Zbirnuk_tez_10_102014_p_2

Міжнародна науково-практична конференція (м. Луцьк, 10 жовтня 2014 р.)

побудувати алгоритм контрольних дій суб‘єктів здійснення обліку, що забезпечить швидкий збір, обробку та узагальнення отриманих інформаційних даних щодо формування показників діяльності підприємства.

Об‘єктами обліку операцій з оренди виступають елементи облікової політики, господарські операції, записи в первинних документах, облікових регістрах, звітності щодо орендованих об‘єктів та інформація про порушення у веденні обліку таких операцій, а також недостачі, зловживання, які знайшли документальне відображення в актах ревізії та перевірок, висновках аудиторів, постановах правоохоронних органів.

До прийняття П(с)БО 14 орендні операції більшістю бухгалтерів обліковувались як надання послуг, що суперечить правовій та економічній сутності оренди, а також призводить до неточностей при заповненні Декларації про прибуток підприємства.

Важливою складовою об‘єктів обліку орендних операцій є визначення елементів облікової політики, що забезпечать законність ведення бухгалтерського обліку орендних операцій. Елементи облікової політики в частині орендних виплат повинні встановлюватися на рівні підприємства з дотримання усіх норм та положень чинного законодавства, що забезпечить єдність підходу щодо організації та методики облікового відображення операцій з оренди.

Проф. Ф.Ф. Бутинець зазначає, що виходячи з принципів бухгалтерського обліку, об‘єкт може бути відображений в обліку лише за таких умов:

1)має вартісну оцінку;

2)змінює майновий стан підприємства;

3)документально оформлений.

Необхідною умовою для ефективної реалізації обліку орендних витрат є зацікавленість суб‘єктів господарювання в отриманні достовірних та повних даних щодо процесу формування показників даних витрат на всіх стадіях обліку, що забезпечить своєчасність застосування необхідних превентивних заходів з метою збереження економічних ресурсів підприємства.

141

Облік, аналіз і аудит: виклики інституціональної економіки

УДК 657 Мелешко А.А.

Одеський національний економічний університет

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПЕРВІСНОЇ ВАРТОСТІ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Виробничі запаси є одним з найважливіших та невід‘ємних елементів будь-якого виробництва і займають значну частку в собівартості виготовленої продукції (товарів, робіт, послуг). Тому для ефективного здійснення господарської діяльності та раціонального використання матеріальних ресурсів бухгалтерський облік підприємства повинен бути забезпечений достовірною інформацією щодо наявних виробничих запасів.

Облік виробничих запасів на підприємстві починається з їхнього оприбуткування та формування первісної вартості. Відповідно до П(с)БО 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, що придбані за плату є собівартість запасів, яка складається фактичних витрат, пов‘язаних з придбанням. Одним із важливих елементів собівартості є транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ). За П(с)БО 9 «Запаси» до складу ТЗВ включаються витрати, що пов‘язані із заготівлею запасів, вантажно-розвантажувальними роботами і транспортуванням запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів [1]. Але даний перелік є узагальненим і невичерпним, тому під час обліку виникають певні труднощі з розподілом витрат на транспортно-заготівельні та витрати періоду. Таким чином, наявна необхідність такого нормативного документу, який би надавав максимально повний перелік ТЗВ, складений на основі діючих нормативних актів.

Існує декілька варіантів віднесення ТЗВ до вартості запасів: метод прямого віднесення і метод середнього відсотку. Тому на кожному підприємстві в рамках облікової політики повинна бути визначена процедура списання транспортно-заготівельних витрат [2, с.

429].

З методом прямого віднесення проблем не виникає, оскільки він передбачає віднесення ТЗВ на відповідну одиницю запасів. Такий метод є найбільш точним і дозволяє достовірно визначити вартість одиниці запасів. Але його доцільно використати лише за умови закупівлі однорідних товарів, коли можна точно визначити

142

Міжнародна науково-практична конференція (м. Луцьк, 10 жовтня 2014 р.)

транспортні та заготівельні витрати тих чи інших запасів, що у більшості випадків неможливо.

Метод середнього відсотку передбачає окремий облік виробничих запасів за цінами придбання і накопичення ТЗВ з подальшим їх розподілом під час вибуття запасів. Облік ТЗВ в П(с)БО 9 «Запаси» рекомендується вести на окремому рахунку, який Планом рахунків бухгалтерського обліку не передбачено, тому підприємства відкривають такий рахунок самостійно, як правило 201/ТВЗ або 29. Даний метод є найбільш поширеним і зручним у використанні, але існує значний ризик завищення вартості запасів, особливо, у разі великої кількості різноманітних транспортних витрат та значних різниць у цінах матеріалів. Окрім того, сам відсоток ТЗВ не завжди можливо розрахувати досить точно, через велику кількість знаків після коми. Також слід зазначити, що при такому підході викривлюється сама сутність ТЗВ як складового елемента первісної вартості виробничих запасів, так як витрати розподіляються вже після відпуску матеріалів. Таким чином, первісна вартість запасів не є повністю сформованою.

