104 1. Відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду.

1. Матеріалами кримінального провадження є документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документа і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, які долучаються до обвинувального акта (клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності) (ч. 1 ст. 317 КПК).

Матеріали кримінального провадження можуть бути втрачені повністю (коли знищені або втрачені всі матеріали) або частково (коли втрачено окремі матеріали), з об'єктивних (стихійне лихо, пожежа, повінь тощо) або суб'єктивних (умисне пошкодження, викрадення тощо) причин.

Крім того, матеріали кримінального провадження можуть бути втрачені внаслідок неправомірних дій (умисне пошкодження).

Потрібно також зауважити, що порядок та строки зберігання матеріалів справ Урегульовано Інструкцією про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та документів діяльності суду

1. Втрачені матеріали кримінального провадження можуть бути відновлені за заявою учасника судового провадження. Близькі родичі обвинуваченого, який помер, мають право подати відповідну заяву, якщо це необхідно для його реабілітації. Близькі родичі обвинуваченого, відповідно до положень коментованої статті, мають право подати заяву про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження лише у випадку, коли він помер, і лише якщо це необхідно для його реабілітації

2. Слід зауважити, що відповідно до ст. 17 ЗУ "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 р. № 2398-VI державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

3. 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;

4. 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

5. Так, пп. 1.1-1.3 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ від 8 серпня 2006 р. № 545, передбачено, що для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров'я видається лікарське свідоцтво про смерть.

6. Лікарське свідоцтво про смерть видають такі заклади охорони здоров'я: лікарні, амбулаторно-поліклінічні заклади, диспансери, пологові будинки, санаторії, патолого-анатомічні бюро, бюро судово-медичної експертизи.

7. У містах, селищах міського типу, населених пунктах сільської місцевості в закладах охорони здоров'я, у яких працюють не менше двох лікарів, видають тільки лікарські свідоцтва про смерть. У сільських населених пунктах у закладах охорони здоров'я, де працює тільки один лікар, у разі його відсутності (хвороба, відпустка тощо) фельдшер видає фельдшерську довідку про смерть.

8. Статтею 2 ЗУ "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", наприклад, визначається, що реабілітації не підлягають особи, щодо яких у матеріалах кримінальних справ є сукупність доказів, які підтверджують обгрунтованість притягнення їх до відповідальності за:

9. - зраду батьківщини, шпигунство, диверсії, шкідництво, саботаж, терористичні акти;

10. - злочини проти людства і людяності, каральні акції щодо мирного населення, вбивства, мордування громадян і пособництво в цьому окупантам у період Великої Вітчизняної війни;

11. - збройні вторгнення на територію України, організацію збройних формувань, які чинили вбивства, розбої, грабежі й інші насильства, та особисту участь у вчиненні цих злочинів.

12. Не підлягають реабілітації також особи, засуджені за злочини проти правосуддя, пов'язані із застосуванням репресій, навіть якщо вони самі згодом зазнали репресій.