Особливості побудови медичних інформаційних систем

Сьогодні в медичній галузі України використовуються різні інформаційні системи, серед яких «ЕМСІМЕД», «Медучет», «Медіалог», TherDep, Astraia, «ЛисМедап», TrakCare, та інші.

Зазвичай організація лікувально-діагностичного процесу в різних закладах охорони здоров’я має суттєві відмінності в залежності від форми власності, сфери діяльності, галузі та спеціалізації. Саме тому при розробці медичних інформаційних систем повинна закладатися ідеологія гнучкості системи та можливості налаштування програмного забезпечення під потреби конкретного лікувального закладу. Доцільним є оснащення медичних інформаційних систем інструментами для редагування форм та створення медичних записів. Універсальність системи дозволяє враховувати різні деталі та нюанси організації лікувального процесу у конкретному закладі та максимально наблизити програмне забезпечення до існуючих інструкцій та правил виконання лікувально-діагностичних процедур.

Госпітальні інформаційні системи є базовим елементом єдиного інформаційного простору.

Єдиний медико-інформаційний простір– це сукупність взаємопов’язаних локальних інформаційних систем госпітальних закладів (лікарні, поліклініки, реанімаційні центри, амбулаторії, санаторії та ін.) з їх інтелектуальними та апаратно-технічними ресурсами, що містять бази даних діагностично-профілактично-лікувально-реабілітаційних заходів, які є в арсеналі цього лікувального закладу, а також систем адміністративно-управлінських органів охорони здоров'я різного рівня ієрархії.

Створення єдиного інформаційного простору медичних закладів допоможе протидіяти негативним медико-соціальним наслідкам, оскільки дасть змогу створити систему комплексного, науково обґрунтованого аналізу динаміки стану здоров’я населення у зв’язку з різними соціальними, економічними, екологічними факторами, розробити на основі комп’ютерної технології науково-практичні програми боротьби з основними захворюваннями, значно збільшить продуктивність праці медичних працівників, підвищить ефективність використання ресурсів охорони здоров’я.

Архітектура єдиного медико-інформаційного простору – це ієрархічна мережа, що об’єднує вертикальним двостороннім комунікаційним зв’язком госпітальні інформаційні системи – їхні базові вузли – з базовими інформаційними вузлами вищих рівнів ієрархії (адміністративно-територіальним, державним) та горизонтальним зв’язком на кожному рівні ієрархії.

Реалізація єдиного медико-інформаціного простору дасть змогу підтримувати високий рівень кооперації госпітальних закладів, обмінюватися досвідом і знаннями щодо найновітніших діагностики та лікування, а також сприятиме раціональній координації роботи усіх госпітальних закладів з боку адміністративно-управлінського апарату.

У зв’язку з цим медичні інформаційні системи повинні містити стандартні форми медичної облікової документації (відповідно до наказів та розпоряджень МОЗ України), бути адаптованими до використання в телемедичних цілях, мати повноцінні PACS-розділи.

Практично всі стандарти медичної інформатики так чи інакше пов'язані з веденням електронної історії хвороби. Одні стандарти описують термінологію, яка повинна бути в ній використана, інші - передачу медичних документів і зображень в електронну історію хвороби, треті, - способи організації даних в електронній історії хвороби, четверті, - забезпечення доступу медичних працівників і самих пацієнтів до електронної історії хвороби і так далі.

У 1986 році Національна медична бібліотека США почала створення Уніфікованої системи медичної мови UMLS. Її основна мета - значне поліпшення можливостей пошуку біомедичної інформації і забезпечення інтеграції різних інформаційних систем, включаючи системи ведення електронної історії хвороби, бібліографічні і фактографічні бази даних, експертні системи. В результаті роботи над системою UMLS було створено три бази знань:

- метатезаурус; - лексикон SPECIALIST; - семантична мережа.

Метатезаурус забезпечує синонімічний зв'язок між різними термінами, узятими з 60 біомедичних словників і класифікацій, зокрема не англомовних. Версія 2000 року охоплює 730 155 концепцій, 1 338 650 термінів і 1 718 083 рядки джерел, зокрема 39 768 рядків російських рубрик класифікації MESH. Найбільший внесок в метатезаурус належить рубрикатору MESH (426 716 рядків), потім системі клінічних кодів Ріда RCC (347 569 рядків) і номенклатурі SNOMED International, версія 3.5 (164 180 рядків). Для порівняння вкажемо, що класифікація МКХ-10 (ICD-10) представлена в метатезаурусі 13 503 рядками.

Лексикон SPECIALIST містить синтаксичну інформацію про побудову багатьох термінів і низку англійських слів, відсутніх в метатезаурусі.

Семантична мережа класифікує кожну концепцію (наприклад, <Захворювання або синдром>, <Вірус>), описує можливі зв'язки між концепціями (наприклад, <Вірус> викликає <Захворювання або синдром>, відносини узагальнення і деталізації, і ін.).

Таким чином, Уніфікована система медичної мови є не самостійною класифікацією на зразок МКХ, а надбудовою над найбільш відомими біомедичними класифікаціями, що значно полегшує пошук літературних джерел і побудову медичних баз знань.

Для передачі медичних документів в США розроблений і прийнятий як національний стандарт HL7. А для передачі медичних зображень променевої діагностики в був розроблений стандарт DICOM. Як і номенклатура SNOMED, ці стандарти стали де-факто міжнародними. І при створенні медичних інформаційних систем необхідно використовувати ці стандарти.