Dermatologiya

75. У хворого збільшеиніі, щільннгі, неболмчнн паховий лімфовузол, про яку хворобу слід подумати,.які ще прояви хвороби слід шукати, чим підтвердити діагноз. Подумати про сифіліс. шукати твердий шанкр, щоб підтвердити – шукати бліді трепонеми у виділеннях із шанкру, чи в пунктаті лімфовузла. 76. Клініка коліквативного туберкульозу шкіри. З'явл. п/ш вузли переважно в ділянці кінцівок, рухомі, щільні, неболючі, поступово , з'єдн. із навколишніми тканинами, шкіра над ними стає синнзшно-червона, вузли проривають з утв. торпідних, неправ. форми з підритими краями і ходами виразок із серозно-гемораг. виділеннями. Перебіг хрон., загоєння із утв. нерівних торочкуватих, зірчастих рубців. 77. Клініка звичайного іхтіозу. Проявл. після 3-го міс. життя або пізніше (до 2-3 років). Шкіра суха, шорстка, зморщ., брудно-сірого кольору, вкрита лусочками. Зміни на шкірі найбільші на розгин. поверхнях кінцівок, ліктів, колін, а на шиї, згин. поверхнях ліктьових і колінних суглобів, у пахв. ділянці шкіра норм. У дітей шкіра обличчя не ураж., у дорослих лущиться, на долонях і підошвах малюнок у вигляді сітки, невелике лущення. На шкірі, особливо розгин. поверхні кінцівок, фолікулярний кератоз (дрібненькі, сухі вузлики). 78. Клініка, принципи лік. дерматоміозиту. Шкірний с-м: 1 Еритеми периорбітальна еритема яскраво-червона, іноді схожа на бешиху, згодом лілова або темно-червона, жовтувата, коричнева із набряком (дерматоміозитні окуляри); 2 Телеанпектазіі розвив. на тлі еритем. 3. Набряки можуть бути щільними або пастозними, тістуватими При щільному набряку не залишається ямка при натискуванні Набряки частіше локалізуються в ділянці обличчя (карнавальна маска), але можуть захоплювати шию, верхню частину грудей. 4. Капілярити долонь, кінчиків пальців, іноді із мікронекрозами. Еритема з бурим відтінком. телеанпектази, атрофії де- і пперпіг-ментаціі створюють картину пойкілодерміі. 5 Можл. ін. висипка, папули, петехії, пурпура, бульозні, уртикарні, вузлуваті елементи, некрози. 6 Ділянки атрофії, іноді у вигляді смуг (смугаста атрофія) 7. Ділянки гіпер- і депігментації. М'язовий с-м: 1 Прогрес. м'яз. слабість прокс. м'язів плеч. і таз. пояса. 2 Болючість м'язів при пальп., активних і пасивних рухах. 3. Набряклість м'язів, згодом щільність. Хворі не можуть підняти голови з подушки, пщняти руки для одягання («с-м сорочки»), піднести ложку до рота. Хода невпевнена, важко підніматись по сходах ("с-м східців»). При ураж. м'язів стравоходу, піднебіння, язика виникає дисфагія, гортані – дисфонія міжреберних м'язів і діафрагми – задишка, гіпостаз. С-м Готтрона: плямисті атрофії та білий колір тильної по верхні кистей і пальців. С-м Кайнінга - болючість при натискуванні кореня нігтіїз пальців рук. Ураж. слизових ерозивно-виразковий стоматит, кон'юнктивіт, риніт та інші. Можливі вісцер. ураж.' міокардит, гепатомегалія, нефрит. поліневрит, ураж. ШКТ та ін. Відносно часто при хрон. перебігу розвив. кальциноз із відклад. солей кальцію в підшкірній клітковині, м'язах, суглобах, міокарді аж до розвитку універсального кальцинозу. Кров анемія, лейкоцитоз, моноцитоз, лімфопенія, прискорена ШОЕ. Лікув.: кортикостероїди (протипоказаний триамцинолон, який спричиняє міастенію) Починають лік. із великих доз (1 мг/кг маси тіла для преднізолону), після вираж. ефекту дози поступово  до підтримуючих (10-20 мг/добу) В період  доз кортикостероїдів додають азатюприн 3-4 мг/кг маси тіла, делагіл, токоферол, метотрексат 25 мг/тиждень. 