3.1 Застосування допінгу в спорті

В пункті 1 Медичного кодексу МОК говориться: “Застосуванядопінгу в спорті заборонено”.

Медичний кодекс МОК стосується всіх спортсменів, тренерів, інструкторів, офіційних осіб і медичного персоналу, що працюють з спортсменами чи лікують їх під час участі в Олімпійських іграх чи у період підготовки до них, а також у тих змаганнях, яким МОК надає підтримку, що проходять у рамках олімпійського руху й

організованіпрямочипобічнопідйогоегідоюМіжнароднимифедераціями чи національними олімпійськими комітетами, визнаним МОК. Усякий, хто бере участь чи ж готується будь-яким способом доучасті в таких змаганнях, вважається таким, що визнає Медичнийкодекс МОК.

Застосування, рекомендації до застосування, дозвіл назастосування чи ж згода з застосуванням будь-яких препаратів чиметодів, що відносяться до допінгу і представлених у Медичномукодексі, заборонено.

Список заборонених класів фармакологічних засобів ізаборонених методів, що міститься в Медичному кодексі МОК, час відчасу може змінюватися Експертною радою МОК по пропозиціях Медичноїкомісії МОК. Такий список повинний опубліковуватися і розсилатисяМіжнародним федераціям не пізніше 1 лютого щорічно Цей списокнабирає сили з 1 лютого цього ж року без яких-небудь домовленостейз Експертною комісією МОК.

Застосування допінгу суперечить етичним і медичним принципам.Застосування допінгу полягає:

1. введенні в організм речовин, що відносяться до забороненихкласів фармакологічних засобів

2. використання різних заборонених методів.

Покарання за порушення правил окремими спортсменами чикомандами під час проведення Олімпійських ігор полягає втимчасовому чи постійному відстороненні (дискваліфікації) відучасті в Олімпійських іграх. У випадку дискваліфікації будь-якізавойовані спортсменом медалі чи дипломи повинні бути повернуті до Експертної комісії. У відношенні офіційних представників,менеджерів і інших членів будь-якої делегації, як і для суддів ічленів журі, покарання також полягає в тимчасовому чи постійномувідстороненні від Олімпійських ігор, що визначається рішеннямЕкспертної комісії МОК. Ця комісія зберігає за собою виключнеправо винесення попередження до застосування яких-небудь мір чисанкцій.

3.2 Допінг контроль

Допінг-контроль є найважливішою складовою частиною комплексної програми заходів, спрямованих на запобігання застосування спортсменами заборонених (допінгових) коштів.

Прийнятий у нас в країні регламент організації та проведення процедури допінг-контролю повністю соотвідповідне вимогам Медичної комісії МОК.

Процедура допінг-контролю складається з наступних етапів: відбір біологічних проб для аналізу, фізико-хімічне дослідження відібраних проб і оформлення висновку, накладення санкцій на порушників.

Під час змагань, спортсмен отримує повідомлення про те, що згідно з правилами, він повинен пройти допінг-контроль. В обов'язковому порядку допінг-контроль проходять переможці, що зайняли 1-е, 2-е і 3-є місця, а також за рішенням комісії один з кілька спортсменів, які не посіли призових місць (вони вибираються по долі). Після виступу, вказані спортсмени направляються до кімнати допінг-контролю. Тут спортсмен сам вибирає ємність для збору проби сечі на аналіз. Потім, у присутності спостерігача відбувається здача проби сечі. (Наблюдатель стежить за тим, щоб не було фальсифікації проби). Після здачі проби, на посудину наклеюється номер, який також вибирає сам спортсмен. Після цього, отримана біологічна проба ділиться на дві рівні частини - проби А і В, які опечатуються і їмприсвоюється певний код. Таким чином, прізвище спортсмена, не згадується ні на якому з робочих етапів (для дотримання повної анонімності). Копії кодів наклеюють на протокол допінг-контролю. Потім проби упаковують у контейнери для перевезення і відвозять до лабораторії допінг-контролю.

Перед підписанням протоколу допінг-контролю спортсмен зобов'язаний повідомити комісії назви всіх ліків, які він брав перед змаганням (тому що деякі ліки містять заборонені засоби в мінімальних кількостях, наприклад, солутан). Після підписання протоколу допінг-контролю спортсмену залишається тільки чекати результатів аналізу. Згідно з регламентом проведення допінг-контролю аналізу піддається проба А, причому не пізніше, ніж через 3 доби після взяття біологічної проби. У разі виявлення в ній заборонених препаратів, розкривається та аналізується проба В. При розтині проби В може бути присутнім або сам спортсмен, або його довірена особа. Якщо в пробі В також виявляються заборонені засоби, то спортсмен піддається відповідним санкціям. Якщо ж в пробі У не виявляють забороненого препарату, то висновок з аналізу біопробах А зізнається недостовірним і санкції до спортсмена не застосовуються.

Відмова спортсмена від проходження допінг-контролю або спроба фальсифікувати його результат розглядаються як визнання ним факту застосування допінгів з усіма наслідками, що випливають звідси.

Фальсифікація результатів допінгового контролю полягає в різного роду маніпуляцій, спрямованих на спотворення його результатів. До спроб фальсифікації спортсмени можуть вдаватися, коли вони наперед упевнені в позитивному результаті аналізу біологічних проб на допінг. При цьому можливі спроби підміни сечі (катетеризація і введення в сечовий міхур чужорідної, свідомо вільною від заборонених препаратів сечі, або імітує сечу рідини; використання мікроконтейнеров; умисне забруднення сечі ароматичними сполуками, що утрудняють ідентифікацію допінгів). До заборонених маніпуляціям відносять також спеціальні хірургічні операції (наприклад, підшивання під шкіру тканини плаценти). Застосовувані для визначення допінгу фізико-хімічні методи аналізу біологічних проб сечі (хроматографічні, массоспектрометріческіе, радіоімунние, імуноферментні та ін) дуже чутливі і включають комп'ютерну ідентифікацію допінгових препаратів та їх похідних. Вони дозволяють з високою точністю визначати, все що застосовувалися спортсменом, препарати, в тому числі використані протягом останніх тижнів і навіть місяців. Крім того, відпрацьовані методики, що визначають так званий кров'яний допінг », тобто переливання спортсмену власної або чужої крові перед стартом.

Якщо раніше допінг-контроль проходили тільки висококваліфіковані спортсмени і тільки під час відповідальних міжнародних та внутрішніх змагань, то зараз такий контроль проводиться не тільки в змагальному періоді, але і під час тренувальних занять; причому тестування на допінг підлягають усі займаються спортом особи, незалежно від їх спортивної приналежності.