Наровлянський. Правозн
.pdf3)на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
4)на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право;
5)на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Отже, збираючись вирішувати свої проблеми, необхідно пам'ятати про часові обмеження. Якщо строк позовної давності минув, ви втрачаєте право звернутися до суду за допомогою. І хоча в окремих випадках суд може визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, краще на це не розраховувати.
Пригадайте, які відносини регулюють норми цивільного права.
3. Цивільно-правова відповідальність.
Будь-яке порушення цивільних прав особи може потягнути за
собою цивільно-правову відповідальність. Цивільно-правова від-
повідальність — це вид юридичної відповідальності, яка полягає в настанні передбачених законом негативних майнових наслідків для правопорушника.
Підставою цивільної відповідальності є скоєння особою цивільного правопорушення. Цивільно-правова відповідальність суттєво відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, має певні особливості.
З курсу правознавства 9 класу пригадайте, які особливості має цивільно-правова відповідальність.
Види цивільно-правової відповідальності
За розподілом відповідальності |
За джерелом відповідальності |
Дольова (часткова) |
Договірна |
Солідарна |
Позадоговірна |
Субсидіарна |
|
180
У цивільній відповідальності визначають два основні види відповідальності за її джерелом — договірну й позадоговірну відповідальність.
Відповідальність за неповернутий вчасно борг випливає з попередньо укладеного договору — адже боржник раніше уклав договір займу, узявши гроші в борг. Так само відповідальність продавця телевізора, який вийшов із ладу невдовзі після продажу, зумовлює
раніше укладений договір купівлі-продажу. Відповідальність, що
настає у зв'язку з невиконанням умов договору, називають дого-
вірною. У ситуації, коли підлітки, граючи м'ячем, розбили шибку, ніяких угод між гравцями і власником пошкодженого будинку не було.
Однак винуватець має відшкодувати збитки. Якщо відповідальність
настає за відсутності договору, лише на підставі закону, ідеться про позадоговірну відповідальність.
Іноді відповідальність зобов'язані нести декілька осіб. Наприклад, троє хлопців, граючись, підпалюють складені у дворі будівельні матеріали й завдають шкоди будівельному управлінню. Якщо шкоду завдано діями кількох осіб, настає дольова (або часткова) чи солідарна відповідальність.
У разі солідарної відповідальності всі винні мають спільний обо- в'язок відшкодувати збитки. Вони відповідають за шкоду солідарно. Постраждалий має право вимагати відшкодування від будь-кого з винуватців у повному обсязі. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо визначених законом, насамперед у разі притягнення до позадоговірної відповідальності (наприклад, двоє чоловіків разом пошкодили обладнання кімнати готелю, де вони жили).
Якщо в громадянина візьмуть гроші в борг декілька чоловік, він може вимагати від кожного лише відповідну частку боргу. Таку відповідальність називають Вольовою, або частковою. Якщо в законі прямо не передбачено солідарну відповідальність, тоді настає дольова відповідальність.
Субсидіарна відповідальність має місце тоді, коли хтось допомагає, субсидує іншого у відшкодуванні збитків. Відповідальність є фактично додатковою. Яскравим прикладом може бути відповідальність батьків за шкоду, вчинену їхніми дітьми у віці від 14 до 18 років, якщо власних коштів і майна неповнолітнього не вистачить для відшкодування.
Шкоду людям можуть завдати своїми діями неповнолітні особи, іноді вони можуть виявитися винними в невиконанні певного зобов'язання. В цьому випадку постає питання про цивільну відповідальність неповнолітнього. Така відповідальність має свої особливості.
Пригадайте обсяг відповідальності неповнолітніх віком до 14 років, з 14 до 18 років.
181
За шкоду, вчинену малолітніми віком до 14 років, відповідають батьки. Вони повинні відшкодувати потерпілому його збитки.
Якщо шкоду завдав неповнолітній віком від 14 до 18 років, то хто відшкодовуватиме збитки залежить від того, чи має неповнолітній власний заробіток, стипендію, власне майно. Якщо неповнолітній має такі доходи, він зобов'язаний самостійно відшкодувати збитки. Коли ж названих джерел — стипендії, заробітної плати, особистого майна — не вистачає для повного відшкодування збитків, батьків неповнолітнього притягають до субсидіарної відповідальності і вони доповнюють кошти неповнолітнього, субсидують його. Відповідальність батьків у цьому випадку є додатковою до відповідальності дитини й виникає лише внаслідок шкоди, яку вона заподіяла.
