Gigiyena відповіді на питання

31. Акліматизація, її фази та особливості акліматизації в різних регіонах. Роль соціально-економічних умов проживання, режиму праці та відпочинку, умов побуту та харчування, загартування, одягу в процесі акліматизації. Акліматизація- складний соціально-біологічний процес активного пристосування до кліматичних умов. Фази: 1) початкова – при холодному – напруження терморегуляції, звуження капілярів, ^ ОЦК, ^ основного та ін. видів обміну, - при спекотному - напруження терморегуляції, ^ потовиділення, v основного обміну, v АТ, ^ ЧСС, ^ЧД, v еритропоезу, спрага, v апетиту. –при високогірному – компенсаторний еритропоез, ^ ЖЄЛ, зсув КОР в сторону алкалозу, напруження терморегуляції, світловий дискомфорт.2) перебудова динамічного стереотипу ( є 2 напрямки: сприятливий і несприятливий) сприятливий плавно переходить в 3-тю, при несприятливому – виражені дезадаптаційні метеоневрози, метеорологічні артралгії, цефалгії, міалгії, невралгії, v заг. тонусу і працездатності, загострення хрон. захв. 3) фаза стійкої акліматизації – стабільність обмінних процесів, відсутність розладів живлення, норм. працездатність, звичайний рівень і характер захворюваності, норм. показником народжуваності, хорошим фіз. розвитком новонароджених. Для полегшення акліматизації на півночі – компактна забудова населених місць, розміщення будинків торцями до панівних вітрів, криті переходи між окремими будинками, проф. опромінення УФ світлом, харчування енергомістке, одяг – малотеплопровідний, вітрозахисний, взуття - > на 2 розміри ( для додаткових носків). в умовах спекотного клімату – забудова менш густа, макс. озеленення вільних місць, спорудження басейнів, фонтанів, виключають західну і південно-зажідну орієнтацію будинків, влаштовують балкони, веранди тощо, v енергомісткість раціону, ^ к-сть мінеральних солей і водорозчинних вітамінів, основні прийоми їжі – вранці та в 2-й половині дня. Акліматизації сприяють задовільні соціально-економічні умови проживання побуту та харчування, раціональний режим праці та відпочинку, загартовування, правильний підбір одягу тощо. 32. Використання кліматичних факторів для загартування, профілактики і лікування захворювань. Кліматичні курорти України.  Форми кліматотерапії: аеротерапія, сонцелікування, таласолікування. курорти - Південний берег Криму , Карпати, сан. в хвойних лісах ( "Червона калина", Рівн. обл.) 33. Хімічний склад атмосферного повітря, гігієнічне значення азоту, кисню, діоксиду вуглецю, озону. Кисень - 20,94%, вуглекис. газ - 0.004%, азот - 78.08%, аргон та інші інертні гази - 0.94%, водяні пари - 0,42%. Азот та інші інертні гази приймають участь в розбавленні кисню, наявність азоту v токсичний вплив надлишкового парціального тиску кисню, Може викликати кесонну х-бу у водолазів і працівників кесонів. Кисень - дихання, при температурі ^ 35- 40 0С парціальний тиск кисню v ( до 18 кПа) і може приводити до погіршення самопочуття в хворих із гіпоксією. У здорових людей зрушення виникають, коли вміст кисню v до 16 - 17% (парціальний тиск v до 16 кПа ), при 11-13% (12 кПа) - виражена гіпоксія .Вуглекис. газ - в 1,5 раз важчий за повітря, тому накопичується в нижніх частинах замкнутих приміщень, це може сприяти отруєнням. Вміст в повітрі поза вел. насел. пунктами - 0,03 - 0,04%, в насел. пунктах - до 0,06%. При ^ конц - ацидоз, ткан. гіпоксія, розшир. периф. судин, тахікардія, тахіпное. Фізіологічна р-я на ^ СО2 - при конц. 0,1%, при 0,5% - зміни на ЕЕГ, 1% - ацидоз, 2% - виражена токсична дія, 10-12% - смерть.Озон - бактерицидний, тонізуючий ефект, захист від космічної радіації, зокрема короткохвильового УФ- випромін.,знищує неприємні запахи, стимулюючий вплив на людину, ^ стійкість до холоду, токс. впливів, гіпоксії;^ вміст Hb, еритроцитів, активність лейкоцитів. У великих містах приводить до утворення фотохімічного туману при сильному забрудненні повітря, такий туман має ще гірший вплив на людину, як смог. 34. Забрудн атмосф повіт, вплив його на здоров’я населе та сан умови життя. Сан охор атмосфер повітря. Гіг нормува шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених місць. Види дії забрудненння на людину- 1) створюється запах, який викликає рефлекторні р-ї: затрим. дих., v част. дих, v вентил легень,нудота, гол. біль. 2) Крупнодисперсний пил викл. очний травматизм ( конюнктивіт, кератит). 3) Пил і гази v бар"єрні ф-ї дих. шляхів, миготл. епітелію, викл запалення, пневмоконіози. 4) при задимленні v імунітет, v фіз. р- ток, ^ захворюваність ( бронхіти, пневмонія, ангіни). 5) При забрудненні пов. фтористими сполуками- флюороз, антибіотиками, берилієм - алергії. 6) При згорянні пального - утв. 3,4бензпірен та ін. канцерогени - рак. 7)дія смогу і фотохімічного туману - різь в очах, гол. біль, сльозотеча, сухий кашель, загострюються серцеві та легеневі захв. 8) Вплив на сан. умови життя - інтенсивне задимлення повітря v прозорість атмосфери, сприяє хмаро - і туманоутворенню, ( пилинки - ядра конденсації), в рез-таті - ^ к-ть хмарних і туманних днів, v освітленість (до 30 - 50%), інтенсивність УФ- опром. ( до 30 - 60%). Пил несприятливо діє на зелені насадж., викл. їх загибель. Населення скаржиться на швидке забруднення вікон, неможливісь провітрити житло. Швидко виникає корозія металевих і бетонних конструкцій, руйнув. пам"ятників, культових споруд і т.д. Охорона: Використання каталізаторів в автомобілях; очисних споруд (циклони, пиловловлювачі), фільтрів на виробництвах, v викиду сажі, біля міст розміщувати так, щоб вітер відносив викиди ві міста., використовувати захисну роль зелених насадж. Нормування - (ГДК): чадний газ - 3 мг/м3, сірчистий ангідрид - 0,5 мг/м3, сажа - 0,15 мг/м3, пил нетоксичний - 0,5 мг/м3, сірчана к-та - 0,3 мг/м3. (середньодобова ГДК): ртуть - 0,0003 мг/м3, свинець 0,0007 мг/м3, бензпірен - 1,2510-7.

