- •1.Київська Русь періоду розквіту. Значення Київської Русі в історії українського народу
- •2.Причини розпаду Київської Русі на удільні князівства
- •3.Піднесення Ролі галицько – Волинського князівства у політичному житті Європи в 12-13 ст . Діяльність Данила Галицького
- •4.Монголо-Татарська навала та її вплив на соціально-економічний і політичний розвиток Русі
- •5.Україна під владою Великого князівства Литовського і Польщі.Утворення Речі Посполитої. Брестська унія.Становище української шляхти,селінства,міщан.
- •6.Історія появи козацтва і Запорозькоі Січі
- •7. Діяльність гетьмана п. Сагайдачного
- •8.Причини,характер та рушійні сили Визвольної війни українського народу 1648-1657 рр.
- •1. Причини, передумови, рушійні сили та характер революції.
- •1.Національно-визвольна та соціальна боротьба в 1648-1657 рр. Українська козацька держава.
- •2. “Руїна”. Криза та поразка революції
- •9.Державний устрій запроваджений б. Хмельницьким . Дипломатична діяльність гетьмана
- •10.Переяславська рада та Україно-Московський договір 1654 року , їх значення в житті українського народу.
- •11.Політичне становище в Україні після смерті б. Хмельницького . Пошук гетьманами України різних шляхів утвердження державності України.
- •12.Україна в період гетьманування Мазепи
- •13.Конституція Пилипа Орлика та її значення для розвитку ідей конституціоналізму
- •14. Заходи Катерини II щодо ліквідації самобутності України
- •15.Причини скасування нової Запорізької Січі.
- •16.Діяльність Кирило-Мефодіівського братства та вплив його ідей на формування політичної думки в Україні
- •17.Реформа 1861 р. Скасування кріпацтва . Становище селянства України після реформи.
- •18. Розвиток капіталізму в другій половині 19ст.
- •19.Особливості економічного розвитку України кінця 2 половини 19ст.
- •20.Економічний та політичний розвиток України початку хх століття
- •21. Лютнева революція і піднесення національно-визвольного руху в Україні
- •22.Політичні дії Центральної Ради у зв’язку з перемогою збройного повстання у Петрограді у жовтні 1917р.
- •23.Гетьманування п.Скоропадського
- •24.Директорія унр
- •25.Україна в громадянській війні 1917-1921 рр.
- •26.Політична та економічна необхідність введення нової економічної політики
- •27.Суть нової економічної політики . Україна в умовах неПу.
- •28.Створення Радянського Союзу та його значення для розвитку українських земель
- •29.Суспільно - політичне життя україни у 20 роки хх ст.
- •30.Результати та наслідки проведення індустріалізації в Україні у роки перших п'ятирічок
- •31.Форсована колективізація сільського господарства та її наслідки для України
- •32.Сталінські репресії та їх наслідки для України
- •1. Винищення селянства. Голодомор 1932-1933 рр.
- •2. Репресії проти української інтелігенції
- •33.Початок Другої світової війни.
- •33. Україна на початку Другої світової війни (1939-1941 pp.)
- •34.Напад Німеччини на срср.
- •37.Особливості економічного та політичного становища в Україні після Великої Вітчизняної війни .
- •1. Етапи відбудови в урср:
- •3. Прийняття Закону «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства».
- •4. Особливості післявоєнної відбудови економіки урср. Післявоєнна відбудова економіки в Україні, як і в цілому по Радянському Союзу, мала свої особливості:
- •5. Підсумки відбудови економіки України в 1946-1950pp.
- •38.Режим Особистої влади Сталіна та його наслідки в Україні.
- •39.Економічний та політичний розвиток України в 50-80 роки.
- •41.Сучасні соціально-економічні та політичні проблеми в Україні
- •42.Міжнародне становище сучасної України
31.Форсована колективізація сільського господарства та її наслідки для України
Радянське керівництво, взявши курс на модернізацію промислового потенціалу країни, одразу зіткнулося з трьома проблемами: кошти, сировина і робочі руки для розвитку індустрії. Одержати все це можна було від селянства, що становило більшість населення. Проте бажаних наслідків досягти одразу не вдалося. Звичні командні методи в економіці спрацьовували погано, і тому провести планове перекачування коштів з аграрного сектора в промисловість шляхом встановлення занижених цін на сільгосппродукцію правлячі кола не змогли. Пропоновані державні ціни часто становили лише 1/8 ринкових, а за таких умов селяни просто відмовлялися продавати свій товар. Вихід із цієї ситуації Ленін побачив у кооперації, яка була звичною, традиційною формою селянської співпраці ще з дореволюційних часів, до того ж давала змогу органічно поєднати приватні та державні інтереси. Суть проблеми полягала лише в тому, яким способом у традиційну форму кооперації вкласти новий соціалістичний зміст.
