2.1.1 Методи визначення якості вихідної сировини
Відбір проб - за ГОСТ 10852.
Визначення зараженості шкідниками - за ГОСТ 10853.
Визначення сміттєвих та олійних домішок - за ГОСТ 10854.
Визначення вологості - за ГОСТ 10856-96.
Визначення кислотного числа олії у насінні - за ГОСТ 10858
або ГОСТ 26597.
Ураженість білим або сірим гниллям визначають по результатах попередньої оцінки рослин соняшнику у полі, перед збиранням врожаю.
Визначення ртуті - за ГОСТ 26927.
Визначення миш’яку - за ГОСТ 26930.
Визначення цинку - за ГОСТ 26934.
Визначення пестицидів та мікотоксинів - за методами, які затверджені Міністерством охорони здоров’я СРСР.
Визначення запаху і кольору - за ГОСТ 27988.
2.1.2 Транспортування та зберігання вихідної сировини
Насіння соняшнику розміщають, транспортують і зберігають в чистих, сухих, без стороннього запаху, транспортних засобах і зерносховищах, які не заражені шкідниками; за правилами перевезення, які діють на даному виді транспорту; санітарними правилами та умовами зберігання, які затверджені в установленому порядку.
Партію насіння соняшнику, яке призначене для вироблення продуктів дитячого харчування, розміщають, транспортують та зберігають окремо в умовах, які виключають можливість змішування його з другими партіями.
На тимчасове зберігання строком до 1 місяця необхідно закладати насіння з вологістю не більше 9,0% і засміченням не більше 3,0% при умовах їх активного вентилювання.
На тривале зберігання, в зерносховища без активного вентилювання, треба закладати насіння соняшнику з вологістю не більше 7,0% і засміченням не більше 2,0%.
2.2 Характеристика готової продукції
Одержуваний після подрібнення ядра матеріал називається м’ятка і відрізняється дуже великою у порівнянні з вихідним насінням новоствореною поверхнею, по якій відбувалося руйнування. Окрім руйнування клітинних оболонок при подрібненні інтенсивно руйнується також і олієвмістна частина клітини. По мірі її руйнування велика частина олії вивільняється і відразу ж покриває що утворюється величезну поверхню частинок м’ятки у вигляді дуже тонких плівок. Чим інтенсивніше подрібнення, тим менше клітин залишається незруйнованими, тим більше олії буде знаходиться у вигляді тонких плівок на поверхні частинок м’ятки.
При хорошому подрібненні м’ятка повинна складатися з однорідних за розмірами частинок, не містити цілих незруйнованих клітин і в той же час кількість дуже дрібних (борошняних) часток у ній має бути невелика, тому що дрібні частинки ускладнюють ведення подальших технологічних процесів.
Фізичні властивості одержуваної м’ятки визначаються, перш за все, вологістю і температурою насіння. Сухі насіння при подрібненні дробляться на порошок. Подрібнення при низьких температурах також веде до отримання борошнистої структури. Підвищення вологості і температури при подрібненні збільшує пластичність матеріалу і дозволяє отримати м’ятку у вигляді пластинок-пелюсток, практично вільну від борошнистих частинок. Пелюстковий помел містить найбільшу кількість зруйнованих клітин, олія в ньому найбільш доступна технологічним впливам. При дуже високій вологості ядра робота вальцьових верстатів стає важче - через підвищену пластичність ядро налипає на поверхні валків, забиває рифлі.
Для досягнення найкращої якості помелу необхідно мати оптимальну вологість насіння і ядра і оптимальну температуру, які забезпечують необхідну пластичність подрібнювального матеріалу.
Якість помелу м’ятки погіршується також зі збільшенням лужистості
ядра.
Лушпиння має тверду структуру у порівнянні
з ядром, її присутність у ядрі збільшує
відстань між розмельними валками і
призводить до погіршення тонкощі помолу
м’ятки.
Якість одержуваної м’ятки визначається шляхом просіювання крізь сито з отворами діаметром 1 мм, має характеризуватися проходом її часток у кількості не менше 40% маси м’ятки.
ОПИС
ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