Послідовність виконання завдання

1. Одержати у викладача текст індивідуального завдання на дослідження стійкості за встановленим варіантом та форму звіту;

2. Ознайомитися з текстом завдання та методикою виконання дослідження стійкості об’єкта виробничої діяльності;

3. Зафіксувати письмово сумніви та питання, які виникли в ході ознайомлення із змістом завдання і методикою його виконання та проконсультуватися у викладача;

4. Провести відповідні розрахунки, аналіз одержаних результатів, зробити висновки та пропозиції;

5. Оформити звіт про роботу і в установлений термін подати його викладачеві.

Методичне забезпечення

1. Закон України «Про Цивільну оборону України» (562).

2. Закони України «Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (55 А).

3. Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» (55).

4. Закон України «Про правові засади цивільного захисту» (151).

5. Бикова О.В. та ін. Основи цивільного захисту. – К., 2008. Розділ. 6.

6. Величко К.Ф. и др. Оценка устойчивости работы объектов и систем народного хозяйства. – М., 1984. (310).

7. Демиденко Г.П. и др. Защита объектов народного хазяйства от оружия массового поражения. – К., 1989. (199).

8. Депутат О.П. та ін.. Цивільна оборона. – Львів, 2000. Розділ 5.

9. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона. – Чернівці, 2004. Розділ 5. (543).

10. Плис М.М. Оцінка стійкості роботи об’єкту господарської діяльності. Методика виконання курсової роботи. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2001. (38).

11. Плис М.М. Оцінка стійкості об’єктів виробничої діяльності до дії вибуху газоповітряної суміші (методичні вказівки). – Дніпропетровськ. УДХТУ, 2002. (72).

12. Плис М.М. Стійкість об’єктів господарської діяльності до впливу хвилі прориву при аварії на гідродинамічнонебезпечному об’єктів (методичні вказівки). – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2002. (70).

13. Плис М.М., Плис М.М. Безпека життєдіяльності. Комплект схем. – Дніпропетровськ: УДХТУ. (542 ).

14. Плис М.М., Плис М.М., Рогальов М.В. Визначення та характеристика зон забруднення (осередків ураження), що виникають (можуть виникати) в умовах надзвичайних ситуацій. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2007. (78 А)

15. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К., 2004. Розділ 7. (613).

16. Шоботов В.М. Цивільна оборона. – К., 2006. Розділ 6. (186).

Примітка: матеріали, позначені номером в дужках, можна запитувати у викладача.

Попередні вказівки та рекомендації

Під стійкістю функціонування об’єктів економіки розуміється їх здатність забезпечувати в надзвичайних ситуаціях виробництво продукції у встановлених об’ємах та номенклатурі, а також підтримувати життєдіяльність населення при надзвичайних ситуаціях (аварії, катастрофи, стихійні лиха, соціально-політичні та воєнні конфлікти).

Проведення заходів з підвищення стійкості роботи економіки не може повністю уберегти об’єкти від руйнувань, затоплень, пожеж та ін. Але це сприяє зменшенню можливих втрат та створює більш сприятливі умови для швидкого відновлення виробництва.

Відповідальність за підготовку галузей, територій та об’єктів господарювання до стійкого функціонування в умовах надзвичайних ситуацій, виділення для цих цілей необхідних матеріалів і фінансових ресурсів покладається на їх керівництво.

Дослідження стійкості проводиться дослідними групами об’єктів, які назначаються відповідними керівниками. Ці ж групи на основі наслідків дослідження розробляють заходи (якщо це потрібно) з підвищення стійкості об’єктів. Заходи мають забезпечувати стійку роботу підприємства та швидку його відбудову вразі слабких та частково середніх зруйнувань. Заходи повинні бути цілком конкретними для кожного окремого об’єкту чи його основних елементів, а це може забезпечуватися тільки професіональною роботою керівного складу об’єкта.

Основні напрями підвищення стійкості функціонування економіки в надзвичайних ситуаціях:

1. Забезпечення захисту персоналу підприємства, населення та їх життєдіяльності.

2. Раціональне розміщення виробничих потужностей на території об’єкта регіону та їх захист від впливу уражальних чинників, характерних для надзвичайних ситуацій.

3. Завчасна підготовка об’єктів економіки до роботи в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу.

4. Завчасне вирішення питання стійкого забезпечення об’єкта економіки сировиною, комплектуючими та різними видами енергії.

5. Підготовка системи управління.

В умовах надзвичайних ситуацій, залежно від причин її виникнення, характеру розвитку і розповсюдження, утворюються різноманітні уражальні фактори: надмірний тиск, як наслідок вибухів; сила хвилі прориву, як наслідок аварій на гідродинамічнонебезпечних об’єктах; теплове випромінювання, як наслідок горіння (пожежа); радіоактивне випромінювання; токсичне (хімічне) забруднення повітря і інші.

З метою встановлення рівня стійкості об’єкта виробництва (далі «об’єкт») до дії уражальних факторів проводиться дослідження стійкості. Для його проведення на підприємстві створюється спеціальна робоча група із спеціалістів даного об’єкта. До її роботи можуть залучатись співробітники галузевих проектно-технологічних та науково-дослідних інститутів.

В даних методичних вказівках надані методики оцінки стійкості об’єкта до дії надмірного тиску, який утворюється як наслідок вибуху любого характеру: вибухові речовини воєнного чи виробничого призначення, газоповітряні суміші багатьох хімічних речовин, пило-повітряні суміші тощо.

Вибух – найшвидша хімічна реакція з виділенням великої кількості енергії, що викликає нагрівання продуктів згоряння до високих температур з різким підвищенням тиску. Отже вибух – це хімічна реакція, яка може відбутися за певних умов: фізичних – певна температура і тиск; хімічних – можливість взаємодії речовин.