19

Вступ

З давніх часів і до наших днів відомо, що багатство України в її багатих землях, в її прекрасній природі, які завжди були головним скарбом для її завойовників. Саме завдяки великій кількості природних заповідників і національних природних парків, та і просто унікальних мальовничих місць, які подарувала ця земля, зелений туризм в Україні має всі передумови для свого розвитку.

У якому б напрямі Ви не подорожували, з півночі на південь або із заходу на схід, Ви неодмінно відмітите багатство природної краси, яка розкидана по території всієї України, будь-то національно значимі заповідники, неосяжні степи або сільські поля, усаджені соняшниками або золотавою пшеницею.

Перераховувати всі унікальні природні пам'ятки, на які багата Україна, можна дуже довго, адже її багатства не закінчуються всесвітньо відомими заповідниками і природними парками. Побачивши цю живописну красу, у Вас не залишиться ні краплі сумніву в тому, наскільки перспективний зелений туризм в Україні.

Цей різновид туризму сприяє розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, а сільським господарям дає можливість поліпшити своє фінансове положення.

Розвиток зеленого туризму в нашій країні відбувається ще досить спонтанно. Але Союз просування розвитку зеленого туризму, створений в Україні в 1996 році, проводить інформаційну роботу, і всіляко сприяє, і допомагає в просуванні зеленого туризму в Україні на ринок туристичних послуг.

Найактивнішими регіонами, що розвивають зелений туризм на своїй території, вважається Закарпатський, Івано-франківський, Вінницький, Київський, Львівський, Полтавський і Кримський.

З кожним роком до цього списку додається все більша кількість регіонів, які роблять все можливе, аби зелений туризм досяг максимального розвитку на їх території. [1]

1.1 Опис заповідних зон

3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на листопад 2009 до його складу входило понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,% території держави. Це, зокрема, 17 природних та 4 біосферних заповідника, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 %. Площі природно-заповідного фонду України треба постійно розширювати. Це можна робити насамперед за рахунок ділянок, які менше змінені господарською діяльністю людини або територій, на яких трапляються види рослин і тварин, що занесені до Червоної книги.

Цей різновид туризму сприяє розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, а сільським господарям дає можливість поліпшити своє фінансове положення.

Природа України щедра, багата і різноманітна. М'який помірний клімат, родючі грунти, значна кількість водних джерел створюють сприятливі умови для виростання лісовий, луговий і степової рослинності та отримання високих врожаїв багатьох видів сільськогосподарських культур. Процес антропізаціі природних ландшафтів республіки продовжується, і зміна екосистем набуває з кожним роком більш широкі масштаби. У зв'язку з цим необхідно вжити заходів для збереження унікальних ландшафтів, рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, всього генофонду рослинного і тваринного царства з метою пізнання законів природи і взаємозв'язків його окремих компонентів для забезпечення більш сприятливих умов науково-технічного прогресу й оптимальних екологічних умов для прийдешніх поколінь.

Для цих цілей на Україні існує мережа природно-заповідних об'єктів, до яких відносяться 12 заповідників (З них 2 - біосферних), великі заповідні території відведені під національні парки (2), заповідно-мисливські господарства (4), близько 1500 державних заказників і понад 3700 невеликих заповідних об'єктів: урочищ, пам'яток природи та парків різного призначення. Одним з найвідоміших заповідників України є Асканія-Нова; він розташований в Херсонській області на схилі Великого Чапельського поду. Асканія-Нова. створена для збереження масиву цілинного ковилово-типчаково степу. Площа заповідної цілинного степу 11000 га (1967), з яких 1560 га - абсолютно заповідні.

