліба. Але треба берегти кожен шматок. Після цього випадку я вирішив у школі провести розмову з моїми од

нокласниками про ціну хліба в родині. Адже в хлібі — праця і сила нашо го народу.