36. Гігіенічне значення води, вплив якості води та умов водопостачання на здоров’я населення, санітарні умови життя. Норми водоспоживання. Значення - 1) бере уч. в утв. структ. ел-тів тіла (65% маси). 2) універсальний розчинник. 3) задов. фізіол. потреби людини ( 1- 1,5 л/добу) 4) підтримка чистоти тіла, прання білизни, приготування їжі, прибирання, поливання зел. насадж, вултиць. 5) загартовування та водний спорт. Вживання недоброякісної води приводить до інф. захворюв., гельмінтозів, ендемічних захв., отруєнь. Норми: 150 - 500л/добу*особу. 37. Інфекційні захворювання, що передаються водою, їх класифікація. Особливості водних епід і їх п-ка. 1) кишкові інфекції: холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія, гострі інфекційні ентерити. 2)вірусні: гепатит, поліомієліт, аденовірусні захворювання. 3) зоонозні: лептоспіроз, туляремія, бруцельоз, Ку-лихоманка. 4) гельмінтози: аскаридоз, трихоцефальоз, анкілостомоз, шистосомоз; 5) лямбліоз . Особливості: 1) пов"язані з вживанням недоброякісної води 2) виникає раптово 3) швидко поширюється по водному басейну.4) велика кількість хворих. П-ка - саню нагляд за водопостачанням, знезараження води. 38. Ендемічний флюороз і карієс зубів, їх п-ка Фторування і дефторування питної води. Ендемічний флюороз - ^ вмісту фтору ^ 1,5 мг/л. При конц. 1,5 - 2 мг/л спочатку виникаюь крейдо - і фарфорорподібні плями на зубах (1-2 ст.), при ^ конц (3-4 ст) - пігментовані в коричневий колір плями, ерозії на емалі, крихкість зубів, неправильний прикус. П-ка - дефторування шляхом фільтрації ч/з аніонообмінні смоли ( активов. оксид алюмінію). Ендемічний карієс - v вмісту фтору v 1-1,5 мг/л. П-ка- фторування: додавання у воду фтористого чи кремнефтористого натрію, кремнефтористої к-ти, застосування фторованих зубних паст, рац. харчув. та гіг. порож. рота. 39. Показники органолептичних властивостей води, їх гіг знач і викор при сан обстеженні джерел водопостачання.Прозорість: не менше 30 см; колірність: не більш 20º; запах і смак: до 2 балів;мутність: не більше 1,5 мг/л; не пов. мати розрізнюваних неозброєним окм водних орг-мів, завислих частинок і плівки   40. Ендемічні захворювання, пов"яз з особ сольов складу води. Водно – нітратна метгемоглобінемія: нітрати перетворюють гемоглобін в метгемоглобін; флюороз: ^ вміст фтору(^ 1,5 мг/л); карієс: vфтору; ендемічний зоб: v вміст йоду; спостерігались захв. ендемічного х-ру при ^ вмісту: свинцю, мищяка, ртуті 41. Бактеріологічні та хімічні показники забруднення питної води. Загальна к-ть бактерій в 1л води: не більше 100; Колі – індекс (к-ть бактерій в 1 л води): не більше 3; колі- титр: не ^ 300; Хлориди :до 350 мг/л; сульфати :до 500 мг/л; залізо: до 0,3; загальна жорсткість: 7,0; нітрати: до 40 мг/л нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: 0,1; стронція: до 2 мг/л; окислюваність: до 4 мг/л О2 ;

42. Нормування якісного складу води як один із шляхів попередження захворювань населення, пов"язаних з водним фактором. Показники якості питної води в відповідності з вимогами держстандарту. Прозорість: не менше 30 см; колірність: не більш 20º; запах і смак: до 2 балів;мутність: не більше 1,5 мг/л; Загальна к-ть бактерій в 1л води: не більше 100; Колі – індекс (к-ть бактерій в 1 л води): не більше 3; колі- титр: не ^ 300 Хлориди :до 350 мг/л; сульфати :до 500 мг/л; залізо: до 0,3; загальна жорсткість: 7,0; нітрати: до 40 мг/л нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: 0,1; стронція: до 2 мг/л;окислюваність: до 4 мг/л О2 ; 43.Атмосферні, підземні та поверхневі води, формування їх складу, порівняльна гігієнічна характеристика, можливість використання для водопостачання. Атмосферні : слабо мінералізовані, мякі, мало органічних речовин, немає патогенних бактерій; підземні: 1) грунтові: накопичуються над першим водонепроникним шаром грунтів, глибина залягання: від 1-2м до кількох десятків м. При дрібнозернистих породах грунту з рівня 5-6 м вода вільна від бактеріального забруднення, небезпечні можливістю забруднення нечистотами. Широко викор в селі. 2) міжпластові а)напірні (артезіанські) б) ненапірні: мають низьку т-ру, сталість хім складу, прозорі, без запаху і присмаку, вміст солей дуже варіює, внаслідок фільтрації ч/з грунт вода майже стерильна , але внаслідок потрапляння забруднених вод ч/з розломи з вищележачих водоносних горизонтів збудники кишкових інфекцій можуть і сюди потрапляти. Поверхневі: стікають по природнім схилах і утворюють проточні і непроточні водойми.відкриті водойми живляться не тільки атмосферними водами, але йчастково й підземними.вони небезпечні забрудненням ззовні. Органолептичні властивості і хімічний склад залежать від: живлення водойми, складу грунтів, зливання стічних вод, руху води, флори і фауни. Для відкритих водойм х-на непостійність складу.в першу чергу використовують на напірні міжпластові води, в 2-гу - міжпластові ненапірні,в т.ч. джерельні, в3-тю - грунтові води, в останню - відкриті, при чому перевагу віддають великим і проточним незарегульованим водоймам, обовязкове очищення. 