1.3. Висновки за текстом

Дорогі друзі! На цьому ми закінчуємо огляд основних пам'ятних місць міста Макіївки, які були передбачені планом екскурсії. Наша фірма пропонує великий вибір цікавих екскурсій. Ми будемо ради вас бачити ще раз як наших клієнтів.

3. Розробка технологічної карти екскурсії

3.1. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії

Методичні прийоми показу організують спостереження об'єкта й дозволяють виділити його з навколишнього середовища. Вони підрозділяються на кілька груп залежно від їхнього призначення.

Попередній огляд використається на початку спостереження об'єкта. Існують два варіанти цього прийому. Перший починається зі слів екскурсовода: "А це таке-те пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим екскурсантам пропонується самостійно провести первісне спостереження об'єкта, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі. Після цього екскурсовод націлює увагу групи на визначення сутності об'єкта, що дає екскурсантам можливість:

- скласти уявлення про історичну місцевість, де відбувалися розглянуті події;

- представити даний об'єкт у природній обстановці;

- дати певну оцінку об'єкту;

- одержати подання про його природне оточення.

У другому варіанті прийому попереднього огляду початком служить коротке вступне слово екскурсовода, у якому він орієнтує групу на те, що саме варто побачити в ході спостереження об'єкта, які його якості й конкретні особливості рекомендується при цьому виявити.

Панорамний показ дозволяє спостерігати вид місцевості. Для цього прийому можна використати вежі, дзвіниці, мости й інші високі крапки, звідки відкривається панорама міста, поля бою, долини, ріки. З метою активізації сприйняття панорамної картини необхідно виявити в ній композиційний центр і звернути на нього увага екскурсантів. Також для розкриття теми потрібно вказати ті об'єкти, які цьому сприяють, і перейти від загального до частки.

Даний прийом використається в екскурсіях по Святогорью, на Саур-Могилу й т.д.

Зорова реконструкція (відновлення). Термін "реконструкція" означає відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь по залишкам або письмовим джерелам. Сутність даного прийому полягає в тім, що шляхом словесного опису відновлюється первісний вигляд історичного будинку. Екскурсовод при цьому опирається на зорові враження екскурсантів. Такий прийом широко використається при показі пам'ятних місць, де проходили, наприклад, військові бої, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги й інші події. Сюди можна віднести місця, які пов'язані з життям державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників.

Завдання даного прийому - надати екскурсантам можливість зрительно відновити пам'ятне місце, будинок, спорудження, історична подія в їхньому первісному виді. Якщо будинок перетворився в руїни (внаслідок війни, землетрусу, часу), зробити його зорову реконструкцію екскурсоводові допомагають уцілілі частини й деталі. Якщо ж будівля зовсім не збереглася, рятуйте ! наочні приладдя "портфеля екскурсовода" (фотографії об'єкта, малюнки, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує обстановку, у якій відбувалися події).

Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Його компетентність дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але й дати зорове подання про нього.

Зоровий монтаж є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, становить потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їхніх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, які в цей момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі використаються фотографії, креслення, малюнки.

Локалізація відіграє важливу роль у конкретизації подій. Цей прийом дає можливість обмежити увага учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їхні погляди в межах даної конкретної території саме до того місця, де відбулася подія. При викладі матеріалу передбачається перехід від загального до частки. (Наприклад, ефективне використання прийому прив'язки подій до певного місця в екскурсіях на виробничі теми: "У цьому цеху був побудований перший у країні трактор").

Прийом локалізації жадає від екскурсовода точності відтворення історичної події й часто сполучається із прийомом реконструкції. Використання даного прийому викликає в екскурсантів почуття причетності до подій, робить сильний емоційний вплив й одержало образну назву "влада місця". Найчастіше прийом використається в екскурсіях на історичні й воєнно-історичні теми.

