5.3. Шкідливі речовини в повітрі робочої зони

Шкідлива речовина – речовина, яка при контакті з організмом людини у випадках порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання чи відхилення у стані здоров’я, які можуть бути виявлені сучасними методами як у процесі роботи, так і в наступні строки життя нинішнього і наступних поколінь.

Шкідливі речовини поділяються на дві великі групи:

1. Органічні речовини (бензин, спирти, дихлоретан та інші).

2. Неорганічні речовини (сполуки вуглецю, азоту, сірки, свинцю, ртуті тощо).

Шкідливі речовини можуть надходити в організм людини трьома шляхами:

1. Через органи дихання – у вигляді пари і газу.

2. Через органи травлення – частіше всього з брудних рук.

3. Через шкірну поверхню.

Вплив шкідливих речовин на організм людини залежить від наступних чинників:

1. Від концентрації шкідливої речовини, яка визначає кількість речовини, що надійшла в організм людини.

2. Від тривалості дії, яка відіграє першорядне значення.

3. Від фізико–хімічних властивостей речовин.

В залежності від характеру дії, шкідливі речовини можуть бути: подразнювальними, сенсибілізуючими, канцерогенними, мутагенними та іншими.

Гранично-допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони – це така концентрація, яка при щоденній роботі, але не більше 40 годин на тиждень, протягом усього робочого стажу не може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я, які можливо встановити сучасними методами досліджень у процесі роботи чи у наступні строки життя сучасного і наступних поколінь.

ГДК встановлені для робочої зони і вимірюються у м²/м³.

Класифікація шкідливих речовин

За ступенем безпеки для людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи:

1 клас – речовини надзвичайно небезпечні (ГДК) менше 0,1 м²/м³;

2 клас – речовини високо небезпечні (ГДК від 0,1 до 10 м²/м³);

3 клас – речовини помірно небезпечні (ГДК від 1,0 до 10 м²/м³);

4 клас – речовини малонебезпечні (ГДК більше 10,0 м²/м³);

Клас небезпеки шкідливих речовин регламентований ГОСТ 12.1.007–76 ССБТ “Вредные вещества. Классифика­ция и общие требования безопасности”.

ГОСТ 12.1.005–76 “Воздух рабочей зоны. Общие са­нитарно–гигиенические требования” визначає 646 шкідливих речовин, які використовуються на підприємствах народного господарства, з них 103 надзвичайно небезпечні речовини.

За характером дії на організм людини вони поділяються – на токсичні (свинець, ртуть тощо), подразнювальні (хлор, бензин, газ, кислоти, луги тощо), сенсибілізуючі (бензин, час тощо), канцерогенні (продукти неповного спалювання авіаційного палива тощо), мутагенні (свинець, ртуть тощо) та інше.

5.4. Вентиляція виробничих приміщень

За способом організації обміну повітря вентиляція може бути загального обміну, коли обмін повітря відбувається у всьому об’ємі приміщення, і місцевого, при якому обмін повітря здійснюється у визначеній його частині.

За призначенням системи вентиляції можуть бути припливними, витягувальними і припливно–витягувальними.

За способом спричинення руху повітря розрізняють вентиляцію природну (аерацію) і штучну (механічну).

Кондиціювання повітря є більш удосконаленим видом механічної вентиляції, яке в автоматичному режимі підтримує задані параметри повітря виробничого приміщення незалежно від змін зовнішніх і внутрішніх факторів.

Вентиляція характеризується обігом повітря (м³/год). Для оцінки інтенсивності обігу повітря в приміщенні застосовується поняття кратності обігу повітря (1год).

У системах механічної вентиляції надається можливість переміщувати повітря по каналах на великі відстані: забезпечується подача його практично

у будь–яке приміщення. У системах механічної вентиляції передбачається устаткування для обробки повітря, що подається у приміщення (підігрів, очищення від пилу, зволожування та інше).

Вентиляційні системи можуть бути допущені до прийому в експлуатацію після їх безперервної і справної роботи протягом 7 годин.