24. Гігієнічні норми, що регулюють охорону праці молоді.

Гігієна праці - розділ профілактичної медицини, що вивчає вплив на організм людини трудового процесу і чинників виробничого середовища з цілю профілактики професійних захворювань і збереження здоров'я працюючих. Вивчає і оцінює:

· хімічні, фізичні і біологічні виробничі шкідливості

· особливості виробничих процесів і устаткування

· характер і організацію праці

· організацію робочого місця

· санітарно-технічне устаткування і засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)

· побутове забезпечення працюючих на виробництві

· психологічний клімат в трудовому колективі.

Розробляє: · гігієнічні нормативи умов праці

· санітарні правила пристрою і змісту промислових підприємств

· рекомендації по раціональній організації трудових процесів і робочих місць

Небезпечні чинники виробництва - здатні викликати гостре порушення здоров'я, або загибель організму.

Шкідливі чинники виробництва - що роблять негативний вплив на працездатність, професійні захворювання і інші несприятливі наслідки.

Виробничі шкідливості: хімічні- токсичні речовини, що знаходяться в різному агрегатному стані, здатні викликати які-небудь види загальної, місцевої або віддаленої несприятливої дії

фізичні- шум, вібрація і інші види коливальних дій, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, мікроклімат виробничих приміщень

Несприятливі чинники:

• фізичні перевантаження - підйом і перенесення вантажів, незручне положення тіла, тривалий тиск на поверхню тіла

• фізіологічно недостатня рухова активність (гіпокінезія)

• нервово-психічні перевантаження - розумове перенапруження, емоційні перевантаження, перенапруження аналізаторів

Допустимі мікрокліматичні умови - при систематичній дії не викликають погіршення стану здоров'я.

Оптимальна відносна вогкість повітря - 40-60%, допустима - 75%.

Коливання оптимальної температури по вертикалі і горизонталі - не більше 20оС, допустимої температури - не більше 30оС.

Профілактика переохолодження - спецодяг, теплоізоляція, опалювання, теплопроводящие екрани - порожнисті конструкції, в яких циркулює вода або повітряна суміш, устаткування приміщень для обігріву (при роботі в холодильниках).

25. Критерії загального фізичного та статевого розвитку підлітків. Оцінка індивідуального фізичного та статевого розвитку.

Середній шкільний (підлітковий) період (приблизно з 11-12 років у дівчаток із 13-14 у хлопчиків) характеризується стрибком у зрості (7-8 см за рік), збільшенням маси тіла, глибокого перебудовою організму, підвищенням його функціональних резервів, що пов'язано з початком внутрішньосекреторної функції статевих залоз. Процес росту забезпечує гормональна регуляція, зокрема гормон росту, який виробляє передня частка гіпофіза.. Припинення його секреції збігається зі статевим дозріванням.

У зв'язку з підвищенням ролі другої сигнальної системи зростають у цей час неврівноваженість та емоційність. Триває процес окостеніння скелету, причому відбувається воно нерівномірно в різних його частинах. Хребет, як і раніше, рухомий «піддатливий. Сила м'язів збільшується меншою мірою, ніж маса тіла, що за несприятливих умов може спричинити порушення постави чи деформацію хребта. Водночас надмірні м'язові навантаження здатні пририскорити процес окостеніння й уповільнити ріст трубчастих кісток у довжину. При дії дуже сильних або одноманітних подразників у підлісків розвивається гальмування, тому потрібно урізноманітнювати фізичні навантаження.

Статеве дозрівання впливає на стан вегетативних функцій (зміни ритму серцевої Діяльності та дихання, рівня артеріального тиску та ін.). Фізіологічна особливість серцево-судинної системи підлітка полягає в тому, що ріст серця випереджає збільшення діаметра судин. Це може спричинити тимчасовий розлад кровообігу, внаслідок чого спостерігаються запаморочення, тимчасові підвищення кров'яного тиску, порушення роботи серця. Такі зміни діяльності серцево-судинної системи в підлітковий період потрібно враховувати в режимі праці та відпочинку.