79. Клініка, лік. кандндозних пароніхій. (див.4) 80. Харктеристика елементів висипки при псоріазі.(298) Висипка мономорфна і склад. із папул (вузликів) негострозапальн. характеру, черв. кольору з чіткими границями, на поверхні яких форм. сріблясті лусочки, що легко знімаються. Папули схильні до периф. росту і утв. бляшок різної величини, форми та дифузних вогнищ аж до розвитку еритродермії. За вел. розрізн. міліарні, лентикулярні та нумулярні папули. Характерні місця локалізації висипки: розгин. поверхні ліктьових та колінних суглобів, волосиста част. голови (місця постійної травматизації).Властива: симетричність, можливе 1 однобічне ураж., Хар три феномени: стеаринової плями, термінальної плівки, кров'яної роси 81. Записати позитивну Р1БТ, що нею виявляють, що беруть для постановки. (див.29) 82. Клініка папуло-некротичного туберкульозу шкіри. Висипка з'явл. приступоподібно, локаліз. переважно симетрично на шкірі розгин. поверхонь кінцівок, особливо в діл. ліктів і колін, на сідницях. Ізольовані, напівкулясті, круглі папули 1-5 мм діаметром коричн.-черв. або син.-черв. кольору, щільної консистенції, неболючі, з гладенькою поверхнею. В центрі розвивається некроз (псеадопустула), згодом кратероподібна виразка, вкрита щільною кірочкою, після загоєння залиш. . штамповані рубчики із пігмент/ облямівкою навколо. Висипка знаходиться в різних стадіях р-тку, тривалість окремих спалахів кілька місяців 83. Назвати клінічні різновиди оперізувального герпесу. (див.36) 84. Назвати кортикостероїди в таблетках і дози з мінімуму (5). Преднізолон 0,005; Триамцинолон 0,004; Дексаметазон 0,0005; Метилпреднізолон 0,004; Бетаметазон 0,0005. 85. Етіологія, клініка, лік. фурункула. Етіологія – стафілокок. Фурункул - це гостре гнійно-некрот. ураж. фолікула, салової залози і навколишнього підшкір'я, часто розвив. із остіофолікуліту чи фолікуліту. Спочатку це обмеж. запальний інфільтрат (вузол) різних розмірів червоного кольору, болючий, згодом в центрі форм. пустула,  еритема, набряк і інфільтрат зазнає гнійного розплавл., пустула руйн. і можна побачити некротичний стрижень, який поступово відділяється з гноєм, форм. виразку, яка заповн. грануляціями, гоїться, залиш. рубець. Поступово розсмокт. залишки інфільтрату. Признач. заг. і місц. терапію Показання для заг. терапії антибіотиками, сульфаніламідами впродовж 5-10 днів в адекватних дозах. В хрон. випадках до етіотропної терапії додають патогенетичну "стимулятори лейкопоезу (метилурацил, пентоксил та інші), аутогемотерапію, імуностимулятори та імуномодулятори (тималін, тимоген, тактивін, левамізол та інші), бюстимулятори, антистафілококовий Гамма-ґлобулін, переливання антистафілококової плазми, вітаміни А, В6, С, які стимул. фагоцитоз та імунітет. Місцева терапія має другорядне значення і нею можна обмеж. у випадках одного фурункула. В стадії інфільтрації - чистий іхтіол, після прориву - пов'язки із гіпертонічним розчином, дезінф. р-нами фурациліну, етакридину лактату, борної кислоти, після відходження стрижня - лінімент синтоміцину, стрептоциду, мазь стрептоцидова, мірамістинова 5-10% дерматолова чи ксероформна, аерозолі з антибіотиками (оксициклозоль, оксикорт, полькортолон), мазі з антибіотиками або присипки