- •Міністерство освіти і науки україни
- •Київська Русь та Галицько-Волинське князівство
- •Володимир Святославович
- •Галицький Данило Романович
- •Володимир Мономах
- •Роман Мстиславович
- •Ярослав Мудрий
- •Литовсько-польська доба
- •Вишневецький (Байда) Дмитро
- •Дашкевич (Дашкович) Остафій
- •Могила Петро Симеонович
- •Наливайко Северин
- •Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович
- •Національно-визвольна революція
- •Богун Іван
- •Брюховецький Іван
- •Виговський Іван Остапович
- •Дорошенко Петро
- •Кривоніс Максим (Перебийніс, Вільшаський)
- •Многогрішний Дем’ян Ігнатович
- •Пушкар Мартин (Пушкаренко)
- •Самойлович Іван Самійлович
- •Сомко Яким Семенович
- •Тетеря Павло Іванович
- •Ханенко Михайло
- •Хмельницький Богдан-Зіновій Михайлович
- •Хмельницький Юрій Богданович
- •Під імперською владою (кін. Xvіі – поч. XX ст.)
- •Апостол Данило
- •Білозерський Василь Михайлович
- •Вербицький Михайло Михайлович
- •Гонта Іван
- •Довбуш Олекса Васильович
- •Драгоманов Михайло Петрович
- •Залізняк Максим
- •Калнишевський Петро Іванович
- •Кармалюк (Кармелюк) Устим Якимович
- •Костомаров Микола Іванович
- •Куліш Пантелеймон Олександрович
- •Мазепа Іван Степанович
- •Орлик Пилип Степанович
- •Палій Семен Пилипович
- •Полуботок Павло Леонтійович
- •Розумовський Кирило Григорович
- •Сірко Іван Дмитрович
- •Сковорода Григорій Савич
- •Скоропадський Іван Ілліч
- •Українка Леся
- •Франко Іван Якович
- •Чубинський Павло Платонович
- •Шевченко Тарас Григорович
- •XX – ххі століття в українській історії
- •Азаров Микола Янович
- •Бандера Степан Андрійович
- •Бондаренко Михайло Ілліч
- •Бош (Готлібівна) Євге́нія Богда́нівна
- •Вернадський Володимир Іванович
- •Винниченко Володимир Кирилович
- •Волошин Августин
- •Григоренко Петро Григорович
- •Грушевський Михайло Сергійович
- •Довженко Олександр Петрович
- •Донцов Дмитро Іванович
- •Дурдинець Василь Васильович
- •Єфремов Сергій Олександрович
- •Єхануров Юрій Іванович
- •Звягі́льський Юхим Леонідович
- •Казанець Іван Павлович
- •Кальченко Никифор Тимофійович
- •Кінах Анатолій Кирилович
- •Ковпак Сидір Артемович
- •Коновалець Євген
- •Корнієць Леонід Романович
- •Коротченко Дем’ян Сергійович
- •Кравчук Леонід Макарович
- •Кучма Леонід Данилович
- •Лазаренко Павло Іванович
- •Левицький Кость
- •Любченко Панас Петрович
- •Ляшко Олександр Павлович
- •Марчак Микола Макарович
- •Марчук Євген Кирилович
- •Масо́л Віталій Андрійович
- •Махно Нестор Іванович
- •Мельник Андрій
- •Міхновський Микола Іванович
- •Петлюра Симон Васильович
- •Петрушевич Євген
- •Пустовойтенко Валерій Павлович
- •Раковський (Ста́нчев) Християн Георгійович
- •Валентин Костянтинович
- •Скоропадський Павло Петрович
- •Скрипник Микола Олексійович
- •Степаненко Іван Никифорович
- •Стецько Ярослав
- •Стус Василь Семенович
- •Теліга Олена Іванівна
- •Тимошенко Юлія Володимирівна
- •Фокін Вітольд Павлович
- •Хвильовий (Фітільов) Микола Григорович
- •Хрущов Микита Сергійович
- •Черняхівський Іван Данилович
- •Чикаленко Євген
- •Чорновіл в’ячеслав Максимович
- •Чубар Влас Якович
- •Шелест Петро Юхимович
- •Шухевич Роман
- •Щербицький Володимир Васильович
- •Ющенко Віктор Андрійович
- •Янукович Віктор Федорович
- •Великі князі київські та роки їхнього правління
- •Галицькі й галицько-волинські князі та роки їхнього правління
- •Гетьмани та роки їхнього правління
- •Запорізькі гетьмани та роки їхнього правління
- •Українські гетьмани та роки їхнього правління
Кальченко Никифор Тимофійович
(1906 – 1989)
Партійний та радянський діяч доби СРСР. Голова РМ УРСР (січень 1954 р. – лютий 1961 р.). Герой Соціалістичної Праці (1976).
Народився 9 лютого 1906 р. в селі Кошманівка, нині Машівського району Полтавської області, в родині селянина.
