1-93

кг), которое полностью насыщает 1 м3 воздуха при данной температуре (упругость водян ых паров).Относительная влажность – это отношение абсолютной влажности к максимальной влажности, выраженной в процен тах:

φ=A/Fmax*100% (2.2.1.)

Когда воздух полностью насыщен водяными парами, то есть A=Fmax (во время тумана), о тносительная влажность воздуха φ =100%.

На организм человека и условия его работы оказывает влияние также средняя температура всех поверхностей, ограничивающих помещение, она имеет важное гигиеническое значение.

Другим важным параметром является скорость воздуха. При повышенной температуре ск орость воздуха способствует охлаждению, а при низких температурах переохлаждению, поэтому она должна быть ограниченной, в зависимости от температурной среды.

Санитарно­гигиенические, метеорологические и микроклиматические условия не только в лияют на состояние организма, но и определяют организацию труда, то есть, продолжительность и периодичность отдыха работника и обогрева помеще ния.

Таким образом, санитарно­гигиенические параметры воздуха рабочей зоны могут быть фи зически опасными и вредными производственными факторами, оказывающими существенное влияние на технико­экономические показатели производств а.

Приборы для измерения температуры.

Для измерения температуры воздуха в обычных условиях применяются термометры ртутн ые или спиртовые.При измерении температуры выше 00С следует пользоваться ртутными термометрами, т.к. ртуть при нагревании расширяется рав номерно, а спирт – неравномерно. При температуре ниже 00С

ртуть густеет, поэтому рекомендуется применять спиртовые термометры. В случае необхо димости регистрации температуры окружающего воздуха во времени, применяются термографы. Приемной частью термографов М­16С и М­16Н являе тся изогнутая биметаллическая пластинка, связанная при

помощи рычага и стрелки с пером. Запись температуры проводится на ленте, опоясывающ ей барабан, продолжительность одного оборота составляет для М­16С – 26 ч, для М­16Н –

176 ч. Для измерения температур при наличии тепловых излучений применяют парные те рмометры.

Термоанемометры типа ТА­8М и ЭА­2М используется как для определения температуры, так и для определения скорости движения воздуха.

Интенсивность тепловых излучений можно определить актинометром, принцип работы ко торого основан на термоэлектрическом эффекте (при неравенстве температур в контактах замкнутой электрической цепи возникает ток, величи на которого пропорциональна разности температур на термопарах) или парном термометре.

Приборы для измерения температуры воздуха не должны обладать погрешностью более 5 % при измерении продолжительностью не более 5 мин

(рис.2.2.2.и 2.2.3.).

Приборы для измерения влажности воздуха.

Для измерения влажности применяется психрометры, которые состоят из двух ртутных те рмометров: сухого и влажного. Резервуар влажного

термометра окутан марлей или другой гигроскопической материей, конец которой опущен в воду. За счет испарения влаги температура на влажном термометре понижается. Отличие в показаниях влажного и сухого термометров тем больш е чем меньше относительная влажность и обусловлено отводом

тепла от влажного термометра за счет испарения влаги. Только при относительной влажно сти равной 100% показания термометров совпадают.

Относительную влажность определяют по выведенным формулам пересчета или номогра мме, зная показания холодного и влажного термометров.

Приборы для измерения скорости движения воздуха.

Замер скорости движения воздуха проводят различными видами анемометров: крыльчаты ми, типа АСО­3 (скорость потока от 0,3 до 0,5 м/с), чашечными, типа МС­13 и индукционными, типа АРН­49 (скорость в пределах 1­20 м/с), термоанемом етрами и кататермометрами (скорость не больше 0,5м/с).

Термоанемометры позволяют измерять незначительные колебания потоков воздуха и темп ературы по объему помещения.

Для измерения интенсивности теплового излучения используют актинометры и радиометр ы.

Измерение абсолютного давления воздуха производится барометрами и барографами. Бар ометры могут быть по принципу действия: ртутные,

пружинные и специальные анероиды.

47. Вплив параметрів метеоумов та мікроклімату на організм людини.

