3. Взаємодія культур.

Всі перераховані культури мають не лише кваліфікаційний відтінок, але й характер реального існування, складної горизонтальної та ієрархічної взаємодії. Ця взаємодія може привести до співіснування, проникнення, або різного роду конфліктів. Важливою проблемою взаємодій культур є оцінка людьми тієї чи іншої культури. Найбільш розповсюдженим є намагання представників однієї культури оцінювати інші через призму цінностей своєї власної культури Така позиція – етноцентризм.Етноцентризм ставить культуру свого народу в центр культурного розвитку, роблячи його еталоном, оптимальною моделлю, на основі якої співвиміряє культури інших народів. Прояви етноц – “вибраний народ”, “вища раса”, “відсталі народи”, “варвари”, “примітивна культура”. Проявами етноцентр. є місіонерська діяльність, починаючи з намагань насадити свої вірування (хрестові походи), цивілізувати покорені народи (колоніалізм), закінчуючи сучасними намаганнями нав’язати всьому світу західний спосіб життя та цінності (американізація). Проте, етноцентризм є необхідною умовою формування національної самосвідомості (патріотизм). Соціологи вважають , що він згуртовує етнічні групи, виправдовує такі прояви як героїзм, жертвування в ім’я свого народу. Іншою крайністю в оцінці людьми іншої культури єкультурний релятивізм, котрий проголошує абсолютну самобутність будь-якої культури. Відповідно до даної установки будь-яка культура може бути зрозумілою лише в її власному контексті і лише тоді, коли вона розглядається в цілісності.

Сучасний світ, що характеризується стрімким змінами, демонструє як зразки культурної єдності так і характеризується конфліктами культур. Фахівці вирізняють три види конфліктів: аномію, культурне відставання, чужосторонні впливи.Термін “аномія” означає порушення єдності культури в зв’язку відсутністю чітко сформульованих соціальних норм. Вперше був сформульований Емілем Дюркгеймом в 90-ті роки ХІХ століття. В той час аномія була викликана послабленням впливу релігії та політики та підвищенням ролі торгово-промислових груп. Як наслідок розпад системи моральних цінностей, котра в минулому була стійкою. З того часу сусґпільствознавці відмічають, що зростання злочинності, збільшення числа розлучень та нерозбірливості сексуальних зв’язків відбувались як порушення єдності культури ( нестійкість релігійних та сімейних цінностей).

На початку ХХ ст. Уїльям Огборн ввів поняття «культурного відставання». Воно спостерігається, коли зміни в матеріальному житті суспільства випереджають трансформацію нематеріальної культури (звичаїв, переконань, філософської системи, закони та форми поведінки).

Третій різновид культурного конфлікту, викликаний пануванням чужої культури, спостерігався в доіндустріальних суспільствах, котрі були колонізовані народами Європи. Згідно досліджень Б.Маліновського множина протилежних елементів культури тормозила процес національної інтеграції в цих суспільствах. Соціальне життя туземців до колонізації складало єдине ціле. Коли європейські цінності були нав’язані туземцям, відбулося не об’єднання двох культур, а їх неприродне сповнене напруженості змішування. Він передбачив, що буде існувати довготривала боротьба, котра не закінчиться і після того як колонії стануть незалежними.