Абстрагування передбачає уявне виділення частин із цілого для наступного глибокого спостереження. Воно може бути побудоване на спостереженні одного з об'єктів за допомогою уявного відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, однієї із частин будинку (поверху, балкона, колонади) при відволіканні від інших частин, які менш істотні при розкритті теми. Дуже часто застосовується в екскурсіях на архітектурно-містобудівні теми.

Порівняння. В екскурсійній методиці використаються різні види цього прийому: зорове, словесне, порівняння зрительно сприйманого об'єкта з подумки реконструируемым або показаним раніше. Прийом побудований на зоровому зіставленні різних об'єктів або частин одного об'єкта, що перебувають у поле зору екскурсантів. При цьому рівняються об'єкти, як схожі, так і різні по своєму зовнішньому вигляді.

Використання предметів зорового порівняння дає можливість екскурсантам представити дійсну величину об'єкта (наприклад, висоту пам'ятника, довжину кріпосних стін, ширину вулиці), скоротити кількість цифр у розповіді, число використовуваних фактів і прикладів, затрачуване на пояснення.

Одне із завдань даного методичного прийому - виявити характерні риси, особливості об'єкта, показати його оригінальність, неповторність. Підводячи підсумки "спостереження", екскурсовод називає подібні або відмінні елементи порівнюваних об'єктів.

Наприклад, в оглядовій екскурсії по м. Донецькові, демонструючи копію пальми Мерцалова, що зображена на гербі Донецької області, екскурсовод пропонує зрівняти даний об'єкт із рослиною пальми, виявляючи загальні й відмітні риси.

Інтеграція (возз'єднання). Прийом побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле. Показуючи будинок, спорудження, екскурсовод іде шляхом об'єднання різних сторін, деталей, властивостей. Прийом не викликає труднощів, тому що кожна людина починає пізнання навколишнього світу з вивчення одиничних предметів.

Може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожен будинок окремо , потім екскурсовод поєднує (інтегрує) зорові враження, і на заключному етапі група спостерігає ансамбль як єдність декількох будинків.

Зорова аналогія. Прийом більше складний, чим зорове порівняння, тому що завдання екскурсовода - залучити екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті подання про зовнішній вигляд подібного об'єкта. При цьому в кожного екскурсанта може бути своя аналогія. Даний прийом іноді називають ще прийомом асоціації. Особливо часто він будується на асоціації по подібності. Рідше використаються асоціації по протилежності.

Перемикання уваги. Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переводять погляд на інший об'єкт (наприклад, з будинку, побудованого на початку ІX в., на нинішній багатоповерховий будинок). Присутність контрастів збагачує новими враженнями.

Показ меморіальної дошки. При наявності її на екскурсійному об'єкті екскурсоводові варто почати з аналізу об'єкта й розповіді про події, з ним зв'язаних. Тільки після цього увагу обертають на меморіальну дошку. Якщо вона добре видна екскурсантам, екскурсоводові не слід читати підпис на ній.

У випадку якщо об'єкт, про яке мова йде, не збереглася й меморіальна дошка встановлена на будинку (спорудженні, меморіалі), спорудженому на місці, де відбувалися події, висвітлення підтеми може бути почате з меморіальної дошки. Наприклад, на екскурсії в Ясну галявину розповідь про життя Л.Н. Толстого доречно почати з показу меморіального напису на камені, де перебував будинок, у якому народився письменник. У тематичній екскурсії "Донецьк літературний" при розповіді про В. Стусе й університет, у якому він учився, можна продемонструвати меморіальну дошку на будинку корпуса філологічного факультету. При цьому читати напис не треба, але можна звернути увагу на оригінальність меморіальної дошки, зрівнявши її з іншими, раніше побаченими.

"Портфель екскурсовода". Заповнити відсутній зоровий ряд або більш конкретно сприйняти екскурсійний об'єкт і пов'язані з ним події допомагають наочні приладдя. Вони не повинні підмінювати зоровий матеріал, якому можна побачити на екскурсії. Наочні приладдя - це додаткове джерело знань про об'єкт і події, пов'язаних з ним; вони особливо необхідні при огляді й реконструкції пам'ятних місць, об'єктів, де відбувалися історичні події. "Портфель екскурсовода" широко застосовується в оглядових і тематичних екскурсіях.