У вересні 1921 р. став учнем Полтавської школи садівництва, після закінчення якої (1924 р.) працював уповноваженим спілки с.-г. робітників. Від вересня 1925 р. – навчався в Полтав. с.-г. ін-ті, по закінченні якого (1928 р.) працював агрономом-інструктором Конотопської окружної колгоспспілки. Від вересня 1929 р. – агроном, а з січня 1930 р. член правління Полтав. окрплодспілки. Від грудня 1930 р. – заст. голови Полтав. районної кооп. спілки. Із серп. 1930 р. – управляючий міжрайонною конторою “Союзнасінник” у Полтаві, від серп. 1933 р. – старший агроном Полтав. МТС. У 1932 р. вступив до ВКП(б)У.
В берез. 1935 призначений директор Кононівської МТС Ковалівського р-ну Харківської області. Від верес. 1937 р. – нач. управління в Харків. обласному земвідділі. В черв. 1938 призначений головою Одеського обласного виконкому.
У 1941–46 рр. перебував на відповідальних посадах у Радянській армії, член Військової ради: 56-ї армії (від 1941), 16-ї армії (від черв. 1943), Воронезького фронту (від серп. 1943) та Першого Українського фронту (від жовт. 1943). Від черв. 1945 р. – чл. військової ради Центр. групи військ. Йому було присвоєно звання генерал-лейтенанта.
По війні знов повертається до сільського господарства. У 1946 р. – міністр технічних культур УРСР, 1947– 50 рр. – міністр радгоспів УРСР, 1950– 52 рр. – міністр сільського господарства УРСР. З 1952 – перший заступник голови Ради міністрів УРСР. 15 січня 1954 р. Н. Кальченка за ініціативи М. Хрущова призначили на посаду голови РМ УРСР.
У лютому 1961 р. без будь-якої публічної мотивації його призначили на посаду заступника голови РМ УРСР (водночас міністром заготівель УРСР). На цих посадах перебував до 1965 р. З цього року і до 1976 р. працював першим заступником голови РМ УРСР. Тоді ж йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
1952–56 рр., 1966–76 рр. – канд. у чл., 1956–66 рр.– чл. ЦК КПРС. З 1952 р. – чл. президії, 1966-76 рр.– чл. політбюро ЦК КПУ. Депутат ВР УРСР 1–9-го скликань. Нагороджений держ. орденами і медалями. Від лют. 1976 р. – персональний пенсіонер. Н. Кальченко помер 14 травня 1989 р. в м. Київ.
Кінах Анатолій Кирилович
(р. н. 1954)
Державний і громадський діяч, прем’єр-міністр України (від 29 травня 2001 р. до 21 листопада 2002 р.)
Народився 4 серпня 1954 р. в с. Братушани (Молдова) в сім’ї робітника. У 1978 р. закінчив Ленінградський кораблебудівний інститут і здобув спеціальність інженера-суднобудівника. Працював майстром на заводах Ленінграда і Таллінна.
Від травня 1981 р. – на Миколаївському суднобудівному заводі “Океан”: майстер, старший майстер, начальник виробничого відділення.
У 1990 р. обраний народним депутатом України. Від березня 1992 р. до липня 1994 р. – представник Президента України в Миколаївській області. Від червня 1994 р. до липня 1995 р. – голова Миколаївської обласної ради.
Від липня 1995 р. – віце-прем’єр-міністр з питань промислової політики. Після реорганізації уряду у вересні 1996 р. працював радником Президента України з питань промислової політики. Від вересня 1996 р. – президент Українського союзу промисловців та підприємців.
У березні 1998 р. обраний народним депутатом Верховної Ради чотирнадцятого (третього) скликання і очолив комітет з питань промислової політики. Від серпня 1999 р. до січня 2000 р. – перший віце-прем’єр-міністр України. Від 2000 – р. голова Партії промисловців і підприємців України.
29 травня 2001 р. А. Кінах призначений прем’єр-міністром України. Звільнений з посади в листопаді 2002 р.
2002 р. обраний народним депутатом України 4 скликання від блоку “За єдину Україну”.
2004 – кандидат на пост президента України. У першому турі посів 6 місце. У другому турі підтримав Віктора Ющенка. Один з лідерів Помаранчевої революції.
4 лютого 2005 р. призначений на пост першого віце-прем'єр-міністра України.
7 верес. 2005 – секретар Ради нац. безпеки і оборони України. У берез. 2006 обраний нар. депутатом ВР 5-го скликання за списком передвиборчого блоку “Наша Україна”. 21 березня 2007 р. Анатолія Кінаха призначено міністром економіки України в уряді В.Януковича.
10 жовтня 2008 р. вступив в Партію регіонів.
Нагороджений орденом Ярослава Мудрого 5-го ст. Академік Академії економічної кібернетики України, президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова ради МКПП.