3.Економічний розвиток.

Бразильська економіка, маючи високорозвинене сільське господарство,

видобувну промисловість й сектор послуг, є найпотужнішою в регіоні й

впливає на світові ринки. До прийняття стабілізаційного плану в середині 1994 р.інфляція в країні сягала просто стратосферних висот, і іноземні яція в країні сягала просто стратосферних висот, і іноземні

інвестори боялися вкладати кошти в національну економіку. Сувора грошова

політика принесла свої плоди: зростання цін на споживчі товари в 1998 р.

склало 2 % проти 1000 % у 1994 р. Одночасно зростання ВВП скоротилося з

5,7 % у 1994 р. до 3,0 % у 1997 р. через жорстку кредитну політику. У

1998 р. економіка країни зіткнулася із серйозним випробуванням:

всесвітня фінансова криза призвела до відтоку інвестицій із країни.

Приблизно 30 млрд дол. були вилучені за серпень і вересень 1998 р.

Найбільш серйозним наслідком для Бразилії, після російської відмови

виплат боргів, стало ухвалення рішення про зміну процентної річної

ставки (вона досягла 50 %). Після коректування податкової програми й

прийняття нових принципів структурних перетворень Міжнародний Валютний

Фонд видав кредити країні в розмірі 41,5 млрд дол. У січні 1999 р.

Центральний банк Бразилії оголосив про одноразову 8-процентну

девальвацію реала й відмову надалі штучно підтримувати курс національної

валюти. Уряд сподівався на початок економічного зростання до кінця 1999

р. і продовжує заявляти про дотримання суворого антиінфляційного курсу.

Бразилія має великі запаси корисних копалин: залізної (понад 100 млрд

т), марганцевої (100 млн т), уранової (265 тис. т) руд, значні запаси

бокситів, руд кольорових металів, вугілля (21 млрд т), алмазів, срібла,

золота, нафти та ін. Розвиток транспортної інфраструктури сприяв би

економічному розвиткові країни.Найбільші родовища залізної руди знайдені в штатах Мінас-Жераїс і Пара,марганцевих руд — у Мату-Гроссу й Амапа. З усіх розвіданих запасів вугілля (переважно в штатах Ріу-Гранді-ду-Сул і Санта-Катарина) тільки невеликий відсоток придатний для використання в сталеливарній промисловості.На материковому шельфі розташовані родовища нафти та природного газу.Уряд і приватні компанії постійно ведуть розвідку нових родовищ корисних копалин.Дві третини країни вкриті лісами — Бразилія має у своєму розпорядженні сьому частину всіх світових лісових ресурсів. Основна маса лісів зосереджена в Амазонії і приатлантичній прибережній зоні. Розвиток

лісодобувної галузі гальмується слабко розвинутою транспортною

інфраструктурою. Бразилія, з огляду на розміри території, відчуває брак

орних земель.Бразилія має величезний рибопромисловий потенціал, але його розробка ведеться уповільненими темпами, й продуктивність цієї галузі загалом

низька. Починаючи із середини XX ст. почалося зниження частки сільського

господарства у валовому національному продукті. У наші дні менше третини

всього економічно активного населення зайнято в цій галузі. Бразилія

самостійна щодо забезпечення себе продовольством, більше того, країна —

провідний експортер тропічних зернових культур. На відміну від інших

країн Латинської Америки, Бразилія підвищила сільськогосподарське

виробництво, не особливо збільшивши кількість оброблюваних земель.

Придатними для обробки є не більше 9 % усіх земель, і при цьому солідна

частка земель обробляється за допомогою примітивних технологій я за допомогою примітивних технологій.Механізоване виробництво — рідкість, застосовується переважно на півдні

й південному сході. Невелика частка сільгосптехніки використовується на

північному сході, хоча тут зосереджена половина всіх бразильських ферм

(середня площа ферми при цьому складає не більше 5 га). Уряд побудував

тут кілька великих іригаційних споруджень, але їхня підтримка обходиться

занадто дорого й обслуговують вони невелику кількість ферм і бавовняних

плантацій.Бразилія — перший у світі виробник кави, що є основною частиною їїекспорту. Сан-Паулу й Мінас-Жераїс — основні «кавові» штати, за ними

йдуть Парана й Еспіріту-Санту. Соя та її продукти (корми для тварин) —

ще одна важлива частина експорту. Більшість врожаїв сої збирається в

штатах Парана й Ріу-Гранді-ду-Сул. Розширення механізації господарств і

підвищена цінність сої вивели в національні лідери з виробництва штат

Мату-Гроссу. Найстаріші галузі бразильського сільського господарства

відповідають на сучасні запити національного господарства. Прикладом

цього є швидкий ріст плантацій цукрової тростини в штаті Сан-Паулу і на

північно-східному узбережжі Урядова, програма передбачає заміну бензину

як палива, виробленого з дорогої імпортованої сировини, на етанол.

