72. Вода може перебувати в грунті в різних станах і залежно від цього має неоднакове значення для живлення рослин. Розрізняють такі головні форми води в грунті.

Гравітаційна вода займає в грунті великі пори (некапіллярние), пересувається зверху вниз під власною вагою. Це найдоступніша для рослин вода. Однак якщо вона заповнює всі пори, то настає перезволоження грунту. На піщаних грунтах гравітаційна вода легко йде вглиб, в зону, недоступну для коренів.

Капілярна вода займає капіляри грунту. За ним вона просувається від більш вологого шару до більш сухому. У міру випаровування води з поверхні грунту такий висхідний струм її може висушити грунту. Капілярна вода цілком доступна рослинам.

Гігроскопічна вода знаходиться в грунті у вигляді молекул в поглиненому стані, утримується поверхнею грунтових частинок, майже недоступна рослинам, пересувається між частинками грунту у формі пари.

Названі форми води не є постійними. Вода може з однієї категорії переходити в іншу. При перезволоженні грунту всі проміжки між її частинками зайняті водою. При підсиханні грунту витрачається в першу чергу вільна (некапіллярная) вода, а потім капілярна. Якщо запаси капілярної і некапіллярной води вичерпані, то рослини вже майже не можуть отримувати її з грунту через кореневу систему, тому що в грунті залишається тільки вода, малодоступна рослинам. Ступінь зволоження грунту, при якій рослини починають в'януть, від нестачі вологи, називається вологістю завядания (ВЗ). Вологість завядания дорівнює зазвичай подвійної максимальної гігроскопічності на піщаних грунтах вона нижче 1% на супіщаних 1 - 3, на суглинних 4 - 10, а на глинистих 15% і вище.

73. Основними водними властивостями ґрунту є водопроникність,водо утримуюча здатність (вологоємкість), водопідіймальна здатність, доступністьводи для рослин.

Водопроникність ґрунтів — здатність ґрунтів пропускатичерез себе воду, яка надходить з поверхні. Залежить від механічного, структурногоі хімічного складу ґрунтів, його щільності, пористості, вологості і тривалості зволоження.Глинисті ґрунти мають низьку водопроникність, піщані і структурні — високу. Набуханняколоїдів ґрунту різко знижує водопроникність ґрунту.

Вологоємність ґрунту — здатність поглинати і утримуватипевну кількість води. Виділяють такі види вологоємкості: максимальна гігроскопічна,максимальна молекулярна (плівчаста), капілярна, найменша (польова) і повна.

Найменшою (польовою) вологоємкістю є кількістькапілярно-підвішеної води, яку утримує ґрунт в даний момент при глибокому заляганніґрунтових вод. В структурних ґрунтах вона становить 30-35, а в піщаних — 10-15%.За її величиною розраховують норми поливу. Різницю між найменшою вологоємкістю іфактичною вологістю ґрунту називають дефіцитом вологи.

Повна вологоємкість — найбільша кількість вологи,яку може увібрати і утримати ґрунт. В цьому разі в ґрунті міститься максимальнакількість всіх форм води. Її величина залежить від механічного, структурного складуі пористості ґрунту. Повна вологоємкість більшості ґрунтів становить 40-50%. Цювеличину також використовують для розрахунків норм поливу.

Вологість в’янення (коефіцієнт в’янення) — вологістьґрунту, за якої проявляються ознаки в’янення рослин. Ця величина залежить від властивостейґрунту (механічний склад, засолення, наявність торфу тощо) і біологічних особливостейрослин. Вологість в’янення глинистих ґрунтів становить 20-30%, піщаних — 1-3%, торфових- 60-80%. Вологолюбні рослини починають в’янути при вищій, посухостійкі — при нижчійвологості ґрунту.