44. Забруднення і процеси самоочищення водойм. Санітарна охорона. Гігієнічне нормування речовин у воді господарсько-питного водокористування. Самоочищення- При поступленні стічних вод відбувається їх розбавлення, завислі частинки, яйця гельмінтів, мікроорганізми частково осаджуються і вода світлюється . Органічні речовини мінералізуються і окислюються внаслідок діяльності мікроорг-мів,проходить відмирання сапрофітів та патогенних мікроорганізмів.важливим показником є БСК (біохімічне споживання кисню) - к-ть кисню, необхідного для повного біохімічного окислення речовин, які знаходяться в 1 л води при температурі 200 С протягом 20 діб.на практиці проводять визначення БПК за 5 діб (БПК5). Чим більше забруднена вода, тим більше БСК. При сильному забрудненні органічними р-нами, водойма не здатна до самоочищення: виникає недостатність кисню, розвивається гнильна мікрофлора, що ще більше погіршує якість води. Санітарна охорона: Зони санітарної охорони водопровода із відкритих джерел : 1-й пояс, або зона строгого режиму: включає ділянку джерела водопостачання в місці забору води а також територію, на якій знаходяться головні споруди водопровода: насосні станції, водоочисні споруди, резервуари чистої води. Ця територія огороджується і охороняється : доступ стороннім заборонений , проживання тут забороняється , атмосферні води відводяться нижче місця забору води. В межах зони забороняється купатися, кататися на лодках, прання, водопій тварин, і т.д. якщо річка невелика, то в зону входить ділянка берега напроти місця забору води. 2-й пояс, або зона обмеження: включає в себе територію, що оточує водойму і її притоки і поширюється переважно вверх за течією, іноді на десятки кілометрів. Вниз за течією - кілька сот метрів. Розмір зони повинен забезпечувати ліквідацію забруднення води шляхом самоочищення водойми (для великих рік - 20- 30 км, середніх - 30 - 60 км, для малих - весь басейн). Тут забороняється спуск стічних вод , на 10 - 15 км вище за течією в 100 - 200 метровій зоні забороняється удобрення землі, використання отрутохімікатів, користування вооймою: купання, водопій тварин і т.п. - тільки в дозволених сан. органами місцях. Хлориди :до 350 мг/л; сульфати :до 500 мг/л; залізо: до 0,3; загальна жорсткість: 7,0; нітрати: до 40 мг/л нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: 0,1; стронція: до 2 мг/л; окислюваність: до 4 мг/л О2 ;

45. Гігієнічна характеристика централізованого і децентралізованого водопостачання. Зони санітарної охорони. Централізоване, або водпровід : є можливість: вибрати кращі вододжерела, охороняти їх від забруднення,правильно знезаражувати, здійснювати кваліфікований санітарний нагляд , полегшує транспортування води.Децентралізоване, або місцеве : вода береться з вододжерел і транспортується за допомогою різної тари. Зони санітарної охорони водопровода із відкритих джерел : 1-й пояс, або зона строгого режиму: включає ділянку джерела водопостачання в місці забору води а також територію, на якій знаходяться головні споруди водопровода: насосні станції, водоочисні споруди, резервуари чистої води. Ця територія огороджується і охороняється : доступ стороннім заборонений , проживання тут забороняється , атмосферні води відводяться нижче місця забору води. В межах зони забороняється купатися, кататися на лодках, прання, водопій тварин, і т.д. якщо річка невелика, то в зону входить ділянка берега напроти місця забору води. 2-й пояс, або зона обмеження: включає в себе територію, що оточує водойму і її притоки і поширюється переважно вверх за течією, іноді на десятки кілометрів. Вниз за течією - кілька сот метрів. Розмір зони повинен забезпечувати ліквідацію забруднення води шляхом самоочищення водойми (для великих рік - 20- 30 км, середніх - 30 - 60 км, для малих - весь басейн). Тут забороняється спуск стічних вод , на 10 - 15 км вище за течією в 100 - 200 метровій зоні забороняється удобрення землі, використання отрутохімікатів, користування вооймою: купання, водопій тварин і т.п. - тільки в дозволених сан. органами місцях.  Зони санітарної охорони водопровода із підземних джерел : перший пояс - навколо скважини та інших головних споруд на території радіусом 30 - 50м і проводять ті ж заходи, що в зоні строгого режиму відкритих водойм.Другий пояс: 50 - 1000 м і більше навколо першої зони . в зоні забороняється забруднення грунту, проведення робіт, що повязані з порушенням перекриваючих шарів грунту. 46. Методи кондиціонування води. Коагуляція, відстоювання, фільтрація, знезаражування води. Методи кондиціонування води: 1)освітлення; 2) знебарвлення; 3)знезараження;4) дезодорація; 5) знезалізнення; 6)помягшення;7)опріснення; 8) дезактивація; 9)фторування та дефторування. Коагуляція: коагулянти: Al2(SO4)3, FeCl3, FeSO4,та інші, флокулянти: поліакриламід.Вони реагують з розчиненими електролітами, утворюють гіроксиди, які випадають в осад , абсорбуючи завислі частинки, освітлюючи і знебарвлюючи воду. Відстоювання: проводять в горизонталиних відстійниках - резервуеарах глибиною в кілька метрів, ч/з які вода рухається безперервно з малою швидкістю. Вода перебуває тут 4-8 годин.