- •1.Зміст, завдання курсу “Історія України”. Наукова періодизація і характери стика основних етапів української історії.
- •2.Початок людського суспільства та його еволюція на території України.
- •3/Трипільська культура. (IV—II тис. До н. Є.)
- •4. Кочові народи на півдні України : кіммерійці, скіфи, сармати.
- •5. Античні міста-держави в Північному Причорномор'ї і Криму.
- •6. Походження і розселення слов'ян на території України в і тис. Н.Е.
- •7. Передумови та утворення держави на Русі. Норманська теорія походження Давньоруської держави.
- •8. Розвиток державності на Русі в х ст.( період правління князів Олега, Ігоря, княгині Ольги).
- •9. Проаналізуйте реформаторську діяльність в.Великого…
- •10. Завершення процесу складання держави за Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха
- •11. Причини удільної роздробленості київської русі
- •12. Історичне значення київської Русі
- •13. Політичний розвиток Галицького і Волинського князівств у XI -XII ст. Та їх об'єднання. Роман Мстиславич
- •14. Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького
- •15. Галицько-волинське князівство наприкінці XIII - на початку XIV ст. ( за нащадків Данила Галицького).
- •16. Захоплення українських земель литовськими і польськими феодалами. Кревська унія 1385р
- •17. Становище України під владою Литви та Польщі наприкінці XIV - на початку XVI ст. Боротьба Москви за українські землі
- •18. Люблінська унія 1569 р. Та її наслідки в історії України
- •19. Міжконфесійні стосунки на українських землях в XIV - XVI ст. Берестейська церковна унія 1596 р. Та її історичне значення.
- •20. Територія, умови і джерела формування козацтва.
- •21. Козацтво до середини XVI ст. Перші козацькі ватажки.
- •22. Виникнення Запорізької Січі та її устрій. Д. Байда-Вишневецький
- •23. Утворення реєстрового козацтва.
- •24. Козацькі походи проти турків і татар. П. Конашевич-Сагайдачний.
- •25. Козацько-селянські повстання проти шляхетської Польщі кінця XVI - 30-х років XVII ст.
- •26.Україна напередодні Визвольної війни середини XVII ст. Причини, характер, періодизація і рушійні сили війни.
- •27. Перші перемоги козацько-селянської армії 1648 р. Політична програма Богдана Хмельницького. Формування органів державної влади в Україні.
- •28. Воєнні дії 1649-1653 рр. Зборівський мирний договір, його історичне значення. Білоцерківська угода.
- •29. Українсько-російський договір 1654 р. Та його оцінка в історіографії.
- •30. Розвиток подій в Україні у 1654-1657 рр. Політичні та соціально-економічні наслідки Визвольної війни під проводом б.Хмельницького.
- •31. Початок Руїни. Гетьманування і. Виговського та ю. Хмельницького.
- •33. Поглиблення Руїни Української держави в кінці 60-х - на початку 80-х років XVII ст.
- •34. "Вічний мир" 1686 р. Між Росією та Польщею. Причини і наслідки
- •35. Становище українських земель в період правління гетьмана і. Мазепи (1687-1708 рр.). Полтавська катастрофа.
- •36. Гетьман п. Орлик та його "Конституція".
- •37. Обмеження прав України в період гетьманування і. Скоропадського (1708-1721 рр.) та правління першої "Малоросійської колегії".
- •38. Спроби гетьмана д. Апостола реформувати Україну (1727-1734 рр.). Друга ліквідація гетьманства.
- •39. Остаточне скасування російським царизмом автономії на Лівобережній і Слобідській Україні в другій половині XVIII ст.
- •40. Запорізька (Нова) Січ та її остаточне знищення російським самодержавством (1734-1775 рр.).
- •41. Народні рухи в Україні у XVIII ст.: опришківство на західноукраїнських землях і гайдамаччина на Правобережжі. Коліївщина 1768 р.
- •42. Становище Правобережної і Західної України під владою Польщі у хvііі ст.
- •45. Таємні антисамодержавні організації на українських землях під владою Росії в першій чверті XIX ст.
- •46. Початок національного відродження у Наддніпрянській Україні наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Кирило-Мефодіївське товариство. Тарас Шевченко.
- •47. Скасування кріпосного права у Наддніпрянській Україні і буржуазні реформи 1860 - 70-х років на Україні.
- •50. Перша хвиля національного відродження на західноукраїнських землях на початку XIX ст. "Руська трійця".
- •51. Європейська демократична революція 1848-1849 рр. І Галичина.
- •52. Український національний рух у Галичині в другій половині XIX ст.
- •53. Політизація суспільно-політичного руху в Західній Україні. Виникнення перших західноукраїнських політичних партій.
- •54. Утворення та діяльність перших українських політичних партій у Наддніпрянській Україні в 1900-1905 рр.
- •55. Наддніпрянська Україна в період Першої російської революції (1905- 1907 рр.).
- •56. Антиукраїнська репресивна політика російського царизму в 1907-1914 рр.
- •57. Україна в роки Першої світової війни (1914-1917 рр.). Українські січові стрільці.
- •58. Лютнева 1917 р. Революція в Росії та перші кроки на шляху організації української державності. І та II Універсали Центральної Ради.
- •59. Державотворча діяльність Центральної Ради восени 1917 р .- весною 1918 р. Та українсько-більпювицька війна. III та IV Універсали.
- •60. Квітневий 1918 р. Переворот п. Скоропадського. Українська гетьманська держава.
- •61. Директорія в початковий період діяльності (грудень 1918 р. - весна 1919 р.). Акт соборності 22 січня 1919 р.
- •62. Внутрішня і зовнішня політика Західноукраїнської Народної Республіки (листопад 1918 - липень 1919 рр.).
- •63. Боротьба унр і зунр проти іноземних загарбників у 1919 р.
- •64. Причини поразки Української революції 1917-1920 рр.
- •65. Встановлення радянської влади на Україні. Договір про утворення Союзу рср 1922 р. І статус у ньому України.
- •66. Політика "українізації" в Радянській Україні у 1920-х роках:
- •67. Суцільна колективізація сільського господарства в усрр. Голод 1932-1933рр.
- •68. Сталінські репресії в усрр у 1930-х рр.
- •69. Західна Україна під владою Польщі у міжвоєнний період (1919-1939рр.).
- •70. Буковина і Закарпаття в 1920 - 30-х рр.
- •71. Входженнa Західної України і Північної Буковини до складу Української рср. Радянізація західноукраїнських земель у 1939-1941 рр.
- •72. Напад фашистської Німеччини на срср. Україна в перші місяці радянсько-німецької війни.
- •73. Німецький окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр.
- •74. Рух опору в тилу німецько-фашистських військ у 1942-1944 рр.
- •75. Наступ Червоної армії в 1943-1944 роках і вигнання німецьких агресорів з України. Приєднання Закарпаття до Української рср.
- •76. Становище України в останні роки сталінського керівництва (1945-1953рр.).
- •77. Хрущовська ""відлига" на Україні (1953-1964 рр.).“Шестидесятники”.
- •78. Кризові явища у соціально-економічному житті України в роки брежнєвського "застою”. Прихід до влади в усрр в. Щербицького і наступ на національно-демократичні сили.
- •79. Зміцнення і розвиток дисидентського руху в Україні у 1970-х - першій половині 1980-х рр.
- •80) Активізація суспільно – політичного життя у Радянській України в період горбачовської ,,перебудова,,1985-1991
- •81. Акт проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991 р.
- •82. Розпад срср та створення снд. Україна в системі снд.
- •83. Розбудова незалежної Української держави. Вибори до Верховної Ради України у березні 1998 р. Вибори Президента України в листопаді 1999 р., їх результати.
- •84. Конституційний процес. Прийняття Конституції 1996 р., основні її положення.
- •85. Вибори до Верховної Ради України 2002 р.
- •86. Вибори Президента України в листопаді 2004 р. Помаранчева революція.
- •87. Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Україні у 2004-2011 рр. Парламентські вибори 2007 р. Вибори Президента України 2010 р.
- •88. Основні напрямки зовнішньої політики в сучасних умовах.
- •89. Проблеми соціально-економічного розвитку України на сучасному етапі та шляхи їх розв'язання.
- •90. Державна символіка України, її історичне походження.
87. Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Україні у 2004-2011 рр. Парламентські вибори 2007 р. Вибори Президента України 2010 р.
Вибори Президента України 2010 — чергові вибори Президента України. Спочатку були призначені Верховною Радою України на 25 жовтня 2009 року[1], але ця дата була оскаржена чинним Президентом України Віктором Ющенком у Конституційному Суді[2]. Після того, як Конституційний Суд визнав таке рішення протиправним, Верховна Рада призначила вибори на 17 січня 2010 року[3].
На виборах використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. У 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше, ніж у суперника.
Вибори Президента України 2010 року коштували державному бюджету України 1 млрд. 532 млн. грн.
Підсумок Президентських виборів в Україні 2010, перший тур 17 січня та другий тур 7 лютогоКандидати Голосів у першому турі 17 січня 2010 % Голосів у другому турі 7 лютого 2010 %
Янукович Віктор Федорович 35.32 48.95
Тимошенко Юлія Володимирівна 25.05 45.47
Тігіпко Сергій Леонідович 13.06
Яценюк Арсеній Петрович 6.96
Ющенко Віктор Андрійович 5.45
За результатами обробки 100,00% протоколів перемагає лідер опозиції Віктор Янукович — 48,95% (12 481 268 голосів); Юлія Тимошенко відстає на 3,48 відсотки — 45.47% (11 593 340 голосів). Проти обох кандидатів проголосувало 4,36% громадян[12]. Визнаних недійсними виборчих бюлетенів — 1.19%. Зросла в порівнянні з першим туром активність виборців — 69,15% (66,76% у першому турі).
Юлія Тимошенко не визнала своєї поразки, заявила про масові фальсифікації «в цілому по Україні на понад 1 млн. голосів за різними технологіями» і сказала, що оскаржуватиме результати виборів у суді
14 лютого 2010 року ЦВК оголосила офіційні результати виборів президента України, згідно з якими лідер Партії регіонів Віктор Янукович переміг і став наступним президентом країни
Парламентські вибори 2007 року
2 квітня 2007 року Президент України Віктор Ющенко розпустив Верховну Раду (парламент) України та підписав указ[1] про дострокові парламентські вибори в Україні, які мали відбутися 27 травня 2007, проте вони були перенесеними на 24 червня 2007 року. Парламент і Кабінет Міністрів назвали цей указ неконституційним і не виділили кошти на вибори. Парламент продовжував проводити засідання, але Президент вважав їх недійсними. Указ було оскаржено в Конституційному Суді України, який унаслідок різних юридичних причин так і не прийняв рішення по суті цієї справи.
Віктор Ющенко заявив, що може призупинити постанови і відкласти день виборів, аби парламент затвердив деякі важливі законопроекти, зокрема, законодавство про вибори, опозицію, та функціонування парламенту. Врешті-решт було досягнуто домовленості[2] між основними політичними силами, внаслідок яких парламент на декілька днів відновив роботу при визнанні Президентом цього факту, а дата виборів змістилася на 30 вересня, причому причиною їх призначення оголошувалося припинення існування Верховної Ради, внаслідок відсутності в ній 1/3 депутатів від конституційного складу: опозиційні депутати спеціально для цього припинили свої депутатські повноваження.