стрептоцидом, дерматолом, ксероформом тощо. 86. Назвати типові місця локалізації та елементи висипки при корості. Локалізація: кисті (міжпальц. складки кистей, бокові поверхні пальців), ділянка променево-зап'ясних суглобів, особливо згинальні і бокові поверхні; передні поверхні пахвових ямок, живіт, стегна, поперекова ділянка, сідниці, молочні залози у жінок, статеві органи у чоловіків. Хар. с-м Арді: локаліз. кірочок, іноді гнійних, на розгин. поверх. ліктів. У дорослих коростяна висипка не буває на обличчі, шиї, волосистій частині голови, в міжлопатк. ділянці. Ел. висипки: коростяні ходи, На передньому (сліпому) кінці ходу зрідка можна побачити везикули, іноді коростяні ходи бувають у вигляді кількох везикул на різних стадіях розвитку, розміщених лінійно або ланцюжком. Можливе утворення під ходом поодинокої везикули чи невеликого бульозного елемента, в покришці якого проходить коростяний хід. При засиханні ексудату  кірочки. Старі, сухі, напівзруйновані ходи у вигляді тріщин. Також міліарні запального характеру, червоного кольору папули (вузлики) або папуло-везикули часто вкриті геморагічними кірочками внаслідок розчухів. 87. Клініка рожевого лишаю. За 7-10 днів (іноді 2-3 тижні) до появи дисемін. висипки з'явл. одна, рідше 2-3 “материнські бляшки”,  кілька см, які розміщ. на тулубі, частіше в діл. ключиці, лопатки і мають вигляд черв. плям овальної форми з чіткими контурами. Периф. зона еритематозна, в центрі епідерміс зморщ., жовтув. кольору, пізніше лущиться (вигляд “медальйону”. Згодом раптово виникає розповсюджена плямиста, іноді плямисто-папул ьозна, рідше - плямисто-уртикарна симетр. висипка на шкірі тулуба, вн. пов. стегон, згин. пов. верх. кінцівок. під пахвами і в пахових ділянках Ел. висипки - різко обмежені, круглі чи овальні, або неправильної форми запальні плями, рідше папули, довгим  розміщені по лініях Лангера, блідо-черв., рожевого, іноді із жовтув. відтінком, кольору, в центрі - суха, складчаста, лусочка, по периферії еритематозна зона Величина елементів від 2-3 мм до 1,5 см. 88. Клініка природженого сифілісу у дітей від 1 до 4 років. висипка подібна до втор. сифілісу, поліаденіт, гепатоспленомегаліянефрозо-нефрит, менінгіти, менінго-енцефаліти,епілептиформні припадки, розумова відсталість, хоріоретиніти і атрофія зорового нерва, періостити, остеосклероз. 89. Що беруть для постановки реакції Вассермана, що нею Виявляють і чи вона сторого специфічна чи ні?(67) Беруть кров з вени. Виявл. наявність в плазмі антитіл до ліпідів макроорганізму, що утв. внаслідок денатурації тканин блідими трепонемами. Не достатньо специфічна. Позитивна (+++), різкопозитивна (++++). 90. Назвати можливі ускладнення гонококового уретриту у чоловіків. (див.50) 91. Клініка, лік. стафілококового сикозу. Це хрон. рецидив. фолікуліт на ділянках росту короткого грубого волосся (борода, вуса, брови, лобок, пахвова ділянка). Безперевно виник. рецидиви остіофолікулітів чи фолікулітів з інфікуванням майже всіх фолікулів ураж. ділянки, згодом з'явл. вогн. вираж. інфільтрації шкіри синюшного кольору, на поверхні яких пустули, ерозії, гнійні кірочки. Волосся не випадає, але легко висмикується із муфтою на корені. Процес загоюється без утв. рубців. Можливе самовільне вилік., або швидка ліквід. процесу при раціональній терапії, іноді процес затяг. на тривалий час. Лік.: санація хрон. вогнищ інфекції, антибіотикотерапія з енергійною антистафілококовою дією і місцева дезінфік. терапія, в затяжних випадках - імуностимулятори, антистафілококовий γ-глобулін тощо. 92.