4. Цивільна відповідальність без вини.
Однією з особливостей цивільно-правової відповідальності є те, що в окремих випадках вона настає навіть за відсутності вини. Це відрізняє цивільну відповідальність від кримінальної й адміністративної.
Найчастіше до відповідальності за відсутності вини притягають власників джерел підвищеної небезпеки. Джерело підвищеної небезпеки — це транспортні засоби, промислові підприємства, будівлі, що за своєю природою становлять певну небезпеку для оточення, бо іноді можуть вийти з-під контролю людини, яка керує ними. Автомобіль може втратити керування на слизькій дорозі. На заводі внаслідок несприятливих природних обставин виходить з-під контролю хімічний процес. Власник такого об'єкта розуміє, що його власність породжує можливість небезпечних наслідків для оточення, але все-таки використовує автомобіль, підприємство здійснює будівництво. Через те закон покладає па нього підвищену відповідальність. Власник джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати завдану цим джерелом шкоду незалежно від наявності вини. Отже, якщо автомобіль утратив керування й було пошкоджено торговий кіоск, власник автомобіля відповідатиме, навіть коли доведено відсутність його вини. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе саме власник. Якщо аварію спричинив автомобіль, що належить підприємству, унаслідок чого загинула людина й завдано матеріальної шкоди, то до кримінальної відповідальності за наявності вини притягатиметься водій, але збитки відшкодовуватиме не водій, а власник, тобто підприємство.
Іноді трапляється, що власник джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоду, звільняється від цивільної відповідальності. Уявімо, що під час паводку капітан катера не зумів утримати судно й воно зіткнулося з пароплавом, пошкодивши його. Завдано шкоду, але чи може капітан або власник катера як джерела підвищеної небезпеки відповідати за це? Ні, бо вони не могли протистояти силі
182 V:
стихії, унаслідок якої завдано збитки. Отже, ідеться про дію непереборної сили і це є підставою для звільнення відповідальності.
Громадянин, щоб покінчити життя самогубством, кидається під поїзд метро. Шкоду заподіяно, але сталося це внаслідок умисних дій того, хто постраждав. У цьому випадку відповідальність також виключається.
Існує поняття «казус». Про казус ідеться тоді, коли між діями людини й завданою шкодою немає причинно-наслідкового зв'язку. Згадаємо приклад, що наводився на початку цього параграфа. Вийшли з ладу побутові електроприлади, на думку власника — унаслідок раптового відключення електричного струму. Експертиза встановила, що пошкодження телевізора не пов'язане з цією подією, дався взнаки брак виробника. Отже, між діями управління електромережі — відключенням струму — і виходом телевізора з ладу немає зв'язку, тому й відповідальність електромережі неможлива.
Якщо цивільні права особи порушено, вона має право на самозахист, а також може звернутися за захистом до органів державної влади, місцевого самоврядування, а за потреби — до суду.
Законом установлено строк позовної давності, який обмежує можливість звернення до суду за захистом цивільних прав.
Уразі, коли скоєно цивільне правопорушення, особу можна притягнути до цивільно-правової відповідальності. Вона має на меті насамперед поновлення майнових прав того, хто постраждав, відшкодування йому матеріальних збитків.
Уразі завдання шкоди неповнолітніми віком до 14 років цивільну відповідальність нестимуть їхні батьки, а у віці 14-18 років — батьків можуть залучити до субсидіарної відповідальності.
Запам'ятайте: цивільно-правова відповідальність, позовна давність, договірна й позадоговірна відповідальність, джерело підвищеної небезпеки, солідарна, дольова й субсидіарна відповідальність.
НЕДБАЙЛО Петро Омелянович
(1907-1974)
Український учений-правознавець, доктор юридичних наук, член-кореспондент АН УРСР. Працював у Львівському та Київському університетах. Був представником УРСР в комісії ООН з прав людини, обирався її головою. В 1968 р. нагороджений премією ООН «За видатні досягнення в галузі прав людини» з врученням золотої медалі ООН. Вивчав проблеми теорії держави та права, одним із перших вітчизняних юристів став досліджувати проблеми захисту прав людини.
183
Перевірте себе
1.Яка мета цивільно-правової відповідальності?
2.Які види цивільно-правової відповідальності вам відомі?
3.Які особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітніх?
4.У яких випадках настає субсидіарна відповідальність?
