35 Аудит витрат — це незалежна перевірка правильності формування собівартості, складу витрат та витрат на збут, правильності формування бухгалтерського обліку.

Метою аудиту витрат є складання аудитором висновку про те, чи відповідає

інформація, відображена у фінансовій звітності щодо витрат, в усіх

суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок

обліку, підготовки і подання фінансових звітів Щоб скласти об'єктивну

думку щодо інформації про витрати суб'єкта господарювання, випуск

продукції та її собівартості, аудитору необхідно:

одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській

документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і

достатньо її вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності

відповідна інформація. Із цією метою аудитор повинен здійснити:

1) перевірку наявності й правильності оформлення первинних документів,

що є підставою для записів із формування собівартості продукції (робіт,

послуг);

2) перевірку правильності віднесення витрат до складу собівартості

продукції (робіт, послуг);

3) оцінку стану синтетичного й аналітичного обліку витрат на

виробництво, що входять до собівартості продукції (робіт, послуг);

4) перевірку правильності оприбуткування готової продукції;

5) перевірку повноти правильності й достовірності відображення операцій

із формування собівартості продукції (робіт, послуг) в обліку та

звітності;

6) оцінку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг)

за об'єктами калькулювання витрат;

7) перевірку правильності відображення в обліку і звітності собі вар

тості реалізованої продукції. Отже, метою аудиту витрат на виробництво є

складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація,

відображена у звітності та бухгалтерському обліку, в усіх суттєвих

аспектах нормативним документам, які регламентують порядок

бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, оскільки

гарантом достовірності цієї інформації є аудиторський висновок.

36 Аудиторська діяльність — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність щодо надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Основними нормативними документами, що визначають головні засади аудиторської діяльності, є Закон України "Про аудиторську діяльність", Національні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України.

Закон України "Про аудиторську діяльність" визначає: поняття аудиторської діяльності; суб'єктів аудиторської діяльності, їхні права, обов'язки, спеціальні вимоги і відповідальність; порядок надання аудиторських послуг,управління аудиторською діяльністю; інші питання.

З метою регулювання аудиторської діяльності для аудиторів і аудиторських фірм визначені Законом України «Про аудиторську діяльність» їхні права та обов’язки.

Аудитори і аудиторські фірми України мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи з предмета перевірки, які знаходяться у замовника або і у третіх осіб.

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб’єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Аудитори і аудиторські фірми зобов’язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки у бухгалтерському обліку і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомостей, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України;

37 Аудит собівартості

Аудитор вивчає методи обліку затрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції. Залежно від виду продукції, її складності, типу і характеру організації виробництва в промисловості найчастіше виділяють: попереджальний метод — на підприємствах з однорідною за вихідним матеріалом і характером обробки масовою продукцією з неперервним технологічним процесом; позамовний метод— в індивідуальному і дрібносерійному виробництвах, а також при виконанні дослідних, експериментальних, ремонтних та інших робіт. Аудитор оцінює обґрунтованість застосування того чи іншого методу обліку затрат і його вплив на правильність визначення собівартості продукції.

У процесі аудиту собівартості звертають увагу на організацію обліку руху напівфабрикатів (деталей) у виробництві. Порядок організації обліку руху напівфабрикатів залежить від особливостей технологічної організації виробництва, номенклатури напівфабрикатів (деталей), які виготовляються, порядку приймання виконаних робіт, умов зберігання та інших факторів. Вибір варіанта обліку на підприємстві, яке перевіряється, повинен сприяти покращанню оперативно-виробничого планування і бути спрямованим на контроль за рухом напівфабрикатів у виробництві й залишками незавершеного виробництва, попередження можливого приховування браку і виявлення нестач, підвищення відповідальності осіб, які пов'язані з прийманням, видачею і транспортуванням напівфабрикатів. Для повної впевненості в обґрунтованості формування собівартості аудитору необхідно оцінювати організацію зведеного обліку затрат на виробництво.

При аудиті собівартості особливу увагу приділяють вивченню складу затрат за видами калькуляційних статей. Така перевірка затрат розкриває їх цільове призначення і зв'язок із технологічним процесом, дає змогу визначити, як формуються затрати за видами виробленої продукції і місцями їх виникнення (цехи, дільниці, бригади), а також виявити невиробничі втрати і результати внутрішньозаводського госпрозрахунку.

Калькуляційні статті являють собою одноелементні або комплексні витрати. Для перевірки комплексних статей аудитор залучає кошториси і порівнює планові й фактичні затрати, звертаючи особливу увагу на допущені втрати і перевитрати.

Одним із найважливіших напрямів аудиту є вивчення поелементного складу і структури затрат у динаміці за ряд років, що дає змогу аудиторам позначити головні напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції. До цих затрат з урахуванням їх економічного змісту належать: матеріальні затрати (за вирахуванням вартості повернених відходів); затрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби; амортизація основних фондів; інші затрати.

38. Методика проведення аудиту,аудиторський ризик, помилки і обман в аудиторській практиці

Методика проведення аудиту полягає в наступному:

• збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бух­галтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;

• визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за уста­новчими документами, за статутом, характером і змістом його роботи;

• планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

• оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

• аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

• перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

• контроль відповідності даних фінансової звітності записам в об­лікових регістрах;

• перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового об­ліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

• попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.

Кожній аудиторській перевірці за будь-яких умов притаманний аудиторський ризик, який полягає в тому, що аудитор може скласти аудиторський висновок, який не відповідає дійсному фінансовому стану підприємства. Це означає, що суттєві помилки, які містяться у фінансовій бухгалтерській звітності, можуть залишитися не виявленими аудитором, унаслідок чого перекручуються показники бухгалтерської звітності.

Аудиторський ризик визначають за формулою:

АР = РК • РО • РВ,

де РК — ризик внутрішнього контролю;

РО — ризик системи бухгалтерського обліку;

РВ — ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора.

Допустима величина аудиторського ризику перебуває в межах 1...5% від загального підсумку балансу або фінансового результату за звітний період (на вибір аудитора).

39 Метою аудиту доходів є встановлення об'єктивної іс­тини щодо достовірності, об'єктивності, правдивості й законності відображення в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності доходів та фінансових результатів і донесення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів інформації.