Етіологія, джерело зараження, клініка, лік. інфільтратнвно-гнійної трихофітії волосистої час.тини голови. (див.13) 93. При якій хворобі буває "материнська бляшка" (медальйон)? (див.35) 94. Ураж. шкіри при системній склеродермії. Ураж. переважно кисті і/або ступні, обличчя. Розвив. повільно, судинні спазми, парестезії, ціаноз, оніміння пальців кистей, біль (синдром Рейно, який провокується охолодженням стресами), згодом шкіра стає напруж., блискучою, білуватого або синюшно-рожевого кольору, при натискуванні утворюється ямка (стадія щільного набряку). Ущільн. поступово набуває хрящового характеру, шкіра холодна. суха, не збирається в складку, малюнок шкіри згладжений, дисхроми (чергування ділянок ппер- і ппопігментації), твлеанґіектазії. Рухи утрудн., розвив. згин. контрактури (стадія ущільн.) В атроф. стадії пальці тонкі, вкорочені (остеоліз, «пальці мадонни»), атрофія м'язів, контрактури (склеродактилія), згодом тріщини, виразки на кінчиках пальців і розгин. поверхнях міжфалангових суглобів. Маскоподібне обличчя щільний набряк шкіри обличчя, складки згладжені, шкіра натягнута, блискуча, амімія, хворі виглядають молодші за свої роки, дисхромія, телеанпектазн, ніс і вуха тонкі, виражені складки навколо рота, ротовий отвір звужений («кисетний рот"), розвив. мікростомія. 95. Клініка туберкульозного вовчака Первинні елемети горбики (люпоми), спочатку вони мають вигляд жовто-черв. або черв.-коричн. плям, круглі  2-5 мм, різко окреслені, повільно , м'які, характерний симптом "зонда" (зонд при натискуванні на горбик легко проникає в тканини, спричин. болючість і невеличку кровотечу) і феномен “яблучного желе” (при діаскопії колір змінюється на жовто-бурий). Найчастіша локаліз. на обличчі, хоча може локаліз. і в ін. ділянках. Особливість сучасного перебігу туберкульозного вовчака: незначна вираженість клінічних проявів, р-ток у дорослих, часте ураж. слизової носа із руйнув. носової перетинки і слизової рота. Перебіг хрон., торпідний із загостр. у холодну пору. На місці реґресу висипки залиш. рубцева атрофія. В зоні рубцевих змін і навколо них характерна поява люпом. Заг. стан хворих не поруш., суб'єкт. відчуттів теж нема.

96 Назвати клінічні різновиди червоного плоского лишаю.(279) 1. Класична 2. Гіпертрофічна верукозна рогова гіперкератотична  3. Атрофічна форма 4. Пемфіґоїдна .5 Фолікулярний або плоский волосяний лишай. 6. Пігментна форма: 7. Еритематозна форма. 97. Назвати можливі ускладнення твердого шанкруу чоловіків. Баланіт, баланопостит, фімоз, парафімоз, гангренізація, фагеденізм. 98. Назвати специфічні симптоми, характерні тільки для природженю сифілісу у дітей до 1 року. 1) сифіліт. пемфігус н/н; 2) дифузна інфільтрація Гохзінгера.+ сиф. риніт, остеохондрит, хоріоретиніт. 99. Клініка, підтвердження діагнозу, лік. трихомонадного уретриту. легке паління і лоскотання в уретрі, гнійні виділення з уретри, губки зовн. отвору уретри черв. припухлі, висяча частина уретри припухла і болюча, ріжучий більпри сечопуску. Підтвердж.: виявл. трихомонад у виділеннях (зіскобі, змиві) уретри, секреті простати, або в осаді свіжевипущеної сечі. Лікув.: протитрихом. препарати імідазолу. промивання KMgO4, AgNO3. 