Вступ_до_спеціальності
.pdfкнига, 2002 – 416с. Менеджмент социальной работы / Под ред. Е.И.Комарова, А.В.Войтенко. – М.: ВЛАДОС, 1999.
6.Мустаева Ф.А. Социальная педагогика:Учебник для вузов. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 528с.
7.Никитина Н.И. Методика и технология работы социального педагога: учеб. Пособие для студентов пед.училищ и колледжей, обучающихся по специальности «Социальная педагогика»/ Н.И. Никитина, М.Ф. Глухова. – М.: Гумманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2007. – 399с.
8.Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. – М.: ТЦ Сфера, 2004 – 480с. Социальная работа: Учебное пособие. – Зе изд., Ростов н/Д, 2003. – 480с.
9.Пеніщкевич О.І., Тимчук Л.І. Соціальна педагогіка: Модульна технологія вивчення навчального курсу. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2007. – 336с.
10.Сейко Н.А. Соціальна педагогіка: Методичний посібник. – Житомир. Держ. Пед. ун-т, 2002. – 260с.
11.Социальная работа: Введение в профессиональную деятельность: Учебное пособие/ Отв.ред. проф. А.А. Козлов – М.: КНОРУС, 2005.- 368с. Соціальна робота в Україні: теорія і практика / Науково-методичний журнал № 2, 2003р. квітень – червень.
12.Соціальна педагогіка. Навчальний посібник/ За ред.. А.Й. Капської – К., 2000. – 264с.
13.Справочник социального работника/ В.Д. Альперович и др.; под общ. Ред. Е.П. Агапова, В.А, Шапинского. – Ростов н/Д.: Феникс, 2006.- 220с.
14.Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога: учеб. Пособие для студ. Высш. учеб. Заведений/ М,В. Шакурова. – 4-е изд. Стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2007. – 272с.
ТЕМАТИКА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
(теоретична частина)
1.Підготовка до мікровиступу.
2.Підготовка мікровикладення методом розповіді.
3.Підготовка мікровикладення методом пояснення.
4.Розробка і проведення бесіди.
5.Складання бібліографії.
6.Написання анотації.
7.Виконання ролі кореспондента.
8.Написання статті.
9.Складання програми.
10.Проведення наукового спостереження.
11.Професійно-етична культура соціального педагога як чинник формування моральної поведінки дитини.
12.Професійний портрет соціального педагога.
13.Права і обов’язки соціального педагога.
14.Соціальне становище молоді в Україні.
15.Механізм засвоєння інформації.
16.Теорія поетапного формування розумових дій.
17.Основні характеристики та рівні засвоєння інформації.
18.Сприймання навчальної інформації.
19.Процес осмислення інформації.
20.Закони пам’яті.
21.Поза аудиторна самостійна робота студентів.
22.Написання реферату.
23.Конспектування матеріалу.
24.Режим дня студента.
25.Індивідуальна робота студента.
26.Самостійна навчальна діяльність.
27.Етапи розробки плану.
28.Підходи різних науковців щодо поняття процесу соціалізації.
29.Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
30.Особливості взаємодії особистості та соціуму.
Питання до екзамену з «Вступу до спеціальності»
1.Принципи та основні форми організації навчального процесу у ВУЗі.
2.Наукова організація праці студента.
3.Форми організації навчального процесу у ВУЗі.
4.Форми організації контролю й оцінки знань і умінь студентів.
5.Адаптація студентів у ВУЗі.
6.Психологічні механізми засвоєння інформації.
7.Основні етапи сприймання та осмислення навчальної інформації.
11
8.Запам’ятовування матеріалу.
9.Основні закони запам’ятовування інформації.
10.Процес забування та його профілактика.
11.Основні правила конспектування.
12.Режим індивідуальної праці та відпочинку студента.
13.Планування студентом самостійної навчальної діяльності.
14.Методика планування навчальної діяльності.
15.Філософські аспекти соціалізації особистості.
16.Підходи різних наук до поняття процесу соціалізації.
17.Нормативно-правова база соціалізації дітей і молоді.
18.Організаційні основи і структура ВУЗу.
19.Особливості навчання на соціально-психологічному факультеті.
20.Формування у студентів навичок самостійної роботи з книгою.
21.Актуальність соціальної роботи в Україні.
22. Соціальні центри та служби для молоді.
23.Особливості соціалізації студентської молоді.
24.Клієнти соціально-педагогічної діяльності.
25.Сфери діяльності соціального педагога.
