perelik_pitan_na_ispit_z_Makro 2
.docx32.Сукупний попит на гроші.(сукупний попит на гроші – реальна грошова маса, яка необхідна економічним суб’єктам для оплати угод та як активи.це крива сукупного грошового попиту. ЇЇ особливість полягає в тому. що вона зміщена вправо від вертикальної осі на певну відстанью. Таке зміщення відображає величину попиту на гроші для угод не залежить від відсоткової ставки. Механізм відновлення рівноваги буде таким: 1) перевищення пропозиції над попитом викликає появу надлишкових гроше, які спрямовуються на придбання облігацій; 2) надлишкові гроші збільшують попит на облігації, що підвищує їх ціну; 3) зростання цін на облігації викликає зниження відсоткової ставки.
33.Пропозиція грошей. Простий депозитний мультиплікатор.(Основними параметрами грошового ринку є грошова пропозиція і грошовий попит. Вои являють собою реальну грошову масу та обчислюються на основі деління номінальної грошової маси на ціни.
Грошова пропозиція складається з різних форм грошових агрегатів. Залежно від івня ліквідності всі вони об’єднуються зростаючм підсумком в окремі грошові агрегатиM0= готівкові гроші (гроші поза банком)М1= М0+поточні депозити+кошти на розрахункових рахункахМ2= М1+строкові депозитиМ3=М2+ кошти клєнтів за трастовими операціями банків.Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змінюватись Нацбанком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній моделі грошової пропозиції її крива набирає вигляду вертикальної прямої.Простий депозитний мультиплікатор (m=1/r)визначає максимальну кількість нових депозитних грошей, що створюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов'язкового резервування. Максимальне розширення депозитів – збільшення грошей на чекових рахунках – визначається як добуток простого депозитного мультиплікатора і надлишкових резервів: DD = тЧЕ. Зменшення загальної кількості банківських резервів призводить до мультиплікативного скорочення депозитів. Збільшення резервних вимог також скорочує обсяг безготівкової грошової маси.)
34.Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.
35.Інструменти грошово-кредитної політики.(Грошово-кредитне регулювання - це один з елементів економічної політики держави, являє собою сукупність заходів, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредитів, рівня процентних ставок і інших показників грошового обігу і ринку позичкових капіталів.Основними інструментами грошово-кредитного регулювання є: 1.Мінімальні резервні вимоги - це обов'язкова норма внесків комерційних банків у центральному банку.2. Офіційна облікова, або дисконтна ставка - ставка, застосовувана центральними банками в операціях із комерційними банками по обліку короткострокових державних облігацій, переобліку комерційних векселів і інших цінних паперів, які відповідають вимогам центрального банку 3. Рефінансування - кредитування комерційних банків.4. Операції на відкритому ринку - операції центрального банку по купівлі-продажу цінних паперів.По об'єктам впливу - стимулювання кредитної емісії (кредитна експансія), або її обмеження (кредитна рестрикція). За допомогою проведення кредитної експансії центральні банки переслідують цілі підйому виробництва і пожвавлення кон'юнктури; за допомогою кредитної рестрикції вони намагаються запобігти "перегріванню" кон'юнктури, що спостерігається в періоди економічних підйомів.
За формою інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на адміністративні (прямі) і ринкові (непрямі).Адміністративними є інструменти, що мають форму директив, розпоряджень, інструкцій, що виходять від центрального банку і спрямовані на обмеження сфери діяльності кредитного інституту.Під інструментами ринкового характеру розуміють кошти впливу центрального банку на грошово-кредитну сферу за допомогою формування визначених умов на грошовому ринку і ринку капіталів.По характеру параметрів інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на кількісні і якісні.За допомогою використання кількісних методів відбувається вплив на стан кредитних можливостей банків, а отже, і на грошовий обіг у цілому. Якісні інструменти являють собою варіант прямого регулювання якісного параметра ринку, як-от - вартості банківських кредитів.По термінах впливу інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на довгострокові (реалізація займає понад 1 рік) і короткострокові відповідно до задач реалізації найближчих і перспективних цілей грошово-кредитної політики.
36.Передатний механізм грошово-кредитної політики.
37.Доходи домогосподарств.
38.Споживання та заощадження як функції поточного доходу. Схильність до споживання та заощадження.
39.Поняття середньої і граничної схильності до споживання і заощадження.
40.Кейнсіанська функція споживання, її графічне зображення.
41.Теорія споживання Ф. Модильяні.