100. Етіологія, клініка звичайного імпетиго. (див.52) 101 Клініка, лік. рубромікозу складок. (див.3) 102.Етіологія, клініка гострокінцевих кондилом. (див.16) 103.Характеристика шкірного синдрому при системному червоному вочаку. Дерматол. с-м характер. поліморфізмом. С-м метелика: еритема. яка в типових випадках захоплює щоки і спинку носа, вона може нагадувати бешиху із щільним набрякам яскраво-черв. кольору або із фіолет. відтінком. Набряк може бути настільки значним, що звуж. очна щілина, іноді на цьому тлі з'явл. бульозні елементи, ерозії, кірочки. Губи теж набряклі, є тріщини, кров'янисто-гнійні кірочки. Еритема може бути на тильних поверхнях кистей, пальців з переходом на долоні, поверхні кінцевих фаланг і формуванням сітчастого рожево-фюлетового (бузкового) малюнка судин, що просвічують крізь шкіру (еритемо-телеанґіектатичні васкуліти). Еритема у вигляді червоно-синюшних плям може спостеріг. на слизовій оболонці щік. Іноді на шкірі бувають нестійкі еритеми з невеликим лущ., що схильні до пошир. На тлі еритеми часто розвив. пурпура, телеанґіектазіі, можлива поява уртикарних і бульоаних елементів, некрозів, елементів, що нагадують багатоформну ексудативну еритему, себорейний дерматит, токсикодермію тощо. Крім строкатості, для висипки при сист. черв. вовчаку характерний ексудативний характер. Може розв. алопеція. 104.Що таке екстрагенітальиі тверді шанкрн і які вони бувають, підтвердження діагнозу. Розташ. за межами стат. орг. найчастіше на червоній окрайці губ, на навколососковому кружку молочн. залози, на мигдаликах. Підтвердж. – виявл. блідих трепонем у виділеннях, пізніше – серолог. р-ції. 105.Клініка сифілітичного випадання волосся, підтвердження діагнозу. (див.276) 106.Назвати (2) препарати для індивідуальної профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом. (див.179) 107.Етіологія, клініка, лік. псевлофурункульозу (множинних абсцесів дітей). Псевдофурункульоз  - множинне запалення потових залоз, яке розвив. у ослаблених дітей грудного віку рідше 1-4 років, при поганому догляді,  пітливості. Локаліз. на волос. част. голови, спині, сідницях стегнах. З'явл. болючі вузли різної величини, шкіра над ними черв. із син. відтінком, спочатку вони щільні, згодом стають м'якими внаслідок гнійного розплавл. тканин, утв. нориця, з якої виділ. сметанопод. гній, можливе утв. виразок, що загоюються рубцем, і р-ток поліаденіту  t. Перебіг затяжний, висипка з'явл. приступами, можливе ускладн. флегмонами, сепсисом. Лік. антибіотики, антистафілококовий гамма-глобулін, антистафілококова плазма, в/м введ. крові матері, вітаміни С, В6, А, левамізол, метилурацил. Місцеве лікув. має другорядне значення і провод. як при фурункулі. 108.Клініка, лік. підошвових бородавок. Підошвові бородавки - плоскі, суцільні, жовті або бурі гіперкератотичні утв. з чіткими границями від кількох мм до 1-2 см , поодинокі або множинні. Поверхня крапчаста, іноді із заглиб. в центрі (криницеподібні бородавки). Вони мають будову конуса із широкою основою на поверхні і верхівкою в глибині тканин, болючі під час ходи і стиск. між пальцями. Лік. Бородавки можуть спонтанно регресувати і знову з'являтися У частини хворих ефективна гіпносугестивна терапія, кріотерапія, змазування ферезолом, соком чистотілу, часнику, капусти. Іноді використ. електрокоагуляцію, вуглекислий лазер, 10% саліцилову мазь, 5% мазь фторурацилу, 25% розчин лодофіліну, рідину "солкодерм", в дисемінованих випадках грізеофульвін 0,5-0,75 г/добу 3 тижні. У випадку підошвових криницеподібних бородавок у заглибини закапують пергідроль.