Program-lec-03
.pdfПРОГРАМУВАННЯ
Лекція № 3. Використання стандартних функцій
Підпрограма
•Підпрограма — це частина програми, яка оформлена у вигляді окремої синтаксичної конструкції та оснащена іменем.
•Виклик підпрограми (тобто виконання дій, заданих в підпрограмі) може бути здійснений в деякій точці програми через зазначення імені цієї підпрограми.
•Область видимості змінної:
•локальної – підпрограма, в якій вона була визначена
•глобальної – весь текст програми, включаючи всі її підпрограми
•Обмін інформацією між програмою і підпрограмою може бути реалізований за допомогою формальних і фактичних параметрів.
•Формальний параметр — це ідентифікатор, який використовується в підпрограмі для позначення об’єктів, до яких застосовується задана в ній послідовність дій.
•Фактичний параметр — це об’єкт, який підставляється в підпрограму замість відповідного формального параметра. Фактичними параметрами можуть бути константи, імена змінних, вирази будь-якого, заздалегідь описаного типу.
•Формальні параметри вказуються в описі підпрограми, а фактичні — в зверненні до підпрограми.
•При кожному виклику підпрограми встановлюється відповідність між формальними і фактичними параметрами, виробляються операції з підготовки підпрограми до виконання, виконуються оператори тіла підпрограми. Після завершення виконання підпрограми здійснюється повернення до місця її виклику.
.....
специфікація підпрограми (формальні параметри)
{реалізація підпрограми;формальний параметр = фактичний параметр
}
основне тіло програми виклик підпрограми (фактичні параметри);
точка повернення до основної програми;
.....
Всі підпрограми мають наступні властивості:
•кожна підпрограма має один вхід;
•після виконання підпрограми управління завжди повертається до програми (або підпрограми), що викликала підпрограму;
•на час виконання викликаної підпрограми виконання основної програми (або підпрограми) призупиняється, тобто в кожен момент часу виконується лише одна підпрограма.
Визначення підпрограми складається з двох частин:
•специфікація
•реалізація
Специфікація підпрограми включає в себе:
•ім’я підпрограми
•сигнатуру підпрограми, яка задає кількість аргументів і результатів (формальних параметрів), порядок їх слідування, тип даних для кожного аргументу і результату. Не є обов’язковим елементом;
•дія, яка визначається підпрограмою.
Реалізація визначається тілом підпрограми,
яке складається з :
–оголошень локальних даних, які визначають структури даних, що використовуються підпрограмою,
–і операторів, які задають дії, що повинна виконувати підпрограма.