Після цього воду пропускають ч/з повільно діючий фільтр (резервуар, на дні - дренаж, заповнений гравієм різного калібру: доверу калібр зменшується, і піском) внаслідок затримки в верхніх шарах піску завислих частинок, розмір пор зменшується так, що вони не пропускають навіть крупних вірусів,мінералізація завислих речовин, гибель затриманих бактерій (утворюється біологічна плівка).знезаражування води: хлорування (звичайне, подвійне, перехлорування, хлорування з преамонізацією), озонування, УФ-опромінення, φ-опромінення,кипятіння, знезараження таблетками. 47. Гігієнічна характеристика методів знезараження води. Хлорування води нормальними і підвищеними дозами, методи та реагенти, що застосовуються з цією метою. Перехлорування води в польових умовах. Знезараження води можна проводити фізичними і хімічними методами.Фізичні: кип 'ятіння, УФ – опромінення, дія ультразвуковими хвилями, струмами високої частоти, швидкими електронами, -променями. Хімічні: газоподібний хлор, сполук, що містять активний хлор, озон, солі срібла, йоду і т.д.Хлорування води нормальними дозами: тільки 1 –2 % активного хлору витрачається на бактерицидну дію, а 99 % - вступає у взаємодію з мінеральними і органічними речовинами, що легко окислюються і поглинається завислими частками ( хлорпоглинання води). Якщо в вести в воду хлору в кількості, більшій за хлорпоглинання на 0,5 мг/л, вода буде непридатною до вживання. Допустима доза залишкового хлору – 0,3 – 0,5 мг/л.Хлорпотребність - кількість активного хлору в міліграмах, необхідного для знезараження 1л води. Її визначають шляхом пробного хлорування. Перехлорування (доза активного хлору встановлюється без попереднього пробного хлорування, скорочується час знезараження до 15 – 20 хв) – для води добре обладнаних зрубових колодязів – 10 мг/л активного хлору, при пониженій прозорості колодязної водиі для води річок і озер – 15- 20 мг/л, при використанні сильно забруднених вод і вод із джерел нептного призначення, - 25 – 30 мг/л . у випадку небезпеки застосування бактеріологічної зброї допускається до 100 мг/л активного хлору. Після 15 – 20 хвилин контакту надлишкову кількість залишкового хлору видаляють шляхом дехлорування тіосульфатом натрію або фільтруванням ч/з активоване вугілля. Для хлорування використовують 1% розчин хлорного вапна. 48. Гігієнічні вимоги до якості води при децентралізованому водопостачанні. Вимоги до влаштування і санації шахтних колодязів. Прозорість: не менше 30 см; колірність: не більш 40º; запах і смак: до 2-3 балів;мутність: не більше 1,5 мг/л; Загальна к-ть бактерій в 1л води: не більше 300 – 400 ; Колі – індекс (к-ть бактерій в 1 л води): не ^ 10; колі- титр: не ^ 100 ; загальна жорсткість: до 14,0; нітрати: до 40 мг/л, нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: до 0,1;окислюваність: до 4 мг/л О2 .Вимоги – 1) потрібно розташовувати вище по рельєфу і якомога далі від джерела можливого забруднення в місці, яке не затоплюється, не заболочується. 2)стінки колодязя повинні бути водонепроникними, навколо верхньої частини стін колодязя встановлюють глиняний замок. 3)забір води повинен проводитися так, щоб іззовні не заносити забруднення. При ритті колодязя бажано дойти до другого водоносного горизонту. Стінки колодязя повинні підійматися над поверхнею землі не менш, як на 0,8 м 49. Гігієнічне значення грунту. Джерела його забруднення та самоочищення. Забруднення грунту пестицидами, п-ка. Від складу грунту залежать: хімічний склад рослинних і тваринних продуктів, наявність геохімічних ендемій, радіоактивний фон, хімічний склад підземних вод. Грунт є кліматоутворюючим фактором, використовується для утилізації покидьків, може бути джерелом забруднення підземних вод. Джерела забруднення: атмосферні, водні, добрива, отрутохімікати, радіоактивні викиди, покидьки,нечистоти, останками мертвих тварин і рослин.Самоочищення: рідка частина покидьків фільтрується, завислі частинки, яйця гельмінтів, мікроорганізми затримуються в порах. Частинки грунту поглинають розчинені колоїдні речовини, і деякі гази. В верхніх шарах є сапрофіти, які приймають участь в процесах самоочищення грунту. Відбувається мінералізація органічних речовин, окислення. В результаті мінералізації відбуваєьтся нітрифікація ( аміак окислюється до нітратів), утворення нітратів, сульфатів, карбонатів