26.Особливості взаємодії особистості та соціуму.
27.Соціальне виховання як предмет соціальної педагогіки.
28.Етичний кодекс професії «соціальний педагог».
29.Основні функції соціального педагога.
30.Кваліфікаційна характеристика професії «соціальний педагог».
Тестові завдання з курсу «Вступ до спеціальності»
1.Монологічна форма викладення навчального матеріалу – це: а) бесіда; б)розповідь; в) виступ; г) семінар.
2.Монологічна форма викладення певного явища або подій, його місця в системі зв’язків і взаємозв’язків з іншими явищами або подіями – це:
а) пояснення; б)лекція; в) розповідь; г) бесіда.
3.Діалогічна форма викладення та засвоєння навчального матеріалу: а) лекція; б)пояснення; в)бесіда; г) анотація.
4.Коротка характеристика книги, статті тощо, яка викладає зміст цих творів у вигляді переліку основних питань і інколи дає їм оцінку – це:
а) стаття; б)семінар;
в) розповідь; г) анотація.
5.Тенденція особистості, яка заключається у спрямованості або зосередженості її роздумів на визначеному предметі – це:
а) сприймання; б)спостереження; в) аналіз; г) інтерес.
6.Науковий або публіцистичний твір невеликого обсягу, в якому викладені власні думки, роздуми та дослідження з певної проблеми – це:
а) бесіда; б)анотація; в) стаття;
г)розповідь.
7. Зміст і план подальшої діяльності, роботи з поданням основних принципів, намічених завдань і цілей – це: а) програма; б)лекція; в) розповідь;
12
г) класифікація.
8.Метод дослідження, який полягає у безпосередньому, планомірному і тривалому сприйманні педагогічних явищ без втручання дослідника і має цілеспрямований характер, тобто точно підпорядковується меті дослідження – це:
а) наукове спостереження; б)систематизація; в) класифікація; г) сприймання.
9.Вивчення й організація праці, що ґрунтується на основних положеннях педагогіки, психології, фізіології стосовно вимог до діяльності студента, ураховує можливості та вікові особливості його організму і створює можливості та вікові особливості його організму і створює сприятливі умови для розвитку:
а) експеримент; б)наукова організація праці;
в) самостійна навчальна діяльність; г) організація вільного часу.
10.Основний шлях набуття індивідом суспільно-історичного досвіду – це: а) забування інформації; б)сприйняття інформації; в) засвоєння інформації; г) осмислення інформації.
11.Відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів та явищ, що діють у певний момент на органи чуттів – це:
б)сприйняття; в) синтез; г) аналіз.
12. Встановлення зв’язків між предметами, явищами і процесами, з’ясування їх будови, складу, структури, призначення, визначення причин явищ, тобто аналіз, синтез, порівняння тощо – це:
а) розуміння; б)закріплення; в) осмислення; г) сприйняття.
13.Виокремлення та об’єднання суттєвих ознак предметів і явищ, що вивчаються – це: а) узагальнення; б)застосування; в) сприйняття; г) осмислення.
14.Забезпечує міцність запам’ятовування, поглиблює та розширює знання, розвиває пізнавальні вміння та навички – це:
а) застосування; б)сприйняття; в) узагальнення; г) закріплення.
15. Коротка характеристика книги, статті тощо, яка викладає зміст цих творів у вигляді переліку основних питань і інколи дає їм оцінку – це:
а) стаття; б)семінар;
в) розповідь; г) анотація.
16. Один з основних процесів пам’яті, завдяки якому відбувається закріплення нового шляхом поєднання його з набутим раніше -це:
а) забування; б)запам’ятовування;
в) наукова організація праці; г) осмислення.
17. Робота з книгою, документами, першоджерелами, доопрацювання та оформлення нотаток з лекційного матеріалу, написання рефератів, виконання курсових та дипломних робіт - :
а) режим дня; б)позааудиторна самостійна робота студентів;
в) конспектування; г) наукова організація праці.
18. Коротка і категорична форма запису головних положень роботи – це: а) цитата; б) рецензія;
13
в) анотація; г) теза;
19.Викладення певного питання за одним чи декількома джерелами, висловлюючи власні судження -: а) реферування; б)рецензування; в) цитата; г) анотація.
20.Коротка характеристика змісту книги або статті - :
а) анотація; б) реферування; в) рецензія; г) цитування.
21.Складання критичного відгуку - : а) цитування; б)складання тез; в) реферування;
г) рецензування.
