Лабораторна робота 1

БУДОВА КВІТКОВИХ І ДЕКОРАТИВНО – ЛИСТЯНИХ РОСЛИН

Мета заняття: вивчити будову основних органів рослини: кореня, стебла, листя, квіток, плодів.

Слід пам’ятати, що серед органів рослин розрізняють вегетативні – корінь, стебло, листок і репродуктивні (генеративні) – квітка і плід.

Корінь закріплює рослину в ґрунті, поглинає воду з розчинними в ній мінеральними речовинами і передає її надземним органам, для деяких рослин служить сховищем запасних поживних речовин, а також вегетативним органом розмноження.

Коли первинний корінь росте, розростається і стає головним, а від нього відходять бічні корені, таку кореневу систему називають стрижневою (рис 1а). А коли головний корінь уповільнює ріст і від його основи одночасно розвивається ряд придаткових однакових за довжиною і силою коренів, таку кореневу систему називають мичкуватою (рис 1б).

Стебло – вегетативний орган, через який надходить з кореня в листки вода з мінеральними речовинами (висхідний потік), а з листя до квіток, плодів і кореня – продукти фотосинтезу (низхідний потік).

Види стебла за способом за способом росту (рис 2).

а – прямо стійке, (левкой літній); б – висхідне, або яке піднімається (диверекія подільська); в – лежаче (цемболярія); г – повзуче (жовтець повзучий); д – виткі, які в’ються вправо (арістолохія крупнолиста), які в’ються вліво (клематис); ж – яке утворює квіткову стрілку із суцвіття (фуксія, дзвіночок середній).

Найбільш поширені типи видозмін пагонів, які покликані зберігати поживні речовини і воду для подальшого розмноження:

кореневище: (рис 3а) – пі зимній пагін, який нагадує стрижневий корінь через добре розвинені придаткові корені, відрізняється відсутністю кореневого чохлика (купина, рудбекія, живокіст);

бульба (рис 3б) – видозмінені роздуті м’ясисті пагони, які мають сплячі бруньки, котрі служать для розмноження (аконіт);

цибулина (рис 3в) – підземний пагін, що складається з дуже вкороченого широкого стебла (денця) і прикріплених до нього м’ясистих лусочок, де накопичуються поживні речовини (тюльпан, гіацинт, лілія);

бульбоцибулина (рис 3г) – займає проміжне місце між бульбою і цибулиною, має більше ніж у цибулини денце із сухішими лусочками (гладіолус).

До метаморфозу пагонів також відносяться колючки. У деяких рослин це видозмінені пагони (глід), в інших – нарости на листках (кактус, барбарис). Різними є також морфологічне погодження вусиків. У дикого винограду це видозмінений пагін, а в пахучого горошку – видозмінені листки. Сукуленти мають кладодії – це плескаті листоподібні пагони, що можуть рости і розгалужуватись довгі роки. Філокладодії – плескаті листоподібні пагони – має аспарагус, але їхній ріст обмежений.

Листок орган рослини, функції якого полягають у фотосинтезці, транспірації газообміні, він може служити і вегетативним органом розмноження. Існують прості і складні листки. Прості мають одну листкову пластину, залежно від форми та розчленування їх поділяють на цільні (рис 4) та розчленовані (рис 5). Складні листки відрізняються від простих наявністю від трьох до декілька десятків листочків, розміщених на розгалуженому черешку (рис 6).

Квітка – сильно вкорочений пагін з видозміненими листками який утворює плід і насіння, пристосовані до подальшого насіннєвого відтворення. Залежно від будови генеративних органів квітки поділяються на двостатеві (мають маточку і тичинки) і одностатеві (мають або тичинки, або маточку). Якщо одностатеві квітки (чоловічі і жіночі) розміщені на одному стеблі рослини називаються однодомними. Якщо чоловічі квіти розміщені на одній рослини, а жіночі на іншій, то такі рослини дводомні.

Види оцвітини. За формою віночки бувають правильними, коли через них можна провести кілька осей симетрії, і неправильними, якщо можна провести лише одну (рис 7). Види правильних віночків (рис 8). Види неправильних віночків (рис. 9).

Суцвіття. Квітки на рослині, розміщені поодинці, зустрічаються рідко, у більшості випадків вони зібрані за формою та кількістю групи, які називають суцвіттями. Схеми суцвіть (рис 10).

Плід і насіння формуються внаслідок запліднення. Зав’язь видозмінюється у плід, а з насіннєвої пазухи утворюється насіння. У формуванні плоду крім зав’язі у деяких рослин беруть участь і інші частини квітки: чашолистики, пелюстки, квітколоже. Плід захищає насіння від ушкоджень. За будовою розрізняють такі основні типи плодів (рис. 11).