51. Гігієнічне значення природного освітлення. Вплив освітлення на функції зору, стан центральної нервової системи, працездатність. Показники, що характеризують природне освітлення приміщень. Забезпечує оптимальну дію зорового аналізатора, сприятливо діє на стан кори гол. мозку, ^ працездатність і якість праці, віддаляє втому, сприяє v виробничого травматизму. Крім того – теплова, бактерицидна, фізіологічна дія. Показники : світловий коефіцієнт ( віднош. S вікон до S підлоги (N=1/6, 1/8)), коефіцієнт природної освітленості ( N=0,5 – 0,1 %), також спектральний склад світла , яскравість, рівномірність овітлення. 52. Гігієнічні вимоги до показників штучного освітлення приміщень (спектральний склад, освітленість, яскравість, рівномірність і інш.). Вплив освітлення на функції зору, стан центральної нервової системи, працездатність. Світлові одиниці (люмен, кандела, люкс, кд-м2). Основні принципи нормування освітленості приміщень різного призначення. Спектральний склад – в залежності від кольору стін ( червоний – збудж. зелен. – заспок., син. – прохолода), врах. коеф. відображення (найкр. відбив. світло білий колір). Яскравість: сила світла, що йде з одиниці поверхні, що рівномірно світить і випромінюєв одному напрямку з кожного м2 силу світла, що = 1 канделі. Рівномірність: освітлення має створювати 1 джерело, щоб не було тіней. Освітленість: поверхнева густина світлового потока. Люкс: освітленість поверхні, на яку падає рівномірно роподілений світловий потік в 1 люмен. Люмен: світловий потік, що дає абсолютночорне тіло при температурі затвердіння платини з S 0,53 м2. Забезпечує оптимальну дію зорового аналізатора, сприятливо діє на стан кори гол. мозку, ^ працездатність і якість праці, віддаляє втому, сприяє v виробничого травматизму. 53. Гігієнічна характеристика джерел штучного освітлення (ламп розжарювання,люмінесцентних ламп різних типів іосвітлювальної арматури). Лампа розжар. – зручна, але низька тепловіддача,по спектр. складу стоїть близько до денного світла,и але має v синього і ^ червоного світла. При цьому погане сприйняття кольору, вона сліпить (мала S нитки розжарення). Люмінісцентні – є денного (ЛД), білого (ЛБ), тепло- білого світла (ЛТБ). ЛД – мало втомлює очі, добре кольоросприйняття. ЛБ – гарна працездатність, ЛТБ – відмінне кольоросприйняття. У всіх цих ламп гіг. х-ка краща, як в розжарюв, але в них ^ яскравість, тому застосов. лише з захисною арматурою. Освітлювальна арматура (прямого світла, відображеного, напіввідображеного, розсіяного). Пряме – вис. осв., але багато тіней, відобр. – без тіней . 54. Природна і штучна вентиляція приміщень, показники інтенсивності (об"єм вентиляції, кратність повітрообміну) їх гігієнічне значення. Вентиляція – заміна забр. повіт. закрит. приміщень чистим, дає покращення мікроклімату і протиепідемічну дію. Об"єм вентиляції: - к-ть пов. (в м3), що поступає в приміщення за 1 год. кратність повітрообміну : число, що показує, скільки разів за 1 год. замінюється повітря в приміщенні : К=V/P (V- об'єм вентиляції на одну людину м3/год, P- кубатура повітря (м3 в приміщенны на 1 людину). 55. Методика розрахунку об"єму вентиляції лікарняних палат та інших приміщень. Витяжна, припливна, припливно-витяжна вентиляція. Кондиціювання повітря. Методика: К=V/P (V- об'єм вентиляції на одну людину м3/год, P- кубатура повітря (м3 в приміщенны на 1 людину).В операційних приток має бути > витяжки. Припливна вентил. - свіже повітря в приміщення подає вентилятор, брудне виходить прир. шляхом. Витяжна – повіт. з прим відсмокт. вентилятор, а свіже поступає саме, застос., коли пов. забр. газами, пилом, парами. Припливно – витяжна – вентилятор засмоктує повітря і після очистки, підігріву, і зволоження воно подається ч/з приточні канали, а через витяжні канали повітря відсмоктує інший вентилятор і викидає назовні. Кондиціювання повітря – ств. і підтр. в приміщ. оптим. темпер., шв. руху повіт., волог., іоніз. Кондиціонери є центральні і місцеві. 60. Шум як фактор довкілля. Частотна, енергетична, часова характеристика шуму.Вплив шуму на організм людини. Шум виникає при виробництві ( клепання, чеканка, штампування, робота на станках), роботі з моторами, на автомобілях. Шум – сукупність звуків різної частоти і інтенсивності, вони заважають людині іє небажаними. Вухо сприймає колив. 16 – 20.000 Гц ( ^ - ультразвук, v - інфразвук). По розподілу звукової енергії в часі - постійний, непостійний, переривчастий, імпульсний (окремі короткочасні шуми). Людина чує приблизно від 20 до 120 Дб ( ^ - розрив барабанних перетинок). Шум може спричиняти порушення психіки, і вегетативної сфери, ССС, травного каналу – шумова х-ба; v слуху аж до глухоти.

68. Харчування як соціально-гігієнічна проблема. Основні шляхи її вирішення. Гігієна харчування, її мета, завдання. Види харчування.  Необх: 1) достатня калорійність раціону, 2) повноцінність (якісна), 3) раціональний режим харчування, 4) раціональна харчова обробка, 5) дотримання саніт. правил. Гіг. харч. – покращення здор. насел. ч/з макс. викор. позит. сторін їжі, як багатокомпонентного чинника навкол. середовища, охорона орг-му від біологічно і хімічно забруднених харчів.  