Селянство чинило опір сталінській політиці: на селі лише з січня до червня 1930 р. в Україні зареєстровано 1500 терористичних актів проти представників радянської влади. У Херсонському, Кам'янець-Подільському, Вінницькому, Чернігівському, Одеському, Дніпропетровському округах відбулися збройні виступи селян. За деякими підрахунками, 1930 р. в Україні кількість учасників селянських повстань перевищила 40 тис.
Трагедія колективізації вимірювалася мільйонами людських доль. Депортація «куркулів» з України набула величезних масштабів. Що їх чекало? У книзі Р. Конквеста «Жнива скорботи» є згадка про такий досить типовий факт. Проминувши Надєждинськ (Сибір), колона «куркулів» протягом чотирьох днів ішла маршем майже 70 км. до місця свого нового перебування. Ставши на пень, один депеушник закричав: «Маєте свою Україну ось тут», — і показав довкола. Й попередив: «Тих, хто спробує втекти звідси, постріляємо».
Причини голоду в Україні 1932—1933 pp
Серед істориків у трактуванні цього питання одностайності немає. Вказуючи на багатоплановість причин цієї жахливої катастрофи, вони, як правило, намагаються виділити групу домінуючих чинників.
Наслідки суцільної колективізації
Форсовані темпи і переважно адміністративні методи її здійснення призвели до катастрофічних наслідків — дезорганізації і деградації аграрного сектора на початку 30-х років. За період 1929—1932 pp. в Україні поголів'я великої рогатої худоби скоротилося на 41,8%, коней — на 33,3%, свиней — на 62,3%, овець — на 74%. Річний валовий збір зернових культур в СРСР 1933 і 1934 pp. становив 680 млн. ц. (найнижчі показники після голодного 1921 p.).
У 1933 р. Сталін, намагаючись уникнути економічної катастрофи, відмовився від прискорених темпів індустріалізації і від безрозмірної продрозверстки. За таких умов колгоспи поступово почали виходити з кризи. Від України в державні засіки надійшло 1933 р. 317 млн. пудів хліба, 1935 р. — 462 млн., а 1937 р. — 496 млн. пудів. У 1935 р. в містах було скасовано введену 1928 р. карткову систему.
Наприкінці 30-х років сільське господарство України вийшло на рівень продуктивності, який існував до початку суцільної колективізації. Ситуація покращувалася, але проблеми в аграрному секторі були ще досить серйозними: 1913 р. на одного жителя України було вирощено 684 кг. зерна, 1927 р. — 615 кг., а 1940 р. — 639 кг. Про що свідчать ці цифри? По-перше, за цим показником навіть на початку 40-х років республіка не досягла дореволюційного рівня. По-друге, зберігалося відставання від західних країн. За даними 1934—1938 pp., на одного жителя вироблялося в Австралії — 702 кг., у США — 719 кг., в Аргентині — 1233 кг., у Канаді — 1298 кг. зерна. По-третє, виробництво зерна в республіці у 20—30-х роках відставало від раціональної норми — 1000 кг. на рік на людину.
Отже, у сталінській моделі побудови соціалізму домінуючою ланкою була форсована індустріалізація. Роль аграрного сектора полягала в «обслуговуванні» процесу індустріалізації і в збереженні в країні стабільної ситуації з продовольством. Тобто сільське господарство мало дати потрібну кількість хліба для експорту, для зростаючих промислових центрів і армії, а також забезпечити промисловість необхідною кількістю робочих рук і технічною сировиною. Головним наслідком колективізації став здійснений індустріальний стрибок, за який заплачено дорогою ціною: жертвами насильницького розкуркулення і голодомору, втратою селянами відчуття хазяїна, тривалими деградацією та дезорганізацією аграрного сектора.