14

Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної діяльності

1. Міжнародні економічні відносини.

2. Платіжний баланс.

3. Валютний ринок і валютні курси.

4. Механізм зовнішньоекономічної політики.

4.1. Зовнішньоторговельна політика.

4.2. Валютна політика.

4.3 Політика іноземного інвестування.

1. Міжнародні економічні відносини

Будь-яка національна економіка є складовою частиною світового господарства і її ефективність залежить не лише від результатів внутрішньої діяльності, а й від участі в міжнародних економічних відносинах (МЕВ).

Об’єктом МЕВ є світове господарство як сукупність національних господарств і їх економічних відносин між собою.

Суб’єкти МЕВ – це їх учасники, здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Такими є: фізичні особи, юридичні особи, держави, міжнародні організації.

Специфічними суб’єктами МЕВ виступають міжнародні підприємства – багатонаціональні корпорації (міжнародні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності), транснаціональні корпорації (національні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності).

Держави беруть участь у міжнародних відносинах як безпосередньо, так і через регулювання діяльності інших суб’єктів. Наділена суверенністю держава або забезпечує можливість реалізації переваг від активної участі в міжнародному поділі праці, проводячи активну ліберальну зовнішньоекономічну політику, або звужує діапазон ефективного функціонування національної економіки, проводячи політику протекціонізму.

Україна, як самостійний суб’єкт МЕВ, виступає з 1991 p., після проголошення і юридичного та політичного закріплення державного суверенітету. Це положення розкрито у Законі України про зовнішньоекономічну діяльність, у якому також закріплені інші важливі положення стосовно суб’єктності МЕВ. Зокрема, принципове значення має рівне право фізичних осіб (поряд з іншими суб’єктами) здійснювати зовнішньоекономічну діяльність всіх видів.

Міжнародні організації беруть участь у МЕВ в залежності від мети створення, завдань і напрямків діяльності.

Основними формами МЕВ є: міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу та міжнародна міграція робочої сили. Форми сучасних МЕВ реалізуються в умовах становлення та розвитку світової валютної системи, яка сприяє більш вільному обігу валют і забезпечує систему міжнародних розрахунків.

Міжнародна торгівля являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами.

Міжнародний рух капіталу – це його переміщення між країнами світу у пошуках більш вигідної сфери застосування (рис. 10.1).

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з країни в країну, викликане причинами переважно економічного характеру (рис. 10.2).

Міжнародні економічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях:

• контактів (найпростіших економічних зв’язків, які мають епізодичний характер і регулюються, переважно, одиничними угодами);

• взаємодії (стійких економічних зв’язків на основі міжнародних угод і домовленостей, укладених на тривалий час);

• співробітництва (міцних економічних зв’язків на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, закріплених довгостроковими угодами і домовленостями);

• інтеграції, коли інтернаціоналізація господарського життя проявляється у переплетінні національних господарств двох або декількох країн і проведені ними узгодженої торговельно-економічної політики.

Таким чином, міжнародні економічні відносини являють собою систему економічних зв’язків різного рівня, що вийшли за межі національних господарств і здійснюються у різних формах між фізичними особами, юридичними особами, державними і міжнародними організаціями.

Сучасним МЕВ притаманні такі істотні особливості:

• всеохоплююча суб’єктність, активна участь і міжнародна взаємодія фізичних та юридичних осіб, різних типів об’єднань, держав і міжнародних організацій;

• взаємозв’язок форм – міжнародної торгівлі, міжнародного руху капіталу і робочої сили. Форми сучасних МЕВ реалізуються в умовах становлення та розвитку світової валютної системи, яка сприяє вільнішому обігу валют і забезпечує систему міжнародних розрахунків;

• різний рівень глибини: від простого міжгалузевого поділу праці до транснаціоналізації, від одиничних економічних контактів між країнами до їх економічної інтеграції.

Отже йдеться про структуровану систему міжнародних економічних відносин.

Сучасні МЕВ розвиваються у відповідності з певними принципами. Найбільш важливими загальними принципами міжнародних економічних відносин є:

• еволюційний розвиток у відповідності з об’єктивними економічними законами;

• системність;

• еквівалентність обміну.

Крім того, на національному рівні, на дво- і багатосторонній основі, міжнародними організаціями або е рамках міжнародних інтеграційних угруповань виявляються і погоджуються принципи МЕВ, що мають специфічний характер як ю суті, так і по сфері розповсюдження і застосування.

Універсальний характер мають принципи (основи) міжнародних економічних відносин Організації Об’єднаних Націй (ООН): 1)суверенітет; 2) територіальна цілісність і політична незалежність держав; 3) суверенна рівність всіх держав; 4) ненапад і невтручання; 5) взаємна і справедлива вигода; 6) мирне врегулювання суперечок; 7) рівноправ’я і самовизначення народів; 8) усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили і позбавляє націю можливостей для її нормального розвитку; 9) добросовісне виконання міжнародних зобов’язань; 10) поважання прав людини і основних свобод; 11) відсутність прагнення і гегемонії до сфер впливу; 12) сприяння міжнародній соціальній справедливості; 13) міжнародне співробітництво з метою розвитку; 14) вільний доступ до моря і від нього для неморських країн.

Україна проголосила, юридично закріпила та додержується наступних основних принципів у міжнародних економічних відносинах:

• суверенітету народу України;

• свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

• юридичної рівності і недискримінації;

• верховенства закону;

• рівного захисту інтересів українських та іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності як в Україні, так і за її межами;

• еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.