21. Найважливіші екологічні проблеми області

21.1. Основні чинники та критерії для визначення найважливіших екологічних проблем

Найважливіші проблеми області зумовлені: значним обсягом викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, наявністю накопичених за минулі роки заборонених і непридатних для використання засобів захисту рослин та відходів хімічного виробництва, відсутністю належної системи збирання, сортування і захоронення побутових відходів, скидом у водні об’єкти та на рельєф місцевості забруднених стічних вод, високим рівнем розораності та ерозією земель.

21.2. Визначення найважливіших екологічних проблем

а) забруднення атмосфери викидами промислових підприємств та автотранспорту:

Протягом 2014 року від стаціонарних та пересувних джерел в атмосферне повітря області викинуто в загальному 196,6 тис.т забруднюючих речовин. В порівнянні з 2013 роком обсяги викидів скоротились на 32,4 тис.т або на 14,1%, хоча у попередні 2 роки спостерігалась тенденція до зростання загального обсягу викидів.

Із загального обсягу викидів 37,4% припадало на діоксид та інші сполуки сірки (73,5 тис.т), 29,1% - на оксид вуглецю (57,3 тис.т), 10,4% - на оксиди азоту (20,4 тис.т), 6,1% - на леткі органічні сполуки (12,0 тис.т) та 6,0% - на тверді частинки (11,7 тис.т). Крім того, обсяги викидів парникових газів у еквівалентні діоксиду вуглецю склали 7,5 млн.т.

Основними забруднювачами повітря як і у попередні роки були підприємства, що здійснюють аостачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, - 50% від загального обсягу викидів (з них Ладижинська ТЕС – 44,8%), автотранспорт – 31,5%, сільське, лісове та рибне господарство – 8,9%. Новою тенденцією є зростання обсягів викидів від сільськогосподарської діяльності.

Обсяги забруднюючих речовин, які надійшли у повітряний басейн Вінницької області від стаціонарних джерел (без урахування викидів діоксиду вуглецю) у 2014 році склали 124,5 тис.т, що на 16,8% або на 25,1 тис.т менше порівняно з попереднім роком. Із загальної кількості викидів забруднюючих речовин, викиди речовин, що належать до парникових газів склали 22,5 тис.т, зокрема метан – 22,4 тис.т (18,0% у загальному обсягу викидів забруднюючих речовин), оксид азоту – 0,1 тис.т (0,1%). Крім того, обсяги викидів діоксиду вуглецю склали 6,4 млн.т.

При тому, що Вінниччина є переважно сільськогосподарським регіоном, по обсягам викидів від стаціонарних джерел область за даними 2013 року займала 7 місце по Україні (3,5% від загальних викидів по Україні), за щільністю викидів на 1 км² – 8 місце (5,6 тонн/км²), а за кількістю викидів на 1 мешканця – 6 місце (92,2 кг).

У 2014 році викиди ВП "Ладижинська ТЕС" ПАТ "ДТЕК Західенерго" – найбільшого стаціонарного джерела викидів – склали 88,2 тис.т або 71% від загального обсягу викидів стаціонарних джерел; у порівнянні з 2013 роком викиди ТЕС скоротились на 29,9 тис.тон (на 25% від обсягів 2013 року).

Викиди від пересувних джерел скоротились на 7,4 тис.т або на 9,3% та становили у 2014 році 72,1 тис.т, від автотранспорту викиди теж скоротились на 8,2 тис.т або на 11,6% та становили 62,0 тис.т.

Основними токсичними компонентами, якими забруднюється повітря області від пересувних джерел, є оксид вуглецю – 51,55 тис.т або 71,4% від загагального обсягу викидів, неметанові леткі органічні сполуки – 7,8 тис.т (10,8%), діоксид азоту –10,0 тис.т (14%).

В містах доля автотранспорту в забрудненні атмосферного повітря сягає до 80%. В зоні впливу автомагістралей фіксувались перевищення за вмістом пилу, оксиду вуглецю, формальдегіду.

б) забруднення гідросфери скидами стічних вод промислових підприємств і комунально-побутовими стічними водами:

У 2014 році скинуто в поверхневі водні об’єкти Вінницької області 70,15 млн.м³, з них скинуто нормативно чистих без очистки 40,59 млн.м³ (57,9% від загального обсягу скиду стічних вод), нормативно очищених після очистки – 28,35 млн.м³ (40,4%), недостатньо очищених – 1,210 млн.м³ (1,7%), та неочищених – 0,006 млн.м³ (0,01%). Усього у 2014 році скинуто забруднених стічних вод – 1,216 млн.м³ (1,7%), у порівнянні з 2013 роком збільшились обсяги скиду недостатньо очищених зворотних вод на 0,147 млн.м³, а неочищених - зменшились на 0,003 млн.м³. В загальному у 2014 році скинуто близько 7,5 тис.т забруднюючих речовин, з них 500 тон – органічні сполуки.