42.Кейнсіанська інвестиційна функція.
43.Неокласична інвестиційна функція.
44.Проста інвестиційна функція.
45.Поняття акселератора.
46.Поняття сукупних видатків, особливості їх формування та їх вплив на ВВП.
47.Проста модель рівноваги. «Кейнсіанський хрест».
48.Аналіз рівноважного ВВП у короткостроковому періоді. Підхід «витікання – ін’єкції».(В основі методу «вилучення — ін’єкції» лежить та обставина, що в економічному кругообігу постійно мають місце вилучення (зменшення видатків) або ін’єкції (збільшення видатків). Вилучення відбуваються у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються в формі інвестицій, державних закупівель, експорту. Економічна рівновага існує лише за умов, коли вилучення дорівнюють ін’єкціямУ спрощеному варіанті, яким є приватна економіка закритого типу, вилучення відбуваються лише у формі заощаджень, а ін’єкції — лише у формі інвестицій. За цих умов модель економічноїрівновагивиглядає так: S = І, де І — запланованіінвестиції
49.Рецесійний та інфляційний розриви.(Рівновага в економіці може забезпечуватись в умовах повної чи неповної зайнятості, на інфляційній осноі або на основі стабільних цін. Якщо за цих умов сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив. Потенційному ВВП відповідають видатки на рівні Але фактично економіка витрачає Е1, що менше Е2. Тому фактичний ВВП менший потенційного Це яивще дістало назву рецесійнийрозрив.Кількіснорецесійний розрив – величина, на яку автономін видатки мали б зрости, щоб забезпечити збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня без зростання цін. Підрахувати в кількісному вигляді можна за допомогою формули:Якщо за цих умов сукупні видатки є надмірними порівняно з потенційним ВВП. то в економіці виникає інфляційний розрив.інфляційний розрив – величина, на яку автономіні видатки мали б скоротитися, щоб забезпечити зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін.
50.Типи та фактори економічного зростання.( Економі́чнезроста́ння — зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивне економічне зростання. Екстенсивний тип зростання здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів. Інтенсивний тип — це такий, який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та найкращих форм організації виробництва.
Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи:фактори пропозиції;фактори попиту;фактори розподілу.Фактори пропозиції включають:кількість і якість природних ресурсів;кількість і якість трудових ресурсів;обсяг основного капіталу (основні фонди);Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори.Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробничого потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує збільшення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.
Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.Зауважимо, що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття.
51.Економічне зростання і крива виробничих можливостейКрива виробничих можливостей показує комбінації випуску продукції різних видів за наявної кількості природних, трудових, інвестиційних ресурсів і певного технологічного рівня виробництва.
Зміщення кривої виробничих можливостей праворуч і вгору означає економічне зростання. Це зміщення відбувається в результаті збільшення обсягів пропозиції ресурсів і технічного прогресу.
52.Модель макроекономічного зростання Харода-Домара.У моделіХаррода — Домараджереломінвестування є заощадження, якізалежатьвід доходу (ВВП) і нормизаощаджень, тобтоS = sY. Обсягінвестуваннявизначаєтьсяпопитом на інвестиції, який ставиться в залежністьвід приросту продукту та йогокапіталомісткості (Ky). Останняобчислюється за формулою Ky = K / Y. Отже, капіталомісткістьпоказує, на скількиодиницьзбільшуєтьсякапітал у разізростання продукту, виробленого з використаннямцьогокапіталу, на одиницю. ОскількиI = K, а K = Y Ky, то попит на інвестиціївизначається так: I = Y Ky.Доцьогосліддодатище три важливихприпущеннямоделіХаррода — Домара: 1) капіталомісткість є незмінноювнаслідокнегнучкостіцін в короткостроковомуперіоді та нейтральностітехнічногопрогресу; 2) норма заощаджень у довгостроковомуперіодітакожмаєтенденцію до стабільності; 3) інвестиціїдорівнюютьзаощадженням (I = S).Особливістькейнсіанськоїтеоріїекономічного зростання полягає в тому, що її прихильники доходять до висновку про необхідність державного регулювання процесу нагромадження капіталу з метою підтримання в довгостроковому періоді стійких темпів зростання економіки. При цьому головним об’єктом державного регулювання мають бути інвестиції.