Виборча кампанія була дуже короткою, а тому дуже напруженою. Під час перегонів постійно звучали звинувачення партій і блоків на адресу один одного [Джерело?]. На передвиборчу кампанію всіма учасниками було витрачено близько півмільярда гривень.
Найбільше на телерекламу витратила Партія регіонів — 162,7 мільйона гривень. За нею слідують БЮТ (136,3 млн. гривень), блок Наша Україна — Народна самооборона (105,7 плюс особисті рекламні ролики Юрія Луценко (0,7) і Віктора Ющенка (1,1), Блок Литвина (37,7), Соцпартія (26,5), Компартія (2,7), блок КУЧМА (2,4) та інші політсили (всього 8,6). [6]
ЦВК оприлюднила результати виборів 15 жовтня 2007 року. Нижче подається таблиця, а також діаграми, що ілюструють ці результати:
Партія регіонів 34,37
Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) 30,71
Бл «Наша Україна - Народна Самооборона» (НУНС) 14,15
Комуністична партія України (КПУ) 5,39
«Блок Литвина» 3,96
Соціалістична партія України (СПУ) 2,86
Політичні партії
«Блок Ю́лії Тимоше́нко» (БЮТ) — український політичний альянс, створений у листопаді 2001-го року на базі Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, що було створено 9 лютого 2001 року за ініціативою Юлії Тимошенко. Першочергова мета, яку ставило перед собою об'єднання, — «усунути від влади злочинний режим Кучми».
Па́ртія регіо́нів (ПР) — українська політична партія, створена 26 жовтня 1997 р., яка брала участь на українських парламентських виборах 1998 р. під назвою Па́ртія регіона́льного відро́дження Украї́ни.[4] Вона була реформована в кінці 2001-го, коли партія об'єдналася з кількома іншими. На думку керівництва партії, в 2002 р., з моменту створення до кінця 2001 р. кількість членів зросла з 30 000 до 500 000.[5] Партія стверджує, що ідеологічно захищатиме і відстоюватиме права етнічних росіян і тих, хто розмовляє російською мовою в Україні.Спочатку вона підтримувала президента Леоніда Кучму та приєдналася до проурядового альянсу «За єдину Україну» під час парламентських виборів 30 березня 2002 р. Лідером партії станом на лютий 2012 р. є прем'єр-міністр України Микола Азаров. Основний електорат Партії регіонів, її виборча та фінансова база розташована, в основному, на сході й південному сході України, де вона користується широкою підтримкою населення. У східній Донецькій області партія нараховує більше 700 000 членів. Партію підтримують, в основному, люди старше 45 років.
Політична партія «Наша Україна» (колишня назва — Народний Союз «Наша Україна») — українська політична партія. Заснована у 2005 році учасниками блоку «Наша Україна». Зареєстрована Міністерством юстиції України 22 березня 2005 р. та видано Свідоцтво № 115-п.п.24 березня 2005 р.Головною метою Партії є зміцнення та захист незалежності, державного суверенітету та єдності України, утвердження в житті держави і суспільства цінностей людської гідності, свободи, справедливості, забезпечення демократії і верховенства права. Члени Партії вважають, що Партія народжена Помаранчевою революцією та відповідає зрілості суспільства, уособлює прагнення народу України.Президентські вибори 2010 року на Україні - чергова виборча кампанія з виборів президента країни громадянами України. Призначені рішенням Верховної ради 23 червня 2009 на 17 січня 2010 року. За підсумками першого туру найбільшу кількість голосів отримали В. Ф. Янукович і Ю. В. Тимошенко; вони і вийшли у другий тур, призначений на 7 лютого 2010 року. За результатами обробки 100% бюлетенів у другому турі голосування більшість голосів (48,95%) набрав лідер Партії регіонів Віктор Янукович 14 лютого 2010 Центральна виборча комісія України офіційно оголосила перемогу Віктора Януковича на президентських виборах. [2] Інавгурація Президента України Віктора Януковича відбулася 25 лютого 2010 року.