3 Аналіз технологічних методів ремонту

Перед проведення робіт з розбирання камери після її доставки до робочої позиції її слід піддати пневматичній обдувці. Разом з повітрям подається дріб абразивного матеріалу. Він може бути оксидом силіцію (піском), карборундом та електрокорундом. Оскільки останні два матеріали застосовуються для очистки від досить серйозних прогарів різних труб та циліндрів, а також для створення мікрорельєфу поверхонь, що не є потребою цього проекту, то ми будемо виконувати обдувку піском, оскільки це порівняно дешевший матеріал.

На сьогоднішній день існують такі методи ремонту дугогасних камер: першим з методів є відновлення стінок і перегородок сумішшю, другим – метод відновлення із застосуванням вставок з термо-дугостійких полімерних матеріалів. За складом суміші бувають різні.

Дана курсова робота присвячена детальній розробці технології ремонту дугогасних рогів, тому саме на методах їх відновлення сконцентруємо увагу. Відповідно до технологічних інструкцій ТИ436 та ПКБ ЦТ.25.0094 ріг повинен мати рівномірне покриття оловом без чорновин, п'ятен та інших дефектів. Пошкоджене покриття відновлюють олов'януванням. На сьогодні відомі такі методи нанесення олова на поверхню деталі: металізаційне, хімічне, електрохіміче та гаряче. Металізаційне виконують за допомогою аргонно-дугової установки. Цей метод потребує затрат інертного газу аргону та електричної енергії. При хімічних та електрохімічних методах використовується досить велика кількість різних речовин: крім солі олово необхідно використовувати сульфатну кислоту. А також цей метод потребує досить великої кількості ванн. Можна проводити нанесення олова методом газового наплавлення, але цей метод не дає покриття товщиною у десяті долі міліметра як нам потрібно, тобто досить грубий. Тому виконуватимемо наплавку аргонно-дугову.

Ріг повинен мати чисту, рівну поверхню без рисок, заусениць, зобоїн та гострих кутів. Отвори для кріплення мають відповідати креслярським розмірам. У випадку їх зносу застосовують заплавку латунню за допомогою газової зварки чи аргонно-дугову заплавку з наступним розсвердленням та обробкою.З метою подвійного використання апарату заплавку латуні виконуватимемо теж аргонно-дуговим методом.

Для аргонно-дугової заплавки будемо використовувати апарат " Форсаж-315".

Заплавку латуні виконуватимемо неплавким електродом, оскільки при використанні плавкого електроду краплі електродного матеріалу сильно перегріваються. Принципова схема горілки для заплавки зображеня на рисунку 6.

Рисунок 6 - Принципова схема установки для аргонно-дугової наплавки.

Для нанесення латуні використовують електроди марок ЛК80-3, ЛМц59-02, для олова марок О1пч, О2, О3.

Пальник встановлюється під кутом 10-20 °. Відстань між соплом і наплавлювальною деталлю повинна бути 10-15 мм. При збільшенні цієї відстані якість зварювання суттєво погіршується.

При зварюванні використовується також кремениста бронза в якості присадкового матеріалу.

Стінки камери відновлюють та перегородки відновлюють сумішшю або із застосуванням вставок з мікалексу. Склад суміші може бути шести різних варіантів, але в усіх випадках використовується епоксидна смола або натрієве рідке скло. Найбільш поширений склад зі смоли епоксидної ( 100 вагових частин), азбесту хрізолітового ( 100 в.ч.) та поліетиленполіаміну (6-12 в.ч.). Цей метод кращий за відновлення мікалексовими пластинами через відсутність потреби у фрезеруванні. В будь-якому випадку стінки витримують після відновлення сумішшю при температурі 20(+/-5) ° С напротязі 24 год. Після сушіння їх просочують гідрофобізуючою рідиною, а потім проводять повторне сушіння при температурі до 150° С напротязі 8 год. Для відновлення стінок однозначно треба обрати метод відновлення сумішшю як більш простий.

В будь-якому випадку час після приготування суміші і до її нанесення не може перевищювати 10-12 хв, оскільки вже через 25-30 хв суміш повністю застигає. Перед її нанесення поверхню обробляють ацетоном або бензином для знежирення.