3.3.Характеристика грунтів

Найбільш поширеними грунтами на території лісництва є сірі опідзолені середньосуглинкові грунти, темно-сірі опідзолені глейові, лучно-чорноземні середньосуглинкові грунти.

На території лісництва ерозійні процеси не мають суттєвого розповсюдження і значення.

Однак, при відсутності на площах рослинності (зруби, вітровали, буреломи і інше) грунти (глинисті, сланці, глини) піддаються водній і вітровій ерозії. Тому значення лісів в протиерозійному процесі надзвичайно велике.

За ступенем вологості більша частина грунтів відноситься до вологих.

В зв'язку з незначною площею земель з надмірним зволоженням і їх розкиданістю, проводити гідролісомеліоративні роботи не території держлісгоспу недоцільно.

3.4 Фітоценотичний покрив

Найбільш розповсюдженими типами лісу є свіжа грабова діброва (Д2 ГД) – 57,1%, свіжа грабово-букова діброва (Д2 ГБД) – 12,8%, волога грабова діброва (ДзГД ) – 10,3% та свіжа грабова бучина (Д2 ГБ) – 7,6% покритої лісом площі. Нелісові землі на 50% складаються із лісогосподарських угідь, які використовуються для вирощування с/г продукції.

В лісовому фонді переважають твердолистяні насадження – 86,1 %, зокрема дубові насадження (65,7%).

Площа спілих насаджень порівняно з попереднім ревізійним періодом збільшилася на 49,2 % і в розподілі покритих лісом земель займає 10,2 %. Найбільшу долю займають молодняки (42,2%) і середньовікові деревні насадження (39,7%). Середній вік насадження становить 49 років. Середній бонітет є відповідно 1,3.