Висновок

Крайня необхідність та необхідна оборона є важливими інститутами кримінального права України. Вони є ознаками демократичності держави у галузі призначення покарання чи виключення його, виступаючи засобами реалізації принципу гуманізму і становлення громадянського суспільства.

Деякі приписи цих інститутів є порівняно новими відносно положень, закріплених у Кримінальному кодексі 1960 року. Розглядаючи обидва кодекси, можна стверджувати, що положення Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року наближені до європейський стандартів захисту прав людини і громадянина.

Розглядаючи у своїй роботі інститути крайньої необхідності та необхідної оборони, ми зробили їх порівняльну характеристику, розкриваючи основні засади їх правомірності та визначальні принципи застосування. Незважаючи на те, що необхідна оборона та крайня необхідність належать до одного інституту кримінального права, вони мають як і спільні, так і відмінні риси. Їхня основна точка дотику полягає в тому, що стан крайньої необхідності і крайньої оборони не тягне за собою кримінальну відповідальність, у зв’язку з відсутністю ознак, що створюють склад злочину. Відмінності в основному ж гуртуються навколо перевищення меж під час здійснення акту необхідної оборони або крайньої необхідності.

Як обставини, що виключають злочинність діяння, вони забезпечують невід’ємні права людини на життя і здоров’я, особисту недоторканість і безпеку, честь та гідність. Таким чином, вони виступають певним гарантом реалізації прав та свобод, закріплених у Конституції України, а саме ст. 1, в якій Україна визначила для себе за мету досягнення рівня правової держави.

Крайню необхідність слід відрізняти від необхідної оборони за такими ознаками:

1) підставою необхідної оборони є суспільно небезпечне посягання людини, що викликає необхідність у його негайному відверненні або припиненні; підстава крайньої необхідності - небезпека, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам, яку не можна усунути в даній обстановці інакше, як заподіянням шкоди;

2) при необхідній обороні шкода повинна бути заподіяна лише тому, хто посягає; при крайній необхідності шкода заподіюється правоохоронюваним інтересам держави, суспільства або особи, тобто при необхідній обороні відбувається зіткнення права з не-правом, а при крайній необхідності, навпаки, зіткнення права з правом;

3) при необхідній обороні заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна відповідати небезпеці посягання та обстановці захисту; при крайній необхідності заподіяна шкода повинна бути рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена;

4) перевищення меж необхідної оборони тягне привілейовану відповідальність і лише у випадках, спеціально передбачених в статтях 118 і 124, а за перевищення меж крайньої необхідності відповідальність настає на загальних підставах, хоча сам факт такого перевищення розглядається як обставина, що пом'якшує покарання.

Список використаних джерел

1. Антонов В.Ф. Крайняя необходимость в уголовном праве: Монография - М.: ЮНИТИ- ДАНА, 2005. - С. 60.

2. Баранова Е.А. Необходимая оборона. - М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2007. - С. 105.

3. Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах С.Билинська / / Міліція України. – 2003. – № 9. -С. 20– 21.

4. В.Т. Маляренка - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - С. 44.

5. Вопросы теории и практики крайней необходимости / В. Н. Козак – Изд-во Саратовского ун-та, 1981. – 154 с.

6. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах : 1973-2005 рр. – Х.: «Одіссей», 2006. – 528 с.

7. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.

8. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). Вид. 3-є, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - К.: Юрид. думка, 2004. - С. 193.

9. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.

10. Кримінальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131

11. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. - М., Юрид. літ., 1978. - С. 40.

12. Лісова Н. Крайня необхідність: особливості визначення поняття. // Прокуратура, людина, держава. – 2005. - №1. – С. 43- 49.

13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. і допов. / Відп. Ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – 848 с. – (Нормат. док. та комент.)

14. Орехов В.В, Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния. / – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 217 с.

15. Необходимая оборона и крайняя необходимость по советскому уголовному праву // Н. Н. Паше – Озерский. – Москва, 1962. – 181 с.

16. Діденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння: Лекція. // – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – 40 с.

17. Обставини, які пом’якшують покарання, за кримінальним правом України: Дисертація / Т. І. Іванюк – К.: 2006. – ст. 111-117

18. Основания, исключающие преступность деяния: Учеб. пособие / Ю. В. Баулин. – К.: УМК ВО, 1989. – 48 с.

19. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004) / За заг. ред. голови Верховного Суду України

20. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Х.: Консул, 2001. - С. 415.

21. Сташис В.В. Кримінальне право України: Заг. Част.: Підручн. для студ. юрид. вузів і фак. / М. І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій. – X.: Право, 1997. – 368 с.

22. Условия и пределы необходимой обороны / И. С. Тишкевич – М.: Юрид. лит., 1969. – 189 с.

23. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004. - С. 231. 6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Х.: Консул, 2001. - С. 415

24. Якимець Т. Розвиток інституту крайньої необхідності в кримінальному праві Т.Якимець // Право України. – 2007. - №9. – С. 113-117.