Найбільшу кількість забруднених зворотних вод – 94,2% (1,145 млн.м³) – у 2014 році у водні об'єкти скинули підприємства житлово-комунального господарства. Загальний обсяг скидів від підприємств даної галузі у 2014 році склав 27,78 млн.м³ (40% від загального скиду), з ними до водних об'єктів області надійшло понад 6 тис.т забруднюючих речовин, з них 400 тонн – органічних забрудників.

Системи біологічної очистки, які застосовуються на підприємствах, не забезпечують ефективного видалення органічних сполук, азоту та фосфору до рівня нормативних величин і потребують запровадження нових технологічних рішень для глибокої доочистки стічних вод.

На якість поверхневих вод негативно впливає відсутність очистки стоків зливової каналізації міст і селищ області. Концентрований скид зливових стоків у малі річки викликає їх забруднення і засмічення.

Вода річок Вінницької області забруднена органічними сполуками, причому таке забруднення спостерігається протягом року. Це свідчить про забруднення вод саме побутовими стоками.

в) проблеми щодо умов скидання шахтних і кар’єрних вод у водні об’єкти:

На території області наявні шахти, в яких проводиться видобування пиляних блоків з вапняку-черепашнику. Усі шахти розташовані в добре задернованій товщі вапняку тому шахтних вод практично немає.

Кар’єрні води відкачуються з гранітних кар’єрів, які часто розробляються нижче рівня залягання підземних вод. Кар’єрні води практично прісні з мінералізацією переважно 0,5 – 0,8 г/дм³. Після осадження зважених часток (відстоювання) ці води скидаються у поверхневі водні об’єкти. Частина кар’єрних вод використовується для технологічних потреб видобувних підприємств.

г) забруднення підземних водоносних горизонтів:

За інформацією Подільської гідрогеологічної партії за результатами досліджень хімічного складу підземних вод у 2014 році в основному якість води відповідала ДЕСТу 2874-82 «Вода питна». Всього спостереження велось по 18 водопунктах.

Проте висока мінералізація зафіксована на посту «Липовець» - 1267 мг/дм³ (при нормі 1000 мг/дм³), а вміст нітратів по тому ж посту – 136,6 мг/дм³ (норма до 45 мг/дм³). На посту «Бар» (свд.59) концентрація нітратів - 138 мг/дм³ (норма до 45 мг/дм³), азоту амонію – 2,0 мг/дм³ (норма до 1,5 мг/дм³). Мінералізація на посту «Бар» (свд.59) вміст нітратів становив 82 мг/дм³. Перевищує норму мінералізація на посту «Хмільник» - 1028 мг/дм³, та вміст нітратів – 82 мг/дм³. Як і у попередні роки висока мінералізація відмічається і на водозаборі м.Ямпіль (верхньопротеро-зойський водоносний горизонт) – 1402 мг/дм³.

Осередків і ділянок забруднення підземних вод не виявлено.

д) порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму малих річок області:

Якість води малих річок області: Згар, Рів, Соб, Дохна, Савранка, Русава, Гнилоп’ять та інші, за більшістю показників відповідає встановленим нормам (окрім органічних сполук). Вміст більшості забруднюючих речовин не перевищує ГДК для водойм господарсько-побутового призначення. Малі річки - Десенка, Постолова, Снивода, Вишенька – в міру забруднені, якість води в них також стабільна.

Через недостатність фінансування, прибережні захисні смуги малих річок в натуру виносяться доволі повільно. В межах населених пунктів, де ширина смуги встановлюється проектом, такий проект було розроблено тільки для м.Вінниці. Це значно ускладнює здійснення контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на землях водного фонду. В 2004 – 2006 роках виконано суттєвий обсяг робіт з проектування і винесенню в натуру прибережних захисних смуг р.Десенки, Згар та їх приток. Розроблено проекти прибережних захисних смуг для міст Хмільник, Могилів-Подільський та Немирів.