Существенное влияние на состояние организма работника, его работоспособность оказывает микроклимат (метеорологические условия) в производственных помещениях, под которым понимают условия внутренней среды этих помещений, влияют на тепловой обмен работающих с окружением Эти условия определяются сочетанием температуры, относительной влажности и скорости движения воздуха, температуры поверхностей, окружающих человека, и интенсивно сти теплового (инфракрасного) облученияя.

Несмотря на то, что параметры микроклимата производственных помещений могут варьироваться, иногда даже значительно, температура тела человека остается постоянной (36,6 ° С) Это достигается благодаря терморегуляции - в свойства организма поддерживать тепловой баланс с окружающей средум.

Нормальное течение физиологических процессов, а следовательно, и хорошее самочувствие возможно лишь тогда, когда тепло, выделяемое организмом человека, постоянно отводится в окружающую среду Микроклиматические ум языка, обеспечивающих этот процесс, считаются лучшими В случае неудовлетворительных микроклиматических условий в организме человека для поддержания постоянной температуры тела начинают происходить различные процессы, направленной правленных на регулирование теплообразования и теплоотдачи При температуре воздуха в пределах 15-25 ° С теплообразование организма почти не меняется (зона безразличия) С понижением температуры воздуха теплоутворе ния повышается, главным образом, вследствие мышечной активности (появляется дрожь) и усиление обмена веществ С повышением температуры воздуха усиливаются процессы теплоотдачи Количество тепла образующийся в организме человека, зависит в основном от физических нагрузок, а уровень теплоотдачи - от микроклиматических условий, главным образом, температуры воздуха (табл. 22бл. 2.2).

Отдача тепла организмом человека в окружающую среду осуществляется тремя основными способами (путями): конвекцией, излучением и испарением влаги с поверхности кожи

Чем ниже температура воздуха и скорость его движения, тем больше тепла отдается излучением При высокой температуре значительная часть тепла теряется испарением пота (рис 21, б) Вместе с потом организм теряет воду, витамины, минеральные соли, в результате чего он обезвоживается, нарушается обмен веществ Поэтому работники \"горячих\" цехов обеспечиваются газированной подсоленной водоідсоленою водою.

Влажность воздуха существенно влияет на отдачу тепла испарением Через высокую влажность испарения затрудняется и отдача тепла уменьшается Снижение влажности улучшает процесс теплоотдачи испарения уванням Однако слишком низкая влажность вызывает высыхание слизистых оболочек дыхательных путейхів.

Подвижность воздуха определяет уровень теплоотдачи с поверхности кожи конвекцией и испарением В жарких производственных помещениях при температуре движущегося воздуха до 35 ° С движение воздуха способствует увеличению отд дачи тепла организмом С повышением температуры движимое горячий воздух именно будет отдавать свое тепло телу человека, нагревая йогго.

Движимое воздуха при низкой температуре приводит переохлаждение организма Резкие колебания температуры в помещении, продувается холодным воздухом (сквозняк), значительно нарушают терморегуляцию организма зму и могут вызвать простудные заболеванияя.

Параметры микроклимата определенным образом взаимосвязаны Например, высокой температуре воздуха соответствует большая скорость движения воздуха, а высшей относительной влажности - низкая температура воздуха Так, на человек на оказывают одинаковый тепловой влияние следующие соотношения температуры и относительной влажности воздуха (в случае отсутствия движения воздуха): 17,7 ° С - 100%; 18,3 ° С -

90%; 20,7 ° С - 50%, 22 0%.

Способность организма приспосабливаться к метеорологических условиях значительная, однако не безгранична Верхней границей терморегуляции человека, находящегося в состоянии покоя, принято считать 30-31 ° С при относительной влагос сти 86% или 40 ° С при относительной влажности 30% при выполнении физической работы эта граница значительно ниже Так, при выполнении тяжелой работы тепловое равновесие еще сохраняется благодаря терморегуляторная функции орга коммунизма при й - 25-26 ° С (относительная влажность 40-60% %).

