Тема 13 Міжнародна економічна інтеграція
13.1 Суть, основні форми й етапи міжнародної економічної інтеграції
13.2 Форми, рівні, типи та етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції
13.3 Міжнародна інтеграція в Європі. Європейський Союз(ЄС)
13.4 Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА)
Матеріали для самостійного вивчення
13.5 Суть поняття "єврорегіон" та передумови його формування
13.6 Особливості формування та функціонування Карпатського еврорегіону
13.7 Інтеграційні об'єднання Африки, Азії, Латинської Америки, Асоціація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва
Вступ
Зростання міжнародного руху товарів і факторів виробництва об'єктивно сформувало потребу у створенні більш надійних виробничо-збутових зв'язків між країнами, ліквідації численних перепон на шляху руху товарів, послуг і факторів виробництва. Це явище прийнято називати інтернаціоналізацією господарського життя. Формою реалізації цієї потреби стали міждержавні інтеграційні об'єднання, в основі діяльності яких лежать процеси економічної взаємодії, зрощення, переплетення національних економік. Вони діють у відповідності з міждержавними домовленостями і все більшою мірою управляються міждержавними органами. Цей процес передбачає наявність певної територіальної, економічної, структурної, технологічної близькості країн-учасниць інтеграційного об'єднання і пояснює її регіональний характер.
Проаналізувавши запропонований у цьому розділі навчальний матеріал, ви:
- ознайомитеся з основними передумовами міжнародної економічної інтеграції;
- з'ясуєте мету міжнародної економічної інтеграції, етапи її розвитку;
- будете знати основні міждержавні регіональні інтеграційні об'єднання та країни, які до них входять;
- отримаєте інформацію про концепцію "відкритого регіоналізму".
13.1 Міжнародна економічна інтеграція: передумови, суть і цілі
Одна із закономірностей політико-економічного розвитку світової економіки і міжнародних зв'язків у цілому за останній період аксіоматично характеризується поступальним зростанням взаємозалежності держав. Цей процес визначається як міжнародна економічна інтеграція. Вперше спробу и теоретичного осмислення було зроблено в роботах де Бірса, Вайнера, Mida, Лінсі, Пізніше вчення про інтеграційні процеси отримало свій розвиток у роботах Шумана, Руефа, Хальштейна, Монте, Робсона та інших.
Процес міжнародної економічної інтеграції обумовлений розвитком і поглибленням міжнародного поділу праці, в результаті чого національні економіки "переплітаються" і "взаємопроникають" (рис. 13.1). Очевидною стає економічна взаємозалежність країн і народів. Все тіснішими стають регіональні зв'язки.
Рисунок 13.1 – Структура інтеграційного процесу
Вказані процеси формуються як на мікро-, так і на макрорівнях, що об'єктивно визначають і два взаємопов'язані шляхи інтеграційних процесів: формування і розвиток транснаціональних корпорацій та міждержавна політика щодо формування світогосподарського лібералізованого ринкового простору в окремих регіонах світу.
Економічна інтеграція характеризується суттєвими відмінностями від інших форм економічного співробітництва. Зокрема:
- на базі широкого розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва, наукових і дослідно-конструкторських розробок формується міжнародний господарський комплекс зі своїми органами управління;
- відбуваються глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць, які підпорядковуються стратегічним цілям інтеграції. Вказані процеси регулюються на національному, міжнаціональному і наднаціональному рівнях;
- формується міжнародний господарський комплекс, економічною основою якого є спільний ринок.
Визначальними передумовами міжнародної економічної інтеграції виступають:
- якісні зміни в продуктивних силах, викликані сучасною науково-технічною революцією;
- соціально-економічна однорідність національних господарств, близькість рівнів їх ринкової зрілості;
- забезпечення розширення ринку з метою отримання переваг масштабної економіки;
- зовнішньополітичне середовище, яке сприяє соціально-економічному розвиткові країн, що інтегруються;
- географічна близькість країн, що інтегруються;
- спільність проблем соціально-економічного характеру, які стоять перед країнами, що інтегруються;
- цілеспрямована політика держав, зацікавлених у розвитку інтеграційних процесів.
Країни-учасниці інтеграційних угруповань отримують незаперечні переваги в соціально-економічному розвитку. Зокрема:
- країни-учасниці отримують широкий доступ суб'єктів господарювання до ресурсів регіонального об'єднання;
- спільно вирішують в рамках угруповання складні соціально-економічні, науково-технічні й інші проблеми;
- розширюють ринки збуту для національних товаровиробників (переваги економіки масштабу).
У спеціальній економічній літературі наводиться дуже багато визначень міжнародної економічної інтеграції. Вони відрізняються між собою головним чином широтою охоплення сфер впливу інтеграції на соціально-економічні процеси. На нашу думку, міжнародну економічну інтеграцію можна визначити як якісно новий етап розвитку інтернаціоналізації господарського життя, що реалізується через зближення, переплетення і зрощення господарських механізмів національних господарств. В основі цього процесу лежать економічні інтереси самостійних суб'єктів господарювання і міжнародний поділ праці. Вказані процеси набувають форми відповідних міждержавних договорів і узгоджено регулюються на національному і міжнародному рівнях.