69. Харчування як фактор здоров’я. Функції їжі. Теорії та нетрадиційні концепції харчування, їх критичний аналіз. Теорії харчування: кровотвірна теорія харчування: (Арістотель) кров – це їжа, трансформована в травному каналі для утилізації її організмом. Теорія збалансованого харчування: (Юстус Лібіх 19 ст – наш час ) ( ідеальне харч. – коли надходж. їжі = її витратам, їжа склад. з пластичних і енергетичних речовин, є поживні і баластні, токсичні сполуки; метаболізм організму визначається вмістом амінокислот, вітамінів, цукірів, жирних кислот; є 2 етапи засвоєння: порожнинне травлення і засвоєння речовин. Теорія адекватного харчування: харчування має відшкодувати енергетичні витрати організму; потрібні також баластні речовини ( харчові волокна); участь мікрофлори в травленні; макромолекули розщеплюються через порожнинне, мембранне, внутрішньоклітинне травлення; синтезуються незамінні речовини   70. Фізіологічні норми харчування основних груп населення та їх диференціація в залежності від характеру трудової діяльності, статі, віку, природно-кліматичних умов проживання. Коефіцієнт фізичної активності. Здорове харчув. забезп. дотриманням наступних умов: 1) достатня калорійність, 2) якісна повноцінність, 3) раціональний режим харч., 4) раціональна кулінарна обробка, 5) дотримання сан. правил. Групи населення: І. Займ. розумовою працею, чол. (18-20р-2800 ккал, 30-39р-2700 ккал, 40-59р-2600 ккал), жін. (18-20р- 2400 ккал, 30-39р- 2300 ккал, 40-59р- 2200 ккал). ІІ. займ. легкою фіз. працею, чол. (18-20р- 3000 ккал, 30-39р- 2900 ккал, 40-59р- 2800 ккал), жін. (18-20р- 2600 ккал, 30-39р- 2500 ккал, 40-59р- 2400 ккал). ІІІ. займ.середньою фіз. працею, чол. (18-20р- 3200 ккал, 30-39р- 3100 ккал, 40-59р- 3000 ккал), жін. (18-20р- 2700 ккал, 30-39р- 2600 ккал, 40-59р- 2500 ккаIVзайм. важкою фіз. працею, чол. (18-20р- 3700 ккал, 30-39р- 3600 ккал, 40-59р- 3500 ккал), жін. (18-20р- 3100 ккал, 30-39р- 3000 ккал, 40-59р- 2900 ккал).////// 60-74р-чол.(2300), жін. ( 2100), 75р і > чол.(2000), жін.(1900). Потреба в енергії в умовах півночі на 10-15% ↑, а в умовах півдня- на 5% ↓, ніж у зоні помірного клімату. 71. Фізіолого-гігієнічне значення білків у харчуванні, вікова потреба в них, основні джерела білків.  Білки необхідні людині для здійснення пластичних ф-й, відновлення та побудови нових тканон, синтезу гормонів, фермепнтів, Ig, при великому фіз. навантаженні Б. можуть використ. для покриття енерг. затрат організму. Нестача Б. → негативний азотний баланс, поруш. функц. стан печінки, ↓ кровотворення, поруш. ф-я ендокр. з-з, ріст і фіз. р-ток, синтез ферментів і антитіл; ↓ збудливість і гальмування в корі ГМ. Надлишок Б. → АК розпад до NH3, CO2 і Н2О. Аміак є токсичний, у кишках розвивається гнилісна мікрофлора і утв. токс. метаболіти. Білки повинні складати 11-13% енерг. цінності добового раціону. 60% білків тваринного походження, 40% рослинного. Добова норма: чол. 80-120 г/добу ,жін. 70-90 г/добу (1,3-1, 6 г/кг), вагітним на 10 г білка на добу >, в період лактації на 25-30 г >, дітям – 2,5-4г /кг. Білки є у таких продуктах: м’ясо, яйця, молоко, сир, гречана каша, рис, хліб, риба. 72. Фізіолого-гігієнічне значення жирів в харчуванні, вікова потреба в них, харчові жири тваринного і рослинного походження, їх харчова і біологічна цінність.Жири – складні ефіри гліцерину і жирних к-т. До їх складу входять насичені і ненасичені ЖК. Є концентрованим джерелом енергії, 1г жиру окислюючись дає 9 ккал енергії. Поліненасичені ЖК є важливою складов. частиною клітиннихмемебран, основою для синтезу простагландинів необхідних для нормалізації холестеринового обміну і профілактики атеросклерозу, обміну речовин у шкірі, норм. перебігу вагітності та лактації. Жири є носіями жиророзчинних вітамінів, необхідні для засвоєння каротину, є носіями фосфатидів і стеаринів, ↑ час перебування їжі в шлунку, покращують органолептичні власт. їжі. Оптимальний вміст Ж у раціоні дорослих – 1,3-1.5г/кг, чол. 90-150 г/добу, жін. 80-115 г/добу ( 25-30% енерг. вмісту добового раціону), з них –70-80% тваринні жири, 20-30% рослинні. норми для дітей: 11-13р (хлопчики –93 г/добу, дівчатка – 85 г/добу), 14-17р ( юнаки- 100 г/добу, дівчата – 90 г/добу). 73. Фізіолого-гігієнічне значення вуглеводів у харчуванні, потреба організму в них. Основні джерела вуглеводів різнихза походженням.В. – основне джерело енергії, забезпечують 50-60% енергетичної цінності раціону (350-520г). Розрізняють поліцукри (крохмаль, глікоген) і дисахариди (сахароза, лактоза). Із заг. к-сті вуглеводів орг. повинен отримувати 80% крохмалю, що повільно перетравлюється, і 20% у вигляді простих цукрів, які сприятливо діють на ЦНС, відновлюють працездатність. Осн. джерелом В. є продукти переробки злаків (60-70%), бобові (55%), картопля (20%), овочі, фрукти, ягоди (2-15%). Узлаках, бобових,картоплі міститься переважнр крохмаль, в овочах фруктах і ягодах – прості В. Харчовий раціон крім харчових вуглеводів повинен містити 20-25 г харч. волокон, до яких відносять клітковину, пектинові речовини. Вони стимулюють перистальтику кишок і виділення травних секретів, сприяють розвитку в травному каналі біфідобактерій ( продукують дефіцитні аміни, вітаміни гр. В, ↓ ріст гнилісної та патогенної мікрофлори). Пектини зв’зують надлишковий холестерин, важкы метали, та ін. токс. реч., сприяють підтримці гомеостазу. Клітковина міститься у горосі, квасолі, муці грубого помолу, крупах, ягодах, фруктах, овочах. Пектини містяться у ягодах, фруктах, овочах. 74. Мінеральні солі (кальцій, залізо, фосфор та інш.), фізіологічне значення, добова потреба. Мікроелементи та захворювання, пов’язані з їх недостатністю або надміром. Геохімічні ендемії,ендемічна зобна хвороба та її п-ка. Основні джерела мікроелементів.