6.2. Типологія політичної системи

Кожна політична система має свої ознаки і характеристики, форму і тип|типа|. Для з'ясування відмінностей|відзнак| і схожості політичних систем, відстежування процесу їх формування, функціонування політична наука класифікує політичні системи. Всі існуючи|наявний| типології є|з'являються,являються| умовними, оскільки «чистого» типу|типа| політичної системи не існує. Всі політичні системи є|з'являються,являються| результатом свідомих зусиль людей, які живуть у визначеному місці в певний час, крім того, політична система своєрідне утворення, особливості якого визначаються історичними, економічними, культурними та іншими умовами. Спроби класифікувати політичну систему відносяться ще до часів Античності. Платон запропонував розмежовувати демократію, монархію і аристократію. Аристотель використовував своєрідну «полюсну» класифікацію співвідношень: монархія – тиранія, аристократія – олігархія, політия| – демократія. Пізніше, коли політична система структурно більш ускладнилася марксисти, спираючись|обпиратися| на класові пріоритети, запропонували типологію, зорієнтовану на соціально-економічні структури суспільства|товариства|: рабовласницька, феодальна, буржуазна і соціалістична політична система. У сучасній західній політичній науці популярною залишається типологія, критерієм якої є характер|вдачі| взаємодії систем із|із| зовнішнім середовищем|середою|, тобто існують відкриті|відчиняти| і закриті|зачиняти| політичні системи. Закриті|зачиняти| системи зводять до мінімуму|мінімум-ареалу| спілкування із зовнішнім середовищем, вони несприйнятливі до цінностей інших систем, самодостатні, оскільки орієнтуються на використання виключно внутрішніх власних ресурсів. Відкриті системи активно взаємодіють з іншими системами, обмінюються ресурсами, сприйнятливі до цінностей інших систем, динамічні та високо адаптивні в швидкозмінних умовах сучасного миру. Загальновизнаною типологією політичних систем є типологія американського політолога Г.Алмонда, в основі якої такий критерій як відображені у формі організації власті, особливості політичної культури конкретного суспільства. Відповідно до такого підходу виділяють чотири основні типи політичних систем: англо-американська, континентально-європейська, доіндустріальна або частково індустріальна, тоталітарна. Англо-американська політична система відрізняється високим ступенем розділення політичних ролей між учасниками політичних відносин, однорідною політичною культурою, в основі якої прагматизм і раціоналізм, основною цінністю, яка впорядковує і структурує таку систему, є індивідуалізм, безпека, добробут і свобода особистості. Континентально-європейська політична система характеризується неоднорідною політичною культурою і, як наслідок, розподілом політичних ролей не в масштабах суспільства, а всередині класів, партій, груп, політична субкультура в такій системі взаємодіє з модернізованими соціальними і політичними інститутами, саме це і лежить в основі структуризації зазначеної системи. Доіндустріальні або частково індустріальні політичні системи відрізняються відсутністю чіткого розділення владних повноважень. Інтеграція суспільста в такій системі досягається насильницькими заходами, розподіл політичних ролей мінімальний, влада зосереджена в руках вузького кола осіб, політична культура може бути визначена як змішана, еклектична, фактично це сукупність політичних субкультур заснованих на різних цінностях, компроміс між якими малоймовірний. Тоталітарні політичні системи засновані на визнанні пріоритету класових, національних або релігійних цінностей. Вони характеризуються максимальною концентрацією влади в руках правлячої партії або групи осіб. Влада постійно контролює всі прояви суспільного та індивідуального життя, приділяючи значну увагу ідеології як ціннісному регулятору відносин. Однією з достатньо простих і поширених класифікацій політичної системи залишається типологія, в основі якої лежить тип політичного режиму функціонування політичної системи. Відповідно до цього підходу виділяють демократичні, авторитарні та тоталітарні політичні системи.