5.У яких випадках особа звільняється від цивільно-правової відповідальності?
6*. Порівняйте різні види цивільно-правової відповідальності. 7*. Обґрунтуйте доцільність існування як дольової, так і солідар-
ної відповідальності.
8*. Визначте, у яких із зазначених випадків настане цивільна відповідальність, а також вид відповідальності (солідарна, дольова, субсидіарна, договірна, позадоговірна):
а) тринадцятирічний хлопець розбив м'ячем вікно; б) водій, не порушивши Правил дорожнього руху, потрапив в
аварію, унаслідок чого пошкоджено вантаж, який він перевозив, та інший автомобіль;
в) жінка втратила свідомість у магазині й, падаючи, розбила посуд, що стояв на вітрині;
г) група молодиків розбила рекламні плакати; д) двоє друзів — 17 і 21 року — не повернули магнітофон,
який брали на прокат; е) захищаючись, військовослужбовець пострілами пошкодив
автомобіль нападників.
9. Які шляхи захисту цивільних прав особи ви знаєте?
10*. Висловіть думку щодо доцільності встановлення позовної давності для звернення до суду.
11.Чому для різних видів правочинів установлено різні строки позовної давності?
12.Які способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути використані судом?
13*. Для кожної із ситуацій запропонуйте найбільш доцільний спосіб захисту цивільних прав:
а) особа своєчасно не повернула кредит, отриманий у банку;
б) автомобіль особи незаконно, на її думку, затриманий Державтоінспекцією;
в) групою школярів під час гри випадково було пошкоджено автомобіль фірми, який стояв у дворі;
г) особу не пускають до квартири, у якій вона зареєстрована та є одним із співвласників;
д) особа вважає незаконним рішення сільської ради про вилучення земельної ділянки.
шшшшшш
184
§25. Сімейне право. Житлове право
1.Основи сімейного права. Порядок укладання шлюбу.
Однією з найважливіших сфер існування людини є сімейне життя. Частина сімейних відносин регулюється нормами моралі.
Деякі з них є досить важливими для суспільства, тому регулюються
нормами права. Галузь права, норми якої регулюють сімейні осо-
бисті немайнові й майнові відносини, що випливають із шлюбу, належність їх до сім'ї, спорідненість, називають сімейним пра-
вом. Основним нормативним актом України в галузі шлюбносімейних відносин є Сімейний кодекс України, який набув чинності 1 січня 2003 р. Норми цього Кодексу регулюють порядок укладання
йприпинення шлюбу, взаємні права подружжя, батьків і дітей тощо.
Уцій сфері діють також Закони України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», що надають додаткові гарантії дітям, молоді, сім'ям.
Конституція України й Сімейний кодекс закріплюють принцип рівності жінки й чоловіка в сімейних відносинах — вони мають рівні права на майно, виховання дітей тощо.
Життя кожної людини розпочинається в сім'ї. Саме в сім'ї більшість
із нас продовжить свій рід. Законодавство регулює порядок створення
сім'ї, укладання шлюбу. Умовами укладання шлюбу є взаємна згода
осіб, які одружуються, а також досягнення ними на день реєстрації шлюбного віку. Шлюбний вік установлено для чоловіків 18 років, для жінок — 17 років.
Умови укладання шлюбу
Шлюбний вік |
Вільна взаємна згода подружжя |
В окремих випадках за заявою особи, яка досягла 14 років, суд може надати право на шлюб, якщо визнає, що це відповідає інтере-
сам неповнолітнього.
Шлюб має бути зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Реєстрація забезпечує захист
майнових прав подружжя (зокрема, у разі припинення шлюбу) та інших прав подружжя. Лише шлюб, зареєстрований у державному органі РАЦС, породжує юридичні наслідки, надає подружжю передбачені законом права й обов'язки. Заява про реєстрацію шлюбу може бути подана молодими до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім власним вибором, не обов'язково за місцем їхнього проживання.
185
Ознайомтеся з витягом із Сімейного кодексу України й визначте права й обов'язки подружжя.
Стаття 51. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Стаття 52. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.
Стаття 54. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.
Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.
Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя.
Стаття 55. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.
Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Стаття 56. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.
Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Стаття 75
1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
186
3.Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи.
4.Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
5.Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із скоєнням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.
Більшість із зазначених прав є немайновими, але, перебуваючи в шлюбі, подружжя веде спільне господарство, має певне майно. Закон визначає правовий режим майна подружжя.