Як і показ, розповідь має власні прийоми, використання яких допомагає найбільше повно розкрити тему екскурсії.

Екскурсійна довідка широко використається при огляді об'єктів, коли вихід з автобуса не передбачений. Це стислий виклад фактичного матеріалу про об'єкт або події. У довідці повідомляються тільки основні дані про об'єкт: дата будівлі, автори, розміри. Довідки часто застосовуються в оглядовій і заміській історико-краєзнавчій екскурсіях. У тематичних екскурсіях довідки даються тільки про об'єкти, що стосується теми. Цей прийом використається в сполученні із прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані. При огляді додаткових об'єктів довідка використається самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство з об'єктом. По своєму змісті й побудові даний прийом нагадує шляхову екскурсійну інформацію.

Опис. З його допомогою можна правильно відбити об'єкт у свідомості екскурсантів. Для цього прийому характерні точність, конкретність, виклад характерних рис, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта.

Опис може ставитися не тільки до об'єктів, але й до подій. Образний опис події дозволяє екскурсантам представити, як воно відбувалося. Даний прийом носить у цьому випадку підлеглий характер, з'єднуючись із методичним прийомом зорової реконструкції.

В автобусних екскурсіях прийом опису використається у всіх чотирьох видах показу.

Характеристика. Прийом побудований на визначенні відмітних властивостей й якостей предмета, явища, людини. В екскурсії дається мовна характеристика об'єктів й "діючих" в екскурсії осіб.

На відміну від прийому опису прийом характеристики являє собою перерахування властивостей й особливостей, сукупність яких дає найбільш повне подання про даний об'єкт, дозволяє краще зрозуміти його сутність. При цьому об'єкт займе своє місце в ряді інших подібних по характеристиці об'єктів або, навпаки, характеристика його властивостей покаже відмінність від інших об'єктів.

Словесна характеристика передує екскурсійному аналізу. Від прийому опису прийом характеристики відрізняється тим, що дається оцінка якісних сторін об'єкта, таких як пізнавальна цінність, художні вартості, оригінальність авторського рішення, виразність і т.д. От приклад характеристики пам'ятника "Легендарна тачанка" (спорудженого в степу, неподалік від Каховки Херсонської обл.), у якій сполучається зрительно сприйманий опис об'єкта з його оцінкою: "...У стрімкому пориві мчить тачанку четвірка розпаленілих скаженою скачкою коней. Подавшись уперед, підганяє їхній їздовий. Викидаючи вогонь, несамовито трясеться "максим" у руках молодого кулеметника. Усе тут пронизано невтримною динамікою, романтичним пафосом".

Пояснення - форма викладу матеріалу, коли в розповіді розкриваються сутність і причини явища, події. Найбільше часто цей прийом використається у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях, де відбиваються внутрішні зв'язки процесів й явищ. Прийом характерний для екскурсій з показом творів образотворчого мистецтва. Екскурсовод пояснює зміст зображеного художником у картині, у монументальній скульптурі. В архітектурній екскурсії виявляються особливості конструкції будинку, характерні риси цілого ансамблю.

Коментування. Даний методичний прийом використається екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'ясняє зміст події або задум автора пам'ятника історії й культури.

В екскурсіях на архітектурно-містобудівні теми прийом використається у вигляді критичних зауважень про зовнішній вигляд будинку, його конструкції, особливостях інженерних споруджень. Характерний для показу експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів.

У виробничих екскурсіях застосовується при показі конвеєра, що рухається, роботи машин, механізмів, будівельних і реставраційних робіт, а також у природознавчих екскурсіях - під час спостереження за окремими природними явищами. Приклад: на тематичній екскурсії "Донецьк - столиця шахтарського краю" при відвідуванні шахти коментується робота скіпового підйому.

