5. Перевірка умові відповідності питомих тепловитрати нормативному максимально допустимому значенню питомих тепловитрат на опалення будинку за опалювальний період
– середні витрати теплоти на опалення будівлі за опалювальний період, Вт;
– розрахункові сумарні витрати теплоти за опалювальний період, кВт·год;
– питомі тепловитрати на опалення будинків, кВт·год/м2 (або кВт·год/м3);
де А – об’єм будівлі по зовнішньому контору.
Для перевірки умові відповідності питомих тепловитрати нормативному максимально допустимому значенню питомих тепловитрат на опалення будинку за опалювальний період порівняємо отримане значення з Еmax, де Еmax – нормативне максимально допустиме значення питомих тепловитрат на опалення будинку, кВт·год/м2 (або кВт·год/м3), що визначається з ДБН В.2.6-31:2006.
Еmax = [40] кВт·год/м3 – для двоповерхових громадських будівель.
qбуд Еmax – умова виконана.
6. Графік залежності навантаження системи опалення від зовнішньої температури повітря
Оскільки втрати теплоти через огороджувальні конструкції залежать від температури зовнішнього повітря лінійно, то дана залежність буде характеризуватись прямою лінією і може бути побудована за двома значеннями теплового навантаження – при розрахунковій температурі для проектування системи опалення (Q) і при температурі початку і кінця опалювального періоду (+8 °С), що визначається формулою:
при tx= -22 °СQx= 34328,4Вт;
при tx=+8 °С Qx=7227Вт.
За цими двома точками будуємо графік, де на вісі абсцис відкладається температура зовнішнього повітря, а на вісі ординати – потужність системи опалення, яка залежить від температура зовнішнього повітря. графік показаний на рис.3.
7. Вибір системи опалення
Розведення трубопроводів системи опалення і під’єднання до теплової мережі виконується відповідно ДБН В.2.5-67:2013.
Обираємо систему опалення для 101 кімнати.
Головна задача системи опалення полягає у забезпеченні підходу необхідного теплового потоку, що покриває втрати теплоти через зовнішні огороджувальні конструкції (стіни, вікна, двері і т.д.). Тому максимальна потужність усіх приладів системи опалення дорівнює максимальним тепловтратам кімнати. Розрахункова потужність кожного приладу Qрозрах дорівнює:
де m – кількість нагрівальних приборів у кімнаті (приймаємо 6).
Необхідна площа нагрівального приладу визначається за формулою:
де k – коефіцієнт теплопередачі с поверхні приладу (характеристика нагрівального приладу);
1, 2, 3, 4 – коефіцієнти, що залежать від типу та кількості нагрівального приладу, прокладки магістралей та ін.;
tср – температура теплоносія в нагрівальному пристрої.
Температура води в нагрівальному пристрої на вході приблизно дорівнює 90 0С, а на виході – 750С. Для розрахунків беремо середню температуру, тому tср = 82,5 0С.
В якості нагрівального приладу обираємо секційний чавунний прилад М-140-АО.
Коефіцієнт теплопередачі для даного приладу k = 9,6 Вт/м2К.
Коефіцієнт 1 враховує охолодження теплоносія в трубах при штучній циркуляції. Він залежить від типу прокладки магістральних труб та кількості поверхів у будівлі.
Обираємо коефіцієнт для двоповерхової будівлі з установленою двотрубною системою з верхньою розводкою та прихованою прокладкою труб. при цьому 1 = 1,05.
Коефіцієнт 2 враховує спосіб установки нагрівального приладу.
В нашому випадку прилад встановлений у стіні без ніші і закритий декоративною перегородкою з щілинами, виконаними на боковій поверхні зверху і знизу перегородки. У цьому випадку значення коефіцієнту залежить від розміру щілин. У нашому випадку цей розмір А = 150 мм, при якому 2 = 1,2.
Коефіцієнт 3 враховує спосіб підведення теплоносія до нагрівального приладу. В нашому випадку для двотрубної системи 3 = 1.
Коефіцієнт 4 враховує кількість секцій у секційному нагрівальному приборі. При цьому робимо припущення, що значення кількості секцій лежить між 11 та 20. В такому діапазоні 4 = 1,05.
З урахуванням вищенаведеного маємо:
Далі треба вирахувати кількість секцій для кожного нагрівального прибору, при тому, що для даного типу нагрівального прибору площа однієї секції складає 0,287 м2.
Визначаємо кількість секцій:
