2_chastina_kolonki_2

69. Україна в період перебудови. Національно-політичне відродження у 1985-1990 рр.У квітні 1985 р. М. Горбачов проголосив курс на перебудову, що базувалася на так званому новому політичному мисленню. У зовнішній політиці це передбачало відмову від вирішення міжнародних проблем за допомогою сили, зняття загрози термоядерної війни.У внутрішній політиці перебудова передбачала розвиток демократії, гласності, надання громадянам СРСР можливості впливу на прийняття державних рішень і контролю за їх виконанням, подолати кризові явища в економіці, які проявились в зростанні відставання СРСР у реалізації науково-технічних програм, піднести життєвий рівень людей.Звільнені у 1987 р. з тюрми В. Чорновіл і в 1989 р. Л. Лук’яненко (де вони перебували за свою політичну діяльність) включилися в політичне життя і надали нового імпульсу національно-визвольному рухові інтелігенції. За ініціативою І. Драча, Д. Павличка, М. Поповича та інших 16 лютого 1989 р. у «Літературній Україні» був опублікований проект програми суспільно –політичної організації Народного руху України (РУХ) за перебудову.Позитивним поштовхом на шляху демократизації та радикалізації політичного життя стали вперше проведені на альтернативній основі останні вибори депутатів Верховної Ради СРСР, що відбулися у березні 1988 р. І хоча третина депутатів залишалася за квотою КПРС, все ж таки у трудових колективах відбувалося бурхливе обговорення кандидатів у депутати. Гласність переросла в свободу слова. На мітингах піднімалися синьо-жовті прапори.8-10 вересня 1989 р. у Києві за ініціативою Спілки письменників України та Інституту літератури АН УРСР відбувся установчий з’їзд Народного Руху України за перебудовуНа з’їзді відбулась широка дискусія з проблем долі України у минулому і на майбутнє, про соціалізм і можливі варіанти його розвитку. Чимало делегатів з’їзду вимагали від органів влади відмінити цензуруНа І з’їзді головою Руху обрали І. Драча.У березні-травні 1990 р. відбулися на альтернативній основі вибори депутатів у Верховну Раду УРСР та місцеві ради (на кожне місце мало бути висунено не менше двох кандидатів. Депутатами стали І. Юхновський, В. Чорновіл, М. Горинь, Б. Горинь, С. Хмара та ін.

70 Передумови проголошення декларації про держ суверенітет укр. 1990 та процес здобуття укр. Незалежності 1991 рВиражаючи волю й прагнення українського народу, Верховна Рада України 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про державний суверенітет України, який відповідає споконвічним інтересам усього народу республіки. Його, згідно з Декларацією, становлять громадяни України всіх національностей, повага до прав яких зафіксована в цьому документі.Декларація проголосила державний суверенітет України, невід'ємне право української нації на самовизначення, верховенство і самостійність, повноту і неділи-мість влади республіки в межах її території. В цьому документі закріплюється виключне право народу України по володінню, використанню й розпорядженню національним багатствами республіки. Самостійно встановлюючи порядок організації охорони природи на своїй території, Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, здоров'я його молодого покоління.Україна, згідно з Декларацією, має право на власні Збройні сили, внутрішні війська і органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді . Дальший поступ до свободи й незалежності республіки було прискорено в зв'язку зі спробою державного перевороту 19—21 серпня 1991 р., коли група керівних партійних і державних діячів спробувала загальмувати демократичні процеси, відкинути всю країну назад — до брежнєвського лихоліття, а то й сталінщини.Така небезпека загрожувала й суверенній Україні. Ось чому скликана 24 серпня позачергова сесія Верховної Ради України розглянула одне, але надзвичайно важливе для дальшої долі народу питання: про політичну ситуацію в республіці й заходи, яких необхідно вжити, щоб не допустити можливості повторення подібного в майбутньому. Головним, справді історичним наслідком роботи сесії було проголошення Акту незалежності України.Отже, день 24 серпня 1991 р. став поворотним, він відкрив нову еру в історії України.

