3. Модель системи внутрішнього фінансового контролю на підприємстві.

Перехід економіки України до ринкових умов господарювання призвів до радикальних змін в плануванні, обліку та контролі виробничо-господарської діяльності, трансформації системи управління підприємствами та організаціями. Разом з цим суттєвих змін зазнали цілі підприємництва, засоби їх досягнення, економічна основа суспільства.

З огляду на дане твердження, найкращим інструментом оптимізації діяльності вітчизняних підприємств відповідно до вимог ринкового господарства виступає запровадження ефективної системи внутрішнього контролю. У зв’язку з цим існує об’єктивна необхідність у формуванні основних засад внутрішнього контролю, його складових елементів та частин задля забезпечення стабільності функціонування українського сектору підприємництва та національної економіки в цілому.

На сучасному етапі внутрішній контроль розглядається як система заходів, визначених управлінським персоналом підприємства та здійснюваних на підприємстві з метою найбільш ефективного використання усіма працівниками своїх обов’язків по забезпеченню та здійсненню господарських операцій. Внутрішній контроль визначає закономірність цих операцій і їх економічну доцільність для того чи іншого підприємства.

Проблемам розвитку внутрішнього контролю на підприємствах України присвятили свої праці багато авторів, зокрема Гавришко І., Гриліцька А., Єгарміна В., Івануса Н., Сокін А., Футорангська Ю. та інші, проте результати їх досліджень потребують подальшого оновлення.

Таким чином, основною метою статті є вивчення стану внутрішнього контролю на підприємствах України, визначення основних проблем його запровадження, а також надання конкретних пропозиції щодо підвищення його ефективності задля покращення функціонування вітчизняних підприємств.

В сучасних умовах внутрішній контроль набуває дедалі більшого значення, адже виступає засобом поліпшення показників діяльності підприємств і організацій, їх подальшого розвитку та удосконалення.

Внутрішній контроль фіксує та відслідковує дотримання суб’єктами контролю вимог чинних законодавчих та нормативних актів щодо ефективності та цільового використання бюджетних або власних коштів, збереження майна; правомірності та ефективності використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, достовірності бухгалтерського обліку і звітності тощо.

Не менш важливим аспектом внутрішнього контролю є забезпечення зворотного зв’язку між суб’єктом та об’єктом управління щодо оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень. Зворотний зв’язок завдяки функціонуванню підрозділів системи внутрішнього контролю дає змогу уявити стан не лише окремих її елементів, а й усієї системи в цілому.

Не зважаючи на суттєву ефективність та доцільність запровадження системи внутрішнього контролю на підприємстві, організація останньої може мати суттєві недоліки та складності при утворенні.

В результаті проведених досліджень стану внутрішнього контролю на підприємствах України випливають факти недостатньої ефективності контролю, неправильної його організації та незадовільного дотримання його вимог.

Серед основних таких недоліків найчастіше зустрічаються зловживання службовим становищем, невиконання або неякісне виконання службових обов’язків, неправильна оцінка операцій із заготівлі, виробництва чи реалізації з точки зору доцільності та економічності.

Основною причиною виникнення даних проблем є те, що власники підприємств, не розуміючи сутності, мети і завдань внутрішнього контролю, не приділяють належної уваги побудові ефективної системи його здійснення.

До того ж, сукупність даних порушень повинна виявлятись на рівні внутрішнього контролю, а не на рівні державного контролю, як вона виявляється на сучасному етапі в Україні. Це зумовлено не тільки недостатньою організацією внутрішнього контролю на підприємствах, а й наявністю певних проблем на державному рівні, які створюють тенденції щодо зростання кількості та обсягів основних фінансових порушень.

Результати проведених досліджень свідчать, що можливості контролю як функції управління використовуються сьогодні недостатньо. В окремих випадках система внутрішнього контролю не відповідає вимогам наукового управління з причин методологічного та організаційного характеру.

З огляду на дані проблеми та недоліки важливого значення набуває розробка конкретних пропозицій та дієвих заходів щодо покращення функціонування внутрішнього контролю на вітчизняних підприємствах.