Итак, для нормального теплового самочувствия человека важно, чтобы температура, относительная влажность и скорость движения воздуха находились в определенном соотношении

48. Знайти абсолютну вологість повітря якщо Нб = 730 мм. рт. ст , пружність водяного пара Рвп= 14.2 г/м , психометричний коеф. К= 0.001,

і	показники	термометрів	tc=19	C,	tв=	16.5	С.
Решение : А= Рвп – К(tc – tв)Н;

А= 14.2 – 0.0,001(19-16.5)730 =12,375

49.Терморегеяція організму і її взаємозв’язок з мікрокліматом.

Основными параметрами, обеспечивающими процесс теплообмена с окружающей средой являются параметры микроклимата. В естественных условиях эти параметры изменяются в существенных пределах.

Вместе с изменением параметров микроклимата меняется и тепловое самочувствие человека. Условия, нарушающие тепловой баланс, вызывают в организме реакции, способствующие его восстановлению.

Процессы регулирования тепловыделений для поддержания постоянной температуры тела человека называются терморегуляцией. Она позволяет сохранять температуру внутренних органов постоянной, близкой к 36,5°С.

Процессы регулирования тепловыделений осуществляются в основном тремя способами: биохимическим путем, путем изменения интенсивности кровообращения иинтенсивности потовыделения.

Терморегуляция биохимическим путем заключается в изменении интенсивности происходящих в организме окислительных процессов.

Терморегуляция путем изменения интенсивности кровообращения заключается в способности организма регулировать подачу крови (которая является в данном случае теплоносителем) от внутренних органов к поверхности тела путем сужения или расширения кровеносных сосудов.

Терморегуляция путем изменения интенсивности потовыделения заключается в изменении процесса теплоотдачи за счет испарения влаги.

Терморегуляция организма осуществляется одновременно всеми способами.

Параметры микроклимата воздушной среды, которые обуславливают оптимальный обмен веществ в организме и при которых нет неприятных ощущений и напряженности системы терморегуляции, называются комфортными или оптимальными. Зона, в которой окружающая среда полностью отводит теплоту, выделяемую организмом, и нет напряжения системы терморегуляции, называется зоной комфорта.

Условия, при которых нормальное тепловое состояние человека нарушается, называются дискомфортными. При незначительной напряженности системы терморегуляции и небольшой дискомфортности метеорологические условия считаются допустимыми.

Непосредственным измерением трудно установить количество теплоты, отдаваемой человеком. Поэтому об интенсивности общей теплоотдачи судят по косвенным показателям - значениям эффективной и эквивалентно - эффективной температур,

характеризующих пребывание в так называемой “зоне комфорта”, где терморегуляция обеспечивается организмом легко, или за пределами этой зоны, когда для нормальной терморегуляции организм человека преодолевает большие нагрузки.

Эффективной называется температура воздуха, ощущаемая человеком при определенной относительной влажности воздуха и при отсутствии движения его в помещении.

Эффективно-эквивалентной называется температура воздуха, ощущаемая человеком при определенной относительной влажности воздуха и определенной скорости его движения.

50. Класифікація робіт по важкості.

Категория работ – разграничение работ по тяжести на основании общих энергозатрат организма:

Легкие физические работы (категория I) охватывают виды деятельности, при которых расход энергии равен 105-140 Вт (90-120Ккал/час) – категория I-а и 141-175 Вт (121-150Ккал/час) - категория I-б. К категории I-б и категории I-а принадлежат работы, которые выполняются сидя, стоя или связанные с хождением, и сопровождаются некоторым физическим напряжением.

Физические работы средней тяжести (категория II) охватывают виды деятельности, при которых затраты энергии составляют 176-132 Вт(151-200Ккал/час) - категория II-а и 233-290Вт (201-250Ккал/час) – категория II-б. К категории II-а принадлежат работы, связанные с хождением, перемещением мелких (до 1 кг) изделий или предметов в положении стоя или сидя, и требующие определенного физического напряжения. К категории II-б принадлежат работы, которые выполняются стоя, связанные с хождением, перемещением (до 10кг) грузов и сопровождаются умеренным физическим напряжением.