22.Незалежність використання засвоєних знань і сформованих умінь від часу, особливостей ситуації та умов – це:
а) міцність засвоєння інформації; б)керованість; в) готовність; г) мотивація.
23.Сукупність мотивів, що спонукають людину до досягнення мети – це: а) міцність; б)спонукання; в) мотивація;
г) осмислення.
24.Сукупність дій того, хто навчається, спрямованих на засвоєння ним навчального чи будь-якого матеріалу – це:
а) відтворення; б)запам’ятовування; в) осмислення;
г) запам’ятовування.
25.Чим більше знань з певної мети, тим краще запам’ятовується нове – це: а) закон обсягу знань; б)закон гальмування; в) закон краю; г) закон установки.
26.Цікаве легко запам’ятовується, оскільки для цього ми не докладаємо певних зусиль – це: а) закон гальмування; б)закон інтересу; в) закон контексту;
г) закон осмислення.
27.Чим глибше ми осмислюємо, розуміємо те, що запам’ятовується, тим краще воно зберігається у пам’яті – це:
а) закон краю; б)закон повторення;
в) закон осмислення; г) закон контексту.
28. Краще запам’ятовується те, що стоїть на початку або наприкінці інформаційного ряду, гірше – те, що всередині ряду – це
а) закон краю; б)закон підсилення першого враження;
в) закон установки; г) закон гальмування.
29.Повторення сприяє кращому запам’ятовуванню – це: а) закон краю; б)закон інтересу;
в) закон повторення; г) закон контексту.
30.Будь-яке подальше запам’ятовування гальмує попереднє – це: а) закон обсягу знань;
14
б)закон краю; в) закон підсилення першого враження;
г) закон гальмування.
31. Прийоми, побудовані на утворені асоціативних зв’язків між елементами ряду, що запам’ятовується, та опорного ряду – це:
а) мнемонічні прийоми; б)логічні прийоми; в) прийоми повторення;
г) асоціативні прийми.
32.Поділ матеріалу на частини, надання назви кожній виділеній частині, складання плану – це: а) асоціативні прийоми; б)логічні прийоми; в) мнемонічні прийоми;
г) прийоми повторення.
33.Матеріал, який запам’ятовується, можна асоціювати з подіями, які добре зберігаються у пам’яті – це: а) метод місць; б)метод ключових слів; в) метод зв’язків;
г) метод асоціативного запам’ятовування.
34.Мнемонічний прийом, який полягає у тому, що перелік слів, вивчених заздалегідь, або певні рими слугують як своєрідні «гачки для виуджування» інформації, яку необхідно запам’ятати – це:
а) метод місць; б)метод ключових слів;
в) метод асоціативного запам’ятовування; г) метод перших букв.
35. Метод, який ґрунтується на зорових асоціаціях, які становлять певну послідовність предметів або місць – це:
а) метод місць; б)метод ключових слів; в) метод зв’язків;
г) метод перших букв.
36.Метод, коли всі опорні слова тексту об’єднуються в єдину цілісну структуру, єдине оповідання – це: а) метод перших букв; б) метод асоціативного запам’ятовування; в) метод зв’язків; г) метод ключових слів.
37.Мнемонічний прийом, відповідно до якого з перших букв слів, які потрібно запам’ятати, утворюють якесь слово – це:
а) метод зв’язків; б)метод місць;
в) метод ключових слів; г) метод перших букв.
38. Процес, який виявляється в тому, що втрачається чіткість того, що запам’ятовується, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення – це:
а) осмислення; б)забування; в) сприйняття;
г) запам’ятовування.
39. Встановлений порядок тривалості та чергування праці з відпочинком протягом доби, а також харчування, сну, дотримання правил особистої гігієни – це
а) позааудиторна самостійна робота студентів; б)навчальна робота студентів; в) самостійна робота студентів; г) режим дня.
40.Один із методів навчання і самоосвіти, у процесі якої студент виступає як активна творча особистість – це: а) самостійна навчальна діяльність; б)режим дня;
в) позааудиторна самостійна робота студентів; г) навчальна робота студентів.
41.Когнітивний та інтелектуально-вольовий процес створення образу майбутньої діяльності – це:
а) запам’ятовування; б)планування; в) забування;
15
г) осмислення.
42.Процес і результат засвоєння та наступного активного відтворення соціального досвіду – це: а) соціалізація; б)адаптація; в) ресоціалізація;
г) персоналізація.
