3.2.3. Планування середньої заробітної плати

При плануванні середньої заробітної плати її встановлюють по всіх категоріях персоналу. Розрізняють середню зарплату – годинну, місячну, річну.

Середньочасова зарплата – це відношення планового фонду годинної зарплати до кількості людино-годин, що повинні бути відпрацьовані робітниками в плановому періоді.

Середня заробітна плата – це відношення денної заробітної плати до кількості людино-днів, що підлягають до відпрацьовування в плановому періоді.

Середньомісячна, середньорічна заробітна плата – визначається розподілом планового фонду місячної (річної) зарплати на середньосписочну чисельність робітників у плановому періоді.

При плануванні середньомісячної (середньорічної) заробітної плати необхідно враховувати величину мінімальної заробітної плати, рівень вартості життя, фінансове становище підприємства, планове співвідношення між темпом росту продуктивності праці і середньої заробітної плати.

3.2.4. Планування чисельності і розвитку персоналу

Основним елементом виробництва є люди – трудові ресурси, без яких неможлива будь-яка діяльність. Без потрібних людей і їхньої необхідної кількості жодна організація не зможе досягти поставлених цілей. Планування потреби в трудових ресурсах здійснюється з метою визначення чисельності працівників по категоріях і їхньому професійному складі.

З плануванням чисельності зв'язане рішення таких питань:

• набір, розміщення і створення резерву персоналу по всіх посадах;

• визначення заробітної плати і пільг;

• навчання і розробка навчальних програм;

• розробка методик і положень по оцінці трудової діяльності працівників;

• розробка положень переміщення працівників з посади на посаду, їх підвищення і звільнення;

• розробка програм спрямованих на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів і т.д.

Весь персонал підприємства поділяється на дві великі групи: промислово-виробничий персонал і непромисловий (підсобного виробництва).

До промислово-виробничого персоналу відносяться всі працівники основних, допоміжних, обслуговуючих і цехів виробництв, а також апарат управління, які підрозділяються на керівників, фахівців, службовців, робітників.

До непромислового персоналу відносяться працівники, що не приймають участі в основній діяльності підприємства і зайняті створенням умов для функціонування виробництва в цілому. Це працівники харчоблока, культурно-побутового і соціального обслуговування і т.д.

Початком планування є складання балансу робочого часу як у цілому по році, так і з розробкою його по кварталам.

При складанні балансу робочого часу розрізняють: календарний фонд робочого часу, номінальний і робочий (дійсний). Річний баланс робочого часу одного працівника наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Річний баланс робочого часу одного робітника

показники
1. число календарних днів	365
Неробочі дні:
2. вихідні дні	52
3. суботні дні	52
4. святкові дні	10
Разом неробочих днів	114
5. номінальний фонд днів у році	251
Невиходу:
6. відпустка (днів)	24
7. інші неявки (днів)	10
Разом невиходів (днів)	34
8. Робочий фонд у році (днів)	217
9. Середня тривалість робочого дня (година)	8,12
10. Повний фонд робочого часу одного працівника (година)	1762,04

Планова або поточна чисельність основних робітників у планованому періоді визначається по формулі:

, (3.9)

де: Rп – планова чисельність основних робітників, чол.;

Тр – загальна трудомісткість, година;

Кр – фонд календарного робочого часу в планованому періоді;

Кн – планований коефіцієнт виконання норм.

Розрізняють чисельність: облікову, явочну, фактичну. В облікову чисельність включаються всі постійні і тимчасові працівники, крім сумісників. До явочного відносяться працівники які з'явилися на роботу. До фактичного – число що з'явилися і приступили до роботи.

Облікова чисельність визначається на підставі табельного й іншого обліку. При підрахунку щоденної чисельності з облікового складу плюс прийнятих виключається число звільнених.

У явочну чисельність включаються працівники які з'явилися на роботу, ті що знаходяться у відрядженнях і що працюють за розпорядженням керівництва поза організацією.

При обліку визначають середньосписочну чисельність – місячну, квартальну, піврічну, за 9 місяців і рік. Вона визначається шляхом підсумовування облікового складу працівників за всі дні звітного періоду, включаючи вихідні і святкові дні, і поділяється на число календарних днів у періоді.

Рух кадрів на підприємстві характеризується показниками обороту, змінюваності і плинності.

Оборот кадрів визначається як відношення числа усіх вибулих (оборот по звільненим) або весь прийнятих (оборот по прийнятим) за визначений період до середньосписочної чисельності працюючих за той же період.

Змінюваність кадрів визначається як відношення меншого з числа прийнятий або звільнених за даний період до середньосписочної чисельності і виражається у відсотках.

Плинність кадрів виражається в процентному відношенні вибулих по позапланованим причинам у визначений період до середньосписочного складу працівників за той же період.

Чисельність допоміжних робітників (комірників і т.д.) для яких неможливо визначити обсяг робіт визначається по формулі:

Rвр = Рм · СМ · Кс (3.10)

де: Рвр – чисельність допоміжних робітників;

Рм – кількість робочих місць;

СМ – кількість змін;

Кс – коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікового, визначається відношенням номінального фонду робочого часу в днях на плановане число робочих днів.

Планування чисельності керівників, фахівців здійснюється на основі трудомісткості функцій, що виконуються, з використанням нормативного методу і по числу робітників. Розрахунок чисельності керівників, фахівців і службовців по трудомісткості визначається по формулах аналогічно плануванню чисельності робітників. Другий метод передбачає розробку нормативів чисельності по функціях управління. Нормативи чисельності в залежності від обраних факторів можуть бути представлені у виді таблиць або номограм.

Найчастіше на практиці планування керівників визначається по нормативах управляємості (числа підлеглих) з використанням формули Грейчунаса:

(3.11)

де: Х – число можливих розбіжностей;

n – число підлеглих;

Відповідно до цієї формули кількість можливих розбіжностей при 4-х підлеглих дорівнює 44; при 5 – 100; при 15 – 245970.

Звичайно, це не виходить, що всі ці розбіжності виникнуть на ділі і зажадають уваги начальника. Мова йде про можливе їхнє виникнення.

Чисельність фахівців і службовців визначається по нормативах чисельності на 100 чоловік.

Планування чисельності керівників, фахівців і службовців по числу робочих місць визначається на основі розробленої організаційно-виробничої і функціональної структури підприємства з визначенням підрозділів і відділів і наступним складанням штатного розкладу, які уточнюється щорічно й в інші періоди року.

Важливе місце в росту продуктивності праці займає планування підготовки і підвищення кваліфікації кадрів. Особлива увага повинна бути приділена навчанню знову прийнятих фахівців або переведених на нові посади.

Основними формами і видами підготовки кваліфікованих кадрів є:

1. Професійне навчання, на якому здійснюється підготовка і перепідготовка кадрів робітників.

2. Управлінське навчання фахівців основам менеджменту, маркетингу, підприємницької діяльності і т.д.

3. Навчання шляхом ротації – просування працівника протягом визначеного періоду з одного на інший і т.д. види робіт, що дозволяє сформувати фахівця, менеджера широкого профілю.

4. Підвищення кваліфікації робітників здійснюється на підприємствах.

5. Підвищення кваліфікації керівників, фахівців здійснюється в інститутах підвищення кваліфікації і на факультетах підвищення кваліфікації при вищих навчальних закладах.

6. Самоосвіта.