Отже, вважаємо, що для усунення виявлених недоліків необхідно, по можливості, вести облік ТЗВ окремо за однорідними групами запасів і намагатися зразу розподіляти їх на кожну одиницю або вид. В інших же випадках – використовувати середній відсоток, але проводити розрахунки автоматизовано з мінімальною похибкою. Таким чином, управлінський персонал отримає змогу мати більш точні дані щодо вартості використаних запасів у процесі виробництва, а собівартість виготовленої продукції буде правдивою.

1.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10. 1999 р. № 246 [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. – Назва з екрану.

2. Пальчук О.В. Проблеми формування облікової політики виробничих запасів машинобудівних підприємств [Електронний ресурс] / О. В. Пальчук, Н. М.

Нечай // Наукові праці Кіровоградського національного							технічного університету.
Економічні	науки.	–	2014.	–	Вип.25.	–	С.426-434.	–	Режим
доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Npkntu_e_2014_25_65.pdf – Назва з екрану.

143

Облік, аналіз і аудит: виклики інституціональної економіки

УДК 657.421:657.3

Мещеряков В.Є., асистент, Різван С.С., ст. гр. 4-2 «Облік і аудит»

Харківський національний аграрний університет ім. В В. Докучаєва

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

У процесі здійснення своєї виробничо-господарської діяльності бюджетні установи та організації, як і всі інші підприємства, систематично придбають та використовують різні товарно-виробничі запаси, які є важливою і значною частиною активів організації і які мають свою класифікацію і оцінку. Актуальність теми полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку економіки України питання ощадливості й економії державних ресурсів набувають особливого значення.

Ключові питання обліку запасів (визначення, оцінка, первинний і поточний облік) регламентуються відповідними нормативними актами Державного казначейства та Міністерства фінансів України. Так, відповідно до Положення з бухгалтерського обліку запасів бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2013 № 947 (зі змінами та доповненнями), запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу, безоплатного розподілу, передачі за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі звичайної діяльності установи для подальшого споживання; перебувають у формі сировини чи допоміжних матеріалів для використання у виробництві продукції, при виконанні робіт, наданні послуг або для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб установи.

Згідно з цим положенням в бюджетних установах до запасів відносяться наступні активи: виробничі запаси; тварини на вирощуванні і відгодівлі; малоцінні та швидкозношувані предмети; матеріали і продукти харчування; готова продукція; продукція сільськогосподарського виробництва.

Специфічними об‘єктами в складі запасів бюджетних установ є продукти харчування, медикаменти, перев‘язувальні засоби та вироби медичного призначення, спеціальне обладнання для науководослідних робіт тощо.

144

Міжнародна науково-практична конференція (м. Луцьк, 10 жовтня 2014 р.)

В бухгалтерському обліку придбані (отримані) або вироблені запаси при зарахуванні їх на баланс установи оцінюються за первісною вартістю, яка є сумою, сплаченою постачальнику (продавцю) при придбанні; виробничою собівартістю при виготовленні власними силами установи. Також використовується балансова вартість запасів, за якою вони включаються до підсумку балансу; справедлива вартість – сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов‘язання за звичайних умов на певну дату; переоцінена вартість – вартість запасів після проведення їх переоцінки.

Особливістю формування первісної вартості в бюджетних організаціях є те, що витрати, пов'язані з наймом транспорту для перевезення запасів, не включаються до первісної вартості придбаних запасів, а відносяться на видатки організації за відповідними кодами економічної класифікації, за якими вони передбачені в кошторисі доходів і видатків. Суми ПДВ, сплаченого при придбанні запасів, також не відносяться на збільшення первісної вартості запасів, а списуються на видатки бюджетних організацій.

Удосконалення обліку та контролю запасів в бюджетних організаціях доцільно здійснювати за наступними напрямками: внесення змін та доповнень до діючого законодавства з питань обліку запасів, посилення ролі Міністерства аграрної політики України в питанні управління методологією бюджетного обліку та звітності, розробка нових та вдосконалення діючих форм первинних документів для обліку запасів в бюджетних організаціях.