43.Діяльність, за допомогою якої максимально виявляються і реалізуються творчі здібності студентів, формуються моральні якості, ініціатива, підвищується відповідальність кожного за результатами своєї праці – це:
а) режим дня; б)студентське самоврядування;
в) позааудиторна самостійна робота студентів; г) навчальна діяльність.
44. Спеціаліст, у компетенцію якого входить надання педагогічної, психологічної, психотерапевтичної та соціальної допомоги людям, які її потребують – це:
а) психолог; б)волонтер;
в) практичний психолог; г) соціальний педагог.
45. Наука, яка розвиває особливості ставлення, функціонування та розвитку соціальних спільнот, соціальних груп та взаємостосунків між ними – це:
а) соціологія; б)психологія; в) політологія; г) дефектологія.
46. Наука, яка дає можливість соціальній педагогіці розглядати економічні процеси як причини окремих соціальних проблем, визначити їх вплив на розвиток соціально-педагогічної діяльності, її матеріальне забезпечення – це:
а)політологія; б)право; в)соціологія; г)економіка.
47. Наука, яка дозволяє соціальній педагогіці враховувати особливості політичних явищ та процесів для визначення змісту соціальної політики щодо дітей та молоді, соціального виховання та характеристик процесу соціалізації особистості – це:
а)етнологія; б)політологія; в)соціологія; г)педагогіка.
48.Автором так званої «прагматичної педагогіки» був: а)Я.А.Коменський; б)Томас Мор; в)Джон Дьюї; г)Рудольф Штейнер.
49.Першим практикуючим соціальним педагогом вважається: а)Георг Кершенштейнер; б)Джон Локк; в)Вільгельм Лай; г)Й.Г. Песталоцці.
50.Наука, яка дозволяє соціальній педагогіці вивчати особливості виховання, освіти та навчання особистості на різних етапах її розвитку – це:
а)педагогіка; б)економіка; в)етика; г)соціологія.
51.Наука, яка дозволяє більш точно зрозуміти психологічні особливості особистості чи групи, що у свою чергу,
єпідґрунтям для розробки різноманітних форм та методів соціально-педагогічної діяльності – це:
а)віктимологія; б)соціологія; в)психологія; г)політологія.
52. Психотерапевтичне співтовариство взаємопідтримки родичів алкоголезалежних осіб, які розв’язують проблеми співіснування і позитивного впливу на поведінку цих осіб – це:
16
а)«Гайденс»; б)Алатін; в)Аланон;
г)«Дванадцять кроків».
53. Психотерапевтичне співтовариство для підлітків, які живуть в алкоголізованих сім’ях і навчаються співіснуванню та позитивному впливу на своїх батьків – це:
а)Алатін; б)«Телефон Довіри»;
в)«Дванадцять кроків»; г)Аланон.
54.Наука, що вивчає соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку – це: а)агогіка; б)геротика; в)віктимологія; г)андрогогіка.
55.Наука, що вивчає проблеми попередження відхилень у поведінці неповнолітніх – це: а)віктимологія; б)андрогогіка; в)геротика; г)агогіка.
56.Наука, що займається дослідженням проблем освіти, самоосвіти, виховання дорослих – це: а)геротика; б)агогіка; в)андрогогіка; г)віктимологія.
57.Наука, що вивчає різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціалізації: а)віктимологія; б)геротика; в)андрогогіка; г)агогіка.
д)».
58.Типовий представник соціального типу – це:
а)індивід б)особистість; в)людина; г)індивідуальність.
59. Назвіть зайвий тип середовища в залежності від впливу його на особистість та його територіальний характер:
а)природне; б)суспільне; в)культурне; г)регіональне.
60. Наука, яка дає можливість відстоювати інтереси дітей та молоді в соціально-педагогічній діяльності на основі державних та міждержавних правових документів – це:
а)політологія; б)економіка; в)менеджмент; г)право.
61. Наука, яка дозволяє соціальній педагогіці розробляти зміст та форми соціальної підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями на основі дефектологічних знань про психофізіологічні особливості дітей із фізичними та психічними недоліками – це:
а)віктимологія; б)дефектологія; в)етика; г)педагогіка.
62. Наука, яка виступає теоретичним підґрунтям для організації соціально-педагогічної роботи з людьми, які перебувають у несприятливих умовах соціалізації – це:
а)соціологія; б)психологія; в)дефектологія; г)віктимологія.
