4. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.
Вона складається з таких елементів (рис. 6.8).
Історія знає два основних типи грошових систем: металеву і паперово-кредитну (рис. 6.9).
Металева система - це грошова система, в якій роль загального еквівалента і засобу обігу виконують металеві гроші із золота чи срібла.
Металева система поділяється на два види - біметалізм і монометалізм.
Рис. 6.8. Структурні елементи грошової системи
Біметалізм є системою, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється одночасно на рівних правах за двома благородними металами - золотом і сріблом.
Рис. 6.9. Типи грошових систем
Хоча система біметалізму проіснувала досить довго (у Західній Європі з XVI до початку XIX ст.), але виявилася нежиттєздатною, бо суперечила природі грошей як загального еквівалента.
Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово призвели до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.
Монометалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом - золотом.
Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії (1816 р.). У Франції його було введено в 1876-1878 рр., у Росії- в 1897 р.
Розрізняють чотири різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золо-тодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.
Золотомонетному стандарту притаманні такі риси:
- законодавча фіксація вагового вмісту золота в грошовій одиниці;
- вільний обіг золотих монет;
- виконання золотом усіх функцій грошей;
- відкрите карбування монет із золота;
- вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банкнот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю;
- вільний рух золота між країнами;
- формування обмінних курсів валют на основі їхніх золотих (вагових) паритетів.
Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.
Після Першої світової війни країни, які мали значні запаси золота (Англія, Франція), запровадили у себе золотозливковий стандарт, який виключав вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот міг проводитися лише на золоті зливки. Але його було обмежено вартістю зливків.
Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші країни, які не мали значних запасів золота, запровадили у себе золотодевізний стандарт. При цьому зв'язок грошей із золотом здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валюту (девізу), яка мала золоте забезпечення. Щоб обміняти власну національну валюту на золото, її потрібно було спочатку обміняти на валюту країн із золотозливковий стандартом (англійські фунти стерлінгів, французькі франки), а вже останню - на золоті зливки.
Під час світової кризи 1929-1933 рр. і в перші післякризові роки усі три різновиди золотого монометалізму були ліквідовані як такі, що не відповідали завданням держав щодо виходу їхніх національних економік із глибокої кризи.
При золотодоларовому стандарті розмін національних валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн - членів МВФ. У 1971 р. було припинено й обмін доларів на золото.
У1976 р. країни - члени МВФ провели на Ямайці (м. Кінгстон) Міжнародну конференцію, на якій оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи - паперово-кредитної, в основу якої покладено такі головні принципи:
- юридично закріплена демонетизація золота, тобто повна відмова від золотого стандарту;
- скасована фіксація золотого вмісту національних валют (масштабу цін);
-припинено виконання золотом ролі загального еквівалента;
- скасовано офіційну ціну на золото, яка раніше існувала (35 дол. за одну тройську унцію - 31,1г);
- золото перетворено із грошового товару в звичайний товар, який продається й купується на світових ринках дорогоцінних металів за ціною, що складається залежно від попиту і пропозиції;
- впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.
У паперово-кредитній системі функціонують паперові й кредитні гроші.