71 Проведення всеукр референдуму 1 грудня 1991р . процес становлення молодої укр. Держави у 1992-1996 рр.1 грудня 1991 р. сталася подія справді історичної ваги: понад 90 відсотків громадян, що взяли участь у Всеукраїнському референдумі, незважаючи на шалений опір імперських структур колишнього СРСР, висловилися за те, щоб Україна була незалежною. На політичній карті світу з'явилася нова самостійна держава. Того ж дня голосами понад 61 % виборців, які взяли участь у голосуванні, що становило понад половину включених у списки виборців, президентом України обрано Л. М. Кравчука.Проголошення Україною свого суверенітету і незалежності викликало в світі надзвичайно позитивну реакцію. За короткий час десятки держав різних континентів заявили про своє визнання України. Багато які з них стали на шлях встановлення дипломатичних відносин, включилися в економічне й науково-технічне співробітництво, у скрутний для нашого народу час подали Україні помітну гуманітарну допомогу.2 грудня 1991 р – визнання незалежності укр. Польщею , за наступних кілька днів україну визнали канада , франція, угорщина. 1992 Україна стала членом Міжнародного Валютного Фонду. 14 січня 1994 р –підписання президентами укр. Сша і росії в москві тристоронньої угоди щодо ліквідації ядерної зброї в україні. 23 березня 1994 – підписання в брюселлі угоди про партнерство і співробітництво між україною і ЄС..9 листопада 1995 р Україна стала членом Ради Європи , першої з країни СНД .

72 Тенденції та оновні події політичного характеру укр. В 1991-2007 р На час проголошення незалежності України існувало понад 20 політичних партій. Жодна з них, виступаючи за самостійний розвиток України, не змогла скористатися сприятливим моментом, щоб взяти на себе відповідальність за долю нової держави. Одна з причин цього крилася в суперечливості проголошення партіями гасел, які часто не відповідали реальній ситуації; мали місце непослідовність дій та організаційна несформованість нових партій. Після серпневих подій 1991 р. та заборони КПУ в політичному житті України стали переважати партії та рухи національно-демократичного спрямування. Восени 1991р. заявив про себе лівий політичний рух. Активізація його пов’язана зі створенням Соціалістичної партії України (СПУ). До партії вступила більшість членів забороненої КПУ.Ще через півроку проголосила про своє існування Селянська партія України. Вона виступила за відродження селянства як основи зміцнення нової держави. У жовтні 1993 р. після тривалих дебатів у парламенті та на шпальтах газет відродилися Комуністична партія України. Група соціалістів на чолі з Н. Вітренко вийшла з Соціалістичної партії і створила в квітні 1996 р. Прогресивно-соціалістичну партію. Вони сповідують пріоритет державних форм господарювання, зупинення соціального розшарування суспільства на багатих і зубожілих, ліквідації безробіття, виступають за розвиток системи рад і надання їм виконавчих функцій влади. Праве крило політичних сил представляли партії національного і національного напрямку. Серед партій цього спрямування виділялися Народний Рух (НРУ), Українська Республіканська партія (УРП), Християнсько-демократична партія України (ХДПУ), Українська національна асамблея (УНА), Демократична партія України (ДПУ). Розбудова демократичного суспільства дала можливість перенести в Україну діяльність Організації українських націоналістів (ОУН), яка раніше діяла за кордоном. У 1995 році загальна кількість членів партії правової орієнтації становила біля 150 тисяч осіб. Найвпливовішою серед партій правої орієнтації на тому етапі був Народний Рух України. НРУ пройшов шлях від громадського об’єднання до політичної партії, яка сформувалася у 1992 р.До центризму прилягало соціал-демократичне крило, представлене Соціал-демократичною партією України (СДПУ) і Соціал – демократичною партією України (об’єднаною). Ці партії зосереджують свою увагу на проблемах свободи, справедливості, солідарності.В червні 2000 р. заявила про себе партія “Солідарність жінок України”, яка зазначала, що саме жіночий рух в Україні може стати консолідуючою силою. Отже, в перші роки незалежності в Україні була відсутня єдність політичних сил. Державницький курс Президента України Л. Кравчука підтримували партії центристського спрямування. Однак вони були маловпливовими.