Заповідник існує з 1828 До революції 1917 р. він був великим вівчарських господарств з любительським зоопарком, початок якому було покладено Ф. Е. Фальц-Фейном в 1875. Декретом Раднаркому України від 1 квітня 1919 А. була оголошена народним заповідним парком, а в 1921 - Державним степовим заповідником. Завданням заповідника було зберегти і вивчити цілинний степ і її природу, зберегти, акліматизувати і вивчити в умовах степу можливо більшу кількість видів тварин і рослин народно-господарського значення. При заповіднику були створені науково-степова станція, зоопарк, ботанічний сад, зоотехнічна станція з племінним господарством при ній. [2]

Колекція

У акліматизаційний зоологічному парку зібрана унікальна колекція диких тварин з різних країн: антилопи, бізони, зубри, зебри, лами, олені, з птахів - африканські страуси, нанду, ему, казуар, лебеді, фламінго, журавлі та ін; успішно розмножується кінь Пржевальського. Проводяться досліди по гібридизації. В А. широко застосовуються методи напіввільного і вільного утримання диких тварин, що дає можливість вивчити складні процеси пристосування тварин до нових умов існування і керувати цими процесами. Велику цінність представляє також ботанічний парк, в якому успішно проводять досвід акліматизації в умовах посушливого Півдня св. 120 деревних і чагарникових порід (ясен, біла акація, дуб звичайний та ін.) Посадка в південному степу деревних насаджень та влаштування ставків зробили А. зручним місцем для гніздування і зупинок під час прольоту різноманітних, пов'язаних з лісовою рослинністю і водоймищами птахів, яких раніше тут не було.

Ще одним відомим заповідним об'єктом (і місцем відпочинку любителів В«дикогоВ» туризму) є регіональний ландшафтний парк В«Кінбурнська косаВ». Це унікальний природний комплекс Нижньодніпровських пісків, що складається з мозаїки піщаних степів, сагових лісових гайків, різноманітних водно-болотних угідь і штучно створених соснових насаджень.

У складі місцевої флори спостерігається значна кількість ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин, що перебувають під охороною (всього 14 видів). На території відзначено близько 60 видів тварин, занесених до Червоної Книги України. Більше 15 представників фауни є ендемічними для регіону.

Район Кінбурнської коси є природним міграційним шляхом багатьох видів птахів, місцем їхнього концентрації, гніздування, зимівлі. Ягорлицька затока з островами, косами і внутрішніми озерами віднесений до водноболотним угіддям міжнародного значення.

Акваторія Дніпровського лиману зберігає досить високу рибопродуктивність. Просторі мілководдя є місцем нагулу прохідних (осетрові, оселедцевих) і напівпрохідних видів риб, важливим нерестилищем для іхтіофауни. Значну наукову і практичну цінність мають донні безхребетні реліктової чорноморсько-каспійської фауни (Всього 96 видів). Герпетофауни півострова - одна з найбагатших на Україні.

Об'єднання теплих морських і лиманних акваторій, просторих пляжів з сприятливими кліматичними умовами визначають основний напрямок рекреаційного використання території парку.

Найбільшою популярністю у населення користується пляжно-купальний відпочинок. Оздоровча зона зосереджена в основному на західному морському узбережжі, частина якого виділена для стаціонарної рекреації. Обмежений розвиток мають рибна ловля, полювання, збір грибів, пізнавальний туризм.

Природних ланшафт Кінбурна приваблюють багатьох любителів екзотики. Особливо цікавими є ділянки цілини, піщані кучугури, солоні луги і болота, численні мілководні озера й реліктові лісові гаї. Останні - це залишки знаменитої геродотівської Гілеї-країни лісів у пониззі Дніпра, яка існувала тут відповідно до записів давньогрецького історика в 5 ст. до нашої ери.

В пісках поховані залишки поселень і стоянок зазначеного періоду. Солоні озера в минулому були джерелом добування кам'яної солі.

Для туристів в заповідному об'єкті існує відповідна мережа стежок, є прекрасні можливості для організації екологічних таборів, проведення польової практики студентів природних факультетів [3]

1.2

«Аска́нія-Но́ва»

«Аска́нія-Но́ва» (Украї́нський науко́во-до́слідний інститу́т твари́нництва степови́х райо́нів «Аска́нія-Но́ва») — науково-дослідна установа в системі Академії аграрних наук України, державний  заповідник  заснований в 1874 році  Фрідріхом Фальц-Фейном.

Заповідник був заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Спочатку юний Фальц-Фейн ставив за мету збереження диких тварин — у 1874 р. 11-річному хлопцю зводять вольєри для утримання тварин. У 1887 році було створено ботанічний сад. У 1898 р. Фальц-Фейн оголошує про відкриття приватного заповідника.

Декретами Ради Народних Комісарів УРСР Асканія-Нова 1 квітня 1919 була оголошена народним заповідним парком, а 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизовувати та вивчати можливо більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад. Нині до складу заповідника входять ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк.

З 1932 року на базі державного заповідника Асканія Нова, до 1956 року — Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова.

Має 12 відділів (у тому числі ботанічного парку та заповідного степу і зоологічного парку), 9 лабораторій, науковий музей; веде експериментальне господарство і 4 племінні заводи сільськогосподарських тварин.

Інститут є центром науково-дослідної роботи в галузі породоутворення, великою базою племінного тваринництва.

У 1983 р. заповідник Асканія-Нова реорганізовано у біосферний заповідник.

У 1984 р. заповідник включено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

У 1993 р. Україна підтверджує статус біосферного заповідника «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна НАН України.

Природні ресурси

Площа заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га — «абсолютно заповідна» степова зона. Асканійський степ вважається типчаково —ковиловим. У заповіднику є не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних та плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року пролітає більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут ростуть 478 вищих рослин. У «Червону книгу України» занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 — лишайників.

Територіальний розподіл

Територія заповідника розділена на три великі частини, нерізко відокремлені одна від одної :

• «Північну»

• «Великий Чапельський під»

• «Південну» ( яку поділено на «Стару» та «Успенівку» )

Успенівка ( Успенівський степ ) утримується з 1927 р. на абсолютно заповідному режимі.

«Північну» та «Південну» частини додатково розділяє автодорога Асканія — Чкалово.

В Асканії-Новій розташований один з найбільших на півдні України штучно вирощених лісів, старий ботанічний сад, аклиматизаційний зоологічний парк, орнітопарк.

«Великий Чапельський під»

Це територія з нижчим рівнем ґрунту десь на 9 метрів в порівнянні з іншими ділянками, звідси назва — під, низовина. Саме тут скупчуються талі води, що важливо для заповідника. «Великий Чапельський під» є водно-болотним угіддям заповідника міжнародного значення. Тут табуни диких копитних тварин, загалом до 1000 голів, більшу частину року перебувають на вільному випасі. [4]

Український державний степовий заповідник

“Український державний степовий” заповідник, заснований 1961 у результаті об'єднання заповідників Приазовської височини: Хомутовський степ (заснований 1926), Кам'яні Могили(заснований 1927) і Михайлівська цілина (заснований 1928) на Сумщині і Стрілецький Степ, це відділення у 1968 р. було передано до складу Луганського природного заповідника. У 1988 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР створено четверте відділення заповідника Крейдова флора. У 2008 р. видано Указ Президента України про утворення п'ятого відділення«Кальміуський заповідник», яке на теперішній момент перебуває на стадії організації та облаштування.

Загальна площа заповідника становить 2 768,4 га (без урахування запланованих територій відділення «Кальміуське»).

Завдання Українського Степового Природного Заповідника — збереження первісної степової рослинности та ділянок природних екосистем.

Заповідник розташований у веденні Національної академії наук України, а науково-методичне і господарське керівництво здійснюється Інститутом ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Природна рослинність у заповіднику представлена лісами, чагарниками, степами, луками, болотами. У заповіднику охороняються 3 лісові, 15 степових та 1 водна формації, які занесені до Зеленої книги України.

Загальна кількість видів судинних рослин тут становить 1064. З них у «Хомутовському степу» зростають — 604, «Кам'яних могилах» — 468, «Крейдовій флорі» — 490, «Михайлівській цілині» — 531 види. Серед цих рослин хвощеподібних — 3 види, папоротеподібних — 8 видів, голонасінних — 3 види, покритонасінних — 1050 видів. Із несудинних рослин у заповіднику зростають 103 види мохоподібних, 145 видів лишайників. Також тут нараховується 110 видів справжніх грибів. До Європейського червоного списку занесено 11 видів рослин: астрагал шерстистоквітковий, гісоп крейдяний, дрік донський, калофака волзька, карагана скіфська, ковила Залеського, ластовень азовський, пирій ковилолистий, ранниккрейдяний, гвоздика ланцетна тощо. До Червоної книги України віднесено 58 видів рослин: волошка несправжньоблідолускова і Талієва, шафран сітчастий, дельфіній яскраво-червоний, дворядник крейдяний, коручка темно-червона, рябчик руський, косарики тонкі, гісоп крейдяний, зморшок степовий, гніздівка звичайна, півонія тонколиста, сосна крейдяна, ранник крейдяний та ін. У заповіднику охороняються 45 ендемічних видів рослин. Особлива гордість Українського степового природного заповідника — ковила, якої тут налічується 14 видів. За цим показником він не має собі рівних у світі.

Різноманітний у заповіднику і тваринний світ. Загальна кількість видів природної фауни, що мешкають у заповіднику, становить біля 7300 видів. Найбільшим різноманіттям відрізняються комахи, яких тут налічується близько 6000 видів та павукоподібні — близько 1000 видів. З хребетних тварин у заповіднику відмічено 15 видів риб, 9 — земноводних, 6 — плазунів, 190 — птахів та 54 види ссавців. До Європейського червоного списку занесено 12 видів місцевих тварин: сліпак звичайний, перев'язка звичайна, могильник, дрофа (пролітний вид), деркач, п'явка медична, коник-товстун степовий, дибка степова, мнемозина, поліксена та ін.; до Червоної книги України — 45 видів: тхір степовий, їжак вухатий, гадюка степова,полоз жовточеревий, мідянка, горностай, норка звичайна, борсук, вівсянка чорноголова; дуже багато безхребетних тварин: бражник мертва голова, ведмедиця Гера, вусач земляний хрестоносець, джміль глинистий, джміль пахучий, дибка степова, коник-товстун степовий, ксилокопа фіолетова .

Значна кількість рідкісних птахів трапляється лише взимку або при перельотах навесні та восени (сорокопуд сірий, дрофа, підорлик великий, орел степовий, орел-карлик, лунь польовий, кроншнеп великий, змієїд, журавель степовий). [5]

2.1 “Эко-туризм”

Коли говорять про подорожі на природу, то часто застосовують термін екотурізм. Тим часом, екотурізм, з одного боку, – це ніша на туристичному ринку, що має високі темпи зростання, а з іншою, концепція, положення якої ширше за поняття сумісності (мається на увазі позитивна дія людини на природу). Екотурізм є складовою частиною природного туризму, який за об'ємом більше, ніж ніша ринку і не концепція, а конкретний вигляд туризму, дія якого може бути дуже різною (від явно негативного до нейтрального і позитивного). До речі, поняття “екотурізм” широко використовується в сучасній діяльності заповідних зон і природних парків. Бурхливе зростання цього вигляду подорожі в світі впродовж останніх десятиліть пояснюється не лише погіршенням стану довкілля, але і все великим “окультуренням” популярних районів відпочинку – гірських курортів, побережжя теплого Морея, використання для сільських потреб рівнин і полесий.

Але чим же по суті відрізняється природний і екологічний туризм від звичайного вигляду туризму?

Перш за все, екотурізм – це подорож і відвідини природних територій, що добре збереглися, представлених у всьому світі, як правило, національними і природними парками, резерватами і іншими типами природних територій, що охороняються.

По-друге, екотурізм має на увазі наявність певних, досить жорстких правил поведінки і їх дотримання є принциповою умовою успішного розвитку самої галузі.

По-третє, екотурізм відрізняється відносно слабким негативним впливом на природне середовище і тому його інколи називають “м'яким туризмом”. Саме з цієї причини він став практично єдиним виглядом використання природних ресурсів в межах особливий природних територій, що охоронялися.

По-четверте, екотурізм передбачає, що місцеві співтовариства не лише працюють обслуговуючим персоналом, але і продовжують жити на території, що охороняється, вести колишній устрій життя займатися традиційними видами господарювання, які забезпечують щадний режим природокористування. Природно, це приносить певний дохід населенню, сприяє його соціально-економічному розвитку.

Пропонується п'ятий елемент відмінності. Так, екотурізм – це туризм, що поєднує відпочинок, розвагу і екологічну освіту для мандрівників”. До речі, є визначення екотурізма, дане Суспільством екотурізма США: “Екотурізм – це подорожі в місця з відносно незайманою природою з метою, не порушуючи цілісності екосистем, отримати уявлення про природні і культурно-етнографічні особливості даної території, який створює такі економічні умови, коли охорона природи стає вигідною місцевому населенню”.

Таким чином, екотурізм має бути рівнозначний стійкому туризму, під яким розуміється туризм, який в довгостроковому періоді, тобто в проекції на сучасне і майбутні покоління, може адаптуватися до конкретних етнічних і культурних особливостей, відповідає вимогам соціальної справедливості, екологічно сумісний, а також доцільний і вигідний в економічному плані.[6]

2.2 Шкода туристичної діяльності

У таблиці № 1 дана схема взаємозв'язку туристської діяльності з дією на природу і наявними негативними наслідками. Тому даний вигляд туризму вимагає особливого підходу і планування.

Таблиця№1

Дія туристичної діяльності на екологію заповідних зон

Туристична діяльність	Впливаючі чинники	Наслідки
Класичний природознавський туризм
Походи / прогулянки	Прокладення дорожек/ стежок	Руйнування рослинності
	Ходьба	Викликає руйнування рослинності, ерозію і ущільнення грунту
Спостереження за жівотнимі/ фотографія	Фізична присутність, шум	Тварини турбуються, тікають, їм заважають в період виведення потомства і під час полювання
	Годування тварин	Поведінкові зміни, зсув видів
	Облаштування штучних водоймищ і місць сольової підгодівлі	Неприродна концентрація тварин, ерозія і ущільнення грунту, пошкодження рослинності при ходьбі
Прогулянки на човнах / каное	Фізична присутність	Внесення дисонансу до життя тварин, що мешкають у водному середовищі, нанесення збитку водної рослинності (перш за все, в малих водоймищах)
Кемпінг / пікнік	Облаштування табору, ходьба	Ерозія і ущільнення грунту, руйнування рослинності при ходьбі
	Шум	Негативна дія на тваринний світ
	Сміття	Евтрофікація, небезпека для тварин, негативна дія на ландшафт
	Збір дрів для костриці	Руйнування біотоп, ерозія і видалення живильних речовин (перш за все, на високогір'ї); небезпека лісових пожеж
	Умывание с мылом в водоемах	Забруднення вод і евтрофікація
Покупка / “вилучення” сувенірів	Покупка пір'я, частин тіла тварин, живих організмів	Сокращение редких видов
	Покупка / “изъятие” кораллов, раковин	Руйнування рифів, скорочення видів
Пригодницький туризм
Альпінізм / треккинг	Фізична присутність, ходьба	Ходьба викликає руйнування рослинності, внесення дисонансу в життя тварин
	Буріння отворів, вапняні сліди	Пошкодження скель і погіршення їх зовнішнього вигляду
Пірнання / плавання	Відколювання коралів	Пошкодження рифів
	Підводне полювання	Скорочення видів риб
Водні походи (каное, каяки)	Фізична присутність	Див. прогулянки на човнах
	Прогулянки на суші	При ходьбі ушкоджується рослинність на берегах водоймища
Рафтінг	Посадка на пліт і причалювання плоту	Ерозія і ущільнення грунту, руйнування рослинності на березі із-за ходьби
	Транспортування плоту	Ерозія і ущільнення грунту, рослинності; випадково можна задавити тварин
Авіаспорт	Присутність літальних апаратів	Внесення дисонансу до життя тварин
	Транспортування літальних апаратів	Ерозія і ущільнення грунту, нанесення збитку рослинності; випадково можна задавити тварин
“Споживчий” природний туризм
Охота	Перевищення квоти на відстріл	Скорочення видів тварин
	Охота за межами виділених ділянок	Скорочення видів тварин, внесення істотного дисонансу в життя тваринного світу
	Порушення етичних принципів полювання	Мука тварин, гниття м'яса
Спортивна рибалка	Перевищення квот	Скорочення видів риб, зсув видів

Тим часом, все різноманіття видів екотурізма можна розділити на два його основних типа: - екотурізм у межах особливий природних територій, що охороняються, і акваторій, розробка і проведення таких турів – це класичний напрям в природному туризмі; потрібно відмітити, що відповідні тури відносяться до подорожей у вузькому значенні даного терміну, їх можна віднести до “австралійської” моделі екологічного туризму;

- екотурізм поза кордонами природних територій, що особливо охороняються, і акваторій, до цього типа турів можна віднести вельми широкий спектр природно-орієнтованого туризму, починаючи від агротурізма і аж до круїзу на комфортабельному лайнері, цю групу екотуров можна віднести до “німецької” або до “західноєвропейської” моделі.

- По-перше, розміщенням природних територій, що особливо охороняються, при цьому, правда, тут доки не забезпечений високий рівень туристського сервісу; - По-друге, різноманітністю і естетичною пишністю екосистем і ландшафтних регіонів, а також їх екологічною і біоклиматичною сприятливістю;

- По-третє, віддаленістю від центрів розселення, чим визначається вартість поїздки; -

По-четверте, транспортною доступністю і наявністю інфраструктури;

- По-п'яте, популярністю і популярністю регіонів і маршрутів; до речі, по цих параметрах вони істотно розрізняються у споживачів: одні відомі у “диких” (неорганізованих) пікніка-туристів, а інші отримують інформацію через рекламу в ЗМІ;

- По-шосте, окрім цього визначається схема екотурізма: система доріг (інфраструктура пересування) – система побутового обслуговування (живлення, мешкання) – система культурного обміну і народної творчості – система маркетингу паркових послуг – система безпеки і соціально-культурного благополуччя – система екологічного захисту – це ті компоненти інфраструктури, які необхідні і для екологічного і для стійкого туризму.

Стоїть звернеться до Глобального етичного кодексу туризму, де говориться, що “слід планувати об'єкти туристської інфраструктури і види туристської діяльності так, щоб забезпечувати захист природної спадщини, яку складають екосистеми і біологічна різноманітність, а також охороняти види дикої фауни і флори, яким загрожує зникнення; учасники туристського процесу і особливо професіонали сфери туризму повинні погоджуватися з накладенням певних обмежень і меж на їх діяльність, яку вони здійснюють в особливо вразливих місцях, які личать для створення природних парків або заповідників, що охороняються”.

Так однією з мотивацій туризму стає пошук і покупка рідкої фауни. Попит на зникаючі види тварин, птиць, рептилій, риб, рослин і навіть комах, природно, привело до забезпечення пропозиції. Виникла нова, хоча і незаконна сфера економіки. Об'єктами контрабанди служать не лише традиційні, наприклад, для Африки рогу носорогів, слонова кість, ікла левів, але і занесені в Червону книгу папуги, гекони, змії, тропічні рибки, а також павуки, жуки, скорпіони.

Все це має попит, як у європейських колекціонерів, так і власників лавок деяких азіатських країн.

Як говорилося вище, екологічний туризм безпосередньо направлений на збереження біологічної різноманітності як прямим способом – конкретною діяльністю туристів і гідів (або, навпаки, недією, наприклад, обходом стороною місць гнездовій і ін.), так і побічно – фінансову підтримку і підвищення добробуту місцевого населення – викорінювання бідності, створення робочих місць, надання альтернативних видів господарства. Одна з найважливіших проблем стійкого розвитку – це використання біологічних ресурсів, і в переважній більшості випадків природний туризм (на відміну від інших видів використання) не приводить їх до фізичного знищення. Більш того, екотурізм часто виявляється альтернативою лісозаготівлям і широкомасштабному полюванню, які є деколи основною сферою господарювання для місцевих співтовариств.

Щорік в тропіках вирубується 17 млн. га лісів. Розвиток екотурізма вносить свій вклад в зниження темпів збезлісення в таких країнах як Коста-Ріка, Бразилія, Кенія і так далі Використання деяких тварин як об'єкти екотурізма також набагато ефективніше за їх утилітарне використання.

По розрахунках економістів, один лев в національному парку Амбоселі (Кенія) приносить в рік 27,0 тис. доларів туристських вступів, а стадо слонів – 610 тис. доларів. Це не лише значно вище за вартість шкури і бивнів, але і економічно виправдовує витрати на охорону і відновлення популяцій цих тварин.

Таким чином, природний і екологічний туризм тісно зв'язаний і з охороною рідкісних і зникаючих видів, оскільки багато хто з них є екзотичним і стає об'єктами екотуров. Це стосується не лише тварин і рослин, але і екосистем і природних комплексів в цілому. З іншого боку, при неадекватному планеруванні туристські навантаження, зростання популярності “сувенірів” від дикої природи можуть стати причинами зникнення окремих видів і порушення природних компонентів. Рідкісні види і екосистеми територій можна розглядати як життєвий ресурс для місцевих общин, тому їх охорона пов'язана з охороною культури. [7]

Висновок

Відвідання національних парків і інших природних об'єктів з метою спостереження і отримання насолоди від видів рослин, тварин, а також місцевої культури    Не враховуються інтереси місцевих мешканців, не зберігаються екосистеми Пізнавальна подорож, що збагачує знаннями про природу, допомагає зберегти екосистему, залишаючи при цьому недоторканими мешканців природного середовища    Вияв неповаги до інтересів місцевих мешканців Відповідальний туризм, що зберігає природні об'єкти та покращує добробут місцевого населення    Виключає пізнання природи туристами Туризм, що включає подорожі до відносно недоторканих (неспотворених або незабруднених) місцевостей, з місцевостей, з метою дослідження та милування пейзажем, дикими тваринами і рослинами, а також пам'ятниками культурними  . Не враховуються інтереси місцевих мешканців, не зберігаються екосистеми. Туризм, який ґрунтується на порівняно недоторканому природному середовищі, не є руйнівним, здійснюється в режимі адекватного менеджменту, сприяє тривалому захисту і управлінню охоронними територіями . Туризм, чутливий до навколишнього середовища    Вияв неповаги до інтересів місцевих мешканців, не зберігаються екосистеми Вияв неповаги до інтересів місцевих мешканців, не зберігаються екосистеми. Подорож з метою розуміння культури і історії природи, отримання економічної вигоди, що в той же час не зачіпає екосистему .

З одного боку, екотуризм стає все більш різноманітним, постійно виникають його нові види. З іншого боку, зростає його інтеграція з іншими галузями туристичної індустрії. Прихильники класично природоохоронного екотуризму в його вузькому трактуванні занепокоєні зростаючим негативним впливом значних потоків екотуристів; у свою чергу, в масових видах "курортного" чи "екскурсійного" туризму з'являються елементи туризму екологічного, наприклад недовготривалі відвідування національних парків та інших природних територій .

"Екологічний туризм - це відвідування унікальних природних територій, яких мало торкається господарська діяльність, які зберегли традиційний уклад життя місцевого населення; підвищення рівня екологічної культури всіх учасників туристичного процесу і підвищення життєвого рівня місцевого населення, дотримання природоохоронних норм і технологій при виконанні екологічних турів і програм"  [8]

Додаток

Назва	Рік створення	Площа, га	Область
Природний заповідник «Горгани»	1996	5344,2	Івано-Франківська область
Дніпровсько-Орільский природний заповідник	1990	3766,2	Дніпропетровська область
Древлянський природний заповідник	2009	30872,8	Житомирська область
Природний заповідник «Єланецький степ»	1996	1675,7	Миколаївська область
Казантипський природний заповідник	1998	450,1	Автономна Республіка Крим
Канівський природний заповідник	1923	2027	Черкаська область
Карадазький природний заповідник	1979	2872	Автономна Республіка Крим
Кримський природний заповідник Філії: «Лебедині острови»	1923	44175	Автономна Республіка Крим
Луганський природний заповідник Філії: Станично-Луганський заповідник, «Провальський степ», «Стрільцівський степ»	1968	2122	Луганська область
Природний заповідник «Медобори»	1990	10521	Тернопільська область
Природний заповідник «Мис Мартьян»	1973	240	Автономна Республіка Крим
Природний заповідник «Михайлівська цілина»	2009	882,9	Сумська область
Опукський природний заповідник	1998	1592,3	Автономна Республіка Крим
Поліський природний заповідник	1968	20104	Житомирська область
Природний заповідник «Розточчя»	1984	2084,5	Львівська область
Рівненський природний заповідник	1999	42288,7	Рівненська область
Черемський природний заповідник	2001	2975,7	Волинська область
Український степовий природний заповідник Філії: «Хомутівський степ», «Кам'яні могили», «Крейдова флора»	1961	3335,6	Донецька, Запорізька, Сумська області
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник	1973	14523	Автономна Республіка Крим
[9]

План:

1. Вступ