Майно подружжя
Майно, що є особистою приватною власністю кожного з подружжя
Майно, набуте до шлюбу
Майно, отримане під час перебування в шлюбі одним із подружжя шляхом спадкування або в дарунок
Майно, набуте в період шлюбу за особисті кошти
Речі індивідуального користування
Премії, нагороди за особисті заслуги
Майно, що є спільною власністю подружжя
Заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя та внесені до сімейного бюджету чи на банківський рахунок
Речі професійних занять одного з подружжя, придбані в період шлюбу
Майно, набуте
вперіод
перебування
вшлюбі
187
2. Припинення шлюбу.
На жаль, в Україні, як і в інших країнах, досить багато шлюбів розпадається внаслідок різних причин. Законодавство передбачає порядок припинення шлюбу. Шлюб може бути припинений у декількох випадках, при цьому реєстрація розлучення провадиться або судом, або органами реєстрації актів цивільного стану.
Порядок припинення шлюбу
Автоматично |
Припиняється |
Припиняється |
|
припиняється |
органом реєстрації |
за рішенням |
|
|
актів цивільного |
|
суду |
|
стану |
|
|
Унаслідок |
За спільною |
За спіль- |
За |
смерті одного |
заявою подружжя, |
ною заявою |
позовом |
з подружжя або |
у якого немає |
подружжя, яке |
одного |
оголошення його |
неповнолітніх |
має неповно- |
з подружжя |
померлим |
дітей |
літніх дітей |
|
Якщо подружжя дійшло згоди щодо припинення шлюбу і в нього немає неповнолітніх дітей, то чоловік і дружина звертаються із спільною заявою до органу реєстрації актів цивільного стану, який і приймає відповідне рішення. Також орган реєстрації актів цивільного стану приймає рішення про припинення шлюбу за заявою одного з подружжя, якщо інший визнаний безвісно відсутнім, недієздатним або засуджений до позбавлення волі строком не менше аніж три роки.
Якщо ініціатива належить лише одному з подружжя, а також якщо в подружжя є неповнолітні діти, рішення про припинення шлюбу має право прийняти лише суд, адже за наявності дітей необхідно визначити їхню подальшу долю — де вони житимуть, як будуть забезпечені. Розглядаючи питання про припинення шлюбу, суд зобов'язаний вжити заходів для примирення подружжя.
Іноді шлюб укладають із порушенням установлених правил і норм. Наприклад, щоб отримати право на житло, хлопець бере шлюб із дівчиною, яка має квартиру, але після одруження не живе з нею. Або ж, беручи шлюб, жінка підробляє паспорт і приховує наявність у неї чоловіка — тобто порушує правила укладання шлюбу. Як бути в цьому випадку? В окремих випадках шлюб може бути визнаний недійсним.
Сімейний кодекс України передбачає декілька підстав визнання шлюбу недійсним і різні шляхи прийняття рішення в цих ситуаціях.
Проаналізуйте подану схему й висловіть припущення, чому передбачено різні шляхи визнання шлюбу недійсним за різними підставами.
Недійсність шлюбу
Шлюб є недійсним (анулюється рішенням органу РАЦС)
З особою, яка перебуває в іншому шлюбі
Між родичами прямої лінії спо-
ріднення — рідними братом, сестрою
З особою, яка визнана недієздатною
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду
Шлюб
зареєстрований без вільної згоди чоловіка або дружини
Шлюб визнаний фіктивним (укладений без мети створення сім'ї)
3. Права й обов'язки батьків і дітей.
Шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду
Між усиновлювачем та усиновленим
Між двоюрідним братом і сестрою, тіткою й племінником, дядьком
іплемінницею
Зособою, яка приховала тяжку хворобу, небез-
печну для другого з подружжя або нащадків
З особою, яка не досягла шлюбного віку
З моменту народження виникають певні правові відносини між батьками і дітьми. Конституція України визначила, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їхнього повноліття. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я, розвиток і виховання своїх дітей, захищати їхні права й інтереси. Саме батьки визначають ім'я дитини, вирішують, у якому навчальному закладі дитина здобуватиме освіту.
Іноді вважають, що головна роль у вихованні належить матері дитини, що в разі розлучення дитина обов'язково залишається саме з матір'ю. Однак це не зовсім так. Батьки мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей, їхнього виховання. Навіть якщо шлюб між ними
и н и в н н |
ш |
ш |