- •Чинники успішного працевлаштування за фахом
- •2014 – 2015 Навчальний рік
- •1. Про відділ кар’єри Донецького коледжу технологій та дизайну Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
- •2. Правові аспекти працевлаштування випускників
- •3. Зайнятість населення
- •3.1 Види зайнятості населення
- •3.2 Принципи державної політики щодо зайнятості населення в Україні
- •3.3 Державні гарантії зайнятості населення в Україні
- •Пільги і компенсації вивільненим працівникам:
- •Вихідна допомога
- •Матеріальна допомога з безробіття
- •3.4 Державна служба зайнятості
- •4. Пошук джерел вакансій
- •4.2. Самомаркетинг
- •5. Написання резюме
- •5.1 Основні блоки резюме:
- •5.2 Супровідний лист
- •5.3 Рекомендаційний лист
- •6. Використання інформаційних технологій в пошуку вакансій
- •6.1 Новітні технології державної служби зайнятості щодо пошуку вакансій
- •7. Телефонні переговори
- •8. Співбесіда з майбутнім роботодавцем
- •9. Перші кроки на робочому місці
- •Питання до класної контрольної роботи з дисципліни «чинники успішного працевлаштування за фахом»
- •Література
- •Листок кар’єрного зростання випускника
- •Телефон для контакту
- •Договір
- •1. Предмет договору
- •2. Обов'язки коледжу
- •3. Обов'язки установи
- •4. Обов'язки студента
- •5. Особливі умови
- •6. Порядок змін чи припинення договору
- •7. Реквізити сторін
- •8. Підписи сторін
- •Фізична особа
- •Директор ________________________ _________________________________
- •Додаток 5 с енчук наталя володимирівна
3. Зайнятість населення
Зайнятість - одна з найскладніших і найважливіших економічних категорій, оскільки, з одного боку, забезпечує виробництво валового національного продукту - основу життєдіяльності людського суспільства, а з іншого - відображає потреби людини в самореалізації через участь у суспільно корисній праці. Отже, зайнятість - надзвичайно важливе соціально-економічне явище, яке відображає раціональне використання ресурсів праці, задоволення потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належного рівня життя зайнятого населення, задоволення потреб працівників у підвищенні професійного рівня, у всебічному розвитку особистості.
Зайнятість населення - це діяльність, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід у вигляді заробітної плати, додаткових грошових допомог, натуральних виплат і т. ін.
До зайнятого населення, згідно з Законом України «Про зайнятість населення», в Україні відносять громадян, які проживають на її території на законних підставах:
а) працівники, що працюють за наймом на всіх підприємствах незалежно від форм власності й господарювання;
б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою (під приємці, фермери, особи, зайняті індивідуальною трудовою діяль ністю, особи творчої праці, та ін.);
в) вибрані, призначені на оплачувані посади в органи державної влади, управління або в громадські організації;
г) громадяни, які проходять службу у збройних силах, внутріш ніх військах, органах національної безпеки і внутрішніх справ;
ґ) особи, що проходять професійну підготовку з відривом від виробництва;
д) працюючі громадяни держав, які тимчасово перебувають в Україні та виконують функції, не пов'язані з забезпеченням діяль ності посольств і місій.
3.1 Види зайнятості населення
- Залежно від тривалості й режиму зайнятості виділяють такі її форми:
1. Повну зайнятість розглядають на рівні працівника та на рівні держави. На рівні окремого суб'єкта ринку праці повна зайнятість — це діяльність працівника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід у нормальних для даного регіону розмірах. На рівні держави під повною зайнятістю розуміють стан найбільшого залучення працездатного населення в суспільне виробництво.
2. Глобальна зайнятість – зайнятість, яка враховує всі види корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним, тобто зайнятість веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми і хворими, тимчасова зайнятість.
3. Неповна зайнятість на рівні країни визначається ситуацією, коли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездатного населення. На рівні окремого працівника неповна зайнятість - це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, з неповною оплатою. Неповна зайнятість може бути примусовою та добровільною. Примусова неповна зайнятість обумовлена економічними причинами (скороченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, реконструкцією підприємства).
Добровільна неповна зайнятість пов'язана з соціальними факторами - вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання. Добровільна неповна зайнятість називається частковою. Цей вид зайнятості виникає з ініціативи працівника. До частково зайнятих можуть належати жінки-домогосподарки, студенти, пенсіонери.
4. Прихована зайнятість - це зайнятість поза офіційним обліком, наприклад, зайнятість працівників, які перебувають у тривалих неоплачуваних відпустках, безробітних, пенсіонерів зайнятих торгівлею, наданням різних послуг населенню.
5. Сезонна зайнятість характеризується сезонним залученням працездатного населення у суспільне виробництво.
6. Тимчасова зайнятість - зайнятість, пов'язана з тимчасовим або сезонним характером роботи, а також разовими епізодичними роботами.
7. Маятникова зайнятість - вид зайнятості, який має постійний характер, але пов'язаний з періодичними переміщеннями працівників під час трудової діяльності.
8. Ефективною може вважатися зайнятість населення, яка забезпечує гідний дохід, здоров'я, підвищення освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.
- Залежно від сфери прикладання праці виділяють основну і додаткову зайнятість, які ще можуть називатися первинною і вторинною.
1. Основна, або первинна зайнятість,— це діяльність у межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи.
2. Додаткова, або вторинна зайнятість,— це зайнятість понад нормативний робочий час.
3. Останнім часом дедалі більшого розповсюдження набувають гнучкі й нестандартні форми зайнятості, гнучкі графіки робочого часу. Використовуються три форми гнучкості - гнучкість робочого часу, гнучкість зайнятості і гнучкість винагороди. Гнучкими формами зайнятості вважають:
Надомна праця, робота за викликами;
4. Нестандартна зайнятість представлена в основному само- зайнятими і членами сім'ї, які їм допомагають. Самозайняті - це особи, які самостійно організовують свою роботу власним коштом, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за ви роблену продукцію. Члени сім'ї, які допомагають самозайнятим,- це особи, які працюють без прямої оплати на підприємствах роди чів. Вони не отримують заробітної плати, але отримують зиск від збільшення загальних доходів своєї сім'ї. Самозайнятість зосереджена в основному у дрібному виробництві та сфері послуг (магазини, кав'ярні, ресторани, перукарні тощо). Позитивними рисами само- зайнятості є те, що вона допомагає частині населення вийти зі скрутного стану безробіття і забезпечити собі певний рівень життя. Проте, не слід забувати, що самозайнятість часто не забезпечує сталих робочих місць і нормальних умов праці.
- За критерієм реєстрації трудової діяльності зайнятість поділяється на:
1. Зареєстровану зайнятість (наймана праця, підприємництво,самозайнятість);
2. Неформальну зайнятість - діяльність, реєстрації якої не передбачено чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерами, особами, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо);
3.Тіньову зайнятість - діяльність, дозволену законом, реєст рацію якої передбачено чинним законодавством, але яка з різних причин не здійснюється;
4. Кримінальну зайнятість - діяльність, заборонену чинним законодавством (торгівля й виробництво наркотичних речовин, зброї тощо).