73 Тенденції економічного розвитку україни в 1991-2007ррПерші кроки до ринкової  економіки України зробила ще до офіційного проголошення незалежності. Це засвідчують Закони про економічну самостійність України (серпень 1990 р.) та Постанова Верховної Ради “Про проекти концепції  та програми переходу Української РСР до ринкової економіки (листопад 1990 р.), які визначили зміст, мету і основні принципи економічної самостійності республіки як суверенної держави, механізм господарювання, регулювання економіки та соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової систем.Президент Л.Кучма у жовтні 1994 р. проголосив стратегію економічних перетворень. За чотири роки після проголошення курсу на радикальні реформи в українській економіці намітилися певні позитивні зрушення, значною мірою вдалося вийти з практично некерованого стану. В основному було завершено етап грошової стабілізації. Здійснено лібералізацію цін, валютного курсу, роздержавлення земель, усунуто тотальний товарний дефіцит. Українська гривня стала стабільною грошовою одиницею. Намітився процес повернення капіталу в Україну. Вдалося призупинити прогресуючу інфляцію. Після обрання Президентом України Л.Кучми на другий термін, створення більшості в парламенті і сформування уряду на чолі з В.Ющенком намітилися певні оздоровлення вітчизняного економічного сектора. 2000-й рік вперше за час незалежності закінчився для економіки України зі знаком плюс. Зафіксовано зростання за багатьма макроекономічними показниками. Було розпочато паювання або акціонування колгоспів. Перший етап аграрної реформи – роздержавлення землі та її передача у власність юридичних осіб завершився фактично в 1996 р. На цьому шляху важливим кроком був Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. “Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектора економіки”, головні положення якого спрямовані на розвиток приватної власності на землю.За шість місяців від дня оприлюднення Указу реформовано майже 11 тисяч господарств – 99% від їх загальної кількості.У результаті здійснення першого етапу реформування на селі з’явився приватний власник. На черзі наступний етап земельної реформи. Це, передусім, формування аграрної інфраструктури – операторів ринку сільгосппродукції, аграрних бірж, торгових домів, заготівельно-збутових кооперативів тощо.Однак позитивні зрушення в сільському господарстві не набули сталого характеру. Після обрання у 2004 році Президентом України В.Ющенка, за його поданням Прем’єр-Міністром було обрано Ю.Тимошенко, який незважаючи на деякі позитивні зрушення в економіці, сільському господарстві та соціальній сфері, не вдалося стримати негативні процеси закладені ще під час президентства Л.Кучми. В цей період була створена бензинова криза, обвал долара, в наслідок чого експортери та громадяни України на своїх заощадженнях втратили мільярди гривен, газова криза, яка призвела до збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги, різкий скачок цін на м’ясо, цукор. У 2006 році після виборів до Верховної Ради, боротьбі різних політичних сил за створення коаліції більшості, за поданням Президента В.Ющенка Прем’єр-Міністром був обраний В.Янукович.Станом на 1 березня 2007 року спостерігається стійке економічне зростання. Темпи зростання промислового виробництва досягли 14 відсотків.

74 Прийняття конституції україни в 1996 р . сучасне партійно-політичне життя У червні 1991 р. парламент прийняв концепцію майбутньої Конституції, створив Конституційну комісію.У липні 1992 р. на всенародне обговорення був внесений офіційний проект Конституції України.У жовтні 1993 р. до Верховної Ради був поданий доопрацьований проект Конституції України.У листопаді 1994 р. була створена нова Конституційна комісія на чолі з резидентом України Л. Кучмою і Головою Верховної Ради О. Морозом. Центральною подією всього конституційного процесу в сучасній історії України стало прийняття 28 червня 1996р. Верховною Радою України нової Конституції України. Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України; вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу.Конституція України закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.Політична система України нині перебуває на стадії розвитку всіх її компонентів, наповнення її функцій новим змістом, що відповідає статусу незалежної самостійної держави. Становлення і розвиток політичної системи України відбувається в період переходу від тоталітарного до демократичного суспільства еволюційним шляхом. Суперечливий характер її розвитку виявляється в повільних темпах політичної структуризації суспільства, незавершеності процесів виникнення багатопартійності та партійних систем, прагненнях використати політичні цінності минулого без урахування змісту і специфіки політичного розвитку України на сучасному етапі.Новий етап у розвитку політичної системи України настав із прийняттям Конституції України 28 червня 1996 р. Основний Закон держави визначив засади формування і розвитку політичної системи, закріпив функції її окремих елементів, розкрив зміст та особливості діяльності держави у політичній системі. Сьогодні у нашій державі відбувається активний процес становлення нового типу політичної системи, що відображається у формуванні системи органів місцевого самоврядування, запровадженні інституту президентської влади, поділі політичної влади та наявності механізму стримувань і противаг.