Серед методів підвищення ефективності системи внутрішнього контролю на сучасних підприємствах найбільш доцільними та дієвими є методи розподілу повноважень і відповідальності між працівниками, ротація кадрів, здійснення контролю за окремими напрямами підприємницької діяльності, удосконалення контролю при плануванні продажу, формування справи-досьє на покупців і замовників, діагностика і прогнозування проблем.

Особливо важливим методом оптимізації контрольної системи підприємства є бюджетний контроль, який забезпечує своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від запланованих, їх причини та забезпечує відповідну реакцію на них. Результати здійснення такого контролю повинні відображатись у щоденних, тижневих, декадних, місячних і квартальних контрольних звітах.

З метою формування конкретних економічних проблем, які виникають на підприємствах, і започаткування реформ внутрішнього контролю в Україні, особливе значення має розробка методики організації внутрішнього контролю для підвищення рівня ефективності системи управління, забезпечення її гнучкості; розробка оптимальної моделі внутрішнього контрольного процесу; формування управлінської моделі; розподіл функцій посадових осіб.

Для посилення боротьби з нестачами і розкраданнями необхідно здійснювати внутрішньогосподарський контроль об’єднаними зусиллями всіх спеціалістів, керівників господарських підрозділів та бухгалтерських служб. При цьому особливе значення має щоденний контроль за переміщенням цінностей на окремих об’єктах підприємства.

Підвищення ефективності контролю полягає не лише в його своєчасності, але й повноті операцій і процесів, розробці внутрішніх стандартів контролю.

Таким чином, застосування наведених методів в практичній діяльності безсумнівно забезпечить перетворення контролю із формальної констатації фактів і результатів діяльності підприємства в дієвий і ефективний засіб ефективного управління ним, тобто сприятиме якісному вирішеннюпрактичних завдань щодо динамічного розвитку підприємств та його економічного зростання.

Формування нової стратегії внутрішнього контролю на вітчизняних підприємствах з урахуванням досвіду та вимог світового співтовариства стане запорукою їх ефективної діяльності та покращення стану усього сектору національної економіки України в цілому.

У механізмі фінансового менеджменту важлива роль належить системам і методам внутрішнього фінансового контролю.

Внутрішній фінансовий контроль являє собою організований самим підприємством процес перевірки виконання і забезпечення реалізації управлінських рішень у сфері управління фінансами підприємства з метою досягнення стратегічних цілей і попередження кризових ситуацій, які можуть призвести до банкрутства.

У практиці країн з розвинутою ринковоюю економікою поширення дістала нова прогресивна комплексна система внутрішньоого контролю, що застосовується у великих компаніях з розгалуженою мережею або в холдингових компаніях, яка називається контроллінг. Сьогодні система контроллінгу поступово починає впроваджуватися і на вітчизняних підприємствах.

У загальній системі контроллінгу виокремлюється один з основних його блоків — фінансовий контроллінг - контролююча система, яка забезп-є концентрацію контрольних дій за осн-ми напрямами діяльності, своєчасне виявлення відхилень факт-х пок-ків від план-х, визн-ня чинників, що зумовили ці відхиленння, прийняття управлінських рішень щодо нормал-ції процесу управління фінансами підприємства.

 

Список використаних джерел

1. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993р. - № 2939- ХІІ // Голос України від 2 березня 1993 року №39

2. Про Рахункову палату Верховної Ради України: Закон України // Відомості ВРУ. -1996. - № 43

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999. - № 436/95.

4. Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 5.07.1993. - № 515

5. Положення “Про Головне контрольно-ревізійне управління України” від 28.11.2000р. - № 1265/2000.

6. Гавришко І.К. Вимоги до оцінки якості внутрішнього контролю //Бухгалтерський облік і аудит. – 2010.

7. Єгарміна В. Внутрішній контроль: сучасність та перспективи // Вісник податкової служби України. – 2009.

8. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К: Каравела, 2002. – 504 с.

9. Марченко Д.М. Удосконалення організації внутрішнього фінансового контролю підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2010.

10. Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит. — К.: ТОВ «ШОС», 2002. — 224 с.

11. Рудницъкий B.C. Методологія і організація аудиту. — Тер­нопіль: Економічна думка, 2001. — 192 с.