53.Модель макроекономічного зростання Домара.У моделі Домара припускається, що існує тільки ринок благ, який є збалансованим; на ринку праці наявна надлишкова пропозиція, і це забезпечує постійний рівень цін; фактором зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій.На відміну від Кейнса, у Домара інвестиції є фактором не тільки створення доходу, а й створення капіталу (основних фондів). Динамічна збалансованість попиту і пропозиції, за Дома-ром, визначається динамікою інвестицій, тому що вони створюють і нові доходи, і новий капітал. Таким чином, завдання Домара зводилося до визначення обсягів і темпів зростання інвестицій, необхідних для підтримання збалансованого довгострокового зростання. Домар при моделюванні економічного зростання запропонував систему з трьох рівнянь:Отже, в моделі Домара рівноважне економічне зростання досягається, коли темпи приросту інвестицій дорівнюють добутку граничної схильності до заощадження і граничної продуктивності капіталу.
54.Економічний цикл: сутність та структура, причини коливань. Характеристика фаз економічного циклу..цикл – це послідовність піднесень і спадів активності протягом кількох років, тобто це рух сусп. вир-ва.від одного криз.явища до іншого, який постійно повторюється. Кожний цикл являє собою певну послідовність з альтернатив.фаз, які повтор.одна за одною. Це означає, що кожна з його поперед.фаз повинна мати здатність до відтвор.наступних. У підсумку економ.цикл набуває здатності до самовідтворення. Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує норм.хідеконом.розвитку, а всі наступні фази – відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза утвор.умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази. Отже, економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Піднесення змін.спадом (кризою). Обсяги ВВП, зайнятості і вир-ва скорочуються. Ціни і прибутки зниж., а безробіття зростає. За спадом виник.дипресія. Відновлення при цьому може бути повільним і швидким. У цьому випадку рівень вир-ва підвищ., а зайнятість зростає. В міру того як пожвавл.в економіці набирає сили, зрост.темпи приросту цін. Після досягн.в економіці повної зайнятості, тобто повного використ.виробн.ресурсів, економіка переходить до фази піднесення. Нова смуга піднесен.може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, збільшення к-ті вільних робоч.місць, підвищ.жит.рівня населення або ж швидке роздування цін і зростан.спекуляції, за якими настає нова криза. Осн.ознаками, які характер.економ.цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумов.генезис і механізм його проходження.
55.Види економічних циклів та причини коливаньЗ цього погляду всі економ.цикли поділяються таким чином:
1) Цикли Кондратьєва, або ж довгохвильові цикли, тривалість яких дорівн. 40-60 років.Їхня головна руш.сила – радикал.зміни в технолог.базісусп.вир-ва, його структур.перебудова. 2) Цикли Кузнеца – тривалість 20 років, а руш.силами є зрушення у відтворюваній структурі вир-ва. 3) Цикли Джаглера – з періодичністю 7-11 років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредит.факторів. 4) Цикли Китчина – тривалість 3-5 років, що обумовлюється динамікою відносн.величини запасів товарно-матер.цінностей на підприємствах. 5) приватні господарські цикли, що охоплюють період від 1-12р. та існують у зв’язку з коливаннями інвест.активності. До найбільш значних причин цикл.коливань. можна віднести: 1) великі техн.нововведення, які з’яв.нерегулярно і зумовл.коливання в діловій активності. 2) політ.перевороти, різка трансформація соц.-економ.системи, війна та інші випадкові проблеми системного характеру. 3) помилкові рішення в грошово-кредит.політиці, які супроводж.появою надмірної кількості грошей або надмірним вилученням грошей з обігу. 4) різкі зміни в зовн.умовах функціонування нац.економіки (зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торг.партнерів тощо).