63. Наука, яка визначає основні морально-етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога – це: а)педагогіка;
17
б)етика; в)менеджмент; г)етнологія
64. Регулювання правових, економічних відносин людини із суспільством, надання їм допомоги та підтримки у подоланні проблем, гідному самоствердженні й повноцінному житті – це:
а)предмет соціальної роботи; б)завдання соціальної роботи; в)мета соціальної роботи; г)об’єкт соціальної роботи.
65.Проблеми людей, розв’язання яких потребує сторонньої допомоги – це: а)об’єкт соціальної роботи; б)предмет соціальної роботи; в)суб’єкт соціальної роботи; г)мета соціальної роботи.
66.Наука, що вивчає проблеми попередження відхилень у поведінці неповнолітніх – це: а)геротика; б)віктимологія; в)соціальна робота; г)агогіка.
67.Наука, що вивчає соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку – це:
а)геротика; б)соціальна педагогіка; в)агогіка; г)соціальна психологія.
68. Психотерапевтичне співтовариство взаємопідтримки родичів алкоголезалежних осіб, які розв’язують проблеми співіснування і позитивного впливу на поведінку цих осіб – це:
а)Алатін; б)Анонімні алкоголіки; в)Аланон; г)«Гайденс».
69. Психотерапевтичне співтовариство для підлітків, які живуть в алкогологізованих сім’ях і навчаються співіснування та позитивного впливу на своїх батьків – це:
а)Аланон; б)«Гайденс»; в)Анонімні алкоголіки; г)Алатін.
70. Відхилення від загальноприйнятих норм; вчинки та дії, що не відповідають неписаним чи писаним нормам суспільства – це:
а)девіантна поведінка; б)соціальна поведінка; в)делінквентна поведінка; г) асоціальна поведінка.
71 .Явище, викликане наявністю системи цінностей та норм, що відрізняються від домінуючих у суспільстві, за якого делінквент визначає свою поведінку як адекватну – це:
а) соціальна поведінка; б)дисоціальна поведінка;
в) делінквентна поведінка; г) девіантна поведінка.
2. Поведінка, за якої виявляється антагонізм особи до норм, що регулюють співжиття людей у суспільстві загалом, та протиставлення себе цим нормам – це
а) поведінка деструктивна; б)поведінка асоціальна; в) поведінка девіантна; г) поведінка соціальна.
3.Неприйняття особою цінностей та норм суспільства, ігнорування суспільних вимог; при цьому особистість не атакує вимоги суспільства, не є до них ворожою, а лише байдужою, ізольованою, такою, що уникає
суспільних обов’язків – це: а) поведінка антисоціальна; б)поведінка деструктивна; в) поведінка делінквентна; г) поведінка асоціальна.
4.Поведінка, яка виникає, коли особа протиставляє себе всьому і всім; їй вистачає власної концепції існування; для заспокоєння своїх інтересів вона не зупиняється перед нормами та цінностями суспільства – це:
18
а) поведінка девіантна; б)поведінка соціальна;
в) поведінка антисоціальна; г) поведінка дисоціальна.
5. Поведінка, коли особа внутрішньо не приймає моральних засад суспільства; одночасно вона шукає підтримки у таких само осіб – це:
а) поведінка делінквентна; б)поведінка дисоціальна; в) поведінка асоціальна; г) поведінка антисоціальна.
6. Особа, яка не дотримується існуючих у суспільстві норм поведінки – це: а) делінквент; б)особистість; в) маргінал; г) девіант.
37.Соціальна педагогіка за своїм змістом: а) тотожна шкільній соціальній роботі;
б)є базовою інтегративною основою в системі соціальних служб; в) означає те ж, що й «соціальне виховання».
38.Активний компонент соціальної політики передбачає, перш за все:
а) створення умов для підвищення матеріального та духовного рівня життя; б)надання людям матеріальної допомоги з боку держави; в) забезпечення всім громадянам безкоштовної освіти та охорони здоров‘я.
39. Головним принципом ліберального типу соціальної політики є:
а) забезпечення рівних шансів для всіх у досягненні певного соціального статусу; б)забезпечення можливості кожному зберегти свій соціальний статус у соціальній ієрархії;
в) забезпечення кожному гарантованого мінімуму, визначеного державою рівня життя. 40. Предметом соціальної педагогіки є:
а) стосунки між різними соціальними групами у суспільстві; б)процес соціального відновлення дезадаптованих груп населення; в) проблеми соціальних груп чи окремого клієнта (індивіда).