Тяжелые физические работы (категория III) охватывают виды деятельности,

при которых затраты энергии составляют 291-349Вт (251-300Ккал/час). К категории III принадлежат работы, связанные с постоянным перемещением значительных (свыше 10 кг) тяжестей, которые требуют больших физических усилий.

51. Повітрообмін та вентиляція робочих приміщень - необхідні умови для підтримки промсанітарії та гігієни праці.

Поддержание нормальной жизнедеятельности людей производится за счет целого комплекса мероприятий. К одной из групп таких мероприятий относят санитарногигиенические мероприятия. Они включают: естественная и механическая вентиляция, отопление, кондиционирование и душирование с учетом изменения времени года и характера тепловыделений в процессе производства.

Воздушно-влажностное душирование применяется как одна из эффективных мер снижения опасности перегрева работающих на рабочих местах производств с высоким тепловыделением.

В производственных помещениях, на рабочих местах, где невозможно установить регламентированные интенсивности теплового облучения работников из-за технологических требований, технологического несовершенства или экономически обоснованной нецелесообразности, используют обдув, водовоздушное душирование и т. п. При тепловом облучении от 140 до 350 Вт /м2 необходимо увеличивать на постоянных рабочих местах скорость движения воздуха на 0,2 м/с более нормированного значения. При тепловом облучении, превышающем 350 Вт/м2, целесообразно применять воздушное душирование рабочих мест. Воздушное душирование – это направленный на рабочее место поток воздуха со скоростью 2-6 м/с и температурой от 15 до 20 градусов. Для защиты

производственных помещений от перепадов температурно-влажностных условий внешней среды применяют обустройство на входах дверей воздушных и воздушно-тепловых завес.

52. Нормування запиленості на робочому місці і методи контролю концентрації пилу в повітрі робочої зони.

Степень запыленности воздуха выражают в миллиграммах пыли на 1 м3 воздуха. В чистом воздухе содержится меньше 1 мг пыли в 1 м3. При большой запыленности содержание пыли в воздухе достигает сотен и даже тысяч миллиграммов в 1 м3. Естественно, что с увеличением запыленности действие пыли на организм усиливается.

Для предупреждения профессионального заболевания (вызванного воздействием на работника вредных условий труда) необходимо, чтобы в воздухе рабочей зоны, цеха и т.д. содержание пыли было ниже предельно допустимых концентраций (ПДК).

ПДК - это такие концентрации, которые при ежедневной (кроме выходных дней) 8- часовой работе или при другой продолжительности рабочего дня, но не более 40 часов в неделю в течение всего рабочего стажа не могут вызвать заболеваний или отклонений состояния здоровья.

Для контроля за величиной запыленности атмосферы производственных помещений необходимо, с одной стороны, знать содержание пыли в воздухе, с другой стороны, значения ПДК.

В пыльных цехах предприятий необходимо периодически проводить анализ запыленности воздуха на рабочих местах для выявления состояния воздушной среды. Если в результате этого будет установлено, что фактическая концентрация пыли превышает ПДК, то проводится ряд мероприятий технологического, технического и санитарно-гигиенического порядка для создания на рабочих местах нормальных условий труда.

Для исследования концентрации пыли и ее дисперсного состава применяют:

Весовой метод. При весовом методе определяется концентрация пыли, выраженная в миллиграммах на 1 м3 (мг/м3). Этот метод считается основным.

Счетный метод. При счетном методе подсчитывается число пылевых частиц, содержащихся в 1 см3 исследуемого воздуха, а также определяются их размеры под микроскопом.

Фотометрический метод. С помощью фотопылемеров, приборов. Этот метод сильно уступает в точности измерения весовому методу.

Радиометрический метод. Принцип действия радиометрических приборов основан на определении степени поглощения альфа-излучения отобранной на фильтр пробы. Но погрешность измерений составляет 30%.

Примеры ПДК пыли (мг/м3): асбестовая пыль - 2; стеклянная пыль - 4; цементная пыль - 6; угольная пыль - 4.

