- •Методичні рекомендації для проходження навчальної практики
- •1. Вивчення нормативних актів земельного законодавства про порядок ведення державної статистичної звітності по кількісному обліку земель.
- •2. Вивчення основних груп власників землі та землекористувачів, класифікації земель по угіддях
- •3. Характеристика програмного комплексу „Земля”
- •4.2. Зміст головної панелі „Земля” vers 2.7.1. (6.01.02)”;
- •4.3. Властивості вікна «Основні групи землекористувачів та власників землі».
- •4.4. Порядок роботи на головній панелі:
- •4.5 Використання кнопки «Вводити нову»
- •4.6. Використання команди „Всі землекористувачі”
- •4.7 Форма для ведення даних
- •4.8 Введення даних
- •4.9 Збереження даних:
- •4.10 Формування та експорт звітів на магнітний носій:
- •4.11 Формування та експорт звітів на паперовий носій:
- •4.12 Імпорт звітів
- •4.13 Підготовка програми до роботи в поточному році
- •5. Розрахунок кошторису вирахування площ, виготовлення матеріалів для графічного обліку земель
- •5.1 Вирахування загальної площі земельних ділянок
- •5.2 Вирахування площ контурів земельних угідь і складання експлікації
- •Список використаних джерел
- •Для нотаток
1. Вивчення нормативних актів земельного законодавства про порядок ведення державної статистичної звітності по кількісному обліку земель.
Інструкція по обліку державного земельного кадастру – державної статистичної звітності по кількісному обліку земель (форми №6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) [3] розроблена відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 №15 „Про порядок ведення державного земельного кадастру” в частині ведення кількісного обліку земель. В основу класифікації земель покладені Стандартна класифікація землекористування ЄЕК, розроблена статистичною комісією та Європейською економічною комісією ООН та Класифікація видів економічної діяльності ДК 009-96 [6].
У звітах показуються площі земель по угіддях, що знаходяться у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних, фізичних осіб, за винятком площ тих земель, які надані в оренду іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що знаходяться у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб.
Ці звіти містять дані про площі земель і розподіл їх по власниках землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності в межах територій адміністративних формувань, у тому числі окремо в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель по формах власності.
Форма 2-зем розрахована виключно для інформації, згрупованої за ознаками земель, які перебувають у власності і користуванні.
Форма 6-зем розроблена для інформації про наявність земель, їх розподіл за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.
Форма 6а-зем характеризує наявність зрошуваних земель та їх розподіл за власниками землі, землекористувачами та угіддями.
Форма 6б-зем містить відомості про наявність осушених земель та їх розподіл за власниками землі, землекористувачами і угіддями.
2. Вивчення основних груп власників землі та землекористувачів, класифікації земель по угіддях
Найбільш місткою документацією з обліку земель є звіт, складений за формою 6-зем. зовнішньо звіт має вигляд таблиці, побудованої з 102-106 горизонтальних рядків, 81 вертикальної графи.
Подана у звіті інформація за рядками відбиває стан існуючої або фактичної зайнятості земель, за графами – стан їх використання. За ознаками зайнятості визначено 11 основних груп землевласників і землекористувачів, а також землі державної власності, не надані у власність або користування.
В межах кожної із цих груп форма 6-зем визначає конкретних власників і користувачів, перелік яких наводиться нижче:
І Група сільськогосподарських підприємств включає (шифр рядка 01):
1.1 недержавні сільськогосподарські підприємства (шифр рядка 02);
1.2 державні сільськогосподарські підприємства (шифр рядка 09);
1.3 міжгосподарські підприємства (шифр рядка 16).
ІІ За групою громадян, яким надані землі у власність і користування, враховуються (шифр рядка 17):
2.1 селянські (фермерські) господарства (шифр рядка 18);
2.2. ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі на земельних частках (паях) (шифр рядка 19);
2.3 особисті підсобні господарства (шифр рядка 21);
2.4 ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибні ділянки) (шифр рядка 22);
2.5 ділянки для садівництва (шифр рядка 23);
2.6 ділянки для дачного будівництва (шифр рядка 27);
2.7 ділянки для гаражного будівництва (шифр рядка 31);
2.8 ділянки для городництва (шифр рядка 35);
2.9 ділянки для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності (шифр рядка 39);
2.10 ділянки для сінокосіння та випасання худоби (шифр рядка 40).
ІІІ Група „Заклади, установи, організації” (шифр рядка 41).
ІУ Група „Промислові та інші підприємства” (шифр рядка 59).
У Група „Підприємства і організації транспорту і зв’язку” (рядок 66).
УІ Група „Частини, підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони” (шифр рядка 75).
УІІ Група „Організації, підприємства і установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення” (шифр рядка 83).
УІІІ Група лісогосподарських підприємств, організацій, установ (шифр рядка 88).
ІХ Група водогосподарських підприємств (шифр рядка 90).
Х Група спільні підприємства, міжнародні об’єднання і організації з участю українських, іноземних юридичних та фізичних осіб” (шифр рядка 91).
ХІ Група враховує підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам (шифр рядка 92).
В Україні впроваджена класифікація земельних угідь, яка спирається на Європейські стандарти землекористувань. Згідно з цією класифікацією розроблена структура вітчизняних земельних угідь, до якої увійшли сім об’єднаних груп угідь:
1 – сільськогосподарські землі;
2 – ліси та інші лісовкриті площі;
3 – забудовані землі;
4 – відкриті заболочені землі;
5 – сухі землі з особливим рослинним покривом;
6 – відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом;
7 – води.
Слід зазначити, що це вже другий варіант структури вітчизняних угідь, який був офіційно введений в дію Держкомземом наприкінці 1998 року [1].