23.Територіальна спеціалізація регіонального господарства

Спеціалізація регіону - розвиток тих видів діяльності,які найбільш характерні для даного району і найбільш ефективні порівняно з іншими районами,характеризуються нижчими втратами на виробництво одиниці продукції та нижчими затратами праці.

Територіальна спеціалізація диференціює господарство районів країни і є необхідною умовою взаєморозвитку і обміну між ними.

Спеціалізація базується на територіальному поділу праці.

Спеціалізація районів і територіальний обмін-це дві нерозвинені і взаємопов’язані сторони територіального поділу праці.

Можливі напрями територіальної спеціалізації визначають:

Природні умови, ресурси

Суспільні умови виробництва та обміну товарами і послугами

Оскільки одна й та сама продукція в різних регіонах виробляється з неоднаковими суспільними затратами перевага буде надаватись тим районам, в яких суспільні виробничі затрати найнижчі.

Спеціалізацію економічних районів характеризують:

Показники територіального зосередження або спеціалізації виробництва в її межах;

Показники обсягу міжрайонного обміну продукцією.

Основною спеціалізацією господарської діяльності району виступає обєткивнгий процес територіального поділу праці, який проявляється в закріпленні певних галузях виробництва за територіями.

Суспільний поділ праці характеризують процеси:

Територіальна спеціалізація-вказує на виробничий напрямок господарської діяльності різних економічних районів країни

Внутрішньогалузева спеціалізація - повязана з деталізацією виробничого процесу, виділенні самостійних виробництв в середині галузі.

24.Показники рівня спеціалізації виробництва в районі

Для визначення рівня спеціалізації виробництва в регіоні використовують такі показники:

Коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі;

Коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення

Коефіцієнт міжрайонної товарної продукції даної галузі

Коефіцієнт рівня районної спеціалізації-це співвідношення питомої ваги галузі у певному регіоні до питомої ваги тієї ж галузі в країні .

Ефективній спеціалізації сприяє кооперація. Головна умова кооперування- широка мережа технологічно спеціалізованих та організаційно виокремлених виробництв.

В залежності від виду спеціалізації розрізняють кооперування:

Предметне

Подетамне

Технологічне

Оцінювати процес спеціалізації економічних районів доцільно на основі таких критеріїв:

Роль галузі району у міжрайонному поділу праці

Товарність продукції і її роль у міжрайонному і внутрішньому районному споживанні

Роль галузі у виробництві даної продукції в районі.

Оптимальний варіант спеціалізації економічних районів має досягатися за рахунок її ефективності,мінімалізації приведених витрат, економії капіталовкладень, скорочення строків окупності і будівництва.

 

25.Показники оцінки ефективності районної спеціалізації

Для оцінки ефективності спеціалізації використовують систему показників:

Собівартість виробленої продукції

Питомі капіталовкладення на одиницю приросту продукції

Ступінь зайнятості працездатного населення

Транспортні витрати на доставку продукції в райони її обслуговування

Порівняльну ефективність спеціалізації окремих економічних районів розраховують індексним методом як співвідношення витрат( або прибутку) виробництва на одиницю продукції в економічному районі до того ж показника в країні:

Іс=Вр/Вк

Спеціалізація району буде економічно виправданою лише в тому випадку, коли собівартість продукції і затрат на її транспортування з даного району будуть менші порівняно з собівартістю такої ж продукції в районах її споживання.

Спеціалізація районів посилює роль територіального поділу праці, передбачає подальший розвиток міжрайонних економічних зв’язків сприяє ліквідації нераціональних перевезень.

26. Регіональна політика і регіонально економічна політика Поняття „регіональна політика” охоплює три аспекти. Перший — зовнішній по відношенню до регіонів аспект. У цьому випадку центральні органи публічної влади приділяють увагу міжрегіональним пропорціям розвитку. Другий аспект — внутрішньорегіональний. В цьому випадку політика здійснюється регіональними органами влади в основному за рахунок власних коштів і під власну відповідальність. Третій аспект регіональної політики полягає в зміцненні ролі регіонального рівня у територіальній організації держави.

Державна регіональна економічна політика — це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Ці заходи спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку і розміщення продуктивних сил окремих регіонів, раціональне використання природного, виробничого і трудового потенціалу, створення нормальних (здорових) умов життєдіяльності населення, забезпечення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної організації суспільства.

Державна регіональна економічна політика є складовою державної регіональної політики, яка охоплює як економічний, так і соціальний, демографічний, екологічний, поселенський і науково-технічний аспекти. Необхідність розробки і реалізації державної регіональної політики зумовлена наявністю значних відмінностей і суперечностей між окремими регіонами, що особливо чітко виявляються в сучасних умовах. У нашій країні мають місце значні відмінності між рівнями концентрації промисловості в окремих регіонах, що безпосередньо впливає на рівень життя населення, екологічну ситуацію, умови життєдіяльності населення.