4. Позасмугові випромінювання рез
Згідно визначення, даному в Регламенті радіозв'язку, позасмуговими випромінюваннями називаються всі небажані радіовипромінювання на частоті або в смугах частот, які безпосередньо примикають до необхідної смуги радіочастот, і є результатом процесу модуляції, але не включають до себе побічних випромінювань. Уточнення щодо побічних випромінювань підкреслює різницю між позасмуговими та побічними випромінюваннями, яка полягає в наступному: якщо із випромінювання вирізати позасмугові випромінювання, то це призведе до погіршення якості інформації, що передається.
Позасмугові випромінювання обумовлені використанням сигналів із більшою шириною спектра, ніж це необхідно для виконання радіопередавачем своїх цільових функцій (наприклад, імпульсів із надзвичайно крутими фронтами), нелінїйністю, амплітудною та фазовою характеристиками тракту, застосуванням модулюючих сигналів із надмірною амплітудою та наступним її обмеженням, квантуванням сигналів тощо. В результаті в спектрі випромінюваних радіосигналів з'являються складові, що знаходяться за межами необхідної смуги частот Вн, і невиправдано розширюють смугу частот (рис. 2), створюючи при цьому завади РЕЗ, що працюють на сусідніх каналах. Позасмугові випромінювання присутні практично у РВП усіх типів і характеризуються тими ж параметрами, що і побічні.
На характер позасмугових випромінювань в основному впливають:
форма модулюючих сигналів;
нелінійність модуляційної характеристики;
пере модуляція;
обмеження амплітуди сигналу.
Форма модулюючого сигналу може бути довільною, та найширший спектр радіосигналу має імпульс прямокутної форми. Ширина радіочастотного спектра імпульсів інших форм вужча, наприклад, при переході на імпульси косинусоїдальної форми вона зменшується в 8 раз.
Нелінійність модуляційної характеристики призводить до появи гармонік складових модулюючої напруги та складових із частотами, що визначаються комбінаціями частот модулюючої напруги. Це веде до розширення спектра модульованого сигналу й збільшення позасмугових випромінювань. Тому для покращення ЕМС бажано використовувати якомога лінійнішу модуляційну характеристику. Проте забезпечення лінійності модуляційної характеристики веде до погіршення енергетичних показників генератора й зниження його коефіцієнта корисної дії, тому в багатьох випадках модуляційні характеристики передавачів мають значну нелінійність. Це, в першу чергу, відноситься до мобільних передавачів, які характеризуються жорсткими обмеженнями щодо їх маси та габаритів. Тому вимоги ЕМС у цьому випадку можуть бути виконані лише шляхом часткового погіршення енергетичних характеристик передавачів.