Репортаж. В екскурсії - це коротке повідомлення екскурсовода про подію або явище, очевидцями яких є екскурсанти. Прийом ефективний тільки тоді, коли об'єкт показується в розвитку. Складність застосування полягає в тому, що розповідь у значній частині не готується заздалегідь, не входить цілком в індивідуальний текст, а носить характер імпровізації й жадає від екскурсовода зробленої чіткості у викладі матеріалу.

Цитування. До даного прийому прибігають із метою:

підтвердження думки;

яскравого й переконливого вираження думки;

збереження особливостей мови й колориту певного історичного періоду часу;

відтворення картини події й ознайомлення із чиєюсь авторитетною думкою (прийом посилання на автора).

Цитата в екскурсії спрямована на те, щоб викликати у свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі зрительно сприйманої інформації. У тексті екскурсії у вигляді цитат використаються уривки з художніх творів (проза, вірші). Особливо ефективне цитування в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут і діяльність наших предків.

У ряді випадків цитати застосовуються й в інших прийомах (наприклад, у зоровій реконструкції, літературному монтажі, посиланнях на очевидців). У деяких екскурсіях на основі прийому цитування використається пряма мова. При цьому ставиться завдання - зробити екскурсантів учасниками розмови між історичними особистостями, очевидцями історичних подій. Робиться це за допомогою невеликих витримок з мемуарів.

Прийом уживається, коли цитируемый уривок збігається з конкретним екскурсійним об'єктом і доповнює враження екскурсантів. Наприклад: в екскурсії "Донецьк літературний" застосовується цитування уривка з вірша Т.Г. Шевченко "Заповіт" при показі пам'ятника письменника.

Цитата, наведена до місця й вчасно , надає авторитетність і вагомість висловленням екскурсовода, однак зловживати ними не треба.

Питання й відповіді. Суть прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод задає різні питання екскурсантам з метою їхньої активізації. Б?льшая частина таких питань не розрахована на те, щоб одержати на них відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому. Розрізняються питання:

1) на які екскурсовод відразу ж або після закінчення деякого часу сам дає відповідь, продовжуючи свою розповідь по темі;

2) риторичного характеру, що представляють собою твердження чого-небудь у формі питання. Такі питання в лекційній пропаганді розглядаються як прийом ораторської мови;

3) задані екскурсоводом екскурсантам, що загострюють увагу останніх на змісті екскурсії, що вносять деяку розрядку й сприяють з'ясування підтеми.

Посилання на очевидців. У цьому випадку екскурсовод посилається на неживі предмети. Наприклад, в екскурсії по території пам'ятника природи "Дружковские скам'янілі дерева" можна сказати, що ці дерева бачили динозаврів.

У розповіді про події більше близьких (наприклад, військових подіях у Святогорье) екскурсовод може послатися на таких очевидців, як місцеві жителі.

Завдання. Прийом використається в розповіді екскурсовода, знаходить вираження в його звертанні до екскурсантів: "Подумайте, чому цей пам'ятник так названий". Подібне питання не припускає, що учасник екскурсії відразу виконує це завдання. Прийом націлює увагу, визначає ті деталі, розуміння яких важливо для засвоєння.

Новизна матеріалу. Прийом полягає в тому, що в ході розповіді повідомляються тільки факти й приклади, невідомі екскурсантам.

Літературний монтаж. Розповідь будується на певному наборі уривків з різних літературних творів. Деякі уривки значні по своєму розмірі (п'ятнадцять-двадцять рядків машинописного тексту). Наприклад, літературні твори використаються в заходах шкільного характеру й дошкільного: ранки, святкові виступи.

Застосування документів у виступі додає точність і вірогідність інформації, що пролунала раніше, наприклад, дуже важливо підтвердити або уточнити сказане. Спогаду в літературному монтажі відіграють більшу роль, тому що вони зацікавлюють утомленого слухача.

Статті, опубліковані в періодичній пресі, у розповіді можуть служити доповненням до підготовленої мови, вони дають подання про існуючі думки по тій або іншій темі, який присвячений текст. Зміст цих уривків розкриває підтему екскурсії або одне з основних питань підтеми.