Орієнтовна площа водоохоронних зон складає 424,72 тис.га, в т.ч. 41,22 тис.га (площі визначені в результаті раніше розроблених проектів з встановлення водоохоронних зон та ПЗС річок, які розроблялись у 80-х роках 20 ст.). Наразі площа встановлених на місцевості ПЗС складає 3,783 тис.га.

В межах області 55 водосховищ, загальною площею водного дзеркала 11167 га; найбільше Ладижинське водосховище (2,2 тис.га), 5295 ставків загальною площею водного дзеркала біля 30,0 тис.га. Всього для 1610 ставків наявні чинні договори на оренди земельних ділянок. Переважна більшість використовується для риборозведення. Із 5295 гідроспоруди безхазяйними є 4124 або 78%.

Така кількість ставків негативно впливає на стан водних ресурсів, сток річок області є значно зарегульованим, що знижує здатність річок до самоочищення. А ведення рибного господарства в руслових ставках без належних наукових обґрунтувань та режимів, непоодинокі випадки зміни рівня води у ставках без погодження з природоохоронними органами помітно впливають на якість поверхневих вод, особливо в серпні – жовтні.

е) утилізація і знешкодження радіоактивних відходів, ліквідація накопичувачів радіоактивних відходів, рекультивація земель, що мають радіоактивне забруднення:

В області 89 населених пунктів області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. Площа забруднення радіонуклідами земель складає біля 2 тис.км² (7,5% від загальної площі області). З них щільність забруднення від 1 до 5 Кі/км² становлять землі площею 1964 км² , від 5 до 15 Кі/км² – 36 км². Серед цих радіоактивних земель площа ріллі становить 973 км2 із щільністю забруднення 1-5 Кі/км², а 5 км² – 5-15 Кі/км². Близько 40тис.га сільськогосподарських угідь, забруднення, яких цезієм-137 перевищує 1 Кі/км², сільськогосподарських угідь щільністю забруднення понад 5 Кі/км² в області немає. Щодо забруднення сільськогосподарських угідь стронцієм-90, то близько 13,5 тис. га ґрунтів області мають щільність забруднення понад 0,15 Кі/км², решта земель мають забруднення в межах 0,02 - 0,15 Кі/км².

В області на 7 промислових підприємствах використовується і зберігається 301 радіонуклідне джерело іонізуючого випромінювання, з них: 210 - на робочих місцях, 91 - в сховищах. Радіонуклідні джерела іонізуючого випромінювання використовуються у Вінницькому обласному онкологічному диспансері – 5 та у Вінницькому державному технічному університеті – 10. Також в області використовуються пристрої, які генерують рентгенівське випромінювання.

Радіаційна ситуація впродовж 2014 року не ускладнювалась.

є) проблеми переробки відходів гірничодобувної, металургійної, енергетичної та інших галузей промисловості:

Відходи гірничодобувної та енергетичної та ін. галузей промисловості в області представлені золо-шлаковими відходами Ладижинської ТЕС.

Найбільша кількість відходів в області утворюється в процесі експлуатації Ладижинської ТЕС – понад півмільйона тон золо-шлакової суміші щорічно. Усього в золовідвалі ТЕС їх накопичено понад 27 млн.тонн.

ж) проблема токсичних відходів:

Станом на 01.02.2015 року в області обліковується 728,558 тонни непридатних та заборонених пестицидів та агрохімікатів (без Джуринського отрутомогильника), з них 464,6 тонни – вважаються безхазяйними. З 154 складів, де зберігаються непридатні ХЗЗР, 116 (або 75%) знаходяться у незадовільному стані, у більшості місць збереження непридатних пестицидів відсутня або втрачена облікова документація, тара пошкоджена або відсутня, пестициди зберігаються насипом, тому встановити точну кількість пестицидів неможливо. На початок 2015 року очищеними від пестицидів є 5 районів: Вінницький, Липовецький, Немирівський, Хмільницький та Чечельницький. Щороку виявляються нові кількості пестицидів внаслідок уточнення їх кількості при перезатаренні або виявлення не облікованих раніше. Так, станом на початок 2015 року в порівнянні з початком 2014 року кількість непридатних ХЗЗР, що обліковується, збільшилась на 78,38 тонн. Перезатарення потребують 318,5 тонн хімічних засобів захисту рослин, які є власністю територіальних громад.

У Джуринському міжобласному пункті захоронення непридатних ХЗЗР (Шаргородський район) залишилось орієнтовно ще 2100 тонн непридатних пестицидів (1070м³) разом з тарою та ґрунтом, яким вони пересипані.