Заводи з переробки цукрової тростини були переорієнтовані на виробництво

нового виду палива. Програма виявилася досить успішною, і протягом

багатьох років у Бразилії вироблялися автомобілі, що працюють на

етанолі. Деяку частину етанолу одержували з касави: Бразилія — світовий

лідер у виробництві цієї культури. Крім того, Бразилія є світовим

лідером у вирощуванні какао, бананів, бобів і найкрупнішим у Західній

півкулі виробником рису. Більшість цих культур надходить на внутрішній

ринок, але частина - експортується: чорний і джутовий перець зі штату

Амазонас, пальмова олія з північно-східного узбережжя, часник — зі штату

Мінас-Жераїс, чай — із Сан-Паулу, тютюн — із Санта-Катарини і

Ріу-Гранді-ду-Сул, шо є центром м'ясопе-реробної промисловості Бразилії,

адже країна має одне з найбільших у світі поголів'їв худоби. Основний

національний постачальник лісоматеріалів — ліси Амазонії, невелика

частина лісу надходить із Північної Бразилії Промислова деревина

надходить з півдня і південного сходу, близько половини складають

евкаліпти (раніше вони імпортувалися з Австралії), а також гондураська

сосна, інші види тропічної деревини.Четверта частина улову прісноводної риби надходить з Амазонки та їїприток. Ловля прісноводних риб ведеться переважно приватними особами звикористанням традиційних технологій. Дві третини океанського лову припадає на частку рибальських компаній, що знаходяться на півдні й південному сході країни. Рибальські компанії північно-східних портів

ведуть ловлю омарів і креветок. Майже в кожному штаті Бразилії ведеться

видобуток корисних копалин.Лідером гірничодобувної промисловості є штат Мінас-Жераїс, що робить

найбільший внесок в обсяг загальнонаціонального видобутку мінеральних

копалин (за винятком нафти й газу). Протягом довгого часу цей штат газу). Протягом довгого часу цей штат залишався першим у країні з видобутку залізної руди, що ведеться біля

Белу-Орізонті. у верхній частині долини Ріу-Досі. Нещодавно до експорту

мінас-жераїської залізної руди додався експорт паранської залізної руди

(шахта Гарайя-Гранде. розташована на захід від ріки Арагуайа). Була

прокладена 500-мильна ділянка залізниці, що з'єднує родовище з портом

Сан-Луїс. Більшість бразильського експорту залізної руди контролюється

державною компанією «Rio Doce Valley Company». Із середини 1980-х pp.

держава поступово почала відмовлятися від настільки значної опіки над

гірничодобувною промисловістю — почалася денаціоналізація галузі.

Крім алюмінію і марганцевої руди зі штату Амазонас, залізної руди,

бразильська промисловість споживає більшість інших мінеральних копалин,

що добуваються Це хром, магній і кварц — з Баі'і, мідь і свинець — з

Баії і Ріу-Гранді-ду-Сул, азбест - з Гояс,, нікель із Гояс і

Мінас-Жераїс Останній штат — основний в Бразилії постачальник цинку й

міді На південь від ріки Амазонки інайдені родовища олов'яних руд,

родовища вольфраму знайдені в Ріу-Гранді-ду-Норті, срібла — у Парані й

Баії Видобуток вугілля в Санта-Катарині покриває більше половини потреб

усієї країни Штат Мінас-Жераїс спеціалізується на видобутку золота і

коштовних каменів, а штати Баїя й Ес піріту-Санту — на видобутку тільки

коштовних каменів топазів, аметистів, опалів, аквамаринів, турмалінів,

смарагдів й інших різновидів напівкоштовних каменів

З 1940 р , коли почалася комерційна розробка нафтових родовищ, до 1965

р. видобуток нафти вівся в штаті Баїя, на північ від міста Салвадор.

Згодом були знайдені нові родовища в районі від Форталеза до Сантус.

Видобуток природного газу ведеться в штатах Сержиш й Баїя У 1987 р була

пробурена перша свердловина в штаті Амазонас, за 450 миль від міста

Манаус. Більше половини всієї нафти добувається в штаті Ріо-де-Жанейро

Державна компанія «Petrobras», заснована в 1953 р , має найсучасніші

технології у світі з глибинного буріння Починаючи з 1967 р бразильська

промисловість більше, ніж сільське господарство, сприяла підйомові

національної економіки. Промисловість — найбільш динамічна галузь

економіки.Хоча більшість продукції йде на внутрішній ринок, Бразилія експортуєширокий асортимент промислових товарів. Починаючи зі світової

економічної кризи 1930-х рр , провідну роль у національній індустрії

почали відігравати державні корпорації. Уряд прагнув уникнути залежності

від іноземних корпорацій, і разом із тим відчувався брак інвестицій,

здатних підняти національне виробництво. Під контролем держави опинилися

найбільші корпорації типу «Petrobras» і «Rio Doce Valley Company»

Частина інших була створена з пайовою участю іноземного й бразильського

приватного капіталу. Успішний розвиток деяких галузей промисловості

безпосередньо пов'язаний з протекціоністською політикою, яку проводить

уряд. Приклад такого успіху — автомобілебудівна промисловість. Перші

підприємства цієї галузі були засновані в 1950-х рр їхня продукціяхня продукція

повинна була замінити американський і німецький імпорт. На державному

підприємстві «AJfa-Romeo» було розпочате виробництво тракторів, а уряд

увів ряд захисних тарифів і податкових пільг для захисту внутрішнього

ринку. До кінця 1980-х рр виробництво автомобільної техніки сягало 1 млн

одиниць на рік, частина продукції експортувалася. Ще кілька прикладів

подібної політики — національна нафтохімічна промисловість, найбільша в

Латинській Америці. Розвиток галузі почався із заснування корпорації

«Petrobras», згодом був підтриманий декількома компаніями за участю

іноземного капіталу.Туризм — відносно молода галузь національної економіки Концепція

влаштування справді курортних районів ще не знайшла свого застосування

Туристичний комплекс обмежений декількома великими й дорогими готелями вРіо-де-Жанейро, гірськими курортами в Мінас-Жераїс. Головні центри

розваг розташовані в міських центрах або поблизу. Число іноземних

туристів, що відвідують Бразилію, значно відстає від числа місцевихуристів, що відвідують Бразилію, значно відстає від числа місцевих

туристів. Бразильці пересуваються країною автомобільним транспортом,

хоча в період відпусток і канікул підвищеним попитом користується

авіатранспорт.