Для поліпшення ведення первинного, аналітичного та синтетичного обліку запасів в бюджетних установах пропонуємо в обліку здійснити ряд заходів. Зокрема удосконалити акти списання запасів та книгу складського обліку запасів. В бюджетних установах доцільно запровадити систему управлінського обліку, яка б задовольняла оперативною інформацією керівників бюджетних організації (багаторівневих бюджетних організацій), зокрема з обліку руху та наявності запасів. Запровадження в бюджетних організаціях лімітів на витрачання запасів посилить економію бюджетних коштів та цільове їх використання. З метою встановлення реальної вартості матеріальних запасів, а також МШП, які знаходяться на центральних складах в бюджетних організаціях, необхідно регулярно здійснювати переоцінку спеціально створеною комісією одночасно з проведенням

145

Облік, аналіз і аудит: виклики інституціональної економіки

інвентаризації. Посилити внутрішній контроль за формуванням облікової та звітної інформації бюджетних організацій дозволить запровадження в бюджетних установах постійно-діючого внутрішнього контролюючого органу.

УДК 331.215.5 (477)

Михальчук Д.С.

*Науковий керівник: Доценко О.В., викладач Одеський національний економічний університет

МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА В УКРАЇНІ ТА УМОВИ ДЛЯ ЇЇ РОСТУ

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна заробітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати.

Величина мінімальної заробітної плати звичайно визначається на основі прожиткового мінімуму, який розраховується за нормативами задоволення мінімальних потреб у товарах і послугах з урахуванням рівня цін, і повинна відповідати йому. Якщо такої відповідності немає, то це свідчить про відставання економічного розвитку країни або про недосконалість існуючої системи розподілу, оскільки мінімальна заробітна плата — одна із складових мінімальних гарантій держави.

Відповідність мінімальної заробітної плати споживчому мінімуму можлива лише за стабільної економічної ситуації і певного високого рівня виробництва. В умовах кризового стану економіки мінімальний розмір оплати праці та інші соціальні виплати визначаються виходячи з реальних економічних умов. На сьогодні рівень мінімальної заробітної плати є більш залежним від податкових надходжень та пріоритетів держави щодо витрачання бюджетних

146

Міжнародна науково-практична конференція (м. Луцьк, 10 жовтня 2014 р.)

коштів, таким чином зменшуючи роль соціальних партнерів та роль ринку праці при визначення заробітної плати. Останнім, але не менш важливим є те, що дуже важко передбачити результати заполітизованого процесу встановлення як мінімальної заробітної плати, так і прожиткового мінімуму, що в свою чергу збільшує невизначеність, а отже і додаткові витрати на рівні підприємств.

У міру стабілізації економіки мінімальний розмір заробітної плати повинен наближуватися до рівня прожиткового мінімуму. Відповідно до статті 6 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, який щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів після проведення науково громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг та затверджується Верховною Радою. На основі прожиткового мінімуму повинні визначатись державні соціальні гарантії та стандарт у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Розглянемо співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму в динаміці за 2008-2014 рр.

Таблиця 1 Співвідношення мінімальної заробітної плати (МЗП) та прожиткового

мінімуму (ПМ) в динаміці за 2008-2014 рр.

Рік, місяць	МЗП,грн	ПМ, грн	МЗП до ПМ, %
01.01.08	515,00	562,00	86,99
01.01.09	605,00	626,00	96,65
01.01.10	869,00	825,00	105,33
01.01.11	941,00	894,00	105,25
01.01.12	1073,00	1017,00	105,50
01.01.13	1147,00	1108,00	103,52
01.01.14	1218,00	1176,00	103,57

З 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати працівників в Україні складає 1218 грн. на місяць. У січні 2010 року мінімальна заробітна плата в перше стала більшою за прожитковий мінімум на 5,33%. За останні сім років розмір мінімальної заробітної

147

Облік, аналіз і аудит: виклики інституціональної економіки

плати збільшився майже в два с половиною рази – з 515 грн. (розмір мінімальної заробітної плати в Україні станом на 1 січня 2008 р.).

Зростання заробітної плати повинно ґрунтуватися на зростанні граничної продуктивності праці, яке виникає внаслідок конкуренції між компаніями, сприятливого бізнес середовища та стабільної економічної політики уряду. Лише така стратегія допоможе підняти рівень доходів більшості українських громадян понад рівень прожиткового мінімуму.

Відповідно до поточної ситуації з існуючою мінімальною заробітною платою, доцільно було б зробити наступне:

1.Не запроваджувати адміністративне підвищення мінімальної заробітної плати як це було проголошено.

2.Не прив‘язувати мінімальну заробітну плату до довільно визначеного та такого, що не відповідає реальності, критерію бідності

-прожиткового мінімуму. Це допоможе уникнути дуже заполітизованого та неузгодженого щорічного процесу адміністративного встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати.