53. Загальні та індивідуальні засоби захисту від пилу. Методи очищення повітря від пилу.

Средства защиты от пыли разделяются на общие, с помощью средств обеспечивается улучшение условий труда в производственном помещении в целом или на рабочих местах вблизи источников пылеобразования, и индивидуальные, применение которых защищает органы дыхания, лицо и глаза рабочих.

К общим средствам защиты относятся системы естественной и искусственной вентиляции, применение различных пылеулавливающих аппаратов для удаления пыли из помещений и рабочих зон непосредственно от мест её образования и ряд организационных мер, направленных на снижение запыленности и уборку пыли на промышленных и

рабочих местах. Очистка воздуха от пыли рабочих помещений осуществляется путем улавливания и осаждения ее специальными устройствами.

Все пылеулавливающие устройства можно разделить на четыре большие группы:

а) сухие, механические аппараты; б) аппараты с применением воды; в) аппараты с применением фильтров; г)комбинированные устройства.

Средства индивидуальной защиты органов дыхания подразделяются на:

противогазы, респираторы, пневмошлемы, пневмомаски. По принципу действия СИЗ ОД бывают фильтрующие и изолирующие.

Для защиты от грубодисперсной пыли (размер частиц более 1мкм) применяются респираторы (независимо от обозначения названия и числа) возможно при запыленности превышает ПДК не более чем в 200 раз.

При выполнении работ в условиях, когда местное и производственная вентиляция не обеспечивает удаление пыли и газа до уровня ПДК наиболее пригодными средствами защиты органов дыхания является противогазы.

54.Газы и пары токсических веществ – причины отравления, взрывов и пожаров

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. Шкідлива речовина - це речовина, що контактуючи з організмом людини, може спричинювати захворювання чи відхилення у стані здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь.

Шкідливі речовини можуть потрапити в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи проникають пари, газо - та пилоподібні речовини, а через шкіру - переважно рідини. Через шлунковокишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання або при внесенні їх у рот забрудненими руками.

Найчастіше промислові шкідливі речовини потрапляють в організм людини через дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легень утворюються сприятливі умови для надходження шкідливих речовин у кров, яка розносить їх по всьому організму. Слід зазначити, що ураження шкіри (порізи, рани) прискорюють проникнення шкідливих речовин в організм людини.

Шкідливі речовини, що потрапили тим чи іншим шляхом у організм, можуть зумовлювати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовин, їх кількості, часу дії, шляху, яким вони потрапили в організм, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму та ін. Гострі отруєння виникають у результаті короткочасної (протягом доби) дії значних доз шкідливих речовин.

Хронічні отруєння виникають унаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин, що дещо перевищують ГДК. Шкідливі речовини, потрапивши в організм, розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору - у зубах, марганцю - у печінці і т. ін. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване депо і затримуватись у ньому тривалий час. При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й спричинювати "накопичення" функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

У санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.

Хімічні речовини (Шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТу 12.0.003-74 за характером впливу на

організм людини поділяються на:

- загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін та ін.);

-подразнювальні, що зумовлюють подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон та ін.);

-сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук та ін.);

-канцерогенні, що спричинюють ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест та ін.);

-мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід та ін.);

-такі, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин та ін.).

Варто зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин: за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові та ін.), за основною шкідливою дією (задушливі, наркотичні, подразнювальні та ін.), за тривалістю дії (летальні, тимчасові, короткочасні) та ін.

55.Методы контроля концентрации на рабчем месте

При проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, устаткування необхідно ставити вимоги до санітарного обмеження вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони регламентується значенням гранично допустимих концентрацій (ГДК), мг/м3.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони - це концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи чи у віддалений термін життя нинішнього і наступного поколінь. За ступенем дії на організм шкідливі речовини відповідно до ГОСТу 12.1.007-88 поділяються на 4 класи небезпеки:

І клас - надзвичайно небезпечні; П клас - високонебезпечні;

III клас - помірно небезпечні; IV клас - малонебезпечні.

ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони є обов'язковими санітарними нормативами для використання при проектуванні технологічних процесів і вентиляції. ГДК установлюються на підставі даних медико-біологічних досліджень, що проводяться на тваринах. Для низьколетких, але активно проникаючих крізь шкіру шкідливих речовин мають встановлюватися тести експозиції.

На період, що передує проектуванню виробництва, мають тимчасово визначатися орієнтовні безпечні рівні впливу - ОБРВ. Вони мають переглядатися через 2 роки після їх затвердження чи замінятися ГДК з урахуванням накопичених даних про співвідношення здоров'я працівників з умовами праці.

Відомі засоби санітарно-хімічного аналізу повітря можна розділити на три основні групи: лабораторні, експресні й автоматичні (останні забезпечують постійний контроль повітря виробничих приміщень). При розробці всіх типів засобів застосовують різні аналітичні методи: хімічні, фізичні, фізико-хімічні й біохімічні.

Аналітичні і лабораторні методи контролю шкідливих речовин включають відбір проб із подальшою доставкою й проведення їх аналізу у лабораторних умовах, що, буває, не дає змоги вчасно вжити дієвих заходів для забезпечення нормальних умов праці.

Лабораторні методи аналізу не завжди є досить оперативними, але вони забезпечують високу точність визначення наявних у повітрі хімічних речовин. До лабораторних належать фотохімічні, люмінесцентні, електрохімічні, хроматографічні, спектрофотометричні, полярографічні й інші методи.

Експресні методи визначення концентрацій у повітрі виробничих приміщень є простими та оперативними, крім того, не потребують джерел електричної і теплової енергії. Найчастіше в практиці експресного аналізу застосовується індикаційний метод, що передбачає вимірювання концентрації шкідливих речовин індикаторними трубками. В основі індикаційного методу аналізу повітряного середовища лежать колометричні реакції, що відбуваються на твердих носіях (папірцях, крейдах, порошках), просочених індикаторними реактивами.

Експресні методи також полягають у застосуванні спеціальних приладів-газоаналізаторів різних конструкцій. Наприклад, газоаналізатор типу УГ-2 - універсальний переносний прилад, призначений для експресного кількісного визначення різних шкідливих речовин (аміаку, ацетилену, ацетону, бензину, бензолу, оксидів азоту й вуглецю, сірководню, вуглеводнів нафти, хлору та ін.) у повітрі виробничих приміщень.

Для експресного аналізу органічних і неорганічних речовин у різних галузях промисловості успішно застосовуються індикаторні трубки, що випускаються іноземними фірмами - "Drager" (Німеччина), "Kitagawa" (Японія), "Хігітест" (Болгарія).

В умовах сучасних виробництв різних галузей промисловості лабораторні методи і прилади з індикаторними трубками не завжди забезпечують ефективний контроль стану повітряного середовища, оскільки небезпечні концентрації газів і парів у повітрі робочої зони можуть створюватися за короткий час і процес виникнення небезпечної ситуації носить випадковий характер. Тому автоматичний контроль загазованості повітря за допомогою автоматичних газоаналізаторів стає необхідним елементом контролю й управління технологічним процесом.

Автоматичні газоаналізатори забезпечують: швидкість вимірювання і реєстрації концентрації шкідливої речовини в повітрі; звукову й світлову сигналізацію про перевищення санітарних норм вмісту шкідливих речовин у повітрі на місці вимірювання або у диспетчерських пунктах із включенням у необхідних випадках вентиляції; економію витрат робочого часу при контролі стану повітряного середовища; можливість їх улаштування у важкодоступних і небезпечних місцях, а також у пересувних лабораторіях.

. Промислові автоматичні газоаналізатори залежно від принципу дії (методу аналізу) підрозділяють на механічні, звукові, теплові, магнітні, електрохімічні, іонізаційні, оптичні, оптико-акустичні та ін.

Для встановлення концентрації сірководню, аміаку, фосгену застосовують фотоколометричні автоматичні газоаналізатори "Сирена" у вибухозахисному виконанні. Широко використовуються електрохімічні автоматичні газоаналізатори типу "Атмосфера", "Мигдаль", "Палладій-М", призначені для визначення оксиду вуглецю, діоксиду сірки, сірководню, озону, синильної кислоти у великому діапазоні вимірювань. За кордоном провідні приладобудівні фірми (в основному Японії і Німеччини) розробляють і випускають автоматичні газоаналізатори, сигналізатори й системи газового аналізу різних типів для контролю вмісту хімічних речовин у повітрі.

Для оцінки запиленості повітряного середовища визначають масову концентрацію пилу (мг/м3) прямим (гравіметричним) методом, а також його дисперсний склад, кількість порошин в одиниці об'єму повітря та їх форму рахунковим методом за допомогою мікроскопа.

Для встановлення вмісту пилу в повітрі часто використовують непрямі методи, що ґрунтуються на закономірності зміни фізичних властивостей запиленого повітря залежно від концентрації пилу - зміни значень поглинання світлових, теплорих та іонізуючих випромінювань тощо. Найчастіше в цьому випадку застосовують радіоізотопні й оптичні методи. Наприклад, для експресного визначення масової концентрації пилу призначені: фотопиломіри Ф-1, Ф-2; вимірник концентрації пилу ІКП-ЗД в іскробезпечному виконанні; радіоізотопні пиломіри ПРИЗ-2, ІЗВ-3, ПСАР тощо.

56.Основные пылеочестительные установки

Установки опалення та вентиляції відносяться до засобів нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень. Вони покращують санітарно-гігієнічні умови на робочих місцях, попереджають професійні і простудні захворювання, а також гострі отруєння від шкідливих виробничих викидів.

Системи опалення бувають місцеві та центральні, а залежно від використовуваного теплоносія: парові, повітряні, водяні та електричні.

У виробничих приміщеннях застосовують повітряне опалення, поєднане з припливною вентиляцією; водяне з вбудованими в будівельні конструкції нагрівальними елементами; водяне та парове високого і низького тиску з радіаторами. В неопалювальних виробничих будівлях (складах та ін.) Для обігріву окремих ділянок, робочих місць використовують газове, електричне або повітряне опалення, яке діє періодично. У допоміжних будівлях підприємств встановлюють водяне або парове опалення низького тиску з радіаторами. У побутових приміщеннях застосовують водяне або парове опалення високого тиску з радіаторами і конвекторами.

Для обміну повітря у виробничих приміщеннях, видалення з них шкідливих газових і пилових викидів, забезпечення необхідної чистоти повітря і мікроклімату їх обладнають вентиляційними установками. Залежно від використовуваного побудника руху повітря розрізняють природну і штучну (механічну) вентиляцію. При природній вентиляції рух повітря відбувається завдяки різниці температури повітря в приміщенні і зовнішнього (тепловий напір). Механічне переміщення повітря забезпечують вентилятори. Штучна вентиляція буває припливна, витяжна і при точно-витяжна. Перша подає чисте повітря в робочу зону, а друга видаляє з неї забруднене повітря.

За місцем дії вентиляція поділяється на загальнообмінну, місцеву та комбіновану (змішану). Общеобменная вентиляція може бути природною і штучною, а місцева і змішана - тільки штучної (механічної). Місцева витяжна вентиляція шкідливі речовини видаляє безпосередньо з місць, де вони утворюються, що дуже важливо, тому що не дає газам, пилу поширюватися по всьому приміщенню.

Для приведення повітряного середовища в приміщеннях у відповідність до встановлених норм по температурі, вологості і швидкості руху повітря використовують системи кондиціонування повітря. Зазвичай ці установки забезпечують найкращі кондиції повітряного середовища і створюють комфортні умови. При роботі системи кондиціонування в режимі охолодження повітря охолоджується і осушується. При роботі в режимі опалення повітря нагрівається і зволожується. Установки кондиціонування повітря застосовують на багатьох об'єктах залізничного транспорту - в приміщеннях