41. Головні види соціальних послуг:
а) індивідуальна, групова та фронтальна; б)обов‘язкова, постійна, тимчасова, платна, безкоштовна;
в) стала, додаткова, індивідуальна, початкова, змінна.
42.Доброчинність поділяється на кілька типів: а) індивідуальну, конфесійну та групову; б) етнічну, міжетнічну, міжнаціональну; в) добровільну, мимовільну, примусову.
43.У ХVІІІ столітті у Російській імперії склалися такі напрями доброчинності: а) індивідуальна, групова і фронтальна; б) конфесійна, позаконфесійна та міжконфесійна;
в) державна, земсько-церковно-прихідська і приватна; г) губернська, повітова, міська, сільська.
46.Перший в історії науки соціально-педагогічний експеримент було здійснено: а) А.Макаренком; б) Р.Оуеном; в) Й.Песталоцці;
г) М.Монтенем.
47.Як самостійна наука, соціальна педагогіка виникла: а) у Франції під впливом ідей Й.Г.Песталоцці;
б) у США в середині ХVІІІ століття;
в) в Німеччині в середині ХІХ століття; г) в Росії під впливом конфесійної доброчинності.
48.До соціально-економічних методів соціальної роботи в Україні слід віднести (максимальна кількість виборів):
а) переконання; б) підтримку життєдіяльності; в) регламентацію;
г) матеріальну мотивацію; д) встановлення пільг;
е) патронат та побутове обслуговування; є) економічні санкції;
19
ж) навіювання.
49. Серед форм соціально-педагогічної роботи найбільш значущою є: а) індивідуальна; б) фронтальна; в) групова;
г) вони всі є рівноправними.
50.Соціальний педагог має дотримуватись принципу законності: а) за будь-яких умов; б) за умови, що це не порушує інтересів клієнта;
в) за умови, що це не порушує інтересів соціального працівника; г) за умови, що не порушує інтересів закладу соціальної сфери.
51.Стиль професійної діяльності соціального педагога (працівника) має відображати: а) високі моральні стандарти його поведінки; б) здатність приймати нестандартні рішення;
в) можливість поєднувати соціально-педагогічну та викладацьку діяльність.
52.Функціональні обов‘язки соціального педагога (працівника) зумовлюються:
а) кваліфікаційною характеристикою соціального педагога (працівника); б) головними законодавчими актами України стосовно соціального захисту; в) штатним розкладом навчальних закладів та соціально-виховних установ; г) знаннями з соціальної педагогіки.
53.Соціальний педагог (працівник) не може мати нижчого освітнього ступеня, аніж: а) середня школа; б) середній спеціальний навчальний заклад;
в) вищий педагогічний навчальний заклад; г) магістратура після отримання вищої освіти; д) університет.
54.Негативні соціокультурні результати впливу засобів масової комунікації полягають у наступному (максимальна
кількість виборів):
а) у погіршенні стану здоров‘я дітей; б) у неможливості впливати на структуру освітніх програм з боку соціальних служб;
в) у шкідливому впливі телевізійного випромінювання; г) у дисонансі телевізійної та справжньої реальності;
д) у зниженні інтересу до активних форм використання вільного часу; е) у шкідливому впливі матеріалів, що використовуються і поліграфічній промисловості, на шкіру дітей. 55. Ресоціалізаційне виховання, в першу чергу, спрямоване на:
а) чинники та стани особистості; б) поведінку особистості;
в) фізіологічні особливості особистості.
56.Сім’я, в якій завжди відбуваються конфлікти: а) сім’я конфліктна; б) сім’я неблагополучна; в) сім’я соціальна; г) сім’я неповна.
57.Сім’я, яка живе окремо від батьків і родичів, з дітьми або без них – це: а) сім’я молода; б)сім’я нуклеарна;
в) сім’я благополучна; г) сім’я неповна.
58.Сім’я, яка живе в силу тих чи інших причин повністю або частково втратила свої виховні можливості – це: а) сім’я конфліктна; б)сім’я асоціальна;
в) сім’я соціального ризику; г) сім’я неблагополучна.
59.Сім’я, яка вступає в конфлікт з морально-правовими вимогами суспільства, припускається різних видів правопорушень:
а) сім’я асоціальна; б)сім’я неблагополучна;
в) сім’я соціального ризику; г) сім’я неконфліктна.
60. Сім’я, в якій виховується троє і більше дітей – це: а) сім’я неповна; б)сім’я малодітна;
в) сім’я багатодітна;
20