За нормального фізичного розвитку в підлітків збільшуються функціональні резерви киснево-транспортної системи (зростають ударний об'єм серця і хвилинний об'єм крові, киснева ємність крові, хвилинний об’єм дихання та ін.). Зростає економізація функцій у спокої (зменшення частоти серцевих скорочень і дихальних рухів тощо).

Дедалі відчутнішою стає різниця між функціональними і фізичними можливостями дівчаток і хлопчиків. У дівчаток цього віку маса тіла більша, ніж у хлопчиків. Фізична активність підлітків реалізується насамперед в організованих формах — на уроках фізкультури, під час активного відпочинку в школі та за її межами. Для тих, хто не охоплений організованими формами масової фізичної культури, щоденна фіззарядка і щотижневі двотриразові самостійні тренування є обов'язковими. Тривалість одного заняття 70МЮ хв. Щоб оцінити процес фізичного розвитку доцільно орієнтуватися на контрольні показники фізичної підготовленості, затверджені Міністерством освіти і науки України.

Старший шкільний (юнацький) період збігається з періодом статевого дозрівання, яке супроводжується змінами діяльності залоз внутрішньої секреції. У цей час (16— 17 років) практично завершується ріст загальних розмірів тіла в довжину і відзначається значна перевага, процесів росту в поперечних розмірах. Підвищується міцність скелета, в тому числі хребта і грудної клітки. Помітнішими стають статеві відмінності в розмірах, пропорціях тіла, м'язовій масі, функціональних резервах і фізичній-працездатності юнаків і дівчат. Завершується розвиток центральної нервової системи, хоча процес збудження дещо переважає над процесом гальмування.

Для підтримання достатнього рівня фізичного розвитку в цьому віці тренуватися слід не менш як 2-3 рази На тиждень по 1,5-2 год. Щоденна ранкова фізична зарядка є обов'язковою. Як орієнтир оптимального розвитку наведено контрольні нормативи.

У цьому віці ви системи організму в основному досягають своєї зрілості. Практично завершується статеве дозрівання: у юнаків і дівчат формуються вторинні статеві ознаки, внаслідок чого фігура юнака набуває чоловічої статури, а дівчини — жіночої. Строки настання статевого дозрівання та його інтенсивність залежать від багатьох факторів: спадкових особливостей, побутових та соціально-економічних умов, стану здоров'я, характеру харчування, клімату тощо.

Однією з особливостей росту, загального фізичного і статевого розвитку су-часних дітей є акселерація. Вона впливає не тільки на збільшення зросту і маси тіла, а й прискорює період фізичного і статевого дозрівання в середньому на 2-3 роки.

Як відомо, індивідуальний фізичний розвиток людини (зріст, маса тіла, об'єм грудної клітки, розміри таза) залежить від статі, спадковості, здорового способу життя, кліматичних умов, якості харчування тощо.

Визначення (оцінку) тотальних ознак фізичного розвитку ще донедавна проводили індексним способом (індекс Брока): від» довжини тіла (в см) віднімали число сто і отримували нормальну (відповідно до зросту) масу тіла. Наприклад, при зрості 170 см людина повинна була мати вагу 70 кг: 170 - 100 = 70. Проте цей метод дуже неточний.

Тому останнім часом оцінювання індивідуального фізичного розвитку проводять за модифікованими шкалами регресії маси тіла відносно довжини тіла.

Рівень статевого дозрівання визначають за оцінкою статевої формули за віково-статевими нормативами, а функціональні можливості — за допомогою динамометрії і спірометрії (визначення життєвої ємності легень).

Для індивідуальної оцінки фізичного розвитку використовуються регіональні таблиці згідно з методичними рекомендаціями, затвердженими МОЗ УРСР 10.07.1989 p., розроблені на основі шкал регресії маси тіла відносно довжини тіла з діапазоном «норми» від М - 1δ до М + 2δ, де M – середньоарифметична величина антропометричних показників: довжини, маси і обхвату грудної клітки; δ (сигма) — середньоквадратичне відхилення цих показників. У кожній віково-статевій групі для конкретних варіантів довжини тіла (зросту) встановлено діапазон нормальних коливань маси тіла й обхвату грудної клітки.

Для оцінки фізичного розвитку застосовується оціночна шкала.