Джерелом мінеральних речовин для орг. є харч. реч. і вода. Мінеральний склад їжі включає > 60 різних хім. елементів. Деякі з них присутні в тканинах у більшій к-сті і назив. макроелементами, інші в меншій. Якщо їх вміст < 0,01 г/кг їх називають мікроелементами (Fe, Cu, Zn, Mo, Mn, Co). Мінеральні речов. входять до складу кісток, зубів, ферментів, гормонів, вітамінів, є каталізаторами реакцій проміжного обміну, входять в склад секретів. Підтримують на необхідному рівні осм. тиск і конц. водневих іонів. Нестача Ca i P → поруш. мінералізації кісток, остеопороз, остеомаляція. Нестача І → поруш. ф-ції щит. з-зи, нестача Fe i Cu → поруш. кровотворення і синтезу Hb, нестача F поруш. ф-ї емалі, ↑ захв. на карієс. Са входить до складу опорних тканин, впливає ни нерв. збудливість і згортання крові. Добова потреба – 0,8 г, у дітей дошкільного віку – 1г, школярів – 1,1-1,2г, для вагітних і при лактації – 1-1,5 г. Са/Р= 1:1,5 чи 1:2. Са міститься у молочних продуктах, капусті, шпинаті. Mg повинен складати половину від к-сті Са. Р міститься в кістковій, нервовій та м’язевій тканинах, відіграє велику роль в процесах проміжного обміну. ( білки, нуклеїнові к-ти, фосфоліпіди). Добова потреба: 1,2 г, для вагітних і при лактації – 1,5 г. Fe входить в склад Hb та окисних ферментів, Добова потреба – 1-1,5 мг, але засвоюється лише 10%, тому потрібно споживати 10-15 мг. Для жінок під час менструації – 2-2,8 (20-28) мг/добу. Лактація - 2,5 мг, дітям до 12р 0,7-1,8 (7-18)мг. Feміститься у продуктах рослинного і тваринного походження. Добова патреба І= 0,2 мг, F= 2-3 мг, Cu= 2-2,5 мг, Мn= 5-6 мг, Co= 0,1-0,2 мг, Ni= 0,6-0,8 мг, Mo= 0,2-0,3 мг, Zn= 10-12 мг. Нестача І в грунті, водах, харч. реч. є причиною ендемічного зобу ( І необхідний для утв. тироксину). Добогва потреба –150-200 мкг. Нестача F→ карієс, ↑ F → флюороз, ↑ Mo→ молібденоз, ↑ Pb → поруш. зі сторони нерв. сист, ↑ стронцію → хондроостеодистрофії, ↑ селену → пошк. печінки та ШКТ. 75. Роль вітамінів А,В1,В2,В6,РР,С,Д,Е в харчуванні, добова потреба та їх основні джерела.Значення медичного контролю за споживанням вітамінів у профілактиці гіпо- і гіпервітамінозів. Віт. А (Ретинол) сприяє росту орг., необхідний для зберіг. на високому рівні імунного статусу, для підтрим. норм. стану епітел. тканин, і утв. зорового пурпуру. Міст в твар. продуктах, його провітамін (β-каротин) – в рослинних продуктах. Доб потреба – 1-1,5 мг. Джерела: Риб’ячий жир, печінка, молоко, жовтки, червона морква, перець, шпинат, зелений горошок, абрикоси, хурма. Віт. В1 (Тіамін) є активною частиною кокарбоксилази. Важлива роль у вуглеводному обміні, участь у перетворенні АХ. Джерела: злаки, бобові, печінка, нирки, жовтки яєць. Віт. В2(Рибофлавін) входить як кофактор до багатьох дихальних ферментів. Необхідний для синтезу білків і ліпідів, певна роль у біохімії зорового сприйняття. Джерела: печінка, серце, жовтки, бобові, м’ясо, злакові, пивні дріжджі. Віт В6 ( Піридоксин) входить до складу коферментів, які відіграють значну роль у білковому обміні. Віт.РР (нікотинова к-та, нікотинамід) Входить до складу НАД і НАДФ, бере участь у обміні жирів, АК, піримідинів. Міститься у бобових, кукурудзі. Віт. С (Аскорбінова к-та). Сильний антиоксидант, необхідна для підтримки норм. окисно-відновного потенціалу, утв. спол. тканини (загоєння ран), стимулює знезараження токс. та канцерогенних агентів. Бере участь у синтезі біогенних амінів у ЦНС і наднирниках, нормалізує рівень холестерину в крові, покращує адсорбцію Fe в кишках і сприяє метаболізації заліза, депонованого в селезінці. Оптимальний вміст Віт. С ↑ працездатність, витривалість, стійкість орг. до токс., канцерогенних та інф. агентів і стимулює регенерацію тканин. Добова потреба: 70-100мг. Джерела: зелень, овочі, плоди, ягоди. Віт.Д (Кльциферол). Необхідний для норм. Са-Р обміну. Джерела- печінка морських риб, жовтки яєць, молоко, вершкове масло. Добова потреба поповнюється за рахунок його синтезу в шкірі під впливом інсоляції. Віт.Е ( токоферол) Необхідний для підтримки в орг. цілості мембранних структур клітин, мітохондрій, лізосом, бере участь у процесх пов’язаних з ф-єю розмноження. Зберігає ліпіди клітинних структур від окислення. Добова потреба – 20 мг, для дітей – 0,5 мг/кг. Джерело – рослинні олії, печінка, яловичина, вершкове масло, молоко, овочі. Гіпо- та гіпервітамінози див в п.№ 76 . 76. Авітамінози, гіповітамінози та гіпервітамінози, їх п-ка.Заходи по збереженню вітаміну С при кулінарній обробці їжі. Методи ранньої діагностики гіповітамінозів С і А. Симптоми інших видів вітамінної недостатності.  Гіповітаміноз А – гемералопія, сухість шкіри, ороговіння волосяних фолікулів, гіперкератоз, ксерофтальмія. Гіпервітаміноз А – свербіння шкіри, болючість кісток, ↑ печінки. ГіповітамінозВ1- відбувається неповне згорання вуглеводів і нагромадження в орг. піровиноградної та малочної к-т, захв. бері-бері ( аліментарний поліневрит). Швидка втомлюваність, серцебиття, задишка, закрепи, болючість м’язів гомілок при пальпації. ГіповітамінозВ2- світобоязнь, сльозотеча, кератит, ↑ випадіння волосся, поруш. гемопоезу. ГіповітамінозВ6- дерматити нервово трофічного характеру, ураження нерв. сист. ГіповітамінозРР- пелагра ( дерматит, деменція, діарея). Гіповітаміноз С- ↓ працездатності, швидка втомлваність, сонливість, кровоточивість ясен, цинга, крововиливи у шкіру, суглоби, порожнину живота, плевру. Гіповітаміноз Д- у дітей – рахіт, у дорослих – демінералізація кісток. Для кращого збереження віт. С при харч. Обробці рекомендують овочі і зелень чистити і нарізати перед самим приготуванням.