Даний прийом дозволяє відтворити картину подій. Використання його екскурсоводом засновано на "перетворенні" одного виду мистецтва (словесного) в іншій (образотворчий). Тому для літературного монтажу творцям тексту екскурсії потрібно підбирати тільки такі уривки, які дозволять екскурсантам побачити картину подій, зображених у добутках або відбитих у документах, зрительно представити те, про що мова йде на екскурсії.

Монтаж робить сильний емоційний вплив на екскурсантів, але доступний не кожному екскурсоводові, тому що жадає від його глибокого знання літератури, історії, бездоганного смаку й артистичних здатностей.

Співучасть. За допомогою, наприклад, такого обігу: "Уявіть собі, що ми з вами перебуваємо на цьому полі під час настання фашистських військ" - екскурсовод допомагає екскурсантам представити себе учасниками події.

Дискусійна ситуація. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває у своїй розповіді таке положення, що викликає дискусійну ситуацію. Прийом дає можливість у частині екскурсії замінити монологічну форму матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору по висунутому положенню висловлюють два-три екскурсанта. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить висновки.

Сталкивание суперечливих версій. Використається в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, твердження дати виникнення конкретного міста або походження назви міста (ріки, озера, місцевості).

Персоніфікація. За допомогою розповіді про окремі епізоди з життя конкретної людини подумки створюється його образ.

Проблемна ситуація. Прийом полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами змушує їх задуматися й спонукує знайти правильну відповідь на задані питання. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому рішенню питання.

Проблемне питання, уміло поставлений перед екскурсантами, викликає інтерес до підтеми. Наприклад, під'їжджаючи до м. Покриву, екскурсовод говорить: "Зараз на нашому шляху буде останнє місто Владимирської області Покрив. Покрив... Вдумайтеся в його назву. Адже це одне із християнських свят, уведений тут, на північному сході Русі, ще Андрієм Боголюбским. Чому ж місто називається так..."? Екскурсанти замислюються. Після хвилинного мовчання відповідає сам екскурсовод.

Відступ. У ході екскурсії в екскурсантів може нагромадитися утома. Зняти її можна, відступивши на час від теми: прочитати вірш, привести приклад із власного досвіду. Однак, щоб додати складної інформації невимушений характер, не можна зводити справа до жартів, анекдотам серед серйозного викладу матеріалу.

Індукція. Прийом застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від часток (одиничних) випадків і фактів до загальної картини, загальним висновкам, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруджень. Наприклад, охарактеризувавши одну зі скульптур, що прикрашають Анічков міст через ріку Фонтанку в Санкт-Петербурзі, екскурсовод переходить до характеристики прикрас моста в цілому, розглядаючи весь художній ансамбль.

У розповіді використається також методичний прийом дедукції як спосіб міркування при переході від загального до частки. У ряді випадків обоє ці прийому використаються при показі одного об'єкта. Кожний з них застосовується як взаємне доповнення. Наприклад, доречно застосувати прийом дедукції при показі панорами міста.

Клімактеричний прийом припускає такий виклад екскурсійного матеріалу, коли спочатку повідомляються менш цікаві й малозначні факти й аргументи, потім - більше значні й, нарешті, - самі цікаві. Така послідовність, на думку прихильників цього прийому, сприяє наростанню інтересу екскурсантів до розповіді.

Антиклімактеричний прийом полягає в тому, що виклад матеріалу в розповіді починається з найцікавіших фактів і прикладів. Інтерес до теми, розбуджений в екскурсантів на початку заходу, дозволяє надалі успішно ознайомити їх з менш цікавим матеріалом.

В екскурсіях клімактеричний й антиклімактеричний прийоми варто розглядати як форми викладу матеріалу, як структурні особливості побудови розповіді. До показу пропоновані прийоми не мають відносини, оскільки послідовність демонстрації об'єктів визначається не ступенем їхньої значимості, а тим місцем на маршруті, що кожному з них виділяється з метою повного й логічного висвітлення теми.