Іноді ефективна провідникова анестезія 1 раз на тиждень. 109.Назвати можливі елементи висипки при дерматитах. (див.271) 110.Назвати 3 характерні зони у вогнищі дискоїдного червоного вовчака. (289) 1) центральна (атрофія), 2)інфільтратиано-гіперкератотична із лущенням на поверхні 3) периф. еритематозна (зона росту не вкрита лусочками). 111.Назвати всі можливі шляхи зараження сифілісом. 1) прямий контакт (статевий, побутовий, професійний). 2) непрямий контакт (ч/з інфіковані предмети, трансфузійно. 3) вн. утробний шлях. 112.Критерії вилікуваності віл гонококової інфекції (гонореї). дослідження починають ч/з тиждень після завершення курсу лік. , зішкряби з уретри та секрет простати беруть після провокації,Якщо впродовж 2 міс. після повторних лаб. досліджень гонококів не виявляють, ,  не буде ознак запалення уретри , статевих з-з, не буде змін при уретроскопії ,то є вилік. 113.Шляхи зараження, клініка, лік. хламідіииого уретриту учоловіків. Стат. шлях зараження. Виник. після інкубаційного періоду 1-3 тижні. Частіше протікає торпідно з незначн. запальними змінами і виділеннями з уретри.. Рідше буває підгострий і гострий перебіг. Можливий ріжучий біль при сечопуску. Лікув.: тетрацикліни, еритроміцин. гентаміцин. 114.Перерахувати профілактичні заходи щодо піодермій. Особиста гігієна. усунення шкідливості на виробництві, запобігання мікротравмам, запобігання мацерації шкіри, вчасна санація вогнищ інф., запобіг. переохолодж. і перегрів., повноцінне харч., вжив. вітамінів, лікув. супутніх захв., корекція обміну. 115.Особливості корости у маленьких дітей. (див.37) 116.Клініка, лік. руброфітії пахових складок(див.3) 117.Клініка кандидозних оніхіи (уражень нігтів). Кандидозна оніхія: на поверхні нігтьової пластинки спочатку біля їі основи, а згодом і на всій поверхні бурі, коричневі плями, форм. поперечні хвилясті валикоподібні боріздки, нігтьова пластинка стонш., кришиться, іноді потовщ. і деформ. у вигляді оніхогрифозу, легко відшаров. Оніхія іноді поєдн. із пароніхією, кандидозом слиз. оболонок, шкіри. 118.Кдініка, лік. простого хронічного лишаю (обмеженого нейродерміту) Локаліз.: задня і бокові поверхні шкіри. ліктьові, підколінні. пах.-стегнові. складки, калитка. вел. стат. губи. Величина – до розмірів долоні. Дві зони: центр. – суцільна ліхенізація, периф. – дисеміновані папульозні елементи. Пізніше вияв. крайова зона гіперпігментації. Лікув.: КСМ, дегтярні мазі. 119.Характеристика уртикарного елемента. (див. 281). 120.Назвати особливості імунітету у хворих на сифіліс. Нестерильний імунітет – імуно-біологічний стан, що не забезпечує повної загибелі збудника, але викликає відносну стійкість до блідих трепонем. 121.Клініка типового сифілітичного шанкру, підтвердження діагнозу. (див. 48). 122.Що е основним у лікуванні гонококового уретриту, місцева чи загальна терапія? загальна 123.Назвати з мінімуму кортикостероїдні мазі (3) із низькою (слабкою) протизапальною дією. Гідрокортизонова, преднізолонова, деперзолон. 124.Назвати клінічні різновиди корости. 1.Типова, класична форма; 2. Малосимптомна (доглянута} короста; 3. Лікована короста; 4. Короста дітей грудного і раннього