Висновки

Сім’я є первинним інститутом соціалізації особистості. Умови сімейного виховання є визначальним моментом формування особистості і відбиваються на організації всієї її життєдіяльності. Сім'я згідно її функціонального призначення повинна максимально забез­печувати адаптацію її членів до умов суспільного жит­тя, а також готувати підґрунтя для сприйняття та освоєння дитиною соціальних норм, виконання нею певних соціальних ролей.

Сім’я як першооснова духовного, економічного та соціального розвитку суспільства найбільшою мірою безпосередньо або опосередковано відчуває на собі ті зміни, що відбуваються в ньому. Так, наприклад, зростання психологічної напруженості в суспільстві позначається на психологічному кліматі в сім’ї.

Як свідчить аналіз соціально-педагогічної теорії та досвід практичної діяльності, досить поширеними стали порушення соціально-емоцій­ної структури та функціональний дисбаланс сім'ї, в результаті чого порушуються взаємовідносини та взаємодія між її членами, тобто виникають сім’ї, які фактично перебувають у стані розлучення, невдало заповнені сім'ї, сім'ї емоцій­ного дискомфорту, багатодітні сім'ї без належних умов виховання; сім'ї з невдалою системою виховання; сім'ї з наркогенною і криміногенною спрямованістю тощо.

Неблагополучні сім’ї є результатом порушення відповідних параметрів сім’ї, з одного боку, дисбалансу в реалізації відповідних функцій - з іншого, і нарешті – її “хворобливого психологічного стану”.

Незважаючи на численні дослідження науковцями різних галузей проблеми неблагополучної сім’ї як в Україні, так і в багатьох країнах світу поки ще не визначено єдиної класифікації таких сімей. Можна стверджувати, що їх об’єднує психологічна напруженість, що в певні моменти життя сім’ї спричинює кризові ситуації, драми і трагедії кожного члена сім’ї, як батьків, так і дітей, інших членів родини.

В основі сімейного неблагополуччя завжди лежать як видимі так і зовні непомітні конфлікти міжособистісного, соціально-побутового та психофізичного й фізіологічного характеру.

Найчастіше сімейне неблагополуччя зумовлюється соціально-економічними, суспільно-політичними, моральними умовами життя людей, їх біогенетичною природою і нездатністю долати труднощі, рівнем культурної та психолого-педагогічної підготовки, в тому числі до виховання дітей. Характерною ознакою неблагополучної сім’ї є нестійкість емоційних станів членів родини, що призводить до афектації, а часто й до втрати особою контролю за своїми діями, як правило, реформовані внутрісімейні стосунки призводять до асоціальності власної сім’ї, яка вступає у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства, припускається різних видів правопорушень. Що в свою чергу несприятливо позначається на соціальній адаптації дітей.

Сучасна сім'я потребує як матеріальної так і педагогічної та культурної допомоги. Певною мірою таку допомогу вона отримає від держави і виробничих організацій, закладів освіти і культури. Але так, як ці інститути не в змозі надавати соціально-педагогічну-психологічну допомогу одночасно, то держава посприяла розвитку соціальних служб для дітей, сім'ї і молоді.

Ефективними формами роботи по подоланню проблем виховання підлітків у неблагополучних сім’ях є:

а) індивідуальна психолого-реабілітаційна робота (бесіди, психологічні ігри);

б) групова соціально-реабілітаційна допомога (консультації, психологічнілекторії, соціотерапія, тренінги, бесіди);

в) колективні форми роботи з сім’єю в школі (батьківські конференції, батьківські дні в школі, кабінети педагогічного всеобучу батьків, сімейні вечори).

Для “оздоровлення” неблагополучних сімей можна рекомендувати на початковій стадії неблагополуччя профілактичну роботу педагогів; на середній стадії – постановку сім'ї на облік кримінальної міліції і служб у справах неповнолітніх, профілактична робота на рівні владних структур, трудових колективів, громадсь­кості; на глибокій стадії - застосування чинного законодавства.

В Україні створено мережу центрів і служб допомоги сім’ї і молоді, набувають розвитку і популяризуються серед населення психотерапевтичні служби, в школах введено посади соціального педагога та психолога. Обґрунтовується теоретично і частково реалізується на практиці комплексна система роботи з сім’єю, що здатна повернути її на шлях ефективного виховання дітей.

Завдання педагога в роботі з неблагополучними сім’ями полягає в тому, щоб надати батькам конкретну кваліфіковану методичну допомогу з питань сімейного виховання. Цього можна досягти лише тоді, коли взаємини з сім’єю базуватимуться на співробітництві, взаємній допомозі, взаєморозумінні. В основі таких взаємин лежить тісний контакт із сім’єю, розуміння процесів, що відбуваються в сучасній сім’ї, використання позитивного виховного потенціалу, джерел народної педагогіки, пропаганда досвіду сімейного виховання.

Умовами ефективності виховання підлітків у неблагополучній сім’ї є:

1. оновлення змісту соціально-педагогічної роботи з сім’єю з урахуванням індивідуальних особливостей кожної конкретної сім’ї та її членів;

2. застосування нових, активних, особистісно-орієнтованих, проективних виховних і корекційних технологій у педагогічній діяльності;

3. висока професійна майстерність, комунікативна поведінка і творчість особистості педагога.