2.7.2 Дослідження існуючого стану

Наводяться відомі відомості з вирішуваного завдання. Ці відомості автор може брати з будь-якого доступного йому джерела, наприклад:

• із підручників та іншої навчальної та методичної літератури;

• із книг, журналів, газет, виставкових та рекламних матеріалів, передач по радіо та телебаченню;

• із думок експертів, тобто людей, що мають досвід та знання з тематики, що розглядається. Це можуть бути і люди із зовнішніх організацій, і викладачі університету, і товариші автора по спільному навчанню і т.ін.;

• із особистого досвіду власне автора роботи.

Аналіз існуючого стану не зводиться до його простого викладення. У ньому повинні приводитися критичні висновки про те, чим ця чи інша відомість є корисною для виконуваного завдання.

Якщо необхідно, подібний аналіз здійснюється для кожного підзавдання окремо, при цьому він групується в пункти та підпункти.

2.7.3 Дослідження шляхів та методів виконання завдання

На основі висновків із аналізу стану і власного розуміння завдання автором перелічуються декілька варіантів (напрямків) роботи із виконання поставленого завдання.

Проводиться критичне співставлення варіантів – указується, чим поганий и чим хороший кожний із них.

У кінці фіксується вибір варіанту, на якому зупинився автор.

Якщо робота представляє собою виконання декількох самостійних завдань, то аналіз і вибір варіантів здійснюється для кожного з них окремо.

2.7.4 Опис творчого процесу виконання завдання

Даний опис може складати і один розділ, і декілька, при необхідності вони можуть ділитися на підрозділи.

У цьому описі приводиться методика і послідовність дій автора при вирішенні проблеми. Приводиться неформальний опис алгоритмів, що реалізуються та інших технічних рішень.

Описується процес та підсумки остаточно сформованої у автора декомпозиції завдання за одним – двома її рівнями (умовно рівень 0 – власне завдання, рівень 1 – його підзавдання, рівень 2 – підзавдання під завдання і так далі). Слід указати, які протиріччя та труднощі прийшлося попутно подолати при виконанні і яким чином.

У кінці опису процесу виконання завдання робиться посилання на додатки (як правило, це проекти), в яких фіксується досягнутий результат.

2.8 Висновки

Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи на новій сторінці.

У висновках приводять оцінку одержаних результатів (негативні результати у тому числі) роботи або її окремого етапу з урахуванням світових тенденцій виконання поставленого завдання; описуються передбачувані галузі використання роботи; оцінюється господарська, наукова та соціальна значимість роботи.

Текст висновків може бути розділений на пункти.

Як правило висновки завершуються оцінкою повноти досягнутого результату, тобто приводяться відомості про те, чого автору вдалося досягнути, а чого не вдалося і чому. У висновках підкреслюються особливо цінні, за думкою автора, моменти розробки, приводяться міркування автора про те, що саме у даній роботі можна зробити краще при наявності більшого ліміту часу і як можна було би продовжити та удосконалити виконання даного завдання, якщо би це знадобилося.

2.9 Вимоги до переліку використаних джерел

Перелік використаних джерел, на які посилаються в основній частині роботи, повинен бути наведений у кінці тексту роботи, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту повинні бути посилання.

Бібліографічні описи в переліку використаних джерел приводять у порядку, в якому вони вперше згадуються в тексті та нумерують арабськими цифрами. Посилання в тексті представляє собою порядковий номер опису використаного джерела у переліку, який поміщують у квадратні дужки. Бібліографічні описи посилань у переліку приводять у відповідності до діючих стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис указують у тому вигляді, в якому він був у джерелі, або формулюють на основі аналізу джерела. Бібліографічний опис складають на мові тексту документа.