3.Потрібно платити заробітну плату відповідно до продуктивності. Для обчислення мінімальної заробітної плати потрібно поки що використовувати єдиний існуючий та доступний агрегований показник, що апроксимує продуктивність, а саме середню заробітну плату, яка обчислюється Держкомстатом. Прив‘язування рівня мінімальної заробітної плати до середньої заробітної плати на рівні певного відсоткового виразу допоможе мінімізувати потенційні негативні наслідки підвищення мінімальної заробітної плати, в цей же час забезпечуючи те, що низькооплачувані працівники беруть участь у зростаючому добробуті країни, який відбувається внаслідок зростання економіки.

4.Для уникнення безпідставних змін на ринку праці рекомендується встановити мінімальну заробітну плату на рівні близько 40-45% середньої заробітної плати за певний період в минулому.

5.Для зниження бар‘єрів входу на ринок праці для некваліфікованих працівників та молоді уряд повинен дозволити тимчасові платежі їм на рівні, нижчому за мінімальну заробітну плату.

Однак в середньостроковому періоді не є доцільним дозволяти мінімальній заробітній платі зростати відповідно до продуктивності. Оскільки гранична продуктивність різних груп працівників змінюється

148

Міжнародна науково-практична конференція (м. Луцьк, 10 жовтня 2014 р.)

по-різному, рівні заробітної плати також повинні бути різними. Інакше ринок праці не буде в стані рівноваги. Незмінна структура заробітної плати призведе до зростання структурного безробіття. Отже, уряд повинен буде розглянути питання щодо доцільності існування мінімальної заробітної плати для вирівнювання ринкових позицій низькокваліфікованих працівників та вирішити, чи буде більш прийнятним вільне встановлення заробітної плати.

УДК 657 Мілевська О.М., ст. викладач, Щурова О.С.

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ МАЛОЦІННИХ ТА ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ

В умовах економічної кризи, підприємству, щоб бути рентабельним та конкурентоздатним, необхідно більш ретельно та сумлінно планувати кошторис витрат на поточний період, тому на підприємстві повинен розроблятись чіткий план з використання інструментів, спеціального одягу та інвентарю, які безпосередньо використовуються у виробничому процесі. Отже, дуже важливим та актуальним є питання ефективної організації на підприємствах обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), яка б допомогла вірно оцінювати їх вартість, здійснювати внутрішній контроль за їх надходженням, експлуатацією та вибуттям.

Питання теоретичної розробки проблем організації та ведення бухгалтерського обліку МШП досліджували у своїх працях такі вітчизняні вчені, як Білуха Н.Т., Бутинець Ф.Ф., Кулаковська Л.П., Савченко В.Я. та інші. Разом з тим, деякі методологічні аспекти щодо сутності МШП потребують проведення подальших досліджень.

Так, важливими проблемами обліку МШП на підприємствах є :

відсутність єдиної універсальної методології обліку МШП в нормативно-законодавчій базі;

правильна організація аналітичного обліку МШП.

Мета даної роботи полягає в виявленні проблем організації та ведення обліку МШП на підприємствах, а також пошук шляхів їх

149

Облік, аналіз і аудит: виклики інституціональної економіки

вирішення.

Згідно з П(С)БО-9 «Запаси» визначення МШП звучить так: «До складу запасів відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Під операційним циклом розуміється проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з таких запасів продукції чи товарів і послуг» .

Малоцінні та швидкозношувані предмети суттєво відрізняються від інших видів запасів (сировини, матеріалів, палива), обсяги або кількість яких поступово зменшується в результаті їх використання. МШП, в свою чергу, зберігають натурально-речову форму до кінця строку корисного використання та багато разів беруть участь у виробництві, тобто поводять себе як основні засоби.

У Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2 (із останніми змінами та доповненнями від 30.12.2013р.) зазначаються наступні два критерії визнання МШП активом:

-підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського оперативного управління на придбані (отримані) запаси;

-підприємство здійснює управління та контроль за МШП. Однак, через наявність розбіжностей в нормативних документах,

оскільки ні в П(С)БО-9 «Запаси», ні в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку запасів, ні в інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку не наведено чітких ознак класифікації та оцінки МШП. Тому, підприємства мають право самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу МШП.

Отже, проблема розробки і прийняття Положення (стандарту), яким були б встановлені методологічні принципи формування в обліку інформації про МШП є актуальною і досі відкритою.

Також для усунення наведених проблем організації та ведення обліку МШП доцільно включити до синтетичного рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» наступні аналітичні рахунки:

221.1«Спеціальний одяг, взуття і запобіжні пристосування»;

221.2«Господарський інвентар»;

221.3«Спеціальні інструменти і спеціальні пристосування»;

150