19. Методика вивчення невеликої за обсягом повісті у середніх класах (тематичне планування і тематичне опитування за повістями « Дорогою ціною» м. Коцюбинського та система аналізу твору на уроках).

Епічні твори, вивчення яких передбачене програмою з української літератури для середньої школи, різноманітні (казки, оповідання, байка, поема, новела, повість, памфлет, роман та ін.).

Основою епічного твору є сюжет, який собою становить послідовний ланцюг подій, умотивований ідейним задумом письменника. Важлива роль в епічному творі належить і поза сюжетним елементам – портретам, пейзажам, описам обстановки, публіцистичним, ліричним відступам.

У кожному класі є свої особливості аналізу епічних творів, які зумовлюються рівнем літературної підготовки школярів. Своєрідність епічного твору осмислюється поступово. На перших етапах її літературної освіти основна увага переважно зосереджується на розвитку сюжету, вчинках персонажів. Простежуючи розвиток дії у часі і просторі, учні вчаться давати оцінку життєвим явищам, розглядати їх у взаємозв’язку з конкретно-історичною епохою. Аналіз логічно завершених частин, розділів, епізодів – це одночасно і ключ до розуміння образів-персонажів, оскільки характери героїв виявляються безпосередньо в дії.

У засвоєнні предметного змісту твору велика роль належить складанню планів. Ця робота привчає учнів стежити за розгортанням сюжету, бачити чітку послідовність взаємопов’язаних між собою картин життя, своєрідність побудови твору. У п’ятому класі учні складають простий план (звичайний і цитатний), у шостому – складний план, в наступних класах вони вчаться на основі планів характеризувати літературних героїв.

Одним із засобів посилення уваги учнів до змісту і форми художнього твору є близька до тексту розповідь (переказ). Така розповідь вимагає під час переказування тексту зберігати основні елементи стилю автора.

З метою розвитку в учнів відтворюючої уяви практикують так зване «усне малювання», яке ще називають уявним малюванням. Практикується такий вид роботи як складання кіносценаріїв та інсценізації.

Оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною»

Мотив прагнення до свободи, боротьби проти поневолення — національного чи соціального — чи не найпоширеніший в українській класичній літературі. Присутній він у більшості творів Михайла Коцюбинського. Одним із них є оповідання «Дорогою ціною».

Хронологічно твір охоплює тридцяті роки дев'ятнадцятого століття, хоч художній задум розширює часові рамки. Йдеться про багатолітні намагання поневолених українських селян вирватися з-під влади пана, на свої хліби, на вільні землі, що кликали утікати від рабства ще перших запорожців, а тепер от, після тривалих змагань за свободу, женуть на бессарабські простори їхніх безталанних нащадків.

Зовсім не випадково вступна частина оповідання є прямим авторським коментарем, щось на зразок історичної довідки — і так само не випадково до цього часто чіплялася цензура. Без постійного історичного контексту, без відгомону минулого і погляду в майбутнє чим було б оповідання? Розповіддю про двох закоханих, які втікають від пана до чужої країни. Але зв'язок часів, підкреслений письменником, розширює панораму і дає зрозуміти, що це тільки один випадок серед сотень інших, подібних.

Центральні персонажі оповідання — Остап і Соломія — приваблюють насамперед волелюбністю натур, нескореністю духу, щирістю почуттів, зовнішньою та внутрішньою красою. Закохані одне в одного і створені одне для одного, вони були розлучені паном, який видав дівчину заміж за свого «хурмана». Отак розтоптане почуття, жорстокий утиск, рабська праця — кривда за кривдою карбувалися в душі Остапа. Разом із розповідями дідуся про колишню вольницю вони підштовхнули його до бунту, до підбурювання односельців. А згодом постав перед ним «великий» вибір: або бути битим панськими канчуками та ще й, може, запротореним у Сибір чи москалі, або — утікати на чужину в пошуках кращої долі. А для Соломії - залишитися під панським чоботом, біля осоружного чоловіка, у довгій, може, довічній розлуці з коханим. Тож не диво, що їхні палкі натури схиляються до небезпечної, проте рятівної для них втечі, яка бодай дарує надію на майбутнє щасливе життя разом.

Ризикована мандрівка обертається для сміливців великою кількістю безвихідних, здавалося б, ситуацій. І в кожній з них вони виявляють дивовижну стійкість, терпіння, відвагу, наполегливість і — що особливо вражає — вірність одне одному. Ні разу навіть не закрадається думка покинути близьку людину в біді, напризволяще.

Соломія поплатиться за це життям: потоне у крижаній воді, відбиваючи з побратимом Іваном свого коханого у турецьких вартових, які везуть його, полоненого, на розплату за втечу від пана. А Остап вип'є до дна цю гірку чашу і повернеться на берег Дунаю, на дні якого похований його найбільший скарб, його Соломія, щоб до зустрічі з нею прожити останні роки на волі, купленій аж надто дорогою ціною.