5.3 Безпека у надзвичахній ситуації.Розрахунок вибуху.

Причинами виникнення пожеж може бути :

-несправність електроустановок або устаткування, відсутність каліброваних плавких запобіжників (заміна їх саморобними «жучками»), вихід із ладу вузлів автоматичного захисту від коротких замикань в електроустановках, невиконання вимог електробезпечності при проектуванні електроустановок або при виробництві електромонтажних робіт;

• несправності технологічного устаткування, пов'язані з відсутністю нормального мастила тертьових частин машин і механізмів, порушення термоізоляції трактів, що вiдводять дим, і вихлопних труб для видалення відпрацьованих газів;

• незабезпеченість пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт;

• порушення правил збереження і використання вибухово- і пожежонебезпечних хімічних речовин (у твердому, рідкому або газоподібному стані);

• неправильне рішення систем витяжної вентиляції з утворенням у повітреводах пожежо- і вибуховонебезпечних сумішей, видаляємих газів або аэрозолей;

• відсутність блискавкозахисту, у результаті чого від первинного впливу блискавки може виникнути пожежа;

• зневага заходами, що запобігають загоряння від появи статичної електрики;

• порушення трудової дисципліни і правил пожежної безпеки працюючими на виробничому підприємстві.

Розраховуємо надлишковий тиск вибуху у виробничому приміщенні, в якому внаслідок руйнування апарата відбулося витікання 300 л бензолу

2С₆Н₆+15О₂ → 12СО₂+6Н₂О

Для визначення критеріїв вибухопожежної небезпеки слід розрахувати надлишковий тиск вибуху горючої речовини:

, (5.1)

де: Р – максимальний тиск вибуху стехіометричної пароповітряної суміші, кПа:

, (5.2)

Р₀ – початковий тиск, 101 кПа;

Т_в – температура вибуху, для більшості речовин близько 1500 К;

Т₀ – початкова температура, 293 К;

х, у – кількість молей речовин до та після вибуху, визначити із рівняння повного окислення одного моля рідини;

m – розрахункова маса пари горючої рідини, яка може потрапити у повітря приміщення за рахунок випаровування, кг:

P_maх

, (5.3)

де: W – інтенсивність випаровування рідини, кг· с^–1· м^–2 (табл. В.2);

 – тривалість випаровування рідини, прийняти 3600 с;

S – розрахункова площа випаровування рідини, яка потрапила у приміщення внаслідок аварії, м²:

m

, (5.4)

S=1 300=300м²

де: K – коефіцієнт розтікання, для чистої рідини 1 м²· л^–1;

V_p – об’єм рідини, що витекла з апарату, л;

Якщо величина розрахункової площі випаровування S перевищує площу підлоги S_п, то слід прийняти, що S=S_п.

Якщо розрахункова маса пари горючої рідини m перевищує масу рідини m_p, то слід прийняти, що

, (5.5)

де:  – густина рідини, кг· м^–3 (табл. В.2);

Z – коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини в утворенні вибухонебезпечної суміші, для пари горючих рідин, 0,3;

V_р – вільний об’єм приміщення, м³; його можна прийняти як 80% від геометричного об’єму приміщення;

_п – густина пари, кг· м^–3;

m=879 0.1=87.9 кг

V_p=(144 3.6) 0.8=414.72 м²

, (5.6)

де: М – молярна маса рідини, кг·кмоль^–1;

М_пов – молярна маса повітря, 28,966 кг·кмоль^–1;

_пов – густина повітря, 1,2 кг· м^–3;

С_ст – стехіометрична концентрація пари горючої рідини, об.%;

P_n

, (5.7)

де: – стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції горіння:

С_сm

, (5.8)

де: n_С , n_Н , n_О , n_Г – кількість атомів вуглецю, водню, кисню та галогенів у молекулі горючої речовини;

К_Н – коефіцієнт, який враховує негерметичність приміщення і неадиабатичність процесу горіння, 3.

Висновок: При надлишковому тиску 108,55 кПа, негативні наслідки вибуху для обслуговуючого персоналу безумовно смертельне ураження.

Ступінь руйнування будівель та споруд повне (обвалення будівель,споруд). Відносні збитки руйнування будівель та споруд 100% від вартості будівлі.