75 Основні напрямки зовнішньої політики україни в 1991-2007 рр2 грудня 1991 р – визнання незалежності укр. Польщею , за наступних кілька днів україну визнали канада , франція, угорщина. 1992 Україна стала членом Міжнародного Валютного Фонду. 14 січня 1994 р –підписання президентами укр. Сша і росії в москві тристоронньої угоди щодо ліквідації ядерної зброї в україні. 23 березня 1994 – підписання в брюселлі угоди про партнерство і співробітництво між україною і ЄС..9 листопада 1995 р Україна стала членом Ради Європи , першої з країни СНД .31 травня 1997 р – широкомасштабний договір про співробітництво підписали у києві президент росії Б.Єльцин , та президент україни Л.Кучма . сторони визнали непорушність існуючих між ними кордонів та розділили Чорономрський флот. Одночасно росія брала в 20-річну оренду базу в севастополі. 2000-2001 – Україна була непостійним членом ради безпеки ООН, і протягом місяця голусувала на її засіданнях . 19 вересня 2003 р – підписання договору між укр. , росією, білоруссю і казахстаном про створення Єдиного Економічного Простору ,який неоднозначно сприйнявся в укр.. і хоч ВРУ ратифікувала договір він ніколи не виконувався в повному обсязі. 2 грудня 2005 – створення Спільноти країн демократичного вибору з ініціативи україни і грузії , до якої ввійшло 23 країни . Мета – зміцнення демократій , економічна співпраця.

76 Україна за кордоном: розселення , політичні та громадські організації.Дотримуючись міжнародних зобов'язань щодо забезпечення прав національних меншин у своїй державі, Україна розраховує на адекватну політику стосовно дотримання прав мільйонів етнічних українців, які проживають в інших державах. Оскільки більшість із них є автохтонним населенням у зарубіжних країнах, то визначення "діаспора" є некоректним стосовно цієї частини українського етносу і не відповідає сутності питання. Україна всіляко намагається захистити закордонних українців. На формування етнічної території українців, а також утворення ареалів їх компактного і дисперсного розселення за її межами великою мірою позначились три чинники: природний рух населення, міграційні та етнічні процеси. Основна маса українського населення за межами сучасної України проживала на території нинішньої Російської Федерації. На початку XX ст. до неї додався Казахстан і деякі території Закавказзя. Доволі численним було українське населення в суміжних районах сучасних Білорусі й Молдови. В інших республіках СРСР українців налічувалося порівняно мало. Особлива ситуація склалася навколо українців Росії. метою українських громадських об'єднань у Росії є відродження, вивчення, розвиток та пропаганда української культури, формування національної свідомості українців, налагодження тісних зв'язків з Україною, українцями світу, сприяння зміцненню довіри та взаєморозуміння, співробітництва між народами й державами.В листопаді 2002 р. в Рік України в РФ у Сургуті було відкрито Державний український культурний центр, який фінансується з місцевого бюджету. Ініціаторами його створення стали українське культурно-освітнє товариство "Українська родина", підприємство "Сургутгазпром" і Торгово-промислова палата Сургута.Особливо актуальними є питання системного інформаційного забезпечення українських громад у всіх регіонах РФ. Нагальною потребою для українців Росії є заснування загальноросійської україномовної газети. На початку 1990-х років зусиллями українських громад видавалося близько 20 україномовних газет: "Український вибір", "Український кур'єр" (Москва), "Криниця" (Уфа), "Рідне слово" (Челябінськ), "Українець на Зеленому Клині" (Владивосток) та ін. видаються україномовні інформаційні бюлетені-вісники.