56.Механізми державного впливу на економіку.Економічні функції держави реалізуються через систему методів, які є сукупністю важелів та засобів впливу на певні сфери та явища економічного життя для досягнення визначених цілей. При всій їх багатоманітності вони поділяються на дві великі групи - адміністративні (прямі) та економічні (непрямі). Адміністративними методами державного регулювання економіки є методи безпосереднього впливу держави на господарську діяльність, що прямо регламентують поведінку суб'єктів господарювання (тому їх і називають прямими методами). Вони проявляються у формі адміністративного впливу на поведінку функціонування і результативність суб'єктів економічної діяльності, обмежуючи певною мірою їх економічну свободу. Адміністративні методи державного регулювання економіки ґрунтуються на командних формах наказів і розпоряджень, які здійснюють ті, хто знаходиться на вищій позиції в ієрархії, тобто цим методам властива вертикальність ієрархічність. їх найхарактерніша ознака полягає в тому, що вони є обов'язковими для виконання тими суб'єктами, яким вони адресовані, тобто мають обов'язкову силу. Ці методи ґрунтуються на силі державної влади і охоплюють засоби заборони здійснювати певні види діяльності, засоби дозволу (ліцензування) і засоби примусу (зобов'язання дотримуватись певних правил здійснення економічної діяльності). В сучасних умовах використовуються різні методи цієї групи
57.Правове, адміністративне і економічне регулювання економіки. (Важливим економічним методом регулюючої ролі держави є субсидії та дотації. Це платежі, які здійснює держава, щоб компенсувати зменшення доходу виробника через низьку ціну товару. Тобто це платіж, який держава сплачує виробникові, щоб підвищити його дохід, бо за низької ціни він не зацікавлений в його виготовленні.Адміністративні методи включають і державне регулювання умов праці як сукупність законів і законодавчих актів, що регулюють тривалість робочого дня, величину оплачуваних відпусток та мінімальної заробітної плати, початок працездатного віку та вихід на пенсію тощо. Адміністративними важелями є накази, постанови та розпорядження уряду. В Україні головним законодавчим актом, що врегульовує ці питання, є Кодекс законів про працю.Адміністративні засоби використовує держава і для регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Цими засобами є митні тарифи, збори, експортні та імпортні квоти, нетарифні засоби та протекціонізм. Митні тарифи - це систематизовані за групами товарів мита, що стягуються в країні з імпортованих та транзитних товарів та послуг. Вони є примусовими засобами. Митні збори стягуються понад митні тарифи. Імпортні та експортні квоти виступають як кількісні обмеження імпорту певних товарів у країну та експорту товарів з неї.
58.Тарифні і нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі.Зовнішня торгівля – це не що інше, як головна форма економічного співробітництва між різними країнами. І її регулювання у якійсь мірі державою відбувається залежно від соціальних, економічних, політичних завдань в самій країні і обстановки в усьому світі.В даний час виділяють нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі і тарифні. До перших відносяться митні збори і тарифи. Це головний інструмент торгової політики будь-якої держави і його правомірність визнана міжнародними нормами. Митний тариф має кілька визначень. Перше – це інструмент, що використовується в торговельній політиці та регулюванні внутрішнього ринку в процесі його взаємодії зі світовим ринком. Друге визначення – звід різних ставок митних зборів, що застосовуються до товарів, що перетинають митний кордон. Даний звід ставок систематизовано у повній відповідності з усією товарною номенклатурою. Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі, а саме митний тариф, складається з конкретних, чітких ставок митних зборів, що використовуються з метою оподаткування вивозяться і ввозяться. Митом називається внесок, який є обов’язковим, що справляється митними органами при експорті або імпорті товару. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі зараз активно використовуються урядом будь-якої держави. На відміну від митних тарифів практично всі вони мало піддаються кількісної класифікації і, як наслідок, погано відбиваються в статистиці. Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі бувають фінансові, приховані і кількісні. Той факт, що вони не піддаються кількісній класифікації дає можливість різним урядам використовувати або їх окремо, або певну їх комбінацію, щоб досягти своїх цілей в торговельній політиці. Якщо використовувати нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі (особливо інтенсивні кількісні) разом з ліберальним митним режимом, то торгова політика в цілому набуває більш обмежувальний характер.
59.Аргументи на користь та проти політики протекціонізму.Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.а користь протекціонізму наводяться такі аргументи: Стимулювання виробництва і збільшення зайнятості. Прихильники протекціонізму стверджують, що обмеження імпорту є необхідним, по-перше, для того, щоб підтримати вітчизняних виробників, зберегти робочі місця і цим самим забезпечити соціальну стабільність. По-друге, скорочення імпорту збільшує сукупний попит у країні, що стимулює зростання виробництва і зайнятості. Захист молодих галузей. Досить часто наводиться аргумент, що протекціонізм є тимчасово вкрай необхідним, аби молоді перспективні галузі промисловості, які мають високий рівень витрат, змогли сформуватися, закріпити свої позиції. Як тільки їхня ефективність почне зростати, рівень протекціоністського захисту може зменшуватися.Збільшення доходів державного бюджету. В багатьох випадках держава проводить протекціоністську політику тому, що існує потреба в додаткових коштах для покриття дефіциту державного бюджету.Забезпечення економічної безпеки та оборони країни. Негативні сторони: Загострення міждержавних протиріч.Скорочення експорту і погіршення платіжного балансу