Тема 5. Страхова організація

Перелічити організаційні форми, в яких можуть утворюватися страхові компанії.

Загалом, основним критерієм створення різних страховиків була база, на якій вони створювались. Відповідно до цього виділяють 4 типи страховиків:

1) відносно великі страхові компанії колишнього Союзу з широкою мережею периферійних філій, що згодом перетворилися на самостійних юридичних осіб;

2) комерційні страхові організації, які були створені на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху СРСР і Індержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою опосередковано. Це зумовило перехід кваліфікаційних працівників до інших компаній, які певною мірою залучалися до страхування "вигідних" ризиків;

3) страхові компанії, створені комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами. Перші роки самостійної української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній. Згадані суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування;

4) кептивні страховики, створені при галузевих міністерствах, відомствах, підгалузях, сферах виробництва. Характерною особливістю цих компаній був великий вплив на їх роботу міністерств, відомств, державних корпорацій.

Пояснити сутність страхової компанії.

Страхова компанія— це юридична особа, яка залучає кошти клієнтів під певні зобов’язання і сплачує цим клієнтам визначену суму коштів у разі настання страхового випадку. Для контролю за діяльністю страхових компаній створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. В його компетенцію входить нагляд і за страховою діяльністю. Комітет може виключати окремі страхові компанії з державного реєстру страховиків у разі порушень з боку страхових компаній.

Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності

Пояснити сутність Державного регулювання страхової діяльності.

Державне регулювання спрямоване на забезпечення формування і розвитку ринку страхових послуг, який ефективно функціонує, створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм, недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників, та дотримання вимог законодавства України про страхування. Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобов'язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспроможності кожного конкретного страховика.

Перелічити методи регулювання страхової діяльності, пояснити їх сутність.

Ліберальний (м'який)тип передбачає, що операції по страхуванню хоча й підлягають ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю страхових компаній відносно слабкий (характерно для Великобританії).Авторитарний (жорсткий) тип- це коли кожний конкретний вид страхування проходить процедуру ліцензування і повинен відповідати певній системі вимог щодо правил страхування, фінансово-господарській діяльності страхової компанії; конкуренція між страховиками чітко регламентується (характерно для Німеччини).Змішаний тип використовує в певній мірі два зазначених підходи - виважена система регламентації діяльності страхових компаній поєднується з досить гнучкими підходами, які дають можливість забезпечити достатній рівень конкуренції (характерно для Франції).

Пояснити сутність ліцензування страхової діяльності.

Ліцензування страхових операцій страховиків, що здійснюють свою діяльність на Україні, носить обов'язковий характер. Воно здійснюється уповноваженим органом по справам нагляду за страховою діяльністю.

Ліцензії видаються на конкретні види страхування і перестрахування, передбачені Законом України « Про страхування».

Страховики, що одержали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування.

Відповідно до діючого законодавства рішення про видачу чи відмовленні у видачі ліцензії приймається уповноваженим органом у термін не пізніше 30 днів із дня одержання заяви і необхідних документів.