2.3. Витривалість і способи її вимірювання.
Для визначення витривалості існує два типи показників – абсолютні і відносні. Абсолютні показники використовуються без урахування розвитку силових або швидкісних якостей, відносні – з урахуванням названих якостей.
Розглянемо приклади:
1. Спортсмени в положенні лежачи піднімають «до відмови» штангу вагою 50 кг. Якщо не враховувати рівень їх максимальної сили, то більш витривалим буде той, хто підніме штангу більшу кількість разів. Якщо ж враховувати рівень максимальної сили спортсменів, то більш витривалим буде той, хто підніме штангу більшу кількість разів за меншої величини максимальної сили. Ліквідувати вплив силових можливостей на показник витривалості, можна шляхом виконання запропонованої вправи величиною 50% від показника максимальної сили спортсмена. У першому випадку інтенсивність завдання зрівнювалась в абсолютних одиницях (кілограмах), в другому – у відносних (у % від максимальної сили).
2. Два спортсмена А і Б пробігли 800 м. Результат А – 2 хв. 10 с, Б – 2 хв. 12 с. Отже, А є більш витривалим, ніж Б. Проте припустимо, що А пробігає 100 м за 10,5 с, а Б – лише за 15,0 с. Якщо враховувати рівень швидкості, якою володіють спортсмени, результат А на 800 м є гіршим; час Б, навпаки, потрібно розцінювати як дуже добрий. Таким чином, якщо не враховувати рівень максимальної швидкості спортсменів, то А є витривалішим, ніж Б; якщо ж враховувати їх швидкісні можливості, співвідношення змінюється: Б більш витривалий, ніж А.
Приклади відносного показника витривалості:
3. Коефіцієнт витривалості – відношення часу подолання всієї дистанції до часу подолання якого-небудь короткого відрізку:
4. Запас швидкості – різниця між середнім часом подолання еталонного відрізку при подоланні всієї дистанції і кращим часом на цьому відрізу.
Запас швидкості (ЗШ)= Tд:n–tет, де n – число, яке показує у скільки разів еталонний відрізок менше всієї дистанції (400м:100м=4). Запас швидкості = 48,0:4–11,0=1с.
Чим менший запас швидкості, тим більшою є витривалість. З ростом спортивної кваліфікації запас швидкості, як правило, зменшується.
Тренери у видах спорту циклічного характеру повинні знати показники запасу швидкості своїх вихованців (або інші відносні показники витривалості). Це допоможе виявити слабкі сторони у підготовці своїх учнів, бачити, що саме відстає – швидкість чи витривалість.
3. Біомеханічна характеристика силових якостей
3.1. Поняття про силові якості.
Сила – це спроможність людини долати зовнішній тиск або протистояти йому за рахунок м’язових зусиль.
Сила як фізична якість поділяється на два відносно самостійних види здібностей: швидкісно-силові здібності та власне силові здібності. Перший вид, який характеризується зміною довжини м’яза притаманний переважно динамічній формі роботи, а другий – постійністю довжини м’яза і відноситься до статичної форми роботи. Швидкісно-силові здібності виявляються при ізотонічному та ізокінетичному режимах м’язових скорочень. Максимальним вираженням даних здібностей є вибухова сила.
Власне силові здібності виявляються переважно в умовах ізометричного скорочення. Потреба в розвитку власне силових здібностей у шкільному віці обумовлена закономірностями формування правильної постави при сидінні, ходьбі, бігу та ін. Тривале підтримання вірної постави вимагає не лише розвитку власне силових здібностей, але й розвитку силової витривалості.