Наперед очищену картоплю потрібно зберігати у воді не біільше двох год. Кидати продукти у киплячу воду, не використовувати мідної і заліз. посуди.Оцет, чи росіл квашеної капусти у салати потрібно додавати перед самою подачею на стіл. 77. Режим харчування, його елементи, наукове обгрунтування для різних груп населення при різних умовах праці. Спецхарчування працівників шкідливих професій як метод профілактики професійних захворювань і підвищення резистентності організму.  Режим харчування – прийом їжі у встановлений час і найраціональніше розподілення добового раціону протягом дня.Визначаючи Р.Х., враховують х-р труд. діяльності, режим дня, вік, місцеві традиції, та індив. особл. о-му.Проміжки між прийманням їжі не повинні перевищувати 4-5год.Найкраще засвоюється їжа при 4-охразовому харчуванні, з 4-ох год. інтервалом між прийомом їжі .Перший снід. 25%-30%.2-ий снід. (полуденок, або підвечірок)-10%-15%.обід 40-45%, вечеря-20%.При 3-ох разовому х-ні сніданок-30%,обід-40%-50%, вечеря 20%25%, Проміжок часу між сн. і об.5-6год. між об. і вечер.7-8 год. t˚ перших страв не < 73˚C, других- не < 65˚С, холодних закусок- 7-14˚С. При роботі в 2-гу зміну, сніданок приймають у 8-9 год, а перед тим як іти на роботу – обід, у перерві – підвечірок, вдома- легку вечерю. При роботі в нічну зміну –1-й сніданок після роботи- перед сном. Після сну – обід, ч/з 4 год. вечеря, вночі під час перерви на роботі – 2-й сніданок. Страви повинні бути різноманітні, мати привабливий вигляд, бути повноцінними. 78. Захворювання, які виникають внаслідок нераціонального харчування, їх п-ка (нестача або надмір окремих речовин, надмірна або недостатня обробка, порушення санітарного режиму та інш.) Гіповітамінози, гіпервітамінози, ожиріння, вітаміно- білкова недостатність, квашіоркор, гіпертонічна х-ба, цукр. діабет, хр. закрепи, геморой, виразкова х- ба шл. і ДПК, глистні х-би. 79. Методи оцінки адекватності харчування. Поняття про харчовий статус. Теорія адекватності харчування була розроблена О.М.Уголєвим . Згідно з теорією – харч. раціонповинен бути не лише збалансованим, але й оптимально враховувати обмін речовин, відповідати механізмам травлення, виробленим еволюцією. Тобто, підбір продуктів повинен відповідати не лише потребам орг. в енергії і харч. реч., а й відповідати природній технології асиміляції їжі. 80. Методика медико-гігієнічного вивчення харчування колективу в дитячому садку,школі-інтернаті (посезонне вивчення меню-розкладки, вивчення стану здоров"я колективу, що харчується, обстеження харчоблоку та інш.) Bідповідно до потреб дитячого організму до їжі ставляться наступні вимоги: 1.) харчування має підтримати молекулярний склад і відшкодовувувати енергетичні та пластичні витрати організму на основний обмін, зовнішню роботу та ріст; 2.) обов”яковими компонентами їжі є не тільки харчові продукти, а й надходження інших балвастних речовин (харчові волокна); 3.) нормаль не харчування обумовлене не тільки надходженням харчових речовин з травного каналу, а й надходження інших (регуляторних) речових, які мають життєво важливе значення ; 4.) організм, що асимілює, у метаболічному, а особливо у трофічному відношенні розглядається як надорганізм; 5.) існує ендоекологія орнганізму-господаря, яка утворена мікрофлорою його кишок,; 6.) баланс харчових речовин досягається внаслідок звільнення зхарчових речовин і структур їжі при ферментативному розщепленні їх макромолекул за рахунок порожнинного та мембранного травлення (у ряді випадків внутріклітинного), а також внаслідок сонтезу нових речовин, у тому числі незамінних 81. Кількісна та якісна повноцінність харчування. Поняття про збалансованість раціону. Методика оцінки харчового раціону по меню-розкладці. Повноцінність і збалансованість раціону досягається присутністю і правильним співвідношенням осн. пожив. реч-н (Б, Ж, В), вітамінів, мін. реч-н, води. Б – 1,5г/кг/д, забезп. 14-15% калорійності доб. рац., тв./росл.=2/1, Ж – 1,5г/кг/д, забезп. 28-30% калорійності доб. рац., тв./росл.=2/1, В – 400-500г/д, забезп. 50-60% калорійності доб. рац., легкозасвоювані – 1/3 Співвідношення Б:Ж:В складає: -особи, зайняті розумовою працею – 1:0,8:3,- особи, праця яких не вимагає великих фіз. зусиль – 1:1:4, -особи, зайняті фізичною працею – 1:1:5. Добова енергетична потреба: гр.1 – 40 ккал/кг, гр.2 – 43 ккал/кг, гр.3 – 46ккал/кг, гр.4 – 53 ккал/кг, гр.5 – 61 ккал/кг. Меню-розкладка – перелік страв, які є у добовому меню, з ваговою розкладкою продуктів, взятих для виготовлення кожної страви. Підрахунок кількості Б, Ж, В і калорійності проводиться шляхом перемножування маси продукта, позначеного в