Завдання. Студенти повинні вивчити вегетативні та репродуктивні органи рослин, роздивитись і замалювати види стебел, типи видозмін пагонів, форми листків, види віночків. Також уяснити правила графічного зображення і принципи класифікації суцвіть та ознайомитись із типами плодів.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 2

АСОРТИМЕНТ ДЕРЕВНИХ ПОРІД, КУЩІВ, ЛІАН ТА КВІТКОВИХ І ДЕКОРАТИВНО-ЛИСТЯНИХ РОСЛИН

Мета завдання: вивчити декоративні і деревні породи, кущі, ліани та квіткові і декоративно-листяні рослини відкритого і закритого ґрунту.

1. Дерева є основним матеріалом в будівництві садів і парків, створення широкої мережі зелених насаджень; травянисті рослини – квіти і газонні трави – служать необхідним доповненням до дерев і кущів. Декоративні дерева і кущі поділяють на хвойні, вічнозелені листяні, які скидають зелене вбрання і ліани.

Хвойні дерева і кущі – відділ голонасінних рослин – насіння без плоду, деревина немає судин, листя у багатьох представлене хвоєю у деяких лускате. Розмножуються за допомогою насіння. Найбільш розповсюджені і перспективні для озеленення види:

• тисові (тис ягідний і далекосхідний)

• соснові (ялина, сосна, модрина).

• кипарисові (туя, кипарис, ялівець).

Хвойні дерева і кущі добре виділяються в одиноких і групових насадженнях. Багато їх видів мають правильну симетричну форму крони (рис 12).

Листяні дерева і кущі – ці декоративні рослини входять у відділ покритонасінних. Їх роль в садово-парковому будівництві найрізноманітніша. Разом з хвойними вони надають характерний вигляд пейзажам, складають контрасти високої художньої цінності. Зміна забарвлення листя залежно від сезону вносить різноманітність в навколишній ландшафт. Зимою у багатьох дерев і кущів видно забарвлення або фактуру кори, розгалуження, форму шипів і інші яскраві деталі.

Деревні листяні породи з опадаючим листям розрізняють за декоративними якостями: красивоквітуючі, з декоративною мозаїкоюі забарвлення листя; з яскравим забарвлення листя і плодів в осінній період , з оригінальною формою крони (рис 13).

Вдалий підбір дерев і кущів, які квітують в різний час, підсилює ефект квітування( сад безперервного цвітіння). Незамінимі в декоруванні різних архітектурних та паркових елементів і ліани. Ця група рослин потребує опори для стійкого вертикального росту.

Родина актині дійових – актинідія гостра,

Родина барбарисових – барбарис, магонія падуболиста.

Родина букових мах сім родів і шістсот видів – бук лісовий, плакучий, східний, дуб чекрешчатий пірамідальний і плакучий дуб північний.

Родина березових включає в себе два роди і п’ятсот видів – береза пухнаста, повисла, вишнева, Шмідта чорна бородавчаста; вільха чорна, сіра, зелена.

Родина бересклетових – бересклет, деревозгубець.

Родина бобових – біла акація плакуча кулеподібна, брібнолиста, жовта акація, софора японська.

Родина виноградних – виноград амурський, дівочий виноград, виноградівник.

Родина жимолостевих – жимолость, сніжноягідник, калина, вейгела.

Родина вербових – верба, тополя.

Родина домикаменевих – гортензія, чибушник, дейція.

Родина кизилових – дерен білий, криваво-червоний, звичайний.

Родина кленових має більш ніж 15 садових форм.

Родина кінсько каштанових – кінський каштан звичайний, мясочервоний, восьми тичинковий, дрібноквітковий.

Родина ліщинових – граб звичайний, ліщина звичайна, ліщина дерево видна, або ведмежий горіх.

Родина липових – липа дрібнолиста, крупно листа, повстяна, кавказька, європейська амурська.

Родина маслинових – лох вузьколистий і сріблястий, обліпиха кружинова.

Родина жовтицевих – ломиніс фіолетовий, жакмана.

Родина магнолієвих – магнолія.

Родина маслиновух – ясен, бузок, форзиція, бирочина.

Родина горіхових – горіх грецький, маньчжурський, сірий, чорний.

Родина піскових – пісн дерево видний.

Родина романних належать усі плоді культури, кісточкові, ягідні, декоративні дерева і кущі – горобина, черемха, слива вишнеплідна, яблуня, спірея, глід, кизильник, хеномелес, троянди.

Родина самшитових – самшит вічнозелений.

Родина шовковицевих – шовковиця інжир, маклюра.

Родина бобових – гледичія звичайна.

2. Квітникарство відкритого ґрунту

Всі квіткові і декоративно-листяні рослини відкритого ґрунту за довжиною вегетативного періоду поділяються на три основні групи.

Однорічники.

Дворічники.

Багаторічники

За використанням рослини однолітки поділяються на – красиві квітучі (Алісу, антиріум, айстра, чорнобривці, бегонії, левкої, маки, резеда, сальвія, цинія); виткі – іпомея пурпурова, настурція ; сухоцвіти – акроклінум, безсмертник, геліхризум, гіпсофіла, ксератемум ; килимові – альтератера, ірезіне, колеус (кропивка), седум, еверехія; декоративно-листяні – рицина, цинерарія, кохія.

Дволітники – фіалка триколірна, гвоздика, дзвоники, стокротки.

Багатолітники поділяють на дві групи:

Зимуючі у відкритому ґрунті – аквілегія, айстра,півонія, флокс.

Не зимуючі у відкритому ґрунті – жоржина, гладіолус, канна.

Цибулинні багаторічники – гіацинт, лілія, тюльпан.

Бульбоцибулинні багаторічники – шафран.

2. Квітникарство закритого ґрунту

Рослини закритого ґрунту в основному тропічні і субтропічні. Їх вирощують у спеціалізованих культиваційних спорудах, оснащені автоматами для регулювання мікроклімату, системами поливу, дощування, зволоження повітря, виготовлення і подачі різноманітних хімічних препаратів, освітлення, вентиляції і каналізації.

Усі рослини закритого ґрунту поділяються на три групи.

1. квіткові культури на зріз – гвоздика ремонтантна, кали, хризантеми.

2. ви гоночні рослини – травянисто-цибулинні (тюльпани, нарцис, гіацинт), бульбоцибулинні (гладіолус, фрезія), кореневидні (астильбе, конвалія, півонія), красиво квітучі чагарники (бузок, троянда, айва японська).

3. горщечково-квітково-декоративні рослини, які умовно поділяють на квітучі – антуреум, амариліс, кальцеолярія, сенполярія, цикламен, цинерарія, фуксія, бегонія, калачики, герань, синенгія; декоративно-листяні – бегонія, монстера, папороть, сансев’єра ціперус, аспілистра; виткі та ампельні рослини – плющ, аспарагусв, дзвіночки рівнолисті, традесканції; дерева і кущі – азалін, цитруси, пальми; сукуленти – агава, алоє, кактуси, мамілярія, опунція, зигокактус, епіфілюм, ехінокактус.

ЗАВДАННЯ. Потрібно вивчити і знати класифікацію деревних, кущових порід, ліан, зарисувати форми їх крони.

Крім того добре вивчити квіткові і декоративні рослини відкритого і закритого ґрунту. Для кращого засвоєння вивченого матеріалу в процесі роботи заповнити таблиці 1-5

Таблиця 1

Кущі і дерева

Хвойні дерева	Листяні дерева	Кущі	Ліани

Таблиця 2

Однорічні рослини відкритого ґрунту, літники

Красиво квітучі	Виткі	Сухоцвіти	Килимові	Декоративно-листяні	Горщечкові

Таблиця 3

Дворічні і багаторічні рослини відкритого ґрунту

Дворічні	Багаторічні
	Зимуючі у відкритому ґрунті		Не зимуючі у відкритому ґрунті
	Кореневищні, коренебульби	Цибулинні і бульбоцибулинні

Таблиця 4

Рослини закритого ґрунту, які культивуються на зріз

Цибулинні	Бульбоцибулинні	Кореневищні,	Декоративно листяні	Кущові

Таблиця 5

Рослини закритого ґрунту які вирощуються в горшках

Квітучі	Декоративно листяні	Виткі та ампельні	Дерева і кущі	Сукуленти

ЛАБОРАТОРНО РОБОТА 3

НАСІНЄВЕ РОЗМНОЖЕННЯ І ПІДГОТОВКА НАСІННЯ ДО ПОСІВУ.

Мета заняття: вивчити морфологічні особливості насіння, визначення посівних якостей насіння, передпосівний обробіток насіння, висівання насіння догляд за сіянцями.

Дерева і кущі квіткові листяні рослини розмножуються насінням і вегетативно.

При насіннєвому розмноженні рослини краще пристосовуються до різних умов зростання. Насіння збирають із здорових , добре розвинутих дерев, кущів та квіткових рослин, що забезпечує виробництво високоякісного посівного матеріалу краще використовувати насіння місцевого походження, отриманих із насаджень маточних ділянок. Насіння збирають у період його повного дозрівання, крім липи дрібнолистої, ясена звичайного, глоду сибірського, шипшини (їх насіння важко проростає і дає вищу схожість при посіві насіння у недозрілому стані). Зібраний матеріал сушать і очищають від домішок, насіння соковитих плодів звільняють від м’якуша відразу після збирання не допускаючи самозігріву після збирання. Насіння в стручках і коробочках обмолочують. Ці роботи проводять в ручну ( при невеликих партіях), або за допомогою спеціальних машин. Зберігають насіння в мішках, ящиках, герметично закритому скляному посуді в спеціальному приміщені з відносною вологістю повітря 50-60% при температурі 0-5ºС.

Для посіву використовують насіння високої якості, яка визначається сортовою чистотою і посівними якостями.

Сортова чистота характеризує істину приналежність насіння до певного сорту і дає повне уявлення про ступінь його чистосортності. Сорт повинен мати задану декоративну і господарську цінність, бути високопродуктивними в умовах його розвитку, тому вимагає постійного контролю. Цей контроль може здійснюватись державними організаціями (насіннєві інспекції) та всередині господарства.

Лабораторний сортовий контролю ґрунтується на біологічних і морфологічних особливостях насіння та сходів (форма, колір).

Основний метод за сортовою якістю насіння – польова апробація , яку здійснюють в період масового цвітіння. До внутрішньогосподарського сортового контролю належать сортові прочистки.

Вибракування рослин проводять в ранньому віці і регулярно проводять протягом усього вегетаційного періоду. Викидають усі слаборозвинуті і хворі рослини, а з початком цвітіння – і всі домішки.

Відповідно до показників сортової чистоти, для більшості елітних рослин допускаються не більше 2-5 % нетипових для сорту насінин, а для насіння І категорії цей показник дорівнює 5-10, для ІІ категорії – 10-25%.

Чистота насіння - це відношення маси повноцінних на вигляд насінин до їх загальної маси виражене у відсотках.

Життєздатність або схожість насіння – це відношення числа насінин, які проросли до загальної кількості зовнішньо повноцінних насінин у пробі, виражене у відсотках. Встановлені стандартні норми якості насіння. Насіння що не відповідає цим вимогам, бракується (додаток 1). Для визначення схожості насіння у лабораторних умовах беруть проби по 100 шт. чистого насіння, яке пройшло передпосівний обробіток. Насіння висівають у спеціально підготовлений пісок, або розкладають в чашки Петрі, накривають склом. Після проростання насіння кожної проби підраховують, заносять у таблицю і вираховують схожість.

Господарська придатність насіння – це наявність чистих і одночасно схожих насінин основної культури в досліджуваних зразках ( у відсотках). Господарську придатність вираховують за формулою:

де: Х – придатність

А – схожість

Б - чистота

Знаючи господарську придатність можна розрахувати норму висіву насіння для певної площі.

Приклад І. розрахувати норму висіву насіння рослин літників на 1000 м2 при двострічковій (0,15х0,4х0,7м) і одно стрічковій (0,15х0,7м) схеми посіву.

При посіві насіння за схемою 0,5х0,15м площа живлення буде 0,045м2, відповідно на 1000м2 площі можна висадити 13000 рослин. Якщо умовно прийняти, що в 1 г містяться 500 насінин, то на 1000 м2 при 100 відсотковій придатності потрібно 13000 / 500 = 26 г насіння. Якщо умовно прийняти, що для першого класу господарська придатність буде дорівнювати 82%, то для висіву потрібно взяти 26/82,100=31,4 г насіння.

Оскільки польова схожість нижче лабораторної, то норму висіву збільшують на 20-25 %. Таким чином, для висіву необхідно 40 г насіння.

Приклад 2. Визначити кількість насіння , яку необхідно для отримання 1000 шт. розсади.

Кількість насіння, необхідного для отримання 1000 шт. розсади літників, визначають за формулою:

де Н – норма висіву при 100% схожості і чистоті, г

Р – кількість розсади, шт.

К – кількість насіння в 1

Наприклад, 1 г міститься 600 насінин, а господарська придатність становить 76 %. Значить для отримання 1000 шт. розсади необхідно 1000/600 = 1,7 г насіння. Уточнюють норму висіву, отримують:

Потім враховуючи відходи при пікіровці, норму висіву збільшують на 25%. Тобто для отримання 1000 шт. розсади необхідно 2,6 г насіння.