- •Розділ 1 загальні основи педагогіки
- •Тема 1. Предмет та основні категорії педагогіки.
- •1. Педагогіка як наука і навчальний предмет.
- •2.Структура педагогічної науки.
- •3.Основні категорії педагогіки.
- •4.Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •5.Характеристика основних течій сучасної педагогіки.
- •Тема 2. Професія вчителя у сучасному суспільстві
- •1.Історичний шлях становлення професії вчителя.
- •2. Специфіка сучасної вчительської професії.
- •4. Складові частини педагогічної майстерності.
- •Тема 3.Організаційно – педагогічна робота класного керівника.
- •1.Професіограма особистості та діяльності класного керівника.
- •2.Основні завдання та функціональні обов’язки класного керівника. Завдання і зміст виховання всебічно розвиненої особистості визначають функції класного керівника:
- •Зміст роботи класного керівника
- •3.Завдання та зміст роботи метод об’єднань класних керівників.
- •1. Основні завдання шкільного методичного об'єднання класних керівників:
- •2. Функції шкільного методичного об'єднання класних керівників:
- •4.Основні напрямки, зміст і форми виховної роботи класного керівника.
- •Тема 4. Основні фактори розвитку особливості школяра.
- •1.Поняття про розвиток і формування особистості.
- •2.Основні фактори розвитку особистості.
- •3.Вікові особливості розвитку особистості школярів.
- •Тема 5. Загальна характеристика логіки і методів науково – педагогічного дослідження.
- •1.Наукові дослідження як шлях вирішення проблем педагогіки.
- •Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх характерні риси:
- •2.Основні елементи педагогічного дослідження.
- •3.Методи науково – педагогічного дослідження.
- •4.Етапи дослідження.
- •5.Основна документація дослідника.
- •Розділ 2. Дидактика ( теорія навчання і освіти)
- •Тема 1. Сутність процесу навчання.
- •1.Загальне поняття про дидактику.
- •2.Структура процесу навчання.
- •3.Функції процесу навчання.
- •4.Рушійні сили і мотиви навчальної діяльності.
- •Тема 2. Зміст освіти в національній школі.
- •1.Загальна характеристика змісту освіти.
- •2.Основні джерела формування змісту освіти.
- •3.Основні види освіти.
- •Тема 3. Закономірності та принципи навчання.
- •1.Поняття про закономірність навчання.
- •2.Основні дидактичні принципи.
- •3.Характеристика основних принципів навчання.
- •Тема 4. Методи і засоби навчання.
- •1.Поняття про методи, прийоми та засоби навчання.
- •2.Компютер як засіб навчання.
- •3.Классифікація основних методів навчання.
- •Тема 5. Види і форми організації навчання.
- •1.Характеристика сутності основних видів навчання.
- •2.Поняття про форми організації навчальної діяльності. Класно-урочна система.
- •3.Урок – основна форма організації навчальної діяльності.
- •4.Основні етапи підготовки вчителя до уроку.
- •5.Типи та структура уроків.
- •6.Дидактичні вимоги сучасного уроку.
- •7.Організація домашньої роботи учнів.
- •Тема 6. Контроль і оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •1.Сутність і основні види контролю успішності учнів.
- •2.Проблема відставання учнів у навчанні.
- •Тема 7. Оптимізація процесу навчання.
- •1.Поняття про оптимізацію процесу навчання: критерії, етапи, способи оптимізації.
- •2.Диференціація та індивідуалізація процесу навчання.
- •Розділ 3. Теорія виховання.
- •Тема 1. Сутність процесу виховання.
- •1.Поняття про процес виховання.
- •2.Структура процесу виховання.
- •3.Рушійні сили виховного процесу.
- •4.Концепція національного процесу виховання.
- •5.Самовиховання і перевиховання.
- •6.Результати процесу виховання і їх виявлення.
- •Тема 2.Основні закономірності та принципи виховання.
- •Тема 3. Загальні методи виховання.
- •1.Поняття про прийоми та методи виховання.
- •2.Классифікація основних методів виховання.
- •2.Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- •Тема 4. Організаційні форми виховної роботи.
- •2.Основні позашкільні установи
- •3.Основні форми позакласної виховної роботи.
- •Масові форми виховної роботи
- •Групові форми виховної роботи
- •Індивідуальні форми виховної роботи
- •Тема 5. Основні напрямки виховної роботи в сучасних школах
- •Трудове виховання ґрунтується на принципах:
- •7. Естетичне виховання.
- •8. Фізичне виховання.
- •Тема 6.Формування учнівського колективу
- •1.Ознаки і структура дитячого колективу.
- •2. Перспективні лінії розвитку колективу.
- •3.Основні етапи розвитку учнівського колективу.
- •Розділ 4. Школознавство.
- •Тема 1. Система освіти в Україні.
- •1. Поняття про основні освітні заклади.
- •2. Структура системи освіти.
- •3. Основні принципи освіти незалежної України.
- •Основні тенденції розвитку освіти
- •Тема 2. Наукові основи внутрішньо шкільного правлення.
- •4.Організація внутрішнього контролю.
- •5.Основні методи внутрішньо шкільного контролю.
- •Методи внутрішньошкільного контролю
- •6.Основні форми внутрішньо шкільного контролю.
- •Тема 3. Методична робота в школі.
- •2.Основні форми методичної роботи в сучасній школі.
- •3.Зміст та завдання методичної роботи.
- •Тема 4. Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику.
- •Вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду.
- •Умови для творчих пошуків і формування передового педагогічного досвіду:
- •Тема 6.Формування учнівського колективу
- •1.Ознаки і структура дитячого колективу.
- •2. Перспективні лінії розвитку колективу.
- •3.Основні етапи розвитку учнівського колективу.
- •Розділ 4. Школознавство.
- •Тема 1. Система освіти в Україні.
- •1. Поняття про основні освітні заклади.
- •2. Структура системи освіти.
- •3. Основні принципи освіти незалежної України.
- •Основні тенденції розвитку освіти
- •Тема 2. Наукові основи внутрішньо шкільного правлення.
- •4.Організація внутрішнього контролю.
- •5.Основні методи внутрішньо шкільного контролю.
- •Методи внутрішньошкільного контролю
- •6.Основні форми внутрішньо шкільного контролю.
- •Тема 3. Методична робота в школі.
- •2.Основні форми методичної роботи в сучасній школі.
- •3.Зміст та завдання методичної роботи.
- •Тема 4. Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику.
- •Вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду.
- •Умови для творчих пошуків і формування передового педагогічного досвіду:
Тема 2.Основні закономірності та принципи виховання.
Література:
Н. П. Волкова « Педагогіка», посібник, Київ, видавничий центр «Академія»2001.
Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія"
Практикум з педагогіки: Навчальний посібник: Видання 3-тє, перероблене і доповнене / За аг. ред.. О.А. Дубасенюк.- Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 464 с.
Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.
У виховному процесі виявляються такі закономірності.
Виховання органічно пов'язане із суспільними потребами й умовами виховання. Значні зміни в житті народу зумовлюють і зміни у виховній системі. Розбудова незалежної держави Україна потребує формування в підростаючого покоління національної свідомості, любові до своєї Вітчизни, до рідної мови, до свого народу, його традицій, історії та культури.
Дидактичні закономірності відображають стійку залежність між елементами навчання — діяльністю вчителя, діяльністю учнів та змістом навчання. У сучасній педагогіці виділяють декілька закономірностей процесу навчання. 1. Обумовленість навчання суспільними потребами. Вона відображає стан розвитку держави, економіки та культури, матеріалізується у тій частині національного доходу, яку виділяє держава на розвиток освіти. Знання цієї закономірності допомагає усвідомити, що навчальний процес має бути спрямований на розвиток інтелекту особистості, її творчих здібностей, уміння жити і працювати в соціальному середовищі. Ця закономірність передбачає, що в незалежній Україні найкраще має жити високоосвічена, висококваліфікована, розумна людина.
2. Залежність навчання від умов, в яких воно відбувається. Виявом цієї закономірності є стан навчально-технічної бази, наявність у вчительському колективі спеціалістів, чия кваліфікація, талант відповідають найвищим стандартам і які визначають особливості навчального процесу в школі. Відчутно впливають на це побутові умови життя вчителя, його фінансова забезпеченість, оснащення школи технічними засобами навчання. 3. Взаємозалежність процесів навчання, освіти, виховання, розвитку особистості. Вона матеріалізується через уміння організовувати навчальний процес на засадах гуманізму (доброти, людяності) з урахуванням свідомої дисципліни учня, формування позитивних його якостей словом і власним прикладом; індивідуальний підхід до кожного учня на основі його інтересів, зацікавленості щодо отримання знань, розвитку творчих здібностей. 4. Взаємозв'язок навчальних і реальних пізнавальних можливостей учня. В основі цієї закономірності той факт, що у центрі навчального процесу є учень, який володіє певними можливостями для вдосконалення своїх здібностей та здобуття знань.
5. Єдність процесів викладання і навчання. Свідчить про спільну діяльність вчителя та учня, за якої у процесі навчання розвивається не тільки учень, а й вдосконалює свої професійні навички вчитель. 6. Взаємозалежність завдань, змісту, методів і форм навчання в навчальному процесі. Усвідомлення її зобов'язує вчителя до врахування у своїй роботі досягнень педагогічної науки. Відповідно методи і форми навчання повинні стимулювати розвиток логічного мислення, уміння школяра застосовувати теоретичні знання на практиці, виявляти власну ініціативу та нестандартність у прийнятті рішень. На це мають бути зорієнтовані шкільні підручники, посібники. На ефективність навчання впливають і такі системні чинники: цілеспрямованість взаємодії викладача й учня; залежність ефективності навчання від мотивації та активності дій учнів, єдності цілей учня і вчителя; залежність засвоєння знань від ефективності системно організованого повторення; використання попереднього досвіду учнів, усвідомленості учнями необхідності засвоєння матеріалу; послідовність розвитку навчальної роботи учня, згідно з якою складний спосіб діяльності може сформуватися тільки після засвоєння простих способів тощо.
Принципи виховання — керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу. Процес виховання ґрунтується на таких принципах.
Цілеспрямованість виховання. Передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання — всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудової діяльності. Реалізується цей принцип за умови підпорядкованості виховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, недопущення стихійності у вихованні, наявності перспективи, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети.
Зв'язок виховання з життям. Його суть — виховна діяльність школи має орієнтувати учнів на те, що вони повинні жити життям суспільства, брати посильну участь у ньому вже за шкільною партою і готуватися до трудової діяльності. Реалізація цього принципу передбачає використання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу, систематичне ознайомлення учнів із суспільно-політичними подіями в країні, залучення їх до посильної участі в громадській роботі.
Прилучаючись до активного життя, школярі засвоюють досвід старших поколінь, можуть і повинні брати посильну участь у процесі державотворення. Завдяки цьому в них формується психологічна, моральна і практична готовність до самостійного суспільного життя й діяльності.
Єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка людини — це її свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості — складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості. Для подолання цієї суперечності необхідне правильне співвідношення методів формування свідомості та суспільної поведінки, запобігання відхиленням у них, вироблення в учнів несприйнятливості до будь-яких негативних впливів, готовності боротися з ними.
Виховання в праці. В основі цього принципу — ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від її діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності. Реалізується за умови усвідомлення учнями, що праця — єдине джерело задоволення матеріальних і духовних потреб, чинник усебічного розвитку особистості, сумлінне ставлення до неї — важлива позитивна риса.
Комплексний підхід у вихованні. Ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання; постійне вивчення рівня вихованості учня і коригування виховної роботи.
Виховання особистості в колективі. Індивід стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Отже, цей принцип виховання зумовлений об'єктивними закономірностями розвитку дитини і відповідає природі суспільства. Його реалізація передбачає усвідомлення учнями того, що колектив — могутній засіб виховання, що певні риси особистості формуються тільки в колективі, значення згуртованості колективу та його думки для виховання школярів, участь учнів у самоврядуванні сприяють розвиткові самостійності, самодіяльності, ініціативи та ін. Найбільша виховна цінність колективу в тому, що між його членами виникають найрізноманітніші стосунки: взаємної відповідальності й залежності, ділові, організаторів і виконавців, між вихователями і вихованцями, між старшими й молодшими, міжособистісні стосунки (симпатії, товариськості, дружби, любові).
Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність. Цей принцип передбачає безпосередню участь учнів у плануванні своїх громадських справ, усвідомлення їх необхідності й значення, контроль за їх виконанням, оцінювання досягнутих результатів. При цьому важливо запобігти жорсткому регламентуванню діяльності дитячого самоврядування, адмініструванню, надмірній опіці.
Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому — головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін. Його втілення в життя ускладнюється тим, що серед учнів нерідко є складні, озлоблені діти Педагог повинен бути терплячим до всіх дітей без винятку, поважати їх людську гідність. А.Макаренко наголошував, що треба висувати якнайбільше вимог до людини, але водночас і виявляти якнайбільше поваги до неї. Розумна вимогливість є також свідченням поваги до особистості дитини. Її виховний потенціал зростає, якщо вона доцільна, випливає з потреб виховного процесу, із завдань всебічного розвитку особистості.
Індивідуальний підхід до учнів у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системи виховання — важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності Виховні заходи які не враховують цієї вимоги, не заторкують внутрішніх сторін особистості вихованця й тому малоефективні Результати виховного процесу значною мірою залежать від того, наскільки в ньому враховано вікові та індивідуальні особливості учнів.
Принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер. Реалізація цього принципу передбачає передусім, що залежно від віку та рівня розвитку учнів педагог добирає зміст і методику виховної роботи з ними 3 віком змінюється педагогічне керівництво дитячим колективом, що виявляється у наданні йому більшої самостійності в усіх питаннях його життєдіяльності. Підвищується і вимогливість до нього вихователів. Важливо прогнозувати можливі наслідки заходів впливу на школяра. Індивідуальний підхід потрібен до кожного вихованця, а не лише до тих, хто вирізняється незвичною поведінкою. Досвідчені педагоги намагаються бачити кожного учня таким, яким він є, і відповідно до цього будувати виховну роботу з класом.
Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу. Школа як провідна ланка в системі виховання учнівської молоді повинна не лише залучати до цієї справи сім'ю, громадські та інші організації, а й озброювати їх основами психолого-педагогічних знань, передовим